Розуміння сутності психіки в світі науки діалектики

І. Психіка вторинна за походженням

ІІ. Психіка вторинна за змістом

ІІІ. Відображення має суб’єктивний характер

IV. Істина встановлюється через практику

Активна рефлекторна природа психічного

Вивчали рос фізіологи І.М. Сеченов та І.П.Павлов

Сеченов – «Рефлекси головного мозку» про рефлекторну природу психічного, всі акти свідомого і несвідомого життя за способом походження є рефлекси, що без зовнішнього чуттєвого подразнення неможлива психічна діяльність

Павлов - розвинув вчення Сечова про вищу нервову діяльність (рефлекторна дуга за Павловим)

Галузі психологічних знань

Вікова психологія – вивчає психічний розвиток людини формування її психічних процесів

Генетична психологія – вивчає психологічний розвиток людини з перших днів життя і до смерті

Педагогічна психологія – вивчає педагогічні основи виховання та навчання, досліджує формування пізнавальної діяльності та суспільних значущих якостей особистості

Соціальна психологія – вивчає психічні явища, які виникають у процесі взаємодії людей у різних організаціях і соц групах

Розвиток психіки тварин

Психіка – виконує сигнальну функцію в пристосуванні тварин до зовнішнього середовища

Розвиток – це рух від простих форм і структур до вищих, більш складніших

Умовні рефлекси – тимчасові нервові зв’язки в корі головного мозку, які закріплюються шляхом повторень

Безумовні рефлекси – це вродженні видові рефлекси

Інстинкт – ланцюжок безумовних рефлексів, вроджена видова форма поведінки тварин

Виникнення і історичний розвиток свідомості

Свідомість – вища інтегрована форма психіки, яка склалася під впливом суспільно-історичних умов

Характеристика свідомості

- Відображення навколишнього світу

- Розрізнення суб’єкта та об’єкта

- Наявність емоційного ставлення до всього

Класифікація методів психології

І. Організаційний метод

- лонгетюдний

- порівняльний

- комплексний

ІІ. Емпіричні методи

- спостереження

- експеримент(природ, лабаратор)

- метод аналізу продуктів діяльності

- діагностичні

- бібліограф

- біографічні

ІІІ Метод обробки даних

- кількісні

- якісні

IV Метод інтерпретації

- структурний

- генетичний

Організаційні методи

Організаційний метод - лонгетюдний, порівняльний, комплексний

Лонгетюдний – робота з однією і тією самою групою людей або однією людиною регулярно і протягом тривалого часу

Порівняльний – зіставлення психічних особливостей на різних її стадій еволюції

Комплексний – коли дослідження набуває комплексу міждисципліного дослідження

Емпіричні методи психології

Спостереження – цілеспрямований збір фактів у природних умовах

Експеримент – збір фактів у спеціально створених умовах

- Природний – цілеспрямований збір фактів у природніх умовах

- Лабораторний – збір фактів з використаннях та без спеціальної апаратури

Метод аналізу продуктів діяльності

Бібліографічний – інфо вивчення літератури і структурування певним чином

Біографічний – складання мед картини, особова картка

Діагностичні методи: бесіда, анкета, тест, соціометрія

Бесіда – збір фактів шляхом безпосереднього спілкування з піддослідним

Анкета – збір фактів шляхом письмового самозвіту піддослідного

Тест – одноразовий, стандартизований збір фактів

Соціометрія – методику вивчення внутрішніх групових зв'язків

Метод експерименту, його процедура проведення

Для проведення експерименту необхідно створити певні умови. Сукупність умов, в яких відбувається експеримент, має назву експериментальної ситуації. Експериментальна ситуація має гарантувати, що саме досліджуваний у цьому експерименті чинник, а не будь-який інший, є причиною зафіксованих у ході експерименту змін в об'єкті.

