Стаття 337. Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів

 

1. Ухилення військовозобов'язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом,-.

 

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

 

2. Ухилення військовозобов'язаного від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів -

 

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

 

1. Об'єктом злочину є встановлений з метою забезпечення нормальної діяльності органів державної виконавчої влади порядок ведення військового обліку й організації відповідних зборів.

 

2. З об'єктивної сторони злочин може мати дві форми: 1) ухилення від військового обліку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом (ч. 1 ст. 337); 2) ухилення від навчальних (перевірних) або спеціальних зборів (ч. 2 ст. 337).

 

Військовий облік усіх військовозобов'язаних ведеться за місцем їх проживання і поділяється за обсягом і деталізацією на персонально-якісний, персонально-первинний і персональний, а за призначенням - на загальний і спеціальний.

 

Персонально-якісний облік військовозобов'язаних СБ ведуть облікові органи СБ, а всіх інших військовозобов'язаних - районні (міські) військові комісари, персонально-первинний облік військовозобов'язаних у сільській місцевості, а також у селищах і містах, де відсутні військові комісаріати,- органи місцевого самоврядування, персональний облік військовозобов'язаних, які працюють чи навчаються,- підприємства, установи, організації та навчальні заклади незалежно від форми власності.

 

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані, не заброньовані за органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями на період мобілізації і на воєнний час, а на спеціальному - заброньовані. Військовий облік громадян, що перебувають за кордоном, провадиться дипломатичними і консульськими представництвами України.

 

Військовозобов'язані повинні стати на військовий облік у військовому комісаріаті в 7-денний строк з дня прибуття на нове місце постійного або фактичного проживання. Невиконання цього обов'язку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом, протягом терміну, необхідного для проїзду до військового комісаріату, містить закінчений склад злочину у першій його формі.

 

Інше порушення військовозобов'язаним правил військового обліку, крім безпосереднього ухилення від військового обліку (скажімо, нез'явлення військовозобов'язаного до воєнного комісаріату без поважних причин за викликом, якщо такий виклик не стосується обов'язку стати на військовий облік або пройти навчальні (перевірні) чи спеціальні збори, або ухилення від подання а орган віййськового обліку відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, навіть і з метою унеможливити таким шляхом наступний виклик на навчальні (чи перевірні) або спеціальні

 

збори), у т,ч. повторне, тягне адміністративну відповідальність за ст. 210 КАП.

 

Порядок проходження навчальних (перевірних) та спеціальних зборів встановлений Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу". Час і строки навчальних зборів встановлюються МО, перевірні збори проводяться за планом МО в період між навчальними зборами, а спеціальні збори відбуваються у разі прийняття Президентом України рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошення окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації.

 

Способами ухилення військовозобов'язаного від військового обліку або від зборів можуть бути самокалічення, симуляція хвороби, підроблення документів, які, скажімо, можуть свідчити про наявність поважних причин напостановки на військовий облік або нез'явлення на збори, інший обман, пряма відмова від постановки на Вїйськовий облік або від з'явлення на збори, а так само фактичне

 

неприбуття у відповідний строк до військового комісаріату без по-

 

важних причин Про поважні причини такого нез'явлення див коментар до ст 344

 

3 Суб'єктами злочину є військовозобов'язані (про поняття військовозобов'язаний див коментар до ст 401), і не е ними допризовники, призовники і військовослужбовці

 

Прийому на військовий облік підлягають особи звільнені з військової служби в запас, ті що прибули із інших місцевостей України або з-за кордону на строк понад три місяці, звільнені зі служби в Управлінні державної охорони України чи МВС в запас ЗС, ті, що стали громадянами України, а так само жінки які мають медичну підготовку або споріднену з відповідною військове обліковою спеціальністю підготовку, придатні до військової служби за станом

 

здоров'я і віком.

 

Не можуть бути суб'єктами розглядуваного злочину військово-

 

зобов язані, які наприклад були зняті з військового обліку у зв'язку з прийняттям на службу в МВС, а також такі, що виключені з військового обліку. Крім того, суб'єктами злочину у формі ухилення від навчальних зборів не можуть бути військовозобов'язані які згідно з законом звільняються від проходження таких зборів (пра цівники ЗС та інших військових формувань військовозобов'язаніжінки та багато інших категорій військовозобов'язаних)

 

4. З суб'єктивної сторони злочин може бути вчинений лише

 

умисно.

