Медикаменти й засоби для надання першої долікарняної допомоги

Медикаменти та медичні засоби	Призначення	Кількість, шт.
Індивідуальні перев'язочні асептичні пакети	Для накладання пов'язок
Бинти	-””-
Вата	-””-	5 пачок по 50 г
Ватно-марлевий бинт	Для бинтування при переломах
Джгут	Для зупинки кровотечі
Шина	Для укріплення кінцівок при переломах	3-4
Гумовий пузир для льоду	Для охолодження пошкодженого місця при забоях, вивихах, переломах
Склянка	Для прийому ліків, промивання очей, шлунка і приготування розчинів
Чайна ложка	Для приготування розчинів
Йодна настойка (5%)	Для змазування тканин навколо ран, свіжих подряпин на шкірі тощо	1 флакон (25 мл
Нашатирний спирт	Для використання при непритомному стані	1 флакон (30 мл)
Борна кислота	З метою приготування розчинів для промивання очей і шкіри, полоскання рота при опіках лугами, для прикладок на очі при опіку електричною дугою	1 пакет (25 г)
Сода питна	З метою приготування розчинів для промивання очей і шкіри, полоскання рота при опіках кислотою	1 пакет (25 г)
Розчин перекису водню (3%)	Для зупинки кровотечі з носа	1 флакон (50 мл)
Настойка валеріани	Для заспокоєння нервової системи	1 флакон (30 мл)
Нітрогліцерин	Для прийому при сильних болях в ділянці серця і за грудиною	1 тюбик

 

 

3. Які захворювання входять в третю групу захворювань, при яких необхідно надавати першу долікарняну допомогу?

Третя група. Включає травми, опіки та нещасні випадки – побутові, транспортні, спортивні, виробничі.

 

4. Які хвороби супроводжуються підвищенням температури тіла?

 

Підвищення температури тіла. Буває помірним (36-37⁰C) та високим (40⁰ С). Виникає при різних захворюваннях. Нерідко поєднується з ознобом, сильним потовиділенням (лихоманка). Викликає головні болі, слабкість, втрату апетиту, порушення свідомості.

Надання допомоги. Часте вживання гарячих рідин, якщо підвищена температура поєднується з болями в горлі. При високій температурі тіла – холодні компреси, пузир з льодом на лоб і виски, парацетамол у середину, або інші жарознижувальні ліки, холодні або теплі обтирання тіла. Неможно хворому давати спиртних напоїв. Якщо висока температура виникла після травми основну увагу звернути на пошкодження.

 

5. Що може викликати непритомність людини?

 

Непритомність - прояв раптового й короткочасного недокрів'я мозку - наступає від нервової напруги, переляку, страху, болю або виду крові. Тому всі перев'язки й маніпуляції потерпілому потрібно робити після того, як він буде покладений на спину.

Ознаки. У потерпілого блідніє обличчя, темніє в очах, виступає холодний піт, з'являється почуття нудоти, дзенькіт у вухах, запаморочення, і він непритомніє. При цьому порушується робота серця й дихання. Такий стан триває 1-2 хвилини.

 

 

8. Причини, ознаки і надання першої допомоги при ранах і пораненнях.

 

Рани — ушкодження цілості шкірних покривів тіла, слизових оболонок у результаті механічного впливу на них. Рани бувають різані, рубані, колоті, забиті, рвані, укушені, вогнепальні й отруєні. Чим більше ушкоджено тканин, судин, нервів, внутрішніх органів і чим сильніше забруднені рані, тим важче вони протікають. Рани розрізняють проникаючі (у порожнині живота, грудей, черепа, суглобів), наскрізні, сліпі, дотичні. Небезпечні рани з раневим каналом.

Ознаки: кровотеча, біль, розходження країв рани, утворення раневого каналу.

Надання допомоги. Потрібно звернути увагу на всі ушкодження тканин тіла з порушенням цілісності шкіри, починаючи від забиття і уколів й кінчаючи великими пораненнями з ушкодженням глибоко лежачих органів. Багато хто вважають, що забиття, уколи або дрібні поранення нешкідливі, що з ними не варто звертатися по першою допомогу. Однак навіть через невеликі ушкодження в шкіру проникають різні мікроорганізми, що викликають гнійні запалення шкіри.

Лікування забиття, уколів і дрібних ран полягає в змазуванні ушкодженого місця 5 % розчином йоду або 2 % розчином брильянтової зелені і накладанні стерильної пов'язки. Дрібні рани і подряпини можна змазувати клеєм ПВА, що дезінфікує рану й захищає її від подальшого забруднення. Перед змазуванням рани перерахованими засобами необхідно дати стекти декільком краплям крові, особливо після уколів. Забруднену шкіру варто очистити шматочками марлі, змоченої в одеколоні, спирті, бензині. Ні в якому разі не можна промивати рану.

Лікування більш великих і глибоких ран у принципі таке ж. Однак насамперед необхідно зупинити кровотечу. Для цього необхідно знати місця притиснення крупних судин і місця накладання джгута. Попередньо важливо визначити вид кровотечі, щоб застосувати найефективніший спосіб його зупинки.

 

9. Причини, ознаки і надання першої допомоги при опіках і обмороженнях.

 

Опіки.

По ушкоджуючому фактору, розрізняють термічні, сонячні, хімічні опіки. Найчастіше виникають термічні опіки.

Сонячні опіки. Після тривалого перебування на сонці без одягу нерідко з'являються опіки шкіри. Звичайно - це опіки I ступеня, опіки окремих ділянок бувають II ступеня (див. Термічні опіки).

Ознаки. Різке почервоніння, болі, набряк і бульбашки турбують постраждалого 3— 5 днів. Ознаки опіку шкіри іноді доповнюються ознаками загального перегрівання тіла.

Лікування: потерпілого варто обмити, облити холодною водою, гарненько напоїти прохолодною водою, чаєм, молоком, змазати шкіру борним вазеліном. Потерпілих із великими ушкодженнями доводиться лікувати після введення знеболюючих засобів, подібно до лікування термічних опіків.

Термічні опіки. Найчастіше опіки з'являються унаслідок потрапляння на тіло гарячої рідини, полум'я або контакту шкіри з розпеченими предметами. У залежності від температури й тривалості її впливу на шкіру утворяться опіки різного ступеня.

Ознаки. Опіки I ступеня — це ушкодження клітин рогового шару шкіри, що виявляються почервонінням обпалених ділянок шкіри, їхнім набряком і пекучими болями. При опіках II ступеня повністю ушкоджується роговий шар шкіри. Вони характеризуються різким почервонінням обпаленої шкіри, появою на ній бульбашок і різким болем. Скоринки-струпи утворяться при опіках III ступені, коли ушкоджуються глибокі шари шкіри. Якщо шкіра відмирає не на всю товщину і її нижні шари зберігаються, це опік III А ступеня, якщо ж гинуть усі шари шкіри, це опік III Б ступеня. Обвуглювання шкіри, підшкірної клітковини і прилягаючих тканин типово для опіків IV ступеня. Опіки I, II і II А ступеня називають поверхневими. Такі опіки здатні до самовільного загоєння. Загоєння глибоких опіків (III Б и IV ступеня) неможливо без пересадження шкіри.

Цілком зрозуміло, що тривалість і тяжкість опіку, а також час видужання залежать від декількох обставин: походження опіку і його ступеня, площі обпаленої поверхні, особливостей першої допомоги потерпілому й інших. Найважче протікають опіки, викликані полум'ям, тому що температура полум'я в багато разів вище температури кипіння рідин. До того ж на шкіру діє висока температура палаючого одягу.

Надання допомоги. Необхідно швидко звільнити потерпілого із зони вогню. Якщо на людині зайнявся одяг, потрібно негайно зняти його або накинути на постраждалого покривало, пальто, мішок, тобто припинити до вогню доступ повітря. Полум'я на одязі можна гасити водою, засипати піском, гасити своїм тілом (якщо перекочуватися по землі). Але ні, в якому разі не можна потерпілому бігати в палаючому одязі. Можна використовувати також вогнегасники, хоча піна з вогнегасників небезпечна для очей. Крім того, струмінь із деяких пінних вогнегасників проводить електрострум. Тому, перш ніж приступити до гасіння ними полум'я, необхідно виключити електроприлади, що знаходяться поблизу.

