Нові загрози і небезпеки на початку ххі ст.

На початку ХХІ століття людство зустрілося з низкою нових, раніше невідомих, надзвичайно масштабних і вкрай небезпеч­них загроз, викликаних переходом людства до інформаційного суспільства і величезними епохальними змінами, що відбулися у світі в другій половині XX століття [7, 3]. Розробка адекватних і ефективних форм і методів реагування на нові виклики безпеки, насамперед глобальної, є спільною справою міжнародної співдружності. Природним у сучасних умовах є розгляд національної безпеки України у тісному зв'язку з розвитком загальних міжнародних процесів, пов'язаних, передусім, з визначенням і протидією загрозам глобального характеру.

Нещодавно, а саме 25 березня цього року виповнюється 20 років з дня створення Служби Безпеки України, яка протягом двадцяти років роботи ефективно виконує завдання щодо захисту національних інтересів країни, але кількість потенційних і реальних загроз безпеки не зменшується. Про це заявив глава Служби безпеки України Ігор Калінін [3, 1].

«Можна з упевненістю говорити, що СБУ протягом свого існування ефективно виконувала свої завдання щодо захисту національної державності, протидії іноземним розвідкам, боротьби з корупцією та організованою злочинністю», — розповів Калінін.

Він зазначив, що кількість реальних і потенційних явищ та чинників, що становлять загрозу життєво важливим національним інтересам України, не зменшується. Зокрема, він підкреслив, що не втрачають актуальності такі виклики безпеки держави, як розвідувально-підривна діяльність іноземних спецслужб, посягання на державний суверенітет і територіальну цілісність, передумови до поширення тероризму.

Глава СБУ також зазначив, що особливу увагу спецслужба приділяє загрозам транснаціонального масштабу, таким як міжнародний наркотрафік, торгівля людьми, продаж радіоактивних та інших небезпечних речовин, які можуть бути використані у терористичних цілях, порушення міжнародних режимів нерозповсюдження зброї масового ураження і засобів доставки такої зброї.

Говорячи про новітні види злочинів, які у даний час стали досить актуальними і глобальними, Калінін назвав кібертероризм і кіберзлочинність.

Він підкреслив, що аналіз статистичних даних свідчить про те, що збиток, якого завдає кіберзлочинність, сьогодні значно перевищує розмір збитків від традиційних видів злочинів.

Усі перелічені вище загрози, є притаманні не лише Україні, а й цілому світу. Поміж всіма іншими, слід виділити такі основні загрози як:

· тероризм

· кібертероризм і кіберзлочинність

· піратство

· СНІД

· екологічні загрози

Тепер розглянемо детальніше ці загрози.

Тероризм — суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не повинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Тероризм як соціальне явище обумовлений соціальними, політичними й економічними чинниками. Найповніше визначив ознаки терористичної діяльності Брюс Хоффман у книзі "Тероризм з середини". Ознаки такої діяльності: - Виключно політично вмотивована - Насильницька, або така, що погрожує використанням насильства - Призначена для того, щоб мати довготривалий психологічний вплив, не лише для знищення конкретної жертви чи об’єкта - Така, що проводиться організацією з ланцюжком управління, що розпізнається, або конспіративною сотовою структурою, чиї представники не носять уніформу та знаки розрізнення - Така, що чиниться позадержавним угрупуванням.

В Україні також ведеться боротьба з тероризмом. 20 березня 2003 року, було прийнято закон «Про боротьбу з тероризмом» [2, 1]. Цей Закон ухвалено з метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, визначає правові та організаційні основи боротьби з цим небезпечним явищем, повноваження і обов'язки органів виконавчої влади, об'єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв'язку із участю у боротьбі з тероризмом.

На сьогодні значно зріс та розширив свої межі тероризм міжнародного характеру, тобто такий, що зачіпає інтереси двох або більше держав, порушує міжнародний правопорядок і боротьба з ним є пріоритетним завданням світової спільноти.

Під комп'ютерним тероризмом (кібертероризмом) слід розуміти умисну, політично вмотивовану атаку на інформацію, яка обробляється комп'ютером, комп'ютерну систему і мережі, що створює небезпеку для життя і здоров'я людей або настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були скоєні з метою порушення суспільної безпеки, залякування населення, провокації військового конфлікту.

На мою думку, кіберзлочинність не обмежується рамками злочинів, скоєних у глобальній мережі Інтернет. Вона розповсюджується на всі види злочинів, учинених в інформаційно-телекомунікаційній сфері, де інформація, інформаційні ресурси, інформаційна техніка можуть бути предметом (метою) злочинних посягань, середовищем, в якому скоюються правопорушення, і засобом чи знаряддям злочину.

Власне природа кіберзлочинів робить проблему всесвітньою, оскільки не має значення, де саме вчинено подібний злочин.

За оцінкою ООН, процвітання піратства в Сомалі підриває не лише міжнародні перевезення і торгівлю і це проблемою. Зрештою, до Сомалі не можуть дістатися навіть кораблі з гуманітарною допомогою. Їх також захоплюють, а за вантаж вимагають викуп. Тим часом кількість сомалійців, які потерпають від гуманітарної кризи, з початку року зросла майже вдвічі, до понад три мільйони осіб.

СНІД, або Синдром набутого імунодефіциту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням. Щодня від СНІДу в Україні помирає в середньому 7 людей, це найвищий показник в Європі. Ця проблема потребує нагального вирішення. Нині проводиться безліч заходів, пов’язаних з інформуванням населення про загрози, а також усуненням дискримінації уражених ВІЛ інфекцією. Активісти вказують, що дискримінація ВІЛ інфікованих не лише порушує їхні людські права, але й змушує людей замовчувати хворобу, а це може сприяти її поширенню.

Слід більш докладніше зупинитися на проблемах екологічної безпеки, що набули зараз особливої актуальності та значущості. Загрози природному середовищу існування людства ще донедавна окремо не розглядалися. Вони пов'язувалися з певними питаннями воєнної загрози. Але останніми десятиріччями суто екологічні проблеми, зважаючи на їхню масштабність і важливість, змусили розглядати екологічну безпеку як одну із важливіших складових міжна­родної, європейської та національної безпеки окремої країни. Адже якщо не зміняться взаємовідносини між природою і людиною в глобальних масштабах, людству загрожує цивілізаційна катастрофа.

Отже, чи не в кожній державі є національний колорит проблем. Якщо говорити про Україну, то для неї боротьба за енергоресурси має, і, мабуть, матиме в майбутні десятиліття першочергове значення. Хоча я впевнений, що на якомусь етапі техногенні катастрофи, завдання протидії тероризму, нелегальній міграції, наркоторгівлі й організованій злочинності, а також небезпека різного роду збройних конфліктів вирівняють сприйняття загроз. Глобальний характер розвитку деструктивних явищ, і особливо загроза консолідації національних і міжнародних злочинних угруповань, об’єднання кримінальної злочинності з націоналістичними й екстремістськими угрупованнями, приведуть до необхідності об’єднання зусиль багатьох країн світу.

Висновок

Якщо підвести підсумки по розділу, то щоб забезпечити національну безпеку України, потрібна всебічна оцінка загроз і небезпек, національної уразливості, ідентифікація критичної інфраструктури. У процесі забезпечення національної безпеки важливо розуміти характер, природу, сутність і зміст загроз та небезпек, вміти своєчасно ідентифікувати джерело загрози. Усе це уможливлюється із розробленням і прийняттям Концепції національної безпеки України як керівного документу для усіх законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини в сфері забезпечення національної безпеки.

Розділ 3.