 

Закон України "Про загальний віиськовий обов'язок і військову службу" в редакції від 18 червня 1999 р. (ч. 6 і 7 ст. 1 ст. ст. 29, 3О, 33-38)

 

Закон України Про оборону України в редакції від 5 жовтня 2000 р. (ст. 17) Постанова КМ від 14 жовтня 1994 року № 711 (Не для друку Постановою затверджено перелік спеціальностей жінок, споріднених з відповідними військовими

 

спеціальностями)

 

Положення про військовий облік військовозобов язаних і призовників. Затвер

 

джене постановою КМ № 377 від 9 червня 1994 р.

 

Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову

 

військову службу. Додаток до наказу МО № 1 від 4 січня 1995 р.

 

Інструкція з військового обліку військовозобов'язаних і призовників на підпри ємствах в установах організаціях і навчальних закладах Затверджена наказом

 

М0 № 165 від 27 червня 1995 р.

 

Інструкція з військового обліку військовозобов'язаних і призовників в органах

 

місцевого самоврядування. Затверджена наказом МО № 166 від 27 червня 1995 р.

Розділ XV - ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОБ`ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

Стаття 338. Наруга над державними символами

 

1. Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України -

 

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

 

2. Публічна наруга над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави -

 

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

 

1. Об'єктом злочину є авторитет української держави, який підривається у разі посягання на державні символи як України, так ї іноземної держави. В останньому випадку авторитет України у світі страждає тому, що представники української влади начебто не спромоглися політичними та іншими засобами попередити демонстрацію неповаги до державних символів певної іноземної держави, а тим самим і до неї самої.

 

2. Ст. 338 містить два простих склади злочину, кожен з яких має свій предмет

 

Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 338, є державні символи України - Державний Прапор України Державний Герб України і Державний Гімн України Державний Прапор України - прямокутний стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів Великий Державний Герб України встанов люється законом з урахуванням малого Державного Герба України (тризуб) та герба Війська Запорізького (козак з мушкетом). Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України) Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом. Оскільки вказані закони на сьогодні не прийнято, то Державним Гербом України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб), а Державним Гімном України - відповідна музична редакція автором якої є М. Вербицький.

 

Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 338, є офіційно встановлені або підняті державний прапор і державний герб будь-якої і іншої держави, незалежно від того, чи визнана вона Україною і чи і підтримує Україна з нею дипломатичні відносини. До предмета цього злочину не належать: а) прапори і герби, які не є символами іноземних держав (наприклад, прапор суб'єкта федерації, або полотнище, лише схоже на прапор іноземної держави); б) прапори і герби міжнародних організацій (скажімо, прапор 00Н); в) прапори і герби іноземних держав, які не були офіційно встановлені або підняті.

 

Офіційно встановленим або піднятим вважається прапор (герб), який піднято (встановлено) на території посольства чи консульства або у зв'язку з візитом делегації іноземної держави у місці її зустрічі тощо. Знищення чи пошкодження прапора (герба), який не був офіційно піднятий (встановлений), інша публічна наруга над ними або над прапором (гербом) міжнародної організації, якщо це було поєднано з порушенням громадського порядку і супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, можуть бути кваліфіковані за ст. 296.

 

3. З об'єктивної сторони злочини, передбачені ч. ч. 1 і 2 ст. 338,

 

полягають у публічній нарузі. Способами наруги можуть бути знищення чи пошкодження прапора (герба) шляхом його спалення, ламання, розмальовування, нанесення на прапор образливих написів, зле шаржування герба чи гімну. Наруга над державними символами тягне відповідальність за ст. 338 лише у разі, якщо вона була публічною (спрямованою на публіку). При цьому винна особа може, скажімо, розмалювати прапор як у присутності інших людей, так і без їх присутності, але з наступним винесенням такого прапора на людські очі.

 

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення описаних у

 

ст. 338 дій.

 

Імітація зображення Державного Герба України, Державного

 

Прапора України та звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав у рекламній діяльності не тягне відповідальності за ст, 338, але створює підстави для притягнення суб'єктів підприємницької діяльності до фінансової відповідальності.

 

4. Суб'єкт злочину загальний.

 

5. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Публічна наруга над державними символами, вчинена з хуліганських мотивів, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ч. ч. 1 або 2 ст. 338 і ст. 296.

 

Конституція України (ст. ст. 8, 20). Закон України "Про рекламу" від 3 липня 1996р. (ст. ст. 8, 27). Закон України "Про Автономну Республіку Крим" від 17 березня 1995р. (ст. 7). Постанова ВР "Про Державний прапор України" від 28 січня 1992 р. Постанова ВР "Про Держав ний герб України" від 19 лютого 1992 р. Указ Президії ВР "Про державний гімн України" від 15 січня 1992р. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Затверджене указом Президента України № 198/93 від 10

 

червня 1993 р. (п. п. 7, 22).

 

Постанова ПВС № 3 від 28 червня 1991 р, "Про судову практику в справах про

 

хуліганство" (п. 11).

Стаття 339. Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні

 

Підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні без права на цей прапор -

 

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

 

1. Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок, відповідно до якого право плавання під Державним Прапором України має лише судно, яке: а) є державною власністю України або перебуває у власності фізичної особи - громадянина України, або юридичної особи в Україні, заснованої виключно українськими власниками, а так само яке перебуває у цих осіб на умовах договору бербоут-чартеру; б) зареєстроване у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України; в) отримало свідоцтво про право плавання під Державним Прапором України. Отримання судном, придбаним за кордоном, від консула України тимчасового свідоцтва також надає право для реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України підняти на ньому Державний Прапор України, але не більше ніж протягом одного року,

 

Цей порядок забезпечує, зокрема, суверенні права України на її виключну (морську) економічну зону, додержання митних, санітарних та імміграційних правил, правил рибальства тощоУмови реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України або у Судновій книзі України встановлюються законодавством України.

 

2. Предмет злочину - Держаний Прапор України. Про поняття Державний Прапор України див. коментар до ст. 338.

 

Річкове або морське судно - це самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло у морі, для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо), для наукових, навчальних і культурних потреб, для спорту чи інших потреб.

 

3. З об'єктивної сторони злочин полягає у піднятті Державного Прапора України без права на цей прапор.

 

Керування судноводіями річковими або маломірними суднами, не зареєстрованими у встановленому порядку, але такими, на яких не піднято Державний Прапор України, тягне адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 116, а випуск (направлення) у плавання річкового судна без документів, що посвідчують його належність, чи маломірного судна, не зареєстрованого у встановленому порядку. але на яких не піднято Державний Прапор України, - за ч. ч. 1 або 2 ст. 116-1 КАП.

 

4Суб'єкт злочину загальний. Звичайно ним є капітан відповідного судна або особа, яка виконує його обов'язки.

 

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

 

Конвенція про відкрите море від 29 квітня 1958 р. Ратифікована СРСР 20 жовтня 1960р. (ст. ст. 4-6).

 

Конвенція 00Н з морського права від 10 грудня 5982 р. Ратифікована Україною

 

3 червня 1999р. (ст.94).

 

КТМ (ст. ст. 26-34, 203).

 

Порядок ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України. Затверджений постановою КМ № І069 від 26 вересня 1997р. (п.п. 6, 29, 44, 48

 

53, 56)

 

Положення про Регістр судноплавства України. Затверджене постановою КМ

 

№ 814 від 8 червня 1998 р (п.7).

Стаття 340. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій

 

Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, якщо це діяння було вчинене службовою особою або із застосуванням фізичного насильства,-

 

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

 

1. Конституція України надає громадянам "право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування". Збори, мітинги, вуличні походи і демонстрації є формами безпосередньої демократії, які мають підтримуватися суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, якою намагається стати Україна.

 

2. Основним безпосереднім об'єктом злочину є внутрішній та міжнародний авторитет нашої держави. Його додатковим об'єктом можуть бути життя і здоров'я, воля, честь і гідність особи.

 

3. 3 об'єктивної сторони злочин проявляється у незаконному перешкоджанні організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, і може бути вчинений: 1) службовою особою - із застосуванням насильства або без такого; 2) із застосуванням насильства - службовою або іншою особою.

 

Під зборами і мітингом слід розуміти організоване, мирне, масове зібрання громадян в одному місці з метою прилюдного обговорення та вираження свого ставлення до дій чи бездіяльності органів державної влади і місцевого самоврядування; подій у соціально-політичному, економічному житті держави, суспільстві та світі в цілому; привернення уваги до вирішення нагальних соціально-політичних, економічних та інших проблем держави, суспільства, місцевої територіальної громади; прилюдного протесту проти рішень, заходів, здійснюваних державою, місцевими органами самоврядування, проти окремих подій життя держави чи світу в цілому, або навпаки - їх підтримки. Вуличний похід - це організований. тривалий мирний масовий рух громадян за певним маршрутом, а демонстрація - організоване, мирне масове проходження

 

громадян вулицею (дорогою).

 

Незаконне перешкоджання організації або проведенню походів, які не належать до вуличних, а пролягають загальноукраїнським чи іншим маршрутами, пікетування (прилюдне виявлення громадянами своїх соціально-політичних, економічних та інших інтересів, яке здійснюється біля адміністративних будинків законодавчих, виконавчих, правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування тощо), публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій, інших мирних заходів протестного (голодування, наметове містечко тощо) або не протестного характеру (велопробіг, фестиваль тощо), вчинене службовою особою, за відповідних підстав може бути кваліфіковано за ст. 364 або 365, а вчинене іншою особою із застосуванням фізичного насильства - як відповідний злочин проти життя і здоров'я, проти волі, честі та гідності особи, проти власності тощо.

 

Перешкоджання означає створення перепон, недопущення організації або проведення вказаних мирних заходів. Способами його можуть бути винесення рішення про заборону їх проведення, погроза застосування до їх організаторів чи учасників насильства або фактичне його застосування, спроба підкупу організаторів відповідного заходу чи їх обман тощо. Якщо такі дії були пов'язані із вчиненням іншого злочину, це вимагає самостійної правової оцінки і кваліфікації за сукупністю із ст. 340. Проте поняттям "фізичне насильство", передбаченим ст. 340, повністю охоплюється завдання побоїв, мордування, заподіяння легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, Умисне заподіяння особі тілесних ушкоджень середньої тяжкості, вчинене з метою залякування потерпілого або його родичів чи з метою примусу до відмови від організації відповідного мирного заходу або участі у.ньому, а так само заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження або його вбивство кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ст. 340 і, відповідно, ч. 2 ст. 122, ст. 121 або 115.

 

Відповідно до ст. 39 Конституції України у нашій державі встановлено реєстраційний, а не дозвільний порядок проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, а їх проведення може бути обмежене лише за рішенням суду та виключно у випадках, визначених безпосередньо Основним Законом. Такі обмеження можуть встановлюватися судом відповідно до закону і в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою: а) запобігання заворушенням чи злочинам; б) для охорони здоров'я населення;

 

в) для захисту прав і свобод інших людей. Крім того, сам зміст розглядуваного права містить певні обмеження, адже Конституція дозволяє збирати ся. лиш е мирно, без зброї. Певні тимчасові обмеження права громадян на мирні збори можуть встановлюватися в умовах воєнного або надзвичайного стану,

 

Таким чином, збори, мітинги, вуличні походи і демонстрації здійснюються на законних підставах, коли вони відповідають сукупності таких умов: а) місце зборів та мітингів, маршрут проходження демонстрацій і походів були визначені їх організаторами, про Що останні своєчасно сповістили виконавчі органи сільських, селищних, міських рад; б) вказані заходи є мирними і провадяться без зброї; в) вони провадяться поза межами воєнного або надзвичайного стану, або хоча і в умовах воєнного або надзвичайного стану, але відповідні обмеження на їх проведення встановлено не були;

 

1) їх організація та проведення не заборонені судовим рішенням, яке набрало чинності і не скасоване.

 

Перешкоджання організації або проведенню вказаних заходів що здійснюються на законних підставах, є завжди незаконним, Крім того, таке перешкоджання є незаконним і у випадках, коли воно вчинюється: 1) не службовою особою і пов'язане із застосуванням фізичного насильства до організаторів чи учасників мирних заходів, навіть якщо про них не були своєчасно сповіщені виконавчі органи місцевих рад, чи їх проведення було заборонене судом, чи вони проводились в умовах воєнного або надзвичайного стану; 2} службовою особою, яка діє не на підставі закону, не у межах своїх повноважень або не у спосіб, передбачені Конституцією і законами України (наприклад, службова особа застосовує до учасників мітингу зброю чи спеціальний засіб, які за законом у даних умовах застосовані бути не можуть, або, не чекаючи рішення суду, на свій розсуд визначивши, що мітинг суперечить інтересам національної безпеки, віддає наказ про витіснення учасників мітингу з площі, тощо),

 

4. Суб'єктом злочину, якщо він не пов'язаний з насильством, може бути тільки службова особа. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, вчинене суддею шляхом постановлений завідомо неправосудного рішення, ухвали або постанови, кваліфікується за ст. 375. Такі самі дії, якщо вони були вчинені іншою службовою особою, крім судді, шляхом зловживання владою або службовим становищем і спричинили тяжкі наслідки, кваліфікуються за ч. 2 ст, 364 (ч. 2 ст. 423), якщо цією службовою особою є працівник правоохоронного органу - за ч. З ст. 364, а якщо вони вчинені службовою особою, крім судді, шляхом перевищення влади або службових повноважень, - за ч. ч. 1, 2 або 3 ст. 365 (ч. ч. 1 або 3 ст. 424).

 

Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.

 

Суб'єкт злочину, якщо цей злочин пов'язаний з насильством, -

 

загальний.

 

5. З суб'єктивної сторони злочин характеризується умисного

 

формою вини.

 

Конституція України (ст. ст. 1, 39,64). Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997р. (п.

 

"б" ст. 38).

 

Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня

 

1991 р. (ст. 21).

 

Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР від 28 липня 1988 р.

Стаття 341. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд

 

Захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, органіаацій-

 

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

 

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є нормальна діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян; нормальна робота будь-яких інших підприємств, установ, організацій, а додатковим обов'язковим об'єктом -відносини власності або встановлений порядок користування будівлями чи спорудами.

 

2. Предметом злочину виступають будівлі і споруди. Характерною ознакою цих будівель і споруд с те, що вони забезпечують діяльність органів державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. До них, зокрема, належать будівлі і споруди, що забезпечують діяльність ВР, Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, КМ та всіх міністерств і відомств України, Рахункової палати, НБ, КС, ВС та підпорядкованих йому судів, Вищої ради юстиції, прокуратури України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, рад усіх рівнів, політичних партій, громадських організацій. Забезпечувати діяльність названих у диспозиції ст. 341 органів можуть будівлі та споруди, в яких знаходяться ці органи, а також будівлі і споруди, які належать господарюючим суб'єктам різних форм власності, діяльність яких пов'язана із нормальним функціонуванням вищевказаних органів. Так, наприклад, предметом цього злочину може бути визнана будівля, в якій розташована приватна АТС, що обслуговує відповідні органи. Також предметом цього злочину можуть бути будівлі, де знаходяться пошта, телеграф, телефон, а також споруди, за допомогою яких здійснюється технічне забезпечення роботи цих установ.

 

Предметом цього злочину не є будівлі і споруди підприємств, установ, організацій, які не відносяться до органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи до об'єднань громадян і які не забезпечують діяльності цих органів. Це, наприклад, будівлі і споруди державних закладів освіти, релігійних організацій, благодійних фондів.

 

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується однією обов'язковою ознакою -: суспільне небезпечною дією. Вона виражається у захопленні зазначених вище будівель і споруд.

 

Під захопленням, розуміється протиправне зайняття названих об'єктів шляхом насильства або обману. При цьому не має значення, зайнято весь об'єкт чи його частину. Суттєвим є те, що таке зайняття не дає можливості використовувати ці будівлі, споруди їх законним власникам чи користувачам для виконання своїх функцій, а також перешкоджає нормальній роботі інших підприємств, установ, організацій, будівлі чи споруди яких не захоплено.

 

Застосування насильства до осіб, які перешкоджають захопленню, чи до будь-яких інших осіб, знищення чи пошкодження майна У захоплених будівлях чи спорудах потребують самостійної кримінально-правової оцінки.

 

Закінченим злочин вважається з моменту фактичного захоплення всієї будівлі чи споруди або її частини. Причому не має значення, чи мало місце реальне перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій і чи використовувалась будівля чи спо-

 

руда особами, які її захопили. Не є важливим для кваліфікації цього діяння за ст. 341 час, протягом якого будівля чи споруда перебували у розпорядженні осіб, що їх захопили.

 

4. Суб'єкт злочину загальний.

 

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і метою незаконно користуватися захопленими будівлею чи спорудою або перешкодити нормальній діяльності підприємств

 

установ, організацій.

Стаття 342. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського

 

формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослуж-

 

бовцеві

 

1. Опір представникові влади під час виконання ним службових обов'язків -

 

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до ще

 

сти місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

 

2. Опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку -

 

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до двох

 

років.

 

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї

 

статті, поєднані з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій,-

 

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

 

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину виступає нормальна діяльність правоохоронних органів, громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та законних військових формувань на території України. Додатковим факультативним об'єктом може бути здоров'я особи.

 

2. Потерпілими від злочину є: 1) представник влади (ч. 1 ст. 342);

 

2) працівник правоохоронного органу; 3) член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону;

 

4) військовослужбовець (ч. 2 ст. 342).

 

Про поняття представника влади див. Загальні положення до

 

розділу XVII Особливої частини КК.

 

Посягання підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 342, якщо воно вчинене щодо потерпілого, який є представником влади, але не є працівником правоохоронного органу, членом громадського формування охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцем, тобто не названий як потерпілий у ч. 2 ст. 342.

 

До працівників правоохоронних органів слід відносити праців-

 

ників органів; прокуратури; внутрішніх справ; служби безпеки;

 

митної служби; охорони державного кордону; державної податкової служби; виконання покарань; державної контрольно-ревізійної служби; рибоохорони; державної лісової охорони; Антимонопольного комітету та інших органів, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

 

Відмітною ознакою вказаних працівників як працівників саме правоохоронних органів є те, що вони беруть безпосередню участь у; а) розгляді судових справ у всіх інстанціях; б) провадженні і розслідуванні кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення; в) оперативно-розшуковій діяльності; г) охороні громадського порядку і громадської безпеки; д) виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання і попереднього слідства; е) контролі за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний кордони України; є) нагляді і контролі за виконанням законів.

 

Особи, які уклали трудовий договір із СБ, ПВ, ДДПВП тощо і не є атестованими службовими особами цих органів, а становлять їх технічний, допоміжний персонал, не визнаються потерпілими від цього злочину. Так само не є ними працівники лісової охорони інших, крім державної лісової охорони, постійних лісокористувачів. Представники влади та працівники правоохоронних органів можуть визнаватись потерпілими не тільки тоді, коли вони виконували свої службові обов'язки, перебуваючи безпосередньо на службі, діючи за наказом чи розпорядженням, а й тоді, коли вони діяли в межах своїх повноважень з власної ініціативи (наприклад, припиняли правопорушення у неробочий час).

 

Член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону - громадянин України, який відповідно до закону є членом зареєстрованого у встановленому порядку громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону. Такими формуваннями виступають зведені загони громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) сприяння міліції та ПВ, асоціації громадських формувань тощо, має посвідчення ілена такого формування і відповідну нарукавну пов'язку. Член громадського формування може виступати потерпілим від цього злочину лише під час здійснення ним функцій по забезпеченню охорони громадського порядку чи державного кордону.

 

Військовослужбовець виступає потерпілим від цього злочину лише під час виконання обов'язків по охороні громадського порядку. Про поняття військовослужбовців див. коментар до ст. 401.

 

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням - опором представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену відповідного громадського формування або військовослужбовцю; 2) часом вчинення злочину.

 

Опір - це активна фізична протидія здійсненню відповідними працівниками своїх обов'язків. Коло обов'язків, здійсненню яких вчиняється опір, залежить від виду потерпілого, якому вчиняється опір,

 

Опір потрібно відрізняти від злісної непокори. Злісною непокорою (ст. 185 КАП) є відмова від виконання наполегливих, неодно-

 

разово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Адміністративна відповідальність за вказані дії настає за відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи. Опір, на відміну від злісної непокори може полягати в таких наприклад діях як спроба вирватися при затриманні, перешкодження законному застосуванню сили Ознаками опору є такі: а) він полягає в активних діях б) дії винного полягають у застосуванні до потерпілого фізичної сили в) дії винного перешкоджають (протидіють) виконанню потерпілим своїх функцій, реалізації повноважень г) дії винного вчинено під час виконання потерпілим своїх службових або громадських обов язків

 

Вчинення злочину під час виконання представником влади, у т. ч. працівником правоохоронного органу, службових обов'язків означає що посягання має місце під час реалізації ним наданих йому прав та виконання обов'язків, які передбачені відповідними нормативне правовими актами що регулюють діяльність представника влади або органу, в якому він працює.

 

Член громадського формування з охорони громадського поряд ку і державного кордону та військовослужбовець можуть виступати потерпілими у складі злочину, що аналізується, лише під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охоро ни громадського порядку. Злочин матиме місце у разі опору цим особам як при виконанні покладених на них обов'язків, так і при реалізації прав, наданих їм у зв'язку з виконанням їх завдань

 

4. Суб'єкт злочину загальний.

 

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

 

6. Кваліфікований вид злочину (ч 3 ст 342) має місце при поєднанні опору з примушенням потерпілого шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно неза

 

конних дій

 

Під насильством у складі розглядуваного злочину розуміється будь. яке фізичне насильство - тілосні ушкодження незаконне по збавлення волі, зв'язування або інші насильницькі дїї. Заподіяння потерпілому при вчиненні опору тяжкого тілесного ушкодження або смерті потребує додатково; кваліфікації залежно в