Після того як із потерпілого збито полум'я і він витягнутий з-під струменя гарячої пари або рідини, в місці події на опікові рані варто накласти стерильні марлеві або просто чисті пов'язки з підручного матеріалу (хустки, шматки білизни й ін.). При цьому не слід відривати від обпаленої поверхні прилиплий одяг, краще обрізати його ножицями. Потерпілого з великими опіками раціональніше загорнути у свіже-випрасуване простирадло й укласти в постіль. Ні в якому разі не можна проколювати виниклі бульбашки. Якщо в обпаленого з'явився озноб, зігріти його: укрити, дати рясне тепле питво. Якщо його турбують сильні болі, можна дати 100— 150 мл (пів-стакана) вина або горілки. Дуже важливо створити спокій потерпілому, не тривожити повторними перекладаннями, перекиданнями, перев'язками. Якщо потерпілий знепритомнів у результаті отруєння чадним газом, йому необхідно дати понюхати нашатирний спирт. Якщо в нього зник подих, зробити штучне дихання на свіжому повітрі.

Деякі люди змазують обпалені місця яєчним білком, різними жирами. Якщо ви поступите в такий само спосіб, то нанесете велику шкоду потерпілому: пов'язки з якими-небудь мазями, жирами, оліями, фарбами забруднюють опікову поверхню і сприяють розвиткові нагноєння і навіть стовбняка. Барвні речовини, крім того, затемнюють рану, тому після їхнього застосування важко визначити ступінь опіку і почати правильне лікування. Ніяких специфічних проти опікових мазей не існує.

Опіки I і II ступеня понад 10 % поверхні тіла завжди супроводжуються більш-менш вираженим опіковим шоком. Спочатку потерпілі неспокійні. Потім у них настає стан різкої слабості і загального пригнічення усіх функцій організму: стають байдужними до усього навколишнього.

Оскільки шок зв'язаний з болем, насамперед уживають заходів до його зменшення: створюють спокій потерпілому, укладають його в постіль, зігрівають, призначають знеболюючі засоби і терміново викликають медпрацівника.

Якщо опіки поверхневі й невеликі по площі, пов'язки накладені правильно і загальний стан залишається добрим, з відвідуванням поліклініки або амбулаторії можна не поспішати.

Хімічні опіки. В останні роки у зв'язку з постійним і широким використанням хімічних речовин у промисловості, сільському господарстві й у побуті випадки опіків хімічними речовинами трапляються дуже часто. Нерідко хімічні опіки бувають наслідком одночасного впливу декількох хімічних речовин. Наприклад, коли діти змішують різні хімреактиви (марганцевокислий калій, сірку, селітру, бертолетову сіль і ін.), що вільно продаються в магазинах.

Хімічні опіки виникають у результаті впливу на шкіру і слизисті оболонки концентрованих неорганічних і органічних кислот, лугів, фосфору. Деякі хімічні сполуки на повітрі, при зіткненні з вологою або іншими хімічними речовинами легко спалахують або вибухають, викликаючи термохімічні опіки. Так, лужні метали (натрій, калій, літій) і їхні сполуки дуже часто спалахують на повітрі. Продукти горіння діють, як і вихідні хімічні речовини. Тверді гідроокиси лужних і лужноземельних металів або їхніх концентрованих розчинів дуже часто вибухають при сполуці з кислотою. Солі хлорної (бертолетова сіль), марганцевої (марганцевокислий калій) і азотної (нітрати, селітри) кислот у суміші або сполуці з кислотами іноді вибухають. Метали-алкіли (натрій-метил, цинк-метил і ін.) на повітрі легко спалахують. Окис алюмінію, суміш порошку алюмінію з окисами металів, алюміній хлористий і бромистий, органічні сполуки алюмінію (триетилалюміній і ін.) на повітрі, при сполуці з вологою теж нерідко вибухають. Фосфор і його сполуки, як і описані вище хімічні речовини, викликають комбіновані термохімічні опіки. Фосфор легко прилипає до шкіри і самозаймається на повітрі.

