Таким чином, усі наведені та деякі інші суміжні соціологічні теорії

(соціологія освіти, особистості, соціальне планування) знаходяться із

соціологією праці й управління у таких стосунках, що остання практично покриває предмети окремих галузевих соціологій. Тобто, коли йдеться про

соціологію праці й управління, то можна говорити, що вона досліджує

найважливіші процеси, що відбуваються в промисловості і на селі, вивчає

проблеми організацій та колективів, професій і освіти, особистості тощо.

Водночас вона вивчає найбільш загальні з даних проблем, у їх взаємозв'язку з

іншими важливими проблемами соціології праці й управління.

Таке становище соціології праці й управління випливає з того, що серед

соціологічних теорій середнього рівня виділяються теорії різного рівня

ієрархії, тобто теорії, так би мовити, "елементарні", що вивчають окремі

соціальні процеси чи явища, і "міжгалузеві", Які поєднують певну сукупність

"елементарних". Це стосується не лише соціології праці •а управління.

Наприклад, поряд із політичною соціологією чи політологією, існує ряд

таких галузевих наук, як політична історія, політична психологія, соціологія

політичних партій і рухів, соціологія еліти, теорія міжнародних відносин та

ін. Власне кажучи, така ж ієрархія існує між економічною теорією та рядом

конкретних економічних дисциплін.

Слід лише зазначити, що дещо осторонь від циклу соціологічних

дисциплін, про які ішлося вище, "розташований" предмет економічної

соціології. Економічна соціологія (на відміну від вищезгаданих) виникла на

"перехрещенні" економіки та соціології праці, її предмет — соціальний

механізм розвитку економіки, під яким розуміють сталу систему поведінки і

свідомості соціальних груп в економічній сфері, а також їх взаємодію у цій

галузі між собою і державою. Тому до економічної соціології звертаються

тоді коли вивчаються найскладніші проблеми взаємодії соціальної та

економічної сфер суспільства. Соціологія праці й управління охоплює

надзвичайно широке колю проблем праці, але розглядає їх через призму

людського чинника, тобто через ті соціальні процеси, соціально-трудові

відносини, інтереси різним соціальних верств, що виникають у процесі праці.

Соціологія взагалі вивчає найбільш загальні та складні соціальні процеси,

розглядає їх комплексно, тобто предмет соціології праці й управління не

перекривається предметами жодних інших дисциплін, він тільки

перехрещується, взаємодіє з ними.

Соціологія праці й управління і менеджмент

При розгляді взаємозв'язку соціології праці та управління з іншими

науками про працю виникає ще одна важлива й актуальна проблема. Йдеться

про менеджмент, його розгортання та впровадження в умовах переходу

нашої країни до ринку. Причому тут ми маємо на увазі не своєрідну "моду" на менеджмент, а реальне співвідношення соціології праці та управління і

менеджменту, предмети яких, безумовно, у деяких аспектах збігаються.

Як уже зазначалося, першим спробував обґрунтувати головні засади

наукового менеджменту американський інженер Ф.В. Тейлор.

Система Тейлора заклала основи наукової організації праці, вимагала

нової організації управління, нових обов'язків управляючих менеджерів.

Уточнимо, що ж розуміють нині під менеджментом.

 

Нині менеджмент трактується принаймні у таких чотирьох значеннях:

> як специфічний соціальний і економічний інститут, який впливає на

Підприємницьку діяльність і породжує специфічний спосіб життя у

Ринковому суспільстві (який, наприклад, дуже відрізняється від способу

Життя у суспільстві розвинутого соціалізму, чому ми так важко і

звикаємо до оточуючих нас нових реалій);

>як сукупність осіб, зайнятих управлінською працею у сферах

приватного та суспільного бізнесу, тобто це своєрідний клас управляючих;

>як наукова дисципліна, що вивчає проблеми управління суспільними

Виробництвом.

У цьому плані виділяють два рівні менеджменту.

З одного боку, іде загальні теорії соціального управління, які по суті є ні чим іншим, як загальними політико-економічними чи соціально-філософськими

концепціями (наприклад, теорії революції менеджерів, постіндустріального

суспільства, наукового менеджменту, менеджменту людських відносин та

ін.). З другого боку, це прикладні теорії організації й управління, тобто

спрямовані на вироблення конкретних підходів щодо раціоналізації та

удосконалення управління (наприклад, бригадні форми організації праці чи

"гуртки якості").

Характерною рисою менеджменту як науки є плюралізм методологічних

підходів, установок, розробка різних засобів, прийомів, способів

управлінського впливу без суворої орієнтації на якусь загальну теорію. Тут

увага здебільшого приділяється прикладки м соціологічним та

психологічним дослідженням. Тому менеджмент часто і пов'язують з такими

дисциплінами, як соціологія праці й управління, прикладна соціологія,

психологія праці та ін.;

> як своєрідне мистецтво управління, поєднання керівництва

виробництвом її практичних зразків ефективного управління, які становлять

основу професійної кваліфікації менеджера. Тобто йдеться про формування у

менеджерів і застосування ними на практиці якихось загальних засад,

методів, прийомів управління, придатних для будь-якої організації

(визначення цілей та завдань управління; поділ завдань на окремі операції;

розподіл робіт; пошук адекватної мотивації до праці; прийняття ефективних

рішень та їх реалізація тощо).

