Гетьманський переворот. Політика уряду П. Скоропадського.

У квітні 1918 р. в Києві була утворена Українська народна громада, яка розпочала переговори з німецьким командуванням про зміну влади в Україні шляхом перевороту.

На з’їзді хліборобів-землевласників 29 квітня 1918 р. владу було передано генералу П. Скоропадському.

30 квітня 1918 р. П. Скоропадський проголосив себе гетьманом усієї України, зосередив у своїх руках законодавчу, виконавчу та судову владу, керував зовнішньополітичними відносинами, був головнокомандувачем армії та флоту.

Політичне життя. Проголошення замість УНР Української держави, республіканська форма правління була замінена на авторитарну (Гетьманат). Наміром П. Скоропадського проголошувалась політична реформа, яка би забезпечувала рівномірну участь усіх класів суспільства в політичному житті.

Економічне. Збереження права приватної власності. Аграрна реформа, яка передбачала збільшення самостійних господарств шляхом викупу селянами поміщицької землі за необтяжуваними цінами, підтримка вільного підприємства, збільшення робочого дня, заборона страйків.

Культура. Відкрито два університети, 150 українських гімназій, надруковано кілька мільйонів українських підручників, засновано широку мережу культурних закладів та установ, відкриття Української Академії наук.

 

Білет № 2

Трипільська культура

Трипільська культура (V – ІІІ тис. до н.е.) відкрив у 1893 р. археолог В. Хвойко, поблизу села Трипілля на Київщині. Від назви села культура й отримала свою назву.

Батьківщина трипільців – береги Північного Бугу і Дністра, а звідти вони розселилися на схід до Середнього Подніпров’я, на захід до Румунського Прикарпаття, на південь до Північного Причорномор’я та на північ майже до сучасних кордонів України.

Етнічна приналежність трипільців невідома. Відомо понад 3 тис. поселень на берегах річок, на схилах долин. Найвідоміші – Майданецьке, Тальянки площею 250 – 400 га, в яких проживало до 10 – 20 тис. осіб. Житла були дерев’яними, з глиняною піччю та жертовником, могли бути двоповерховими. Підлогу робили глиняну, а стіни розписували фарбами.

Основа господарства – рільне землеробство (пшениця, ячмінь, просо, горох) і скотарство (свині, велика і дрібна рогата худоба). Кожні 50 -70 років поселення переносилися на нове місце через виснаження землі. Трипільці виготовляли характерну мальовану кераміку з використанням червоних, чорних та жовтих фарб. Головним божеством трипільців була богиня родючості. Створена основа для появи писемності у вигляді глиняних символів та знаків на кераміці. Зникнення трипільської спільноти остаточно не з’ясовані. Витіснення кочовиками, внаслідок господарської та екологічної кризи.

Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.

На початку 40-х років ХІХ ст. студенти і викладачі Київського університету організували гурток «Київська молода», визнали праці французьких філософів, цікавилися національно-визвольною боротьбою поляків, чехів, хорватів, поступово гурток оформився в нелегальне товариство – Кирило–Мефодіївське братство (КМБ) 1846 р.

Організатори: М. Костомаров, В. Білозерський, М. Гулак, П. Куліш, Т. Шевченко.

Основна мета – утвердження національної української державності з демократичним ладом у конфедеративному союзі слов’янських держав.

Програмні засади: ліквідація кріпосного права; національне визволення українського народу; створення конфедерації вільних слов’янських держав із демократичним ладом зі столицею у Києві; різні політичні права для всіх слов’янських народів; повалення самодержавства і встановлення республіки; рівність громадян перед законом, скасування станів; ідеалізація козацького минулого України.

Діяльність: поширення програмних документів;пропаганда ідей братства в університеті; поширення творів Т. Шевченка; збирання коштів на видання української книги; встановлення контактів із литовськими, польськими, чеськими революціонерами.

У березні 1847 р. діяльність КМБ була припинена за доносом О. Петрова. Учасники братства були заарештовані та відправлені до Петербурга.

 

Білет №3

Люблінська унія і її наслідки на розвиток українських земель.

Люблінська унія 1669 р.

1. Польща і Литва об’єдналися в єдину державу – Річ Посполиту.

2. Державу очолив один правитель – король польський і великий князь литовський.

3. Король обирався польсько-литовським сеймом.

4. Створено єдині органи державного управління.

5. Запроваджувалася єдина монета.

6.польська шляхта отримала право на землеволодіння в Литві, а литовці – у Польщі.

7. Польща і Литва проводили спільну політику.

8. українські землі переходили під владу Польщі й ділилися на 6 воєводств.

Литовське князівство зберегло певну автономію в судочинстві та виконавчій владі.

