V.Направленість особистості і соціальні здібності

1. Інтереси (перерахувати все, чим цікавиться учень, підкреслити характер інтересів з точки зору їх глибини і активності, якщо учень не просто проявляє цікавість до будь-якої галузі знань і діяльності, але і серйозно займається з нею; відповісти детально, чи любить читати і що читає: художню, науково-популярну чи переважно розважальну літературу).

2. Переконання, мрії, ідеали школяра. Чи спостерігається домінування тих чи інших мотивів в його поведінці?

3. Чи є особливі здібності до якої-небудь діяльності (до музики, малювання, артистичні і т.д.) в чому вони проявляються?

4. Про що мріє і що збирається роботи в майбутньому (відмічати в характеристиці учня, починаючи з VI класу)?

 

VІ. Дисциплінованість

1. Загальна характеристика поведінки (поводиться спокійно, стримано чи проявляє зайву рухливість, непосидючість).

2. Виконання шкільного режиму (дотримується режиму, порушує навмисно, через недбалість; не встигає вкластися у відведений час і т.д.).

3. Виконання вимог дорослих (з бажанням чи ні, примусово, часто відмовляється виконувати їх і які саме). Відмітити найбільші типові порушення дисципліни.

 

VІІ. Особливості характеру і темпераменту

1. Яскраво виражені позитивні та негативні риси характеру: направленості особистості (стосовно людей, навчання, праці, самого себе: чуйність, доброта, колективізм, егоїзм, бездушність, добросовісність і т.д.), вольові риси характеру (наполегливість, самостійність, впертість, легке навіювання і т.д.).

2. Вираження особливостей темпераменту (в емоційній сфері, працелюбності, рухливості і т.д.).

3. Переважний настрій (веселий, сумний, пригнічений), його стійкість. Чим викликана зміна настрою?

 

VІІІ. Загальні психолого-педагогічні висновки

1. Основні переваги і недоліки формування особистості учня. Визначити рівень його розумового розвитку (низький, середній, високий) і моральної вихованості.

2. Визначення найважливіших психолого-педагогічних задач, то стоять перед вчителем, шляхи подальшої виховної роботи з школярами.

 

 

Методичні вказівки до вивчення особистості учня та складання його психолого-педагогічної характеристики для студентів
ІV курсів під час проходження педагогічної практики

 

Провідним завданням в організації виховної роботи з учнями класу, під час педагогічної практики в середніх класах школи, виступає вивчення особистості підлітка, її провідних складових: самооцінки, рівня самоповаги, акцентуацій характеру, потреби в досягненні успіху та потреби в спілкуванні. Якщо рівень пізнавальних процесів та навчальних досягнень учня 7-9 класів студент-практикант безпосередньо може визначити, вивчити та узагальнити в процесі уроку, то для вивчення особистості та складання психолого-педагогічної характеристики учня можуть бути запропоновані тести-опитувальники, орієнтовані на вивчення певних сторін особистості школяра. Використання запропонованих нижче методик обов’язкове в роботі студента-практиканта з учнем; результати опрацювання даних цих методик повинні бути включені в психолого-педагогічну характеристику учня.

Пропонуються такі психодіагностичні методики:

1. Дослідження самооцінки особистості учня.

2. Шкала визначення ступеня самоповаги Розенберга.

3. Тест опитувальник акцентуацій характеру Леонгарда-Шмішека (підлітковий варіант) з тестовим поясненням кожного типу акцентуацій.

4. Тест-опитувальник “Потреба в досягненні” (Ю.Орлов).

5. Тест-опитувальник “Потреба в спілкуванні” (Ю. Орлов).

6. Орієнтована схема складання психолого-педагогічної характеристики учня (додати схему).

 

Методика дослідження особистості підлітків

 

Дослідження самооцінки особистості.

 

Мета дослідження: визначення рівня самооцінки.

Матеріали та обладнання: список слів або спеціальний бланк зі словами, які характеризують окремі якості особистості, ручка.

Це дослідження має два, істотно відмінних за процедурою, варіанти визначення самооцінки особистості. В обох варіантах можна працювати як з одним досліджуваним так і з групою.

В основу дослідження самооцінки в цьому варіанті методики покладено спосіб ранжування. Процедура дослідження включає дві серії. Матеріал з яким працюють досліджувані, - це надрукований на спеціальному бланку список слів, що характеризують окремі риси особистості. Кожний досліджуваний отримує такий бланк на початку дослідження. Під час роботи з групою досліджуваних, важливо забезпечити самостійність ранжування.

Перша серія.

 

Завдання першої серії: визначення свого уявлення людини про риси свого ідеалу, тобто “Я-ідеального”. З цією метою слова, надруковані на бланку, досліджуваний має розмістити в порядку надання їм переваги.

Інструкція досліджуваному: “ Прочитайте уважно слова, які визначають риси особистості. Розгляньте ці риси з погляду належності їх ідеальній особистості, тобто з погляду їхньої корисності, соціальної значущості та бажаності. Для цього проранжуйте їх (розташуйте в певному порядку), оцінивши кожне в балах від 20 до 1. Оцінку 20 поставте в бланку, в колонці №1 ліворуч від риси, яка, на Ваш погляд, є найбільш корисною і важливою для людей. Оцінку 1 – у цій же колонці ліворуч від риси, яка найменш корисна, значима й бажана. Всі інші оцінки, від 19 до 2, поставте згідно Вашим ставленням до інших рис. Пильнуйте, щоб жодна оцінка не повторювалася двічі.

