Ведення лістингу цінних паперів.

Лістинг – процедура допуску цінних паперів на УФБ, що зд-ся котирувальною комісією на підставі експертної оцінки від відділу економічного аналізу і інформації УФБ.

Торги та котирування цінних паперів у організаторів торгівлі можуть бути як офіційними, так і неофіційними. Відмінності офіційного та неофіційного лістингу виражаються, перш за все, у рівні вимог, що висуваються і до емітента і до самих цінних паперів. Крім того, при допуску цінних паперів до неофіційних торгів та котирувань, на відміну від офіційних, організатор торгівлі не бере на себе жодних зобов’язань, пов’язаних з перевіркою достовірності інформації про цінні папери та їх емітента, контролем за змінами основних параметрів цінних паперів.

Слід зазначити, що суворість процедури лістингу підвищує довіру до фондового ринку та дозволяє запобігти фактам маніпулювання ринком цінних паперів, виключає випадки нечесної торгової практики на ринку. Саме тому правовому регулюванню лістингу та особливо лістингу до офіційних торгів та котирувань у всьому світі приділяється велика увага.

До лістингу включаються цінні папери, які як купуються, так і продаються та стійко котируються повноважними представниками емітентів (чи самими емітентами) чи кількома торговцями цінними паперами – “вільними художниками”. Кожний цінний папір виключається з лістингу при відсутності на протязі двох тижнів його купівлі ті на протязі трьох тижнів – продаж. При розрахуванні курсу акцій агенція використовує курс покупки офіційних представників емітентів чи найвищій курс купівлі серед “вільних художників”.

Крім DD-індексу агенція розраховує ще два індекси, які характеризують стан ринку цінних паперів регіону. Реальний DD-індекс, який розраховується по тому ж лістингу, що й основний, але з коректуванням на індекс динаміки середнього курсу продажу у Донецьку найбільш ліквідного в наших умовах цінного паперу – долару США. Тіньовой DD-індекс – відображає динаміку зміни курсу продажу цінних паперів, яка входять до лістингу. При цьому використовуються курс продажу офіційних представників емітентів чи найнижчий курс продажу “вільних художників ”. Тіньовий DD-індекс зручний тим, що при співставленні його з основним є можливість спостерігати наскільки швидше (чи повільніше) у торговців цінними паперами змінюються курси продажу по відношенню до курсів купівлі.

 

Автоматизація операцій з ОВДП (облігаціями внутрішньої державної позики).

Облігації внутрiшньої державної позики (ОВДП) — це визначенi чинним законодавством України державні цiннi папери.

ОВДП — це засіб впровадження неінфляційного механізму ліквідації бюджетного дефіциту, коли емітуються не гроші, а цінні боргові папери, під які залучаються відповідні кошти.

Облігації внутрішньої державної позики випускаються у вигляді строкових боргових зобов’язань як один з інструментів управління державним боргом.

Створення ринку ОВДП вирішує такі задачі:

· фінансування бюджету з неінфляційного джерела (залучення фінансових ресурсів з ринку);

· визначення реальної вартості обслуговування державного боргу (відсоткова ставка ОВДП визначається ринком);

· встановлення орієнтира для ринкових ставок за іншими інструментами фінансового та грошового ринків;

· надання в розпорядження НБУ інструмента для проведення грошово-кредитної політики через операції на фондовому ринку;

· організація широкої мережі комерційних посередників, які охоплюють значні верстви інвесторів;

· впровадження сучасної електронної технології торгівлі, розрахунків та депозитарного обліку.

Операції з ОВДП можуть виконуватись на таких ринках:

-первинному;

-вторинному (біржовий та позабіржовий).

Первинний ринок ОВДП проходить у формі аукціонів, які організує НБУ.

На біржовому ринку можуть виконуватись операції купівлі та продажу ОВДП.

На позабіржовому ринку комерційні банки та їх клієнти можуть укладати такі угоди:
· купівлі-продажу;
·«репо» (угоди з продажу облігацій з правом їх зворотнього викупу);
·застави під час надання кредиту на міжбанківському ринку;
·рефінансування комерційних банків НБУ під заставу ОВДП (ломбардне кредитування).

 

Поняття та принципи функціонування платіжних систем

Платіжна система — це платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Принципи функціонування платіжних систем:

1. Система повинна мати надійну нормативно-правову основу у всіх тих юрисдикціях, що її стосуються.

2.Правила і процедури системи повинні давати учасникам можливість ясно розуміти вплив системи на кожний вид фінансового ризику, на який вони наражаються, беручи в ній участь.

3. Система повинна мати чітко визначені процедури управління кредитним ризиком і ризиком ліквідності, в яких вказуються відповідні обов'язки оператора й учасників системи і забезпечуються достатні стимули для управління ризиком і його обмеження.

4.Система повинна забезпечувати швидкий остаточний розрахунок на дату валютування, бажано — протягом дня і, як мінімум, — наприкінці дня.

5.Система, в якій відбуваються клірингові розрахунки, повинна, як мінімум, гарантувати своєчасне завершення щоденних розрахунків у разі нездатності учасника розрахуватися з найбільшими зобов'язаннями за одним розрахунком.

6.Бажано використовувати на розрахунках активи, що знаходяться в центральному банку; якщо використовуються інші активи, пов'язаний з ними кредитний ризик повинен бути невеликим або зовсім відсутнім.

7.Система повинна забезпечувати високий рівень безпеки і надійності в експлуатації, а також мати засоби на випадок надзвичайних обставин для своєчасного завершення щоденної обробки платежів.

8.Система повинна надавати засоби виконання платежів, зручні для користувачів та ефективні для економіки.

9.Система повинна мати об'єктивні і загальновідомі критерії участі, які забезпечують справедливий і відкритий доступ.

10. Засоби керування системою повинні бути ефективними, контрольованими і прозорими.

 

Платіжна система України

Платіжна система — платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні регулюються законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про поштовий зв’язок", іншими законодавчими актами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

В Україні можуть створюватися внутрішньодержавні банківські та небанківські платіжні системи.

До внутрішньодержавних банківських платіжних систем відносяться системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів та внутрішньобанківські платіжні системи.

Національний банк України створив та забезпечує функціонування системи міжбанківських розрахунків – Система електронних платежів (СЕП) та системи роздрібних платежів – Національна системи масових електронних платежів (НСМЕП).

Порядок діяльності платіжної системи визначається її правилами, встановленими платіжною організацією відповідної платіжної системи. Правила внутрішньодержавної платіжної системи та міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент, мають бути узгоджені платіжною організацією цієї платіжної системи з Національним банком України.

Обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система, є проведення переказу коштів.

Переказ коштів здійснюється з використанням платіжних інструментів.

До платіжних інструментів відносяться документи на переказ (розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші) та спеціальні платіжні засоби (платіжні картки, мобільні платіжні інструменти тощо).

Оброблення та передача в межах України електронних та паперових документів на переказ, документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів та документів на відкликання можуть здійснюватися за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем, що діють в Україні.

Здійснення Національним банком України нагляду (оверсайта) за платіжними системами сприятиме надійному та ефективному функціонуванню платіжних систем, виявленню та попередженню проявів ризиків у платіжних системах, захисту інтересів користувачів платіжних систем та підтримки довіри до платіжних систем з метою поширення безготівкових розрахунків.

 

 

43. Націона́льна систе́ма ма́сових електро́нних платежі́в (НСМЕП) — це внутрішньодержавна банківська багатоемітентна платіжна системамасових платежів, в якій розрахунки за товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою платіжних смарт-карток за технологією, що розроблена Національним банком України.

Метою створення НСМЕП є розроблення та впровадження в Україні відносно дешевої надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків, яка в основному розрахована на роботу в режимі «off-line».

З упровадженням НСМЕП громадяни України матимуть змогу оплачувати товари і послуги у безготівковій формі за допомогою смарт-карток, а також зберігати і накопичувати заощадження у банках на поточних і карткових рахунках. Таким чином, можна очікувати не лише значного розширення можливостей банківської системи України завдяки додатковому залученню коштів населення, а й забезпечення завдяки роботіНСМЕП додаткових прибутків громадян у вигляді відсотків за залишком на їхніх банківських рахунках.

Окрім того, технологією НСМЕП передбачено також широке застосування платіжних карток юридичними особами — корпоративні та бізнес-картки.

Національний банк вважає створення НСМЕП завершальною стадією у побудові системи електронних платежів в Україні. НСМЕП за своєю масштабністю, складністю та обсягом витрат на створення, запровадження і експлуатацію значно перевищує існуючу систему електронних платежів Національного банку України. Враховуючи світовий досвід, в Україні має бути емітовано не менше 10 мільйонів платіжних карток НСМЕП, функціонувати щонайменше 100 тис. точок обслуговування (платіжних терміналів у торгівлі, на транспорті, в сфері послуг, банківських терміналів та банкоматів в банках).