Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Країни, де діяли комуністичні режими. Де продовжують діяти.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Європа: СРСР, Польща, НДР, Чехословаччина, Угорщина, Румунія, Югославія, Албанія, Болгарія. Азія: Монголія, КНР, КНДР, В’єтнам, Лаос, Камбоджа(Кампучія). Америка: Куба. На даний час з комуністичним режимом: Куба, КНДР.
Євроінтеграційний процес Будівництво фундаменту європейської інтеграції розпочалось у перші післявоєнні роки. Ще в 1947 р. були створені перші міжнародні економічні організації країн Західної Європи. Однією з найвпливовіших стала Європейська економічна комісія (ЄЕК) – регіональний орган ООН, у який входила більшість європейських держав, США і Канада. У 1948 р. Франція, ВБ, Бельгія, Нідерланди і Люксембург уклали Брюссельський пакт про створення Західного союзу – договору про співробітництво у військовій, економічній, політичній і культурних сферах. У травні 1949 р. була заснована найбільша загальноєвропейська організація на континенті – Європейська Рада. У наступні роки були ухвалені угоди, покликані стандартизувати діяльність держав-учасників у соціальній і правовій сферах. Рада Європи об’єднувала у своїх рядах 41 державу. З 1995 р., підписавши Європейську конвенцію про права людини й Статут цієї організації, повноправним членом Ради Європи стала Україна. У травні 1950 р. міністр закордонних справ Франції Р. Шуман висунув ініціативу про об’єднання вугільної та сталеливарної промисловості Франції і ФРН. Пропозиція Шумана була реалізована в 1951 р. Відповідно до Паризького договору шість європейських держав – Бельгія, Франція, ФРН, Італія, Люксембург і Нідерланди – уклали угоду про створення Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС). У березні 1957 р. відповідно до Римського договору ці ж шість європейських держав уклали Угоду про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС, або «Спільний ринок»), і Угоду про створення Європейського співтовариства з атомної енергії (ЄСАЕ, або Євроатом). Головними цілями ЄЕС стали: вільний обмін товарами між державами-членами, встановлення загального митного тарифу і проведення узгодженої торгової політики стосовно третіх країн, забезпечення вільного переміщення робочої сили, капіталів і послуг. У січні 1960 р. у Стокгольмі був створений ще один економічний союз. Австрія, ВБ, Данія, Ірландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Португалія, Швейцарія та Швеція уклали угоду про заснування Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). Розпад колоніальної системи: причини, етапи, наслідки. Причини краху колоніалізму в другій половині ХХ ст. - Ослаблення під час війни ВБ, Франції та інших метрополій. - Розвиток національної економіки в країнах Азії, Африки та Латинської Америки, зростання організованості національної буржуазії. - Зростання національної самосвідомості, поширення ліберальних і соціалістичних ідей у країнах Африки, Азії та Латинської Америки. Етапи деколонізації. Перший етап (1945 р. – середина 1950-х рр.). Незалежність здобули Індія, Індонезія, Бірма. Японські війська були виведені з Кореї та Китаю. Усього за перше післявоєнне десятиліття незалежність здобули 11 держав Азії та одна в Африці (Лівія). Французька колоніальна імперія була перетворена на Французький Союз. У сферу його впливу знову потрапили В’єтнам, Лаос і Камбоджа. На відміну від ВБ, Франція намагалась силою утримати деякі свої колонії та вели війни в Індокитаї(1945-1954 рр.) і Алжирі(1954-1962 рр.), однак по їх закінченню В’єтнам, Лаос, Камбоджа і Алжир стали незалежними. Британська колоніальна імперія в 1947 р. була перетворена на Співдружність націй. ВБ відмовлялася від політики пригноблення і намагалася сприяти створення для народів колоній необхідного життєвого рівня. Більшість звільнених країн не тільки ввійшли до складу Співдружності, а й оголосили главою держави британську королеву. Другий етап (середина 1950-х – середина 1960-х рр.) став періодом звільнення значної частини африканського континенту. У 1956 р. став вільним Судан, а в 1957 – Гана(колишні британські колонії). У 1956 р. незалежність здобули французькі колонії Туніс і Марокко. У 1958 р. прем’єр-міністр Франції Ш. де Голль оголосив про звільнення французьких колоній. Тільки в 1960 р., що увійшов в історію під назвою «Рік Африки», 17 африканських держав здобули незалежність. Прийнявши 14 грудня 1960 р. Декларацію «Про надання незалежності колоніальним країнам і народам», Генеральна Асамблея ООН поставила деколонізацію під міжнародний контроль. У 1961-1965 рр. незалежність здобули британські колонії Сьєрра-Леоне, Танганьїка, Уганда, Кенія, Північна Родезія та ін.. Третій етап (1975 – 1990-ті рр.) завершив крах колоніалізму. Припинила своє існування португальська колоніальна імперія. На її руїнах виникли нові незалежні держави – Ангола, Мозамбік та ін.. Після виводу військ ПАР з Намібії в 1989 р. незалежність здобула остання з великих африканських колоній (1990 р.). У 1997 р. до КНР остаточно перейшов Гонконг, а в грудні 1999 р. – португальська колонія Макао на східному узбережжі Китаю. Наслідки деколонізації. Виникнення понад 100 нових держав мало велике історичне значення. Разом із країнами Латинської Америки нові незалежні держави Азії й Африки утворили особливу групу країн, яку прийнято називати «країни третього світу» чи «країни, що розвиваються»(«перший світ» - група розвинутих країн Європи і Північної Америки; «другий світ» - країни, що обрали соціалістичний шлях розвитку). Ці країни стали важливим фактором в історичному процесі. На початок ХХІ ст. вони становлять приблизно 2/3 держав – членів ООН. У народів незалежних держав з’явилася можливість модернізації та вибору шляху розвитку.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-13; просмотров: 187; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.224.45.82 (0.008 с.) |