Психологічний механізм масифікації

 

Усі інститути й засоби масової дії мають сугестивний компонент. Сугестія може бути спрямованою на зло і на добро, бути гіпертрофованою і зведеною нанівець. Протидія прямій, гіпертрофованій сугестії залежить від сили індивідуалізації свідомості. Сильній особистості потрібна плюралістична система ЗМК як сугестивних інститутів, щоб протистояти масифікації ж себе. Але й плюралістична система не є запорукою уникнення сугестії. Весь секрет у “добровільному” виборі собі сугестора, що зумовлено збігом поглядів, позицій, потреб тощо. Як пише Д. В. Ольшанський: “Найбільш дивне полягає в тому, що нас ніхто не примушує робити це. Як кажуть, “добровільно і з піснею” ми щоразу віддаємося тій масовій людині, яка… постійно прокидається в нас”. Так відбувається тому, що спрацьовує природний психологічний механізм масифікації, який закладено в нас і суть якого полягає в необхідності ідентифікації себе з іншими для нормального існування в соціумі. Ця ідентифікація полягає в знаходженні спільного для всіх у собі.

Таким чином, “з піснею і добровільно” піддаємося сугестивній дії ЗМК, якою б плюралістичною системою ці засоби не були і яким би правом вільного вибору ми не володіли.

Причини масифікації особистості. Причиною того, що люди піддаються масифікації, є їхня психологія, в якій домінують дві протилежні тенденції: тенденція до індивідуалізації та тенденція до інфляції особистості.

Інфляція особистості проявляється в намаганні розчинитися в масовій культурі.

Основною причиною втягування людини в масу є її психологічна готовність стати частинкою маси і без впливу масифікатора. Маса впливає на людину, змінюючи її свідомість і поведінку.

На думку З. Фрейда, який цитує Ле Бона, є три причини масифікації. Перша. Індивід у масі отримує почуття незбагненної потужності, якому він може віддатися, чого не зробить сам на сам, стримуючи себе. В анонімній і безвідповідальній масі почуття відповідальності щезає. Друга. Людина в масі вільно піддається зараженню, запалюванню, під упливом чого легко відмовляється від власних інтересів на користь масовим. Третя. Здатність людини у масі легко піддаватися навіюванню. При цьому повністю губиться свідома особистість, воля і здатність відрізнятися відсутні, всі почуття і думки орієнтовані в напрямку, заданому кимось.

“На наш погляд,— пише Д. В. Ольшанський,— в історії людства ніколи б не виникало ніяких мас, якби індивіди самі не мали особливої потреби об’єднуватися в такі маси. Тільки власні, внутрішні потреби людини народжують особливий мотив — об’єднання з собі подібними заради самозбереження, досягнення якогось зиску або внутрішнього стану…” Внутрішніми станами є “насамперед емоційно-афективні стани (до того ж як позитивні, так і негативні), для регуляції яких людині треба бути у масі. Як правило, така потреба має неусвідомлюваний характер…” І далі: “В основі виникнення маси лежать індивідуальні потреби в ідентифікації себе з великою кількістю людей для регуляції своїх емоційних станів.

 

 

Етапи формування маси.

 

Фази існування маси.

Маса не є спільнотою, яка раптом з’являється й раптом зникає. Вона має свій онтогенез, тобто природу народження і смерті. З цієї точки зору виділимо три фази існування маси:

1) фаза зародження, пов’язана з виникненням масового настрою серед людей;

2) фаза гуртування масових індивідів, заражених масовим настроєм, і формування суспільної думки, масової свідомості;

3) активна фаза, фаза масової поведінки, що регулюється масовою свідомістю.

Смерть, розпад, зникнення маси можливі на другій фазі, якщо гуртування в результаті не може завершитися успішно й маса руйнується сама собою або під упливом зовнішніх чинників. Звернення від третьої до другої фази відбувається постійно, маса завжди має загрозу розпаду, якщо її вчасно не підтримувати або вона сама вже не має внутрішньої енергії та внутрішнього потенціалу для самоіснування.

Комунікація для маси є тим природним середовищем, тою “екологічною системою”, від якої залежить життя або смерть маси. Поза масовою комунікацією вона не може існувати, бо маса не є автономним, морфологічним організмом, вона живиться емоціями, закликами, тезами тощо, почутими насамперед від своїх вождів.

