Діяльність і поведінка особистості.

1. Потребнісно-мотиваційна діяльність людини і сутність, особливості, структура, функції. Індивідуальний стиль діяльності;

2. Поняття про особистість, її структуру, активність, джерела.

3. Розвиток і виховання особистості.

4. Соціалізація.

 

Після опрацювання теми студент повинен:

Орієнтуватися в термінах «індивід», «індивідуальність», «людина», «особистість», «діяльність», «соціалізація», «інтеріоризація».

Студенти мають засвоїти те, що діяльність – специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання і творче перетворення навколишнього світу, включаючи самого себе й умови свого існування.

У загальноісторичному плані основним видом діяльності, що визначає розвиток свідомості людства, є праця. Тому при вивченні свідомості окремої особистості необхідно враховувати особливості її трудової діяльності.

Тварини тільки споживають те, що їм дано природою. Людина, навпаки, більше створює, ніж споживає.

Також вони повинні розуміти яким чином впливають друг на друга знання, уміння, навички, звички, здібності. Орієнтуватися у структурі діяльності та вміти вірно розставляти їх у піраміді потреб.

У структуру особистості зазвичай включаються здібності, темперамент, характер, вольові якості, емоції, мотивація, соціальні установки. Несхожість людей між собою значна: в кожній з підструктур маються відмінності переконань і інтересів, досвіду і знань, здібностей і умінь, темпераменту і характеру. Ось чому дуже непросто зрозуміти іншу людину, непросто запобігти розбіжностей, суперечностей, навіть конфліктів з іншими людьми. Щоб більш глибоко зрозуміти себе та інших, треба мати певні психологічні знання у сполученні з спостережливістю.

Завдання для самостійної роботи:

1. Мета, діяльність. Результат.

2. Проблема мотивів діяльності.

3. Якими є головні компоненти діяльності?

4. Чи завжди соціальний досвід с необхідною умовою виконання діяльності.

5. Характер. Індивід. Особистість.

6. Поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність».

7. Відомі теорії особистості.

8. Психологічна структура особистості.

9. Біопсихічні властивості особистості.

10. Спрямованість особистості та її види.

11. «Я-образ» та «Я-концепція» як ядро особистості.

12. Спільна діяльність. Становлення спільної діяльності в онтогенезі.

Література

1. Валлон А. Психическое развитие ребенка. — М., 1967. (Деятельность ребенка и его развитие: 49—58. Игра и развитие ребенка: 58—74. Развитие движений: 125—151.)

2. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М., 1982 (1975). (Проблема деятельности в психологии: 73—123. Деятельность и сознание: 124-158. Деятельность и личность: 159—189.)

3. Обухова Л.Ф. Концепция Жана Пиаже: за и против. — М., 1981. (От действия к мысли (в учении Ж. Пиаже): 42—53.)

4. Рубинштейн С Л. Основы общей психологии: В 2 т. — Т. I. — М.,

1989. (Действие и деятельность: 14—64. Игра: 64— 75. Учение: 75—93.) Хрестоматия по ощущению и восприятию. — М., 1975. (Роль движений в процессах познания: 9—19. Развитие восприятия и деятельность: 147—205.)

5. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. — Т. 3. — М., 1983. (Проблемы развития высших психических функций: 6—164.)

6. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию: курс лекций. — М., 1988. (Психологическая теория деятельности: 95—128.)

7. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. — М., 1972. (Ж.Пиаже о роли действия в мышлении: 224 — 247.)

8. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. — М., 1986. (Деятельность, психика и сознание: 21 — 37.)

9. Запорожец А.В. Избранные психологические труды: В 2 т. — Т. I. — М., 1986. (Развитие восприятия и деятельность: 112—153. Роль деятельности в психическом развитии ребенка: 235—247.)

10. Запорожец А.В. Избранные психологические труды: В2 т. — Т. II. — М., 1986. (Развитие произвольных движений: 5—233. Роль речи в формировании и осуществлении произвольных движений: 146— 188. Установка и ее роль в регуляции движений: 189—227.)

11. Зинченко П.И. Непроизвольное запоминание. — М.,1961. (Непроизвольное запоминание и деятельность: 141 — 221.)

12. Общая психология. — М., 1986. (Деятельность: 93—130.)

13. Познавательная активность в системе процессов памяти. — М., 1989. (Деятельностный подход к памяти: 7—10.)

14. Белоус В.В. Темперамент и деятельность. Учебное пособие. — Пятигорск, 1990. (Темперамент и деятельность: 102—112.)

15. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. — М., 1966. (К истории изучения движений: 29—38. О построении движений: 79—101. Природа навыка и тренировка: 160—170.)

16. Беспалов Б.И. Действие. Психологические механизмы визуального мышления. — М., 1984. (Основные понятия теории действия (цель, действие, операция): 10—45.)

17. Истомина З.М. Развитие памяти. Учебно-методическое пособие. — М., 1978. (Зависимость запоминания от характера деятельности: 62 — 86.)

18. История зарубежной психологии. 30—60-е годы XX в. Тексты. — М., 1986. (Принципы поведения (теория К.Халла): 38—59. Оперантное поведение (Б.Скиннер): 60—96.)

19. Коссов Б.Б. Психомоторное развитие младших школьников. Методические разработки. — М., 1989.

20. Мерлин B.C. Очерк интегрального исследования индивидуальности. — М., 1986. (Индивидуальный стиль деятельности: 153— 181, 197-208.)

21. Миллер Д., Галантер Ю., Прибрам К. Планы и структура поведения. — М., 1964. (Двигательные умения и навыки: 100—115.)

Законспектувати матеріал до даної теми:

Теорії особистості; Особистість у розрізі: визначення поняття іншими фундаментальними науками; Вікові особливості особистості (кризи).

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Тема 4

Психологія і технологія, механізм спілкування.

1. Міжособистісні стосунки, їх механізм, види, функції, типи, засоби спілкування;

2. Спілкування як комунікація, інтеракція, перцепція: функції і механізм;

3. Конфліктні ситуації та шляхи їх подолання. Типологія конфліктних особистостей, стилів поведінки під час конфліктів.

 

Після опрацювання теми студент повинен:

У результаті вивчення студенти мають засвоїти що таке спілкування, його характеристики та функції. Запам’ятати, що до основних правил вербальної комунікації належать наступні: висловлення має містити рівно стільки інформації, скільки потрібно для виконання поточних цілей спілкування; висловлення повинне по можливості бути правдивим. Намагайтеся не говорити того, що вважаєте помилковим або того, для чого у вас немає достатніх підстав; висловлювання має відповідати предмету розмови. Намагайтеся не відхилятися від теми; висловлювання має бути ясним. Уникайте незрозумілих висловів, неоднозначності, непотрібного багатослів’я.

Будь-яка людина сприймається нами в єдності зовнішніх даних (фізичний вигляд, конституціональні особливості плюс все те, що людина робить зі своєю зовнішністю відповідно до моди, вимогами суспільства, смаками, уявленням про самого себе) і експресивного поведінки, який проявляється в дії.

Соціальної перцепції притаманні вікові особливості. Відомо, зокрема, що діти молодшого шкільного віку можуть вичленувати в зовнішньому вигляді свого ровесника тільки найзагальніші елементи (зріст, волосся, колір очей). Не вміючи правильно оцінити вибраний об'єкт, вони часто дають невизначену оцінку – «нормальний». У цьому віці соціальна перцепція сформована недостатньо, що надходить інформація слабо усвідомлюється, не виражена в чітких поняттях.

З віком фіксування рис зовнішності іншої людини перестає бути самоціллю. Риси фізичного вигляду частіше використовуються як елементи, необхідні для побудови цілісного образу сприйманого людини, що регулює власну поведінку по відношенню до цієї людини.

У роботах, присвячених проблемі першого враження, основна увага приділяється точності першого враження.