Друга серія.

Завдання другої серії: визначення уявлення людини про свої власні риси, тобто “Я-реального”. Як і в першій серії, досліджуваного просять проранжувати надруковані на бланку слова, однак уже з погляду того, чи характерні (наявні) позначені ним якості самій особистості.

Інструкція досліджуваному: “Прочитайте знову всі слова, які визначають риси особистості. Розгляньте ці риси з погляду належності їх Вам, Проранжуйте їх у колонці №2, оцінивши кожну від 20 до 1, Оцінку 20 поставте справа від тієї риси, яка, на Ваш погляд, притаманна Вам найбільше, оцінку 19 поставте тій рисі, яка характерна для Вас трохи менше ніж перша, і так далі. Тоді оцінкою 1 у Вас буде позначено ту рису, яка властива Вам менше, ніж всі інші. Пильнуйте, щоб оцінки ранги не повторювалися”

Бланк зі словами, які визначають риси особистості, має таку форму

№ 1	Риси особистості	№ 2	D	d^2
	Поступливість
	Сміливість
	Запальність
	Нервозність
	Терпимість
	Захоплюванність
	Пасивність
	Холодність
	Ентузіазм
	Обережність
	Вередливість
	Повільність
	Нерішучість
	Енергійність
	Життєрадісність
	Помисливість
	Упертість
	Безпечність
	Соромливість
	Відповідальність

 

 

Обробка результатів.

Мета обробки результатів – визначення зв’язку між ранговими оцінками рис особистості, які входять в уявлення “Я-ідеальне” і “Я-реальне” Міра зв’язку встановлюється за допомогою коефіцієнта рангової кореляції Ч. Спірмена. Оцінки від 1 до 20 пропонованих рис в обох рядах приймаються за їхні ранги. Різниця рангів, що визначають місце тієї чи іншої риси особистості, дає можливість вирахувати Коефіцієнт за формулою:

де: n – число запропонованих рис особистості (n = 20),

d - різниця номерів рангів.

Щоб вирахувати коефіцієнт, потрібно спочатку вирахувати на бланку, в спеціально відведеній колонці, різницю, рангів (d) за кожною запропонованою рисою. Потім кожне одержане значення різниці рангів (d) підносять до квадрата і пишуть результат на бланку в колонці (d²) додають суму вносять у формулу.

Коли кількість рис дорівнює 20, то формула має спрощений вигляд:

г = 1-0,00075xSd².

коефіцієнт рангової кореляції (г) може бути в межах від –1 до +1. Коли одержаний коефіцієнт не менше –0,37 і не більше +0,37 (при p = 0,05), то це вказує на слабкий незначний зв’язок (або на те, що його немає) ___ уявленнями людина про риси свого ідеалу і про свої реальні риси. Таким показник може бути отримано через недотримання досліджуваним інструкції. Та якщо інструкція виконувалася, то подібний зв’язок означає нечітке і недиференційоване уявлення людини свого ідеального “Я” і “Я реального”.

Значення коефіцієнта кореляції від +0,38 до +1 засвідчує наявність позитивного зв’язку між “Я-ідеальним” і “Я-реальним”. Якщо з’ясовано позитивний зв’язок між “Я-ідеальним” і “Я-реальним” то величина коефіцієнта засвідчує завищення самооцінки. При цьому, якщо значення перебуває в інтервалі від –0,38 до –1 засвідчує значущий негативний зв’язок між “Я-ідеальним” і “Я-реальним”. Він відображає невідповідність або розбіжність уявлення людини про те, якою їй потрібно бути, і те, якою вона є за її уявленнями насправді. Цю невідповідність пропонується інтерпретувати як занижену самооцінку. Чим ближче коефіцієнт до –1, тим більший ступінь невідповідальності.

 

2. Шкала визначення ступеня самоповаги Розенберга.

За допомогою цієї шкали можливо виявити важливий компонент самооцінки – глобальне відношення до себе. Відношення це знаходить прояви в тривожності, репресивності, психосоматичних відхиленнях (чим воно нижче, тим їх більше), а також активності в спілкуванні, прагненні до лідерства та почуття між особистісної безпеки (чим вище глобальне само відношення, тим сильніші ці почуття). Опитувальник складається із десяти суджень, на кожне з яких пропонується чотири градації відповідей, кодованих в балах за схемою:

Відповідь	Судження, бали
Прямі	Зворотні
Повністю згоден Згоден Не згоден Абсолютно не згоден

 

Судження.

1. Я відчуваю, що я достойна людина, в усякому разі, не менш ніж інші.

2. Я завжди схильний відчувати себе невдалим.

3. Мені здається, що я не маю особливо чимось пишатися.

4. Мені здається, що у мене є низка гарних якостей.

5. Я здатен дещо робити не гірше, ніж більшість.

6. Я до себе добре відношусь.

7. В цілому я собою задоволений.

8. Мені б хотілося більше поважати себе.

9. Іноді я ясно відчуваю власну непотрібність.

10. Іноді я думаю, що у всьому поганий.

Код опитувальника: прямі питання – 1, 3, 4, 6;

Зворотні питання – 2, 5, 7, 8, 9, 10;

Максимально можлива сума балів – 40, мінімальна – 10; чим більша сума балів, тим більше ступінь самоповаги у піддослідного.