Наслідки Люблінської унії для України:

- майже всі українські землі об’єдналися в одній державі;

- об’єднання сприяло інтенсивному розвитку економіки та з іншого боку, посиленню експлуатації селянства;

- українські міста перетворюються на магнатсько-шляхетські резиденції, центри розвитку ремесла і торгівлі;

- українські землі активно залучаються до міжнародної торгівлі, передусім через Балтійське море;

- поширюється католицизм, почався наступ на православ’я.

Діяльність ЦР. І Універсал ЦР.

4 (17) березня 1917 р. – представники українських політичних партій та громадських організацій утворили Українську Центральну Раду (УЦР).

Склад УЦР: автономісти (УСДРП, УПСФ, УПСР); самостійники (УПСС, УДХП).

Головою УЦР було обрано М. Грушевського.

Генеральний секретаріат – національний виконавчий і розпорядчий орган державної влади в Україні з 15 (28) червня 1917 р. до 9 (22) січня 1918 р. Уряд України, створений на закритому засіданні Малої Ради.

10 (23) червня 1917 р. – проголошення І Універсалу Центральної Ради. Причини проголошення: відхилення Тимчасовим Урядом вимог делегації на чолі з В. Винниченком про надання Української автономії; ініціювання ІІ Військовим з’їздом проголошення автономії України без згоди ТУ.

Положення: проголошення автономії України; УЦР ставала вищим державним органом влади в Україні до скликання Всенародних українських зборів; заклик до населення створювати підпорядковані УЦР органи влади на місцях; створення української державної скарбниці за рахунок спеціального податку з населення.

Фактично ЦП перетворюється на законодавчий орган. Створюється перший український уряд – Генеральний Секретаріат, склад з 8 секретарів, голова В. Винниченко.

 

Білет № 4

Античні міста-держави в Північному Причорномор’ї та Криму.

Давньогрецькі міста виникли в Північному Причорномор’ї в кінці VІІ ст.. до н. е., коли почалося активне розселення греків по узбережжях Середземного моря.

Причини грецької колонізації: перенаселення Греції в І тис. до н. е.; нестача землі; пошук джерел сировини, передусім металів; пошук ринків збуту своїх товарів.

Засновувалися поселення переважно в гирлах річок. Спочатку це були торгові факторії, які згодом виростали в адміністративні й культурні центри.

Найбільші міста: Ольвія, Тіра, Херсонес, Пантікапей, Керкінітіда.

Займалися землеробством (вирощували пшеницю, городину, виноград), риболовля, ремесла (металообробка, гончарство, ткацтво, виготовлення виробів зі скла, дерева, кістки, ювелірна справа). Важливе місце посідала торгівля.

Політичний устрій: античні міста-держави Північного Причорномор’я копіювали грецькі міста-держави. Частина з них була рабовласницькими республіками (Боспорське царство).

Культура і релігія: греки зберігали традиції своєї батьківщини в питаннях освіти, надання медичної допомоги. Існували школи, театри. Боги: Артеміда, Апполон, Діоніс.

На початку нової ери грецькі міста почали занепадати: набіги кочовиків. У І ст. до н. е. потрапляють у залежність до Римської імперії, а ІV – V ст. були захоплені племенами готів і гунів.

Голодомори в 1921-1923, 1932-1933 рр.

Голодомор 1921 – 1923 рр.

Причини:післявоєнна розруха; скорочення виробництва сільськогосподарської продукції; підрив сільського господарства продрозкладкою; незацікавленість селян у результаті праці; вивезення хліба до Росії та ін. республік; експорт хліба; посуха і неврожай у південних та степових районах України.

Заходи влади: замовчування наявності голоду в Україні тривалий час; продовження збору продподатку та вивезення хліба з України; вилучення церковних цінностей під приводом боротьби з голодом; дозвіл міжнародним організаціям надати допомогу голодуючим.

Наслідки голоду: в Україні від голоду померло 1,5 – 2 млн. чоловік; придушення селянського повстанського руху в Україні та зміцнення більшовицької влади.

Голодомор 1932 – 1933 рр.

Причини: волюнтаристська політика сталінського керівництва; прискорена насильницька колективізація; завищений план хлібозаготівель для України на 1932 р.; постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперацій і зміцнення суспільної власності» відома в народі як «Закон про п’ять колосків» - за крадіжку колгоспного майна передбачалося розстріл із конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менше 10 років; діяльність в Україні надзвичайної комісії на чолі з В. Молотовим, основною метою якої було вилучення хліба в селян за всяку ціну.

Отже, хлібозаготівельна компанія перетворилася на цілеспрямоване фізичне винищення українського селянства.

Заходи влади: продовження хлібозаготівель; створення загороджувальних загонів, які не випускали селян до міст; замовчування голоду; відмова від міжнародної допомоги.

Наслідки: величезні людські втрати; знищення українського села; подолання опору колективізації і як наслідок – перемога колгоспного ладу на селі.

 

Білет № 5