III Мотивація навчальної діяльності учнів

Мотивація вступна, перспективна

Кожен із вас індивідуальність і, напевне, як всі, вам хочеться виділитися... Ручна праця завжди цінувалася, люди завжди прагнули прикрасити свій одяг якнайкраще. Вишивка є одним із кращих видів прикрашення одягу. Навчившись гарно вишивати, ви з легкість можете прикрашати свій одяг. Те, які вироби у дівчини в хаті, свідчить, чи працьовита дівчина, чи акуратна, тому вироби інтер’єру, такі як серветки, наволочки, скатертини, рушники, оздоблені мережкою, дуже гарно доповнять інтер’єр вашого дому. Також кожна дівчина має вишити собі на весілля рушник. Тому, діти, потрібно навчитися вишивати, бо вона вам обов’язково стане у пригоді у майбутньому.

 

IV Повідомлення теми, мети і завдань уроку

Слово вчителя:

Як ви уже зрозуміли, на сьогоднішньому уроці ми будемо вивчати один із видів декоративно – прикладного мистецтва вишивку. Запишіть, будь ласка, у ваші зошити тему уроку.

Під запис:

Тема: « Українська вишивка – традиційний вид оздоблення виробів. Види виробів, оздоблених вишивкою. Правила безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги та організація робочого місця »

Мета уроку: засвоєння учнями знань про вишивку як вид декоративно – прикладного мистецтва, види виробів оздоблених вишивкою, правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги до організація робочого місця

 

V Виклад нового навчального матеріалу

План викладу нового матеріалу

1.Вишивка як вид декоративно - прикладного мистецтва, види технік вишивання, орнаменти, стилі, регіональні особливості вишивки.

2.Види виробів вишитих вишивкою

3. Правила безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги та організація робочого місця

1. Під запис: Вишивка – найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами.

Слово вчителя:

Дивовижне багатство художньо-емоційних рішень української народної вишивки зумовлене різнотиповістю матеріалів, технік виконання орнаментів, композицій, колориту, які мають численні локальні особливості. Художнє обдарування українського народу, вершини його мистецького хисту в повну силу виявлені у вишитих творах. Немає меж розмаїттю їхніх художньо-виражальних засобів.

Мотивація вступна, пізнавальна

Перша згадка про вишивку

Коли ж виникла вишивка і якою була перша згадка…?

Хоча перші згадки про вишивку у давньогрецьких істориків, мабуть, ніколи не зможемо довідатись, хто і коли вперше втілив у вишивці красу природи, свої почуття, любов до рідної землі. Однією з причин є те, що тканина недовговічна і наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього виду мистецтва, тому ми змушені приймати на віру здогади і припущення дослідників. Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і нотатки мандрівників минулого дають змогу вважати, що початок мистецтва вишивання на території, яку займає сучасна Україна, сягає у глибину віків. Його розвиток триває з незапам’ятних часів і до наших днів. Він ніколи не переривався, оскільки вірною є духовність народу, його творчість, прагнення до найвищих вершин прекрасного.

Відомо багато археологічних доказів давності і поширеності народних звичаїв оздоблювати одяг вишивкою. Так на околиці села Мартинівка, що на Черкащині, знайдено скарб VІ ст. н.е. Серед інших речей тут виявлено пам’ятки з металу, срібні бляшки з фігурами чоловіків, одягнених у широкі сорочки з вишивкою на грудях. Так донедавна одягалися українські селяни.

 

Срібна нашивна бляшка

 

2. З давніх-давен жінки оформляли вбрання і речі домашнього вжитку вишивкою

та мережкою. Нею підрублювали серветки, скатертини, доріжки, подоли

сорочок.

Вишивка – вид декоративно – прикладного мