Причини, характер та періодизація національно-визвольної війни 1648-1676 р.

Причини:

1. політичні – берправ’я укр. народу, тяжкий гніт з боку Польщі, прагнення зміцнити і розширити права козацтва.

2. соціальні – посилення феодальної експлуатації з боку польських магнатів, шляхти та єврейських орендарів.

3. національні – прагнення укр. народу звільнитися від гніту польського панства, зберегти себе як народ, уникнути етнічних чисток та репресій.

4. релігійні – прагнення відстояти православну віру, захистити її від католицизму та уніатства.

Періоди:

1 пер. Лют. 1648-черв. 1652 – найбільший розмах нац.-визвольної боротьби, Зборівська угода.

2 пер. Черв. 1652-серп.1657 – погіршення геополітичної ситуації козац. України Переяславська рада.(відокремлення України від Речі Посполитої, суверенітет Укр. Держ., означало міжнародно правове визнання укр. держ.)

3 пер. Вер. 1657- черв.1663 – різке зростання соц.-політ. Боротьби, розкіл України(Зх,Сх.)

4 пер. Лип. 1663- черв. 1668 – боротьби Польщі і Рос. за поділ України.

5. лип 1668- вер. 1676 – посилення втручання іноземних держав у внутрішні справи козац. України.

Революційний характер привів до змін:

- ліквідація влади Польського короля.

- Заміна польської влади українською.

- Революційні зміни у сфері власності(ліквід. Польск. Землеволодіння, заміна його козацтвом, скасування кріпосного права, особисте звільнення селян.)

- Становлення та формування Укр. нац. Держави

- Зрушення в релігійній сфері(ліквід. Католицької церкви, перехід до православ’я)

 

22.Формування української державності в ході Нац.-визвольної війни 1648-1676 р. Прообразом незалежної держави була Запорозька Січ. Внаслідок перемог козацько-селянських військ, особливо на початку війни, на визволених українських землях було ліквідовано адміністративний і політичний устрій Речі Посполитої й запроваджено козацьку систему управління, пристосовану до воєнних умов, за якою адміністративні округи мали назви полків і були очолювані полковниками. У лютому 1649 р. під час переговорів гетьманської адміністрації з польський ми комісарами на чолі з А. Киселем у Переяславі Б.Хмельницький уперше чітко визначив україно-польський кордон — по лінії Люблін-Краків. Однак наміри Б.Хмельницького не були підтримані а ні польським урядом, а ні кримським ханом, якого лякала могутність майбутньої української держави. Це було однією з головних причин численних зрад татар у вирішальні моменти визвольної війни. Важливе значення для України мав Зборівський договір, що завершив воєнні дії 1649 р. У ньому вперше на міжнародному рівні було зафіксовано певні результати визвольної війни. Цей договір юридично підтвердив існування козацької автономії в межах Речі Посполитої. Під владу гетьмана переходили Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства, а також Чигирин та його округи. Своєрідною була й правова система в Україні, де залишилися чинними Литовський статут і магдебурзьке право. До них додалися нові правові акти — гетьманські універсали. Важливу роль відігравано козацьке звичаєве право. Його окремі норми діяли на Лівобережжі протягом XVIII — першої половини XIX століття. З ліквідацією внаслідок народного повстання великого й середнього феодального землеволодіння більша частина земель перейшла до скарбу Війська Запорозького, а решту захопили селяни (так звана займанщина). Вони платили податки державі й були вільними. В Україні щезло кріпацтво. Тяжкого удару українській державності завдали поразка козацького війська під Берестечком і Білоцерківський договір 1651 p., за яким козацький реєстр скорочувався до 20 тис. чоловік, а територія мала обмежуватися Київським воєводством. Отже, зародження й розбудова української державності на визволених землях — один із здобутків боротьби українського народу. Створена військово-адміністративна державна система проіснувала ще понад століття й була ліквідована насильницьким втручанням російського царату.