Експеримент ґрунтується на розробці певної гіпотетичної моделі розглядуваного явища. На підставі цієї моделі явище описують як систему змінних, серед яких виокремлюють незалежні та залежні змінні. Незалежна змінна – це той новий чинник, що його вводять у діяльність експериментальної групи. Він повинен мати такі якості, як усталеність, самостійність, можливість справляти вплив на стан об'єкта дослідження. Залежною змінною називають такий чинник, який змінюється під впливом незалежної змінної.

Головним дослідницьким документом при проведенні експерименту є його протокол(журнал). У ньому зазначають найменування теми експериментального дослідження й час його проведення.

Спочатку аналізується обстановка до введення експериментального чинника.

У протоколі має бути відзначено, які показники виокремлені як незалежні та залежні змінні, а також за допомоги яких процедур фіксуються дані щодо всіх контрольованих змінних. Далі фіксуються початок дії експериментального чинника та те, як власне вплинула експериментальна ситуація на поведінку всієї системи

Основні етапи проведення експерименту[3]

1. Висування експериментальної гіпотези. Експериментальна гіпотеза, на відміну від теоретичної, повинна бути сформульована у вигляді висловлення: «Якщо... те...». Крім того, вона повинна бути конкретизована. Це означає, що вхідні у висловлення «якщо А, то В» змінні А і В повинні контролюватися в експерименті: А – управлятися експериментатором, а В – реєструватися безпосередньо або за допомогою апаратури.

2. Планування проведення експерименту. Планується час і місце проведення експерименту, вибирається експериментатор, складаються інструкції.

3. Підготовка експерименту. Дослідник готує експериментальне помешкання й устаткування. Дослідник повинен вибрати експериментальний інструмент, що дозволяв би йому:

§ управляти незалежною перемінною;

§ реєструвати залежну перемінну.

Крім того, умови експерименту (помешкання, ситуація, час і ін.) повинні або повторювати вплив зовнішніх змінних, або зберігати константність розміру їхнього впливу на залежну змінну. Якщо це необхідно, проводиться декілька спробних дослідів для налагодження процедури експерименту.

4. Проведення експерименту. Експериментатор повинен чітко знати і дотримуватись порядку дій у ході дослідження (перед експериментатором можуть лежати інструкція, у якій зафіксований цей порядок) В експерименті може брати участь і асистент. Він бере на себе допоміжні задачі. Частіше усього саме асистент веде протокол. Експеримент у залежності від цілей дослідження може бути частково або цілком автоматизованим.

5. Статистична обробка експериментальних даних. Після проведення експерименту отримані в результаті дослідження дані опрацьовуються статистично. Звичайно методи опрацювання даних вибираються на стадії планування експерименту або ж ще раніше – при висуванні експериментальної гіпотези.

6. Висновки й інтерпретація результатів. Цей етап є завершальним у дослідницькому циклі. Результатом експериментального дослідження є підтвердження або спростування експериментальної гіпотези.

Спостереження його види, вимоги до нього

Цілеспрямований збір фактів в природніх умовах

1) чіткого формулювання мети (визначати, які сторони поведінки, діяльності, психіки дитини необхідно спостерігати);

2) об'єктивності (необхідність фіксувати психічні явища, процеси, унеможливлювати необгрунтовані тлумачення суб'єктивних станів дитини);

3) систематичності, безперервності (це дає змогу отримати дані, що характеризують процес розвитку, а не окремі стани дитини);

4) прихованості спостереження від дитини (дотримання цієї вимоги є важливою умовою об'єктивності отриманих даних).

 

Поняття про потребу, як джерело активності (активність та діяльність)

Потреба – це стан живої істоти, що виражає її залежність від умов існування та спричиняє активність у ставленні до цих умов

Поняття про діяльність. Структура діяльності

Діяльність – усвідомлена і цілеспрямована активність людини, зумовлена потребами і спрямована на пізнання перетворення світу

Структура

По-перше, суб’єкт активності є «індивідуальне Я» людини

По-друге, суб’єкт активності – це «Я іншого в мені»

По-третє, суб’єкт активності надіндивідуальний, тобто такий який не ототожнюється з кимось з людей

По-четверте, суб’єкт активності ототожнюється з природним тілом індивіда («не я»)