Таким чином, коли йдеться про взаємозв'язок соціології праці й

управління, з одного боку, і менеджменту — з другого, то мається на увазі

третє значення менеджменту (тобто менеджмент як наука управління).

Соціологія праці і управління, по-перше, розглядає не тільки проблеми

управління виробництвом, а й методологічні й інші аспекти функціонування і

розвитку соціальних інститутів, специфіку соціально-трудових відносин,

різноманітні соціальні групи в сфері праці тощо. По-друге, коли вона

розглядає проблеми управління, то робить це, виходячи з найбільш широкого

соціального змісту, використовуючи засади, методи, закономірності

соціального управління.

Таким чином, предмети соціології праці та управління, з одного боку, і

менеджменту — з другого, взаємно перехрещуються, а не знаходяться у

відносинах підпорядкованості. Тобто, коли чіткіше визначити

співвідношення соціології праці й управління і менеджменту, то йдеться у

випадку з соціологією про соціологічні основи, підвалини менеджменту.

Очевидно, вони повинні вивчатися паралельно з економічними,

організаційними, психологічними, правовими та іншими підвалинами

менеджменту, які потім інтегруютьсь у комплексний, менеджерський підхід

до управління виробництвом. Виходячи з цього, зрозуміло, що соціологія

праці й управління і менеджмент повинні розвиватися ефективно, швидко і

паралельно. Причому розвиток першої повинен дещо випереджати розвиток

другого, оскільки його принципи, методи, форми, якщо їх переносити із

західної практики, не завжди можуть давати і дають відповідний ефект, і це

цілком зрозуміло, бо специфіка соціальних процесів, тобто основа

менеджменту, в нас дещо інша, відрізняється від західних традицій, західного

менталітету тощо.

Отже, соціологія праці й управління йде попереду менеджменту, вивчає

найбільш глибокі загальні тенденції, притаманні розвитку соціальних

інститутів, соціально-трудових відносин і процесів, найважливіші

методологічні принципи і методи їх регулювання. Менеджмент,

використовуючи ці підходи, поєднуючи їх з підходами економічними,

організаційними, правовими, психологічними та іншими, виробляє і

застосовує на практиці найбільш ефективні моделі, технології, засоби,

методи управління виробництвом.

Питання для самоперевірки і повторення

1.Що вивчає соціологія праці й управління?

2.Чим пояснити, що довший час розвиток вітчизняної соціології праці та

управління не був перманентним, постійно стримувався ненауковими

чинниками?

3.Що є об'єктом соціології праці та управління?

4.У чому полягають особливості розвитку вітчизняної соціології праці та

управління?

5.У чому полягає специфіка соціально-трудових відносин?

6.Що таке соціально-трудові процеси?

7.Які соціальні інститути мають найважливіше значення у сфері праці і

чому?

8.Трудова поведінка яких соціальних спільностей в сфері праці повинна нині,

на вашу думку, вивчатися найглибше?

9.Який зв'язок існує між соціологією праці та управління з іншими науками?

10.У чому відмінність соціологічного підходу до вивчення праці від підходів

інших наук?

11.Чим різняться предмети соціології праці й управління і економічно і

соціології?

12.Яка специфіка використання у менеджерській діяльності методологічних

засад і наукових доробок соціології праці й управління?

13.Чому у нас на відміну від Заходу впровадження менеджменту як науки

управління виробництвом тільки починається?

14.Чим пояснюється зростання ролі соціології праці та управління в умовах

переходу до ринкової економіки?

15.Які завдання курсу соціології праці й управління як навчальної

дисципліни?

Рекомендована література з теми.

Андрушків Б. М., Кузьмін О. Є. Основи менеджменту. Львів, 1995.

Гурьянов С. Т. Социология управлення. М., 1990.

Дикарева А., А., Мирская М. И. Социология труда: Учебн. пособие. М., 1989.

Заславская Т. И., Рывкина Р. В. Социология экономической жизни: Очерки

теории. Новосибирск, 1991.

Кравченко А. И. Социология труда в XX веке: Историко-критический очерк,

М., 1987.

Краткий словарь по социологии / Сост. 3. М. Коржева, Н. Ф. Наумова. М.,

1988.

Лесів Й. Сучасні методи менеджменту. Ужгород, 1994.

Маркевич. Д. Социология труда. М., 1988.

Мескон М. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с анг. М.,

1992.

Наука управлять. К., 1993.

Пилипенко В. Трудова поведінка за умов ринкової економіки і проблеми

соціологічного дослідження // Філософська і соціологічна думка. 1993. № 6.

Полторак В. А. Соціологія: Основи соціології праці та управління. К., 1992.

Служба социального развития предприятия / Рук. авт. кол. Б. Ф. Ломов, В. Н.

Иванов. М., 1989.

Соціологія: терміни, поняття, персоналії /. Навчальний словник-довідник / За

заг. ред. В.М. Пічі. К., Львів, 2002.

Социологический справочник / Под ред. В, Й. Воловича. К., 1990.

Соціологія праці та управління: Термінологічний словник-довідник / Відп.

ред. В. А. Полторак. К., 1993.

Социология труда: Учебник / Под ред. Н. Й. Дрятлова, А. Й. Кравченко, В. В.

Щербичьї М., 1993.

Удальцова М.В. Социология управления: Учебник для вузов. М.,

Новосибирск. 2002.

Хміль Ф. І. Менеджмент. К., 1995.

Штольбері Р. Социология труда / Пер. с нем. М., 1982.