Принципи оподаткування: поняття і види.Класифікація принципів.закріплення податкових принципів у законодавстві.Загальна характеристика основних принципів оподаткування.

Принципи оподаткування відбивають особливості і тенденції сучасної податкової системи:1) стабільність, яка припускає незмінність основних податкових платежів правил стягнення податку протягом тривалого часу. 2) гнучкість припускає оперативну зміну податкових платежів, засобів їх нарахування. 3)рівновага забезпечує орієнтацію держави на підтримку за допомогою податків структурної рівноваги;4)рухомість відбиває чітку зміну податкових платежів у галузі формування, бази оподаткування чи появи нових форм податків;5) чітка антиінфляційна направленість податкових вилучень;6) вигода як для платника при внесені податкових платежів, так і для контролюючого суб’єкту по вилученню податку, держави при використанні податкових механізмів; 7) рівність, яка забезпечує однаковий обов’язок платників при рівних оціночних умовах і розмірах прибутку;8) стимулювання виступає як формування економічних і правових інтересів при здійсненні певної діяльності і одержанні більш високих доходів;9) економічність, яка співвідносить видатки по збиранню податку і прибуток від збирання податкових надходжень.

Поняття податків та інших обов’язкових платежів в з.законод.Складіть порівняльну таблицю щодо визначення понять податок,збір,мито в україні і з.кр.

Основна відмінність податків, зборів, мита, платежів полягає в тому, що для перших характерна стабільність, тривалість фіскальних відносин, а інші як правило, є разовими платежами. Крім того збір, на відміну від податку, є відносно еквівалентним платежем, так як сплативши його суб’єкт отримує певне право або дозвіл від держави. І останнє, відносини з приводу сплати податку носять для платника обов’язковий характер, а платник збору вступає в ці відносини добровільно, оскільки сам звертається за тим, що обумовлює його сплату. Платіж, на відміну від податку, є поворотним і еквівалентним внеском. А мито виступає примусовою платою за певну послугу держави.

Загальна хар.основних податків в з.кр.Спеціальні та екзотичні податки і збори.

В більшості випадків встановлення спеціальних податків не переслідує мети отримання значних фінансових результатів для бюджету, тощо.Як правило їх введення пов’язане необхідністю використання регулюючого впливу на ті чи інші процеси, які проходять у суспільстві.Спеціальні податки можуть встановлюватись з метою фінансування певних витрат. В цьому випадку вони набувають цільового характеру. До них відносяться:автомобільні податки;дорожні;транспортні;екологічні, тощо. Спеціальний професійний податок (США). Об’єкт оподаткування – виробнича або торгова точка (пункт, об’єкт) будь-якого підприємства, яке зайняте в алкогольному бізнесі.Кошти від даного податку направляються на заходи у сфері контролю за якістю алкогольної продукції та забезпечення безпеки споживачів. Спеціальний військовий податок (Македонія). Ставка – 0.5 і 1%. Сплачується при укладенні угод.Кошти направляються на фінансування військових дій проти терористів у державі.У багатьох країнах встановлення спеціальних податків пов’язане з видобуванням корисних копалин.До числа екзотичних податків і зборів в основному відносяться платежі, сплата яких є певною даниною традиціям.В Індонезії – податок на дорогі автомобілі.Уругвай – податок на послуги зв’язку, податок на кредитні картки.Канада – разовий податок на кондиціонери в автомобілях.Ізраїль – збір за безпеку у розмірі 8$ за виліт в одному напрямку. Основою функціонування податкової системи будь-якої держави є її система оподаткування. Так в російському законодавстві, а саме, в ст. 8 ч. 1 Податкового кодексу Російської Федерації визначено, що під податком розуміється обов’язковий, індивідуально безкорисний платіж, який стягується з організацій та фізичних осіб у формі відчуження належних їм на праві власності. У відповідності з Федеральним положенням про податки і збори Австрії податками визначаються публічні податки, включаючи податки, які стягуються на підставі діючих норм правових норм ЄС, а також врегульовані федеральним законодавством внески до публічних фондів або корпорацій суспільного права. В Арменії податок визначається як обов’язкова, безумовна плата, яка стягується з метою задоволення державних та суспільних потреб з фізичних та юридичних осіб в порядку, розмірах та у строки, встановлені законодавством. Податки в більшості країн можна поділити за наступними критеріями:1. за порядком введення та територією справляння:загальнодержавні і місцеві податки – для унітарних держав;федеральні, регіональні або податки штатів, місцеві –для держав з федеративним устроєм.2. за формою оподаткування:прямі – податки, що стягуються з майна чи доходів платника, визначаються розміром об’єкта оподаткування і сплачуються власником майна чи доходу;непрямі (на споживання) – податки, що стягуються під час використання матеріальних цінностей, визначається розміром споживання і включається до ціни товару чи послуги і сплачуються продавцем за рахунок покупця.

Поняття склад і категорії платників податків.Критерії визначення резиденства платників податків.

Платниками податків тієї чи іншої держави є сукупність всіх осіб, на яких поширюється її податкова юрисдикція. Основний поділ платників податків здійснюється в залежності від того, ким вони є. Всіх платників податків можна поділити на: фізичних осіб,юридичних осіб. В свою чергу і фізичні і юридичні особи можуть поділятися за принципом резиденства на:резидентів,нерезидентів. Фізичні особи в будь-якій державі становлять більшість серед платників податків. Обсяг податкових обов'язків цієї категорії осіб залежить від:громадянства, фінансового стану, наявності у власності того чи іншого майна, віку, родинного стану, професійної приналежності тощо. Податковий статус юридичних осіб визначається:приналежністю до тієї чи іншої організаційно-правової форми чи формі власності,наявністю в їх капіталі іноземних інвестицій,розміром статутного капіталу, характером і обсягом підприємницької діяльності. Майже у всіх державах резиденство платників податків визначається в залежності від часу перебування на даній території. Використовуються різні критерії, які дозволяють судити про те, наскільки постійне перебування тієї чи іншої особи або компанії в даній країні. Виходячи з цього і здійснюється поділ на резидентів та нерезидентів.Резиденство фізичних осібвизначається:по місцю і тривалості проживання в тій чи іншій країні,за економічними інтересами. Відповідно до іспанського податкового законодавства резидентом визнається:фізична особа, що прожила в Іспанії більш 183 днів протягом календарного року,має свої «основні економічні інтереси» у цій країні або здійснює свою «основну комерційну чи професійну діяльність» на її території. При цьому резиденти сплачують прибутковий податок із усіх доходів, включаючи інозмені, а нерезиденти — лише з доходів, отриманих в Іспанії. У США фізична особа визнається резидентом, якщо відповідає кожному з трьох критеріїв Такими визначені: законний в'їзд у країну (наявність посвідки на проживання — «зелена карта»),значний термін перебування в США, добровільне оголошення себе резидентом.Фактично особа набуває статусу резидента відповідно до імміграційного законодавства і перебуває в цьому статусі аж до його скасування або відмови від нього. Значним визнається термін перебування в США не менш 31 дня протягом поточного року не менше 183 днів протягом трирічного періоду. У Великобританії нерезидентами визнаються компанії, зареєстровані в цій країні, але директори і акціонери знаходяться за її межами. Умовою надання такій компанії нерезидентного статусу є також управління компанією — з території іншої держави, що має угоду з Великобританією про запобігання подвійного оподаткування.