Призначення робочих документів

Основним призначенням робочих документів вважають: роз­робку плану перевірки; підтвердження виконання плану пе­ревірки; систематизацію інформації, яка збирається в процесі пе­ревірки; організацію оперативного управління процесом пе­ревірки; створення основи для визначення ефективності викона­ної роботи кожним аудитором; оцінку адекватності поточних ме­тодів аудиту, які використовуються щодо діючого господарського законодавства.

Зміст робочої документації значною мірою є питанням професійного судження аудитора, оскільки немає ні можливості, ні не­обхідності документувати кожне спостереження або обстеження.

За МСА № 230 аудитор повинен готувати робочі документи, достатньо повні і детальні для забезпечення загального розуміння аудиторської перевірки.

Аудитор повинен відображати у робочих документах інформацію щодо планування аудиторської роботи, характеру, часу та обсягу виконаних аудиторських процедур, їх результатів, а також висновків з отриманих аудиторських доказів.

Після завершення аудиту робочі документи залишаються у аудитора, вони є його власністю. Аудитор повинен складати довідки на підставі витягів із своїх робочих документів. Проте, його право власності обмежене етичними нормами та умовами конфіденційності. Робочі документи аудитора не можуть розгля­датись як частина фінансової документації клієнта.

По закінченні аудиту робоча документація підлягає здачі для обов'язкового збереження в архів аудиторської організації.

Порядок зберігання підсумкової документації встановлюється аудиторською фірмою з урахуванням забезпечення вимог збере­ження та конфіденційності.

Термін зберігання підсумкової документації визначається ви­ходячи з практики аудиторської діяльності, юридичних вимог та інших додаткових міркувань.

Принципи складання аудиторського висновку

Суть, структура та види аудиторських висновків

По закінченні аудиторської перевірки аудитор складає два підсумкові документи: звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок.

Аудиторський звіт

Результати з лаконічним описом виявлених порушень, помилок, відхилень, з оцінкою стану бухгалтерського обліку, достовірності звітності та законності господарських операцій повинні бути пред­ставлені в аудиторському звіті.

Інформація, подана у звіті, повинна бути чіткою, надійною і компетентною, а також незалежною, об'єктив­ною та правдивою. Аудиторський звіт складається в довільній формі, призначений для замовника і його зміст не підлягає оприлюдненню.

Аудиторський висновок

Для користувачів публічної фінансової звітності аудитор готує чіткий висновок про перевірену звітність, відповідність її у всіх суттєвих аспектах інструкціям про порядок складання звітності та принципам обліку, що передбачені Законом України "Про бухгал­терський облік та фінансову звітність в Україні" та Національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Порядок скла­дання висновку регламентується МСА №700 "Аудиторський висно­вок про фінансову діяльність" та №800 "Аудиторський висновок при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення".

За своїм правовим статусом висновок аудитора прирівнюється до висновку експертизи, що призначається у відповідності до процесуального законодавства України.

 

Структура аудиторського висновку включає наступні елементи:

> заголовок;

> адресат;

> вступний параграф;

> відповідальність управлінського персоналу за фінансові звіти;

> відповідальність аудитора;

> аудиторська думка;

> інші обов’язки стосовно надання висновку;

> підпис аудитора;

> дата аудиторського висновку;

> адреса аудитора.

 

Аудиторський висновок повинен мати заголовок, який би чітко вказував, що це є висновок незалежного аудитора.

Висновок аудитора повинен адресуватись у відповідності до обставин завдання.

Вступний параграф. У вступному параграфі аудиторського висновку вказується суб’єкт господарювання, фінансові звіти якого пройшли аудиторську перевірку, та підтверджується, що фінансові звіти пройшли аудиторську перевірку. У вступному параграфі слід:

1) вказати назву кожного з фінансових звітів, що складають повний пакет фінансових звітів;

2) зробити посилання на важливі аспекти облікової політики та інші пояснювальні примітки; та

3) вказати дату та період, якого стосуються фінансові звіти.

 

Відповідальність управлінського персоналу за фінансові звіти. Аудитор повинен вказати в своєму висновку, що управлінський персонал несе відповідальність за підготовку достовірне відображення інформації в фінансових звітах у відповідності до застосованої концептуальної основи фінансової звітності, та ця відповідальність стосується:

1) розробки, впровадження та застосування внутрішнього контролю щодо підготовки та достовірного відображення інформації в фінансових звітах, що не містять суттєвих викривань внаслідок шахрайства або помилок;

2) вибору та застосування відповідної облікової політики; та

3) подання облікових оцінок, що є відповідними в даних обставинах.

 

Відповідальність аудитора. В аудиторському висновку слід вказувати, що відповідальністю аудитора є висловлення думки щодо фінансових звітів на основі результатів аудиторської перевірки.

В аудиторському висновку слід вказувати, що відповідальністю аудитора є висловлення думки щодо фінансових звітів на основі результатів аудиторської перевірки, для протиставлення її відповідальності управлінського персоналу за підготовку та достовірне відображення інформації в фінансових звітах.

В аудиторському висновку слід вказувати, що аудит проводився у відповідності до Міжнародних стандартів аудиту. У висновку слід також пояснити, що ці стандарти вимагають від аудитора дотримання етичних вимог та відповідного планування і виконання аудиту для отримання достатньої впевненості, що фінансові звіти не містять суттєвих викривлень.

В аудиторському висновку слід вказувати, що аудитор вважає, що отримані аудиторські докази є достатньою та відповідною основою для висловлення аудиторської думки.

Підпис аудитора. Аудиторський висновок повинен бути підписаним.

Дата аудиторського висновку. Аудитор датує висновок щодо фінансових звітів датою не раніше, ніж дата, на яку він отримав достатні та відповідні аудиторські докази, на основі яких й буде базуватись його висновок щодо фінансових звітів. До достатніх та відповідних аудиторських доказів належать докази, що було підготовлено повний пакет фінансових звітів суб’єкта господарювання, а особи, які мають на те визнані повноваження, визнали свою відповідальність за них.