Опіки обличчя, рук від пеку, акридину, що містяться в кам'яновугільній і нафтовій смолі, виникають на сонячному світлі.

Бензин, гас, бензол, скипидар, спирт (особливо денатурат), ефір часто бувають причиною опіків шкіри, коли через нерозуміння використовуються для компресів при лікуванні простудних хвороб. Найчастіше опіки з'являються в дітей на шиї внаслідок тривалого впливу цих речовин на шкіру під компресним папером (поліетиленовою плівкою).

Хімічні опіки викликаються і деякими рослинами (чистотілом, чемерицею, дурманом, проліском і іншими),що використовуються для компресів із метою лікування радикулітів, артритів, поліартритів, особливо в період цвітіння цих рослин.

Під дією їдких речовин (концентрованих кислот, лугів, розчинів солей деяких металів) шкіра і слизуваті оболонки швидко відмирають. Агресивні хімічні речовини повільно проникають у тканини, тому довго-тривало уражають організм, руйнуючи еритроцити, порушуючи обмін у тканинах, функції внутрішніх органів (загальне отруєння), з моменту контакту цих речовин із покривами тіла до завершення хімічних реакцій. Унаслідок цього ступінь прояву опіку хімічною сполукою багато в чому залежить від типу цієї речовини, її концентрації, часу впливу на організм постраждалого, стану й індивідуальних особливостей (підвищеної чутливості) людини.

Хімічні опіки по глибині ураження тканин поділяються на чотири ступені.

Опіки I ступені виявляються чітко відмежованими почервоніннями шкіри, легким набряком, що супроводжуються болем і почуттям печії.

Опіки II ступені виражаються більшим набряком і почервонінням шкіри, ніж при опіку I ступеня, а також утворенням бульбашок різної величини й форми. Рідкі хімічні сполуки в місцях попадання на шкіру ушкоджують її більше, ніж у місцях патьоків. Тому на різних ділянках шкіри можуть бути опіки і I, і II ступеня.

На місці опіків III ступеня тканини темніють або біліють через кілька хвилин, годин і навіть днів після ушкодження. А навколо шкіра припухає й червоніє. Потерпілий відчуває різкі болі.

При опіках IV ступеня глибоко відмирає не тільки шкіра, але і підшкірна жирова клітковина, м'язи, зв'язковий апарат суглобів, кістки.

Сила опіку визначається ступенем і площею поразки. При поразці третини поверхні тіла і більше постраждалий нерідко гине в перші шість годин після травми внаслідок розвитку шоку й порушення функцій внутрішніх органів.

Завдяки своєчасному й правильному наданню першої допомоги потерпілому на місці події ліквідуються або попереджуються глибокі поразки тканин, розвиток загального отруєння, іноді навіть удається врятувати життя потерпілому.

Якщо одяг потерпілого просочився хімічною сполукою, її потрібно швидко зняти, розрізати або розірвати на місці події самим потерпілим або оточуючими його. Потім необхідно механічно видалити речовини, що потрапили на шкіру, енергійно змиваючи їх струменем води з крана-гідранта, шланга 10—15 хвилин і навіть протягом години, поки не зникне специфічний запах. Масивним водяним потоком речовина видаляється перш, ніж відбудеться її вплив на тканини, попереджується нагріви шкіри, особливо при ураженні сірчаною кислотою.

Не можна змивати хімічні сполуки, що спалахують або вибухають при зіткненні з вологою. Ні в якому разі не можна обробляти уражену шкіру змоченими водою тампонами, серветками, тому що при цьому хімічна сполука ще більше втирається в шкіру.

Після цього на ушкоджені ділянки тіла накладається пов'язка тільки з нейтралізуючого, або знешкоджуючого засобу — антидот або чиста суха пов'язка (мал. 1, 25—32).

 

Відмороження.

Відмороження виникають тільки при тривалому впливи холоду, як правило в результаті низької температури повітря, а також при контакті тіла з холодним металом на морозі, із рідким і стисненим повітрям або сухою вуглекислотою. Відмороження настає не обов’язково на морозі, але й коли температура повітря близько 0^о С, підвищена вологість, сильний вітер, а на людині промоклий одяг або взуття. Сприяють відмороженню загальне ослаблення організму внаслідок голодування, стомлення або захворювання, а також алкогольне сп'яніння.

Частіше піддаються дії холоду периферійні частини тіла: пальці ніг, рук, а також ніс, вуха й щоки.

Розрізняють 4 ступеня відмороження тканин:

1 ступінь - почервоніння й набряк;

2 ступінь - утворення бульбашок;

3 ступінь - омертвіння шкіри й утворення струпа;

4 ступінь - омертвіння частини тіла (пальців, стопи).

Надання допомоги. Необхідно швидше відновити кровообіг відморожених частин тіла шляхом їхнього розтирання й поступового зігрівання на місці події. Потерпілого бажано занести в тепле приміщення (15-20⁰ С) і продовжити розтирання. Якщо побіліли щоки, ніс, вуха, досить розтерти їх чистою рукою до почервоніння й появи поколювання. Краще розтирати відморожену частину спиртом, горілкою, одеколоном. Якщо їх немає, розтирати потрібно м'якою рукавичкою, хутряним коміром або сухою фланеллю. Не можна розтирати снігом, тому що сніг не зігріває, а охолоджує відморожені ділянки й ушкоджує шкіру. Під час розтирання потерпілий повинен намагатися рухати ушкодженою кінцівкою.

З ніг взуття потрібно знімати обережно, щоб не пошкодити відморожені пальці. Якщо без зусиль це зробити не вдається, потрібно розпороти ножем взуття по шву.

Одночасно з розтиранням і зігріванням потерпілому потрібно дати випити гарячий чай, каву, горілку.

Після порозовіння відмороженої кінцівки її треба витерти насухо, змочити спиртом, горілкою або одеколоном, накласти суху чисту пов'язку й утеплити кінцівку ватою або тканиною. Пальці потрібно бинтувати всі разом, пов'язка не повинна бути тугою. Якщо ж кровообіг відновлюється повільно й шкіра залишається синюшною, слід припустити глибоке відмороження й потерпілого негайно направити до лікарні. Щоб не було відморожень, необхідно подбати про теплий одяг, взуття, утеплення робочих місць і місць відпочинку, про забезпечення регулярного прийому теплої їжі, дотриманні правил особистої гігієни.

 

10. Причини, ознаки і надання першої допомоги при захворюваннях органів серцево-судинної системи.

 

Стенокардія й інфаркт міокарда.

Ознаки. Основна і найвиразніша ознака — сильний стискаючий біль за грудиною, іноді ліворуч від грудини або в підложечній області, у лівому плечі й руці. Часто біль у цих місцях супроводжується запамороченням, головним болем, блювотою. Приступ болю при стенокардії триває від декількох хвилин до півгодини, якщо ж більше — варто запідозрити інфаркт міокарда. Приступи болів виникають під час руху або при фізичному навантаженні, а також у спокої — звичайно, вночі. Приступи болів у спокої більш тривалі, після приступу залишаються слабкі тупі болі.

Для інфаркту характерні більш сильніші й триваліші болі, розвиток колапсу або шоку, почуття страху смерті, підвищення температури тіла.

Лікування. Основний принцип — швидке купурування болів і попередження повторних приступів. При легких приступах болі під язик кладуть для смоктання таблетку валідолу або нітрогліцерину. Валідол діє трохи слабкіше, але більш триваліше нітрогліцерину. Їх можна приймати повторно, вони не заважають призначенню інших засобів. У деяких людей після прийому нітрогліцерину з'являється почуття розпирання голови внаслідок розширення кровоносних судин мозку й інших органів. Через це часто від нього відмовляються. Можна прийняти усередину корвалол або валокордин, 10—20 крапель. Усі ці препарати можна використовувати повторно кілька разів. Для швидкого купурування болів потрібно зробити ін'єкцію знеболюючого засобу.

У всіх випадках, коли у хворого підозрюється інфаркт міокарда, краще до уточнення діагнозу відноситися до нього як до людини, що страждає інфарктом міокарда: обов'язково створити постільний режим, забезпечити повний фізичний і нервово-психічний спокій; у невідкладному порядку спробувати усунути біль, попередити розвиток шоку; терміново повідомити про хворого лікаря.

Нітрогліцерин потрібно зберігати в скляних трубках, закритих віскозою, у темному місці. У пластмасовому упакуванні, закритим ватою, він швидко втрачає активність. Його не можна довго зберігати, приймати тільки свіжий препарат.

 

 

11. Причини, ознаки і надання першої допомоги при переломах.

Переломи кісток. Переломом називається часткове або повне порушення цілісності кістки в результаті її удару, здавлювання, перегину (під час падіння) Після повного перелому уламки кістки зміщаються, при неповному переломі кіста ушкоджується частково — утворяться надлом, тріщина. Переломи бувають закриті (без ушкодження шкіри), відкриті (із порушенням цілісності шкіри) і ускладнені (кровотечею, розмозженням навколишніх тканин). При відкритих переломах (у рані видні уламки кісток) мікроби попадають у рану, викликаючи запалення м'яких тканин і кістки, тому ці переломи протікають тяжче, ніж закриті. Поперечні, подовжні, гвинтоподібні переломи дають зміщення рідше. Найбільш важкі осколкові переломи зі зсувом осколків, трохи легше протікають косі переломи.

Ознаки: біль, припухлість, зміна форми й укорочення кінцівки, поява рухливості в місці ушкодження, «хрускоту» уламків.

Надання допомоги. Осколки, зміщуючись, нерідко ушкоджують кровоносні судини, нерви і внутрішні органи, тому ні, в якому разі не ворушіть зламану ногу або руку! Все треба залишити як є, але забезпечити ушкодженим кістам найбільший спокій. У потерпілих з відкритими переломами не намагайтеся вправити в рану уламки, що стирчать або видаляти з рани осколки. Потрібно зупинити кровотечу, накласти на рану стерильну пов'язку, чисту носову хустку або рушник. Потім обережно, щоб не підсилити біль, варто накласти готову шину (картонну, фанерну, дерев'яну або дротову) або зроблену з підручних засобів — дошки, ціпка, шматків фанери, гілок, парасольки (мал. 4) і створити спокій потерпілому й кінцівці.

Шину потрібно накладати на одяг, попередньо обклавши її ватою, обмотавши бинтом, рушником або м'якою тканиною. Після накладення шини необхідно прибинтувати або прив'язати чим-небудь у трьох-чотирьох місцях до тіла. Якщо зламано велику трубчасту кісту (стегновою або плечова), шиною треба фіксувати одночасно три суглоби, а якщо ушкоджені більш дрібні кістки, досить зробити нерухомими вище - і нижче розташовані суглоби.

Перелом стегнової кістки. Ознаки, типові для переломів.

Надання допомоги. Для створення спокою ушкодженій нозі зовні, від стопи до пахвової області, прибинтовуються шини, а по внутрішній поверхні — від підошви до промежини (мал. 5). Якщо лікарня або медпункт від місця катастрофи далеко, потрібно ще одну шину прибинтувати позаду, від стопи до лопатки. Якщо немає шин, можна прибинтувати ушкоджену ногу до витягнутої здорової.

 

 

 

Мал.5.Шинні пов'язки на гомілку й стегно

Переломи кісток гомілки. Ознаки, типові для переломів.

Надання допомоги. Шина накладається по задній поверхні ушкодженої ноги, від стопи до сідниць, і фіксується бинтом в області колінного й гомілковостопного суглобів (мал.5,6).

 

 

 

Мал. 6.Накладення шинної пов'язки при переломі кісток гомілки

Переломи кісток кисті й пальців. Ознаки, типові для переломів.

Надання допомоги. Ушкоджені напівзігнуті пальці (надають «хапальне» положення кисті) прибинтовують до ватяного валика, підвішують на косинку або шинуют.

Перелом ключиці виникає при падіннях. Небезпечні ушкодження уламками кісток, що зміщуються, великих підключичних судин.

Ознаки, типові для переломів.

Надання допомоги. Для створення спокою варто підвісити руку на стороні ушкодження на косинку або на підняту полу піджака (мал. 7). Для розведення уламків ключиці можна руки зв'язати за спиною (мал. 8).

Переломи плечової кістки. Ознаки, типові для переломів.

Надання допомоги. Зігнувши ушкоджену руку в ліктьовому суглобі і, повернувши долоню до грудей, накладають шину від пальців до протилежного плечового суглоба на спині. Якщо немає шин, можна прибинтувати ушкоджену руку до тулуба або підвісити її на косинці, на піднятій полі піджака (мал. 7, 9).

 

 

Мал.7.Пов'язка полою піджака Мал. 8.Фіксація рук при переломі ключиці

 

 

Мал. 9. Накладення шини на плече

Переломи кісток хребта й таза. Ознаки: з'являється сильний біль в ушкодженій області, зникає чутливість, настає параліч ніг, іноді порушується сечовиділення.

Надання допомоги. Вкладати потерпілого на м'які ноші забороняється. Можна — тільки на щит (широку дошку, фанеру, зняті з петель двері), покритий ковдрою або пальто, на спину (мал. 10, 11). Піднімати його треба дуже обережно, в один прийом, щоб не викликати зсуву уламків і більш важких руйнувань спинного мозку й органів таза. Кілька людей можуть піднімати потерпілого, взявшись за його одяг і, діючи узгоджено, по команді (мал. 12). Якщо немає дощок, щита, потерпілого кладуть на підлогу автомашини і везуть обережно (без тряски). Людину з переломом шийного відділу хребта варто залишити на спині з валиком під лопатками, закріпити голову і шию, обклавши них із боків м'якими предметами. Якщо ушкоджені кістки таза, ноги постраждалого трохи розводять у сторони («положення жаби») і під коліна підкладають щільний валик із складеної ковдри, скатаного одягу (мал. 13).

 

 

 

 

Мал. 10. Шини з дощок при переломі Мал.11.Положення потерпілого при переломі хребта

 

Мал.10. Шини з дощок при переломі хребта

 

Переломи кісток передпліччя. Ознаки, типові для переломів.

Надання допомоги. Шина накладається на руку, зігнуту в ліктьовому суглобі, знизу від кінчиків пальців до ліктьового суглобу (мал. 14).

Переломи ребер. Ознаки, типові для переломів.

Надання допомоги. Потрібно туго забинтувати грудну клітку в місці перелому (мал. 6).

Переломи кісток стопи. Ознаки, типові для переломів.

Надання допомоги. До підошви прибинтовується дощечка.

Переломи щелеп (верхньої, нижньої ) виникають у результаті удару, травми.

 

 

Мал. 12. Укладання постраждалого на ноші

 

 

Мал. 13. Положення хворого при переломі тазу

Ознаки: біль, зміщення зубів, рухливість і «хрускіт» уламків. При переломі нижньої щелепи обмежується її рухливість, погано відкривається і закривається рот Унаслідок важких травм можливе западання язика й порушення подиху.

Надання допомоги. Накладається бинтова або косиночна пов'язка (мал. 15). Запавший язик потрібно витягнути й зафіксувати бинтом або носовою хусткою.

Переломи кісток черепа. Зламані кістки нерідко ушкоджують головний мозок, він здавлюється в результаті крововиливу.

 

Мал.14.Шинна пов'язка з Мал.15. Пов'язка при переломах

підручного матеріалу при кісток верхньої або нижньої щелепи

переломі кісток передпліччя

 

Ознаки: порушення форми черепа, виявляється пролом (ум'ятина), витікання черепно-мозкової рідини й крові з носа й вух, утрата свідомості.

Надання допомоги. Щоб фіксувати шию і голову, на шию накладають валик-комір із м'якої тканини. Для перевезення тіло потерпілого кладуть на спину, на щит, а його голову — на м'яку подушку

 

 

12. Причини, ознаки і надання першої допомоги при укусах змій, комах та інш.

 

Укуси.

Укуси змій. Туристи, учасники експедицій, відпочиваючі на природі, щоб не постраждати від змій, повинні знати їхні звички. Змії звичайно, не нападають на людину, якщо ті їх активно не турбують. При наближенні людини змія відповзає убік. Якщо ж їй щось перешкодило відповзти, вона попереджувально сичить. Перш ніж лізти рукою в ущелини скель, нори, густу рослинність, варто переконатися, що там немає змій. Захищають від укусу змій шкіряні або гумові чоботи, товсті вовняні носки. Влаштовуючи нічліг, варто вжити заходів обережності від змій, тому що більшість із них веде нічний спосіб життя. Уночі від них захищають запалені багаття.

Ознаки. Видна ранка від укусу, відзначаються різкий біль, червоність, припухлість, бульбашки, крововиливи на місці укусу. У потерпілого з'являються занепокоєння, загальна слабість, судоми, спрага, запаморочення, блювота, пронос, кров у сечі, порушуються дихання і серцева діяльність.

Надання допомоги. Основний метод лікування укусу змій полягає у введенні протизміїної сироватки. Якщо є шприц і протиотрутна сироватка, потрібно ввести її підшкірно в місце укусу в перші 20—25 хвилин після нещасного випадку. На жаль, у поході так буває далеко не завжди, тому краще негайно доставити потерпілого в найближчу лікарню.

Для запобігання усмоктування отрути в кров і інші тканини рекомендують відсмоктати отруту з ранки ротом (якщо немає ушкоджень слизової оболонки ротової порожнини, губ, ясен). З цією ж метою можна поставити на місце укусу кровососну банку, попередньо зробивши надріз ранки. Кров'янисту рідину, що відсмоктується ротом, необхідно швидко спльовувати. Потім на ранку накладають суху пов'язку, а на уражену кінцівку — шину. Потерпілому дають багато випити води і відправляють у лікарню тільки в лежачому положенні.

Укуси комах.

Укуси комарів, москітів і інших дрібних комах. Небезпечні множинні укуси комах, особливо коли в людини підвищена чутливість до них.

Ознаки (з'являються не завжди) такі ж, як при укусі бджіл.

Лікування. При підвищеній чутливості потерпілого до укусів проводяться ті ж заходи, що і при укусі бджіл.

Для попередження укусів змазують відкриті частини тіла засобом репудином і іншими хімічними речовинами, відлякуючи комарів, москітів, мошок і інших кровосисних двокрилих комах. Використовують також захисні індивідуальні сітки й сітки для вікон і дверей.

Укуси бджіл, ос, джмелів, кліщів, дрібних павуків. Небезпечні множинні укуси цих комах і підвищена чутливість людини до них.

Ознаки: біль, набряк тканин у місці укусу, загальна слабість, нудота, блювота, кропив'яна висипка, іноді утрата свідомості.

Надання допомоги: необхідно видалити жало, якщо воно залишилося на місці укусу, або кліща (на останнього попередньо потрібно накапати бензин або гас), а потім прикласти до місця укусу марлеву серветку або вату, змочену нашатирним спиртом, одеколоном, горілкою, винним спиртом, розчинами перекису водню і марганцевокислого калію, або зробити холодний компрес, дати рясне питво. Іноді необхідна лікарська допомога.

Добре допомагає:

ü змащування місця укусу свіжим соком цвіту нагідок чи витяжки нагідок.;

ü листя петрушки - сік листя тертого коріння петрушки, як знеболюючий засіб;

ü подорожник широколистий - свіжі порізані листя прикладені до місця укусу;

ü ріпчаста цибуля, розрізана навпіл - прикласти до місця укусу;

ü цвіт малини - змастити настоєм;

ü таблетка валідолу - прикласти до місця укусу;

ü розтерте листя м'яти;

ü розтерте листя кульбаби;

ü пижма, цвіт розтертий;

ü при багаторазових укусах - ванни з свіжого коріння й плодів бузини;

 

Уникайте нападу кліщів. Надійніше захищає від кліщів чоловічий одяг.

У вкрай важких випадках, а також при білій гарячці, що почалася, потрібна госпіталізація.