У першому враженні завжди в якійсь мірі присутній наш минулий досвід, наші знання, які, перетворюючись в установки, роблять наше сприйняття виборчим.
Перше враження – це складний психологічний феномен, в якому поєднуються чуттєвий, логічний і емоційний компоненти, присутній емоційне ставлення, а також більш-менш усвідомлював мі і узагальнені оціночні судження.

Завдання для самостійної роботи:

1. Спілкування і діяльність.

2. Конфлікт у взаєминах і шляхи його подолання.

3. Спілкування як невербальна комунікація.

4. Зворотній зв’язок у спілкуванні.

5. За яких умов обмін інформацією набуває характеру спілкування? Які причини можуть стати перешкодою в цьому?

6. Сторони та види спілкування.

7. Психологічний вплив на іншу людину в процесі взаємодії. Правила переконання та маніпуляції.

8. Міжгрупові конфлікти та шляхи їх розв’язання.

9. Внутрішньогрупові конфлікти та шляхи їх вирішення.

10. Соціальна взаємодія, види і рівні.

 

Література

1. Менынутин В.П. Помощь молодой семье: Заметки психолога. — М., 1987. (Культура и искусство общения: 162—199.)

2. Мерлин B.C. Очерк интегрального исследования индивидуальности. — М., 1986. (Индивидуальный стиль общения: 181—195.)

3. Петровская Л.А. Компетентность в общении: Социально-психологический тренинг. — М., 1989. (Межличностное общение и перцептивно-ориентированный тренинг: 9—17. Перцептивно-ориентированный социально-психологический тренинг: 45—194.)

4. Петровская Л.А. Теоретические и методологические проблемы социально-психологического тренинга. — М., 1982. (Основные принципы психологического воздействия в концепции К.Роджерса: 30—37. Общая характеристика «групп встреч» как групп «роста личности»: 37—57. Т-группа как форма тренинга чувствительности: 57—75. Общая характеристика социально-психологического тренинга: 97—121. Процедурные аспекты групп интенсивного общения: 138-148.)

5. Попова Л.В., Дьяконов Г.В. Идентификация как механизм общения и развития личности: Методические рекомендации. — М., 1988. (Идентификация как феномен общения: 19—26.)

6. Генетические проблемы социальной психологии. — Минск, 1985. (Общение младенцев: 30—56. Общение в раннем возрасте: 57—71. Общение дошкольников; 72—87, 123-^147.)

7. Егидес А.П. Психологическая концепция конфликтного общения // Психологический журнал. — 1984. — Т. 5. — № 5. — С. 52-62.

8. Клике Ф. Пробуждающееся мышление: У истоков человеческого интеллекта. — М., 1983. (Роль общения в регуляции поведения животных: 76—111.)

9. Лабунская В.А. Психология экспрессивного поведения. — М., 1989. (Экспрессивное поведение: 5—43. Понимание экспрессивного поведения: 43—60.)

10. Леонтьев А.Н. Педагогическое общение. — М., 1979.

11. Мелибруда Е.Я. Я — Ты — Мы. Психологические возможности улучшения общения. — М., 1986.

12. Развитие общения у дошкольников. — М., 1974. (Развитие общения у детей: 256—282.)

Вміти виконувати тестові завдання:

1. Процес встановлення контактів між людьми, що породжується потребами і у спільній діяльності, що включає у себе обмін інформацією _______

А. Мова

Б. Пізнання

В. Спілкування

2. Спілкування між людьми за допомогою бесіди чи різних технічних засобів _____

А. Зовнішня мова

Б. Внутрішня мова

В. Афективна мова

3. Труднощі в обміні думками, в досягненні взаєморозуміння і згоди між учасниками спілкування ______

А. Непорозуміння

Б. Бар’єр спілкування

В. Сварка

4. Зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів опонентів або суб’єктів взаємодії ______

А. Інцидент

Б. Протидія

В. Конфлікт

 

Еталони відповідей: 1 В, 2 Б, 3 B, 4 В.

Тема 5