Організація і технологія виконання підготовчих робіт. Підготовка основи під валик

 

Етапи підготовчих робіт при спорудженні у валику аналогічні етапам при спорудженні у насипі адже суть проведення робіт однакова.

А саме влаштування лижневих доріг, ущільнення грунтів, влаштування водовідводів, розчистка смуги відводу, планування смуги відводу.

На рисунку 3.1 приведена принципова схема наземного укладання. Трубопровід укладається на спеціально підготовлену основу і обваловується місцевим торф'яним ґрунтом за рахунок розробки канав, які також є конструктивним елементом цього виду укладання і служать протипожежними засобами.

Рисунок 3.1 – Схема наземного укладання трубопроводу

 

Укладання трубопроводів по поверхні болота з обвалуванням торф'яним ґрунтом може бути здійснено на болотах I і II типів за наступних умов:

1) болота не примикають до заплав річок, що затопляються;

2) подовжній і поперечний схили переходу не перевищують 0,01;

3) болота не підлягають подальшому осушенню для торф'яного і сільського господарства.

Якщо болото розташовано в межах заплави, що заливається, то обвалування трубопроводу стане перешкодою потоку води в період паводків. Обвалування при цьому виконуватиме роль греблі, що перегороджує, що відповідно є неприпустимо.

Руйнування валика може відбутися також в результаті його спливання. В цьому випадку газопроводи спливуть, а нафтопроводуктопроводи оголяться.

Схили більше 0,01 викликають підвищення швидкості перебігу поверхневих вод, що може привести до руйнування валика. Крім того, такі схили різко погіршують протипожежні функції канав-резервів, які повинні бути заповнені водою не менше ніж на 0,3 м.

Болото, що підлягає осушенню, не може бути перетнуто трубопроводом тому що при цьому можливі великі осідання трубопроводу (набагато більші, ніж при підземному виконанні), а вал і канали-резерви будуть перешкодою для комплексного використання болотяного масиву під сільськогосподарські потреби або потреби торфовидобувної промисловості.

Необхідно відзначити, що наземне укладання повинне застосовуватися як правило, в тих випадках, коли підземне укладання вимагає баластування. Якщо ж при підземному укладанні трубопроводів баластування не потрібне, то наземне укладання на даній ділянці втрачає значення (це відноситься в першу чергу до нафтопроводів)

Параметри валика визначаються з умови оптимального температурного режиму продукту, що транспортується, і умови повного защемлення трубопроводу (рисунок 3.2).

При протяжності ділянок трубопроводів, укладених наземно, до 3-5 км, температура стін труби буде мало відрізнятися від температури стопок на прилеглих підземний укладених ділянках. В таких випадках немає потреби вдаватися до спеціального теплотехнічного розрахунку і вводити поправки через наземний укладеної ділянки. Якщо ж протяжність наземних ділянок більш значна і траса трубопроводу розташована в північних районах, то необхідні теплотехнічні розрахунки для визначення оптимальних параметрів, особливо при транспортуванні в'язких нафт або газу з великим змістом конденсату.

На переходах незначної протяжності конструктивні параметри валика наземно укладеного трубопроводу можна приймати по таблиця 3.1.

Розрахунки показують, що при параметрах валика, приведених в таблиця 3.2, трубопровід, укладений прямолінійно, під час експлуатації не втрачатиме свою стійкість, тобто буде дотримана умова стійкості.

Проте на практиці в межах переходу трубопровід може бути укладений криволінійно в плані.

1 - мінеральне обсипання; 2 - ущільнений торф; 3 - хворостяна підстилка

Рисунок 3.2 – Конструкція валика при наземному укладанні трубопроводу

 

На криволінійних ділянках трубопровід під впливом внутрішнього тиску і зміні температури стін труб змінює свою довжину. Найбільшими є деформації подовження, оскільки при цьому до температурних деформацій додаються деформації від внутрішнього тиску продукту, що транспортується.

Таблиця 3.2 – Конструктивні параметри валика наземно укладеного трубопроводу

Діаметр газопроводу Dу, мм	Укоси валика 1: т	Ширина валика по верху В, м	Висота над верхом труби h, м	Висота валика з підготовкою Н, м
	1,25	1,2	0,8	1,5
	1,25	1,4	0,8	1,7
	1,25-1,5	1,5	0,8	1,8
	1,25-1,5	1,7	0,8	2,0

На болотах I типу підготовка виконується з торф'яного ґрунту завтовшки близько 20 см і шириною 2,5-3,0 м. Торф'яна підготовка створює рівну поверхню, що спланована, без порушення верхнього несучого шару торф'яного покладу і оберігає ізоляцію від пошкоджень.

З другого боку укладання труби на відмітки, що перевищують денну поверхню, поліпшує експлуатаційні можливості трубопроводу, оскільки після осідання валика і труби низ трубопроводу знаходитиметься на відмітках, близьких до відміток денної поверхні покладу.

На болотах II типу з меншою несучою здатністю торф'яного покладу необхідно підготовку усилити хворостяною підстилкою. Товщина хворостяної підстилки повинна складати 10-12 см. Щоб уникнути пошкодження ізоляції поверх хворостяної підстилки насипається шар торфу, товщиною близько 10 см. Ціль хворостяної підготовки та ж, що і торф'яної, але крім того, хворостяна підстилки більш рівномірно передає навантаження від валика і труби на поверхню болота.

Знаходячись в зоні постійної вогкості, хворостяна підстилка не буде схильна до розкладання достатньо довгий час, але за несприятливих умов вона може розкластися протягом 2-3 років. Проте цього терміну буде достатньо, щоб положення валика і труби стабілізувалося. Навіть в цьому випадку хворостяна підготовка на болотах II типу виконає свою стабілізуючу роль.

Підстилка може влаштовуватися з дрібного лісу або хворосту, який укладається переважно перпендикулярно до осі траси або хрест на хрест під кутом 45°. Якщо в районі будівництва відсутній хворост, то можна хворостяну підстилку замінити колодами завдовжки 2,5-3,0 м діаметром 10-12 см. Таке викладення з колод, розташованих через 0,5 м, присипається торфом, який оберігатиме ізоляцію при укладанні трубопроводу від пошкоджень.