ЗМК у цій ситуації виконують роль або того самого вождя, провідника,порадника, або посередника між народом і його керманичами. У демократичних суспільствах ЗМК привласнюють собі роль “об’єктивного, чесного, неупередженого джерела інформації”. Проте це не міняє суті справи, оскільки, з одного боку, відбувається привласнення ролі “джерела інформації”, з іншого боку (найголовніше!), маса не володіє тими засобами, способами, технологіями, які дозволяють їй регулярно, планомірно, на науковій основі

перевіряти “джерело інформації” щодо рівня його об’єктивності, чесності, неупередженості. Функцію контролера за діяльністю ЗМІ виконують громадські організації, але вони теж організаційно й технологічно обмежені у здійсненні контролю.

 

 

Маси і соціальні групи. Види мас.

МАСИ

Маса — це не проста сукупність особистостей, а нова психологічна єдність людей, яка формується й певним чином поводить себе під упливом масового настрою, що виникає у результаті конфлікту між прагненнями й досягненнями людей.

Формування маси через виникнення масових настроїв відбувається в результаті впливу якогось джерела зараження, прикладу для наслідування. (напр.., служитель реліг.культу – за Ольшанським «навіює, як треба робити, проголошує істинні цінності, демонструє зразкову поведінку»).

Маса - це “велика сукупність людей; широкі кола трудящих, населення” (с)Тлумачний словник

- будь-якої великої кількості людей, різної за своєю структурою і такої, яка не становить соціальної організації. Цікавий аспект цього терміна — імплікація, що, хоч маса і не має чіткої структури, люди, які входять у неї, мають тенденцію поводитися порівняно аналогічно. (с) Артур Вебер

(эти 2 учить не обязательно, так для общего образования. А следующую -обязательно)

!!!!!— це ситуативно виникла, ймовірнісна за своєю природою, гетерогенна за складом, неструктурована, неорганізована та ірраціональна за формами функціонування психологічна єдність людей, яка формується щоразу як новий соціальний суб’єкт під упливом масового настрою, що виникає в результаті конфлікту між прагненнями й досягненнями людей, та певним чином поводить себе в рамках своєї, масової свідомості.

Ризун пишет, что «массовому» придали плохой оттенок в СССР и науку о массах незаслуженно недооценивают.

Першим визнаним теоретиком мас став Г. Ле Бон. За ним - в натовпі утворюється соціально-психологічна єдність маси — “душа натовпу”. В науці натовп розглядається у вигляді одного із видів маси.

Все, что нашла касательно соц.груп и масс:

У визначенні масової свідомості, поданому у “Философском словаре”, маси розглядаються як соціальний суб’єкт, що включає такі суб’єкти, як класи, соціальні групи. При цьому не пояснюється різниця між цими суб’єктами. На відміну від соціальних груп, великих і малих, завжди якось організованих і структурованих, маси — це принципово неорганізовані і неструктуровані суб’єкти суспільного життя.

Форми маси: (1) маса природна, стихійна, неорганізована, яка виникає сама собою, (2) маса штучна, організована, керована.

Стихійні маси виникають у результаті дії факторів “пасивного” роду (зго- да, готовність віддатися відповідним прагненням тощо).

У стихійній масі людей об’єднує не якийсь керівник; вони самі знаходять свою жертву — уособлюють персонально в комусь свій негативізм, оскільки їх єднає швидше ідея боротьби з кимось проти чогось, ніж ідея боротьби за когось і щось. Здебільшого це емоційна основа психології будь-якої маси — спільноти МИ.

Штучна маса — це продукт організованої праці кількох людей чи однієї особи, соціальних інститутів, які керують людьми, “заганяючи” їх у масу і використовуючи для цього знання про психологію природних, стихійних мас. Керівник маси — це лідер, вожак, авторитет, “гіпнотизер”. Але лідер маси — то не просто особа, то міфологізована постать, “ідеальний батько, друг, керівник”.

Види мас

Д. В. Ольшанський виділяє такі види мас:

1) великі і малі,

2) стійкі (постійно функціонують) і нестійкі (імпульсні),

3) згруповані і незгруповані, упорядковані і неупорядковані в просторі,

4) контактні і неконтактні (дисперсні, розсіяні),

5) спонтанні (стихійно виниклі) і спеціально організовані,

6) соціально однорідні і неоднорідні.

В цілому, з наукової точки зору, зауважує Д. В. Ольшанський, можна виділити три основні різновиди мас:

1) натовп,

2) зібрана публіка (від глядачів у театрі до учасників мітингів, що мають спільні установки, орієнтації під впливом одного й того самого пред- мета сприймання в один і той самий момент, готові до дії),

3) незібрана публіка (електоральні маси, аудиторія ЗМІ, прихильники кумирів культури, являє собою поляризовану масу, тобто більшість людей, що мають спільне у мисленні, інтереси яких викликані однаковими стимулами, живуть не одне з одним, а одне біля одного).

 

Ознаки маси.

Різун: «Маса не має чіткої структури, а люди, які до неї входять, мають тенденцію вести себе відносно однаковим чином.

Не можна зреалізувати свої право на щастя, коли всі нещасні; не можна себе почувати вільним, коли всі раби; не можна радіти, коли всі плачуть. Усі ми розумні й сміливі щодо вираження своїх почуттів тільки у масі таких же сміливців, тільки на фоні існуючого піднесення відповідних емоцій та відповідних станів.

У масі спрацьовує природний психологічний механізм масифікації, який закладено в нас і суть якого полягає в необхідності ідентифікації себе з іншими для нормального існування в соціумі.

Загальні найважливіші ознаки маси:

1)аморфність, яка йде від нездатності до самостійного, системного, організованого (на відміну від груп) утворення у порівнянні з структурованістю і організованістю кожного, хто складає масу, коли він існує окремо. Це створює враження, що маса є статична, нерухлива і вичікує зовнішнього впливу для підтримки існування з боків вожаків, ЗМК тощо;

2)стохатичність, ймовірність, а значить відкритість, розмитість меж, невизначеність щодо складу і якісних характеристик;

3)ситуативність, тимчасовість;

4)гетерогенність, неоднорідність;

5)нестабільність через внутрішню рухливість і динамічність під впливом зовнішніх чинників;

6)бездіяльність, з позиції теорія діяльності, де соціальні об’єкти розглядаються як діяльні, цілеспрямовані істоти, що планують свою активність. Маса існує на рівні поведінкових актів, що є малоусвідомюваною, або й й несвідомою, активністю соціального суб’єкта;

7)приреченість.»

Трохи Лебона: «Черты индивида в толпе (в толпе – это варвар, т.е. существо инстинктивное):

"Индивид в толпе приобретает благодаря только численности, сознание непреодолимой силы, и это сознание дозволяет ему поддаваться таким инстинктам, которым он никогда не дает волю, когда бывает один. В толпе же он менее склонен обуздывать эти инстинкты, потому что толпа анонимна и не несет на себе ответственности".

"В толпе всякое чувство, всякое действие заразительно, и при том в такой степени, что индивид очень легко приносит в жертву свои личные интересы интересу коллективному".»

 

Зібрана публіка

Зібрана публіка, як, зрештою, й натовп, може бути об’єктом впливу ЗМК (збір біля радіоприймача, телевізора, у кінотеатрі і т. д.). Вона, як і натовп в окремих випадках, може виводитися засобами масової інформації на вулиці, мітинги, збори. Після зовнішнього, фізичного об’єднання в одному приміщенні під дією впливу на всіх одних і тих самих стимулів, наприклад ЗМІ, серед публіки, вважає Д. В. Ольшанський, утворюються певні подібні або загальні реакції, переживання або стійкі орієнтації. Ця публіка швидко усвідомлює свої настрої, що підсилює враження. До зібраної публіки входять люди, які не тільки мають подібні емоційні переживання, а й просто цікавляться одним і тим самим предметом. Це породжує певний раціональний компонент, що нівелює надмірні емоції. Окрім загальних емоцій, зібрана публіка відзначається подібністю установок, орієнтацій і готовністю до певного типу дій.

За визначенням Я. Щепанського, “зібрана публіка — це гуртування певної кількості людей, які відчувають подібне очікування певних переживань або цікавляться одним і тим же предметом. Ця загальна зацікавленість і поляризація установок навколо одного й того самого предмета або однієї й тієї самої події — основа її відокремлення. Наступною рисою є готовність реагувати певним чином. Ця подібність установок, орієнтацій і готовність діяти — основа об’єднання публіки ” публіка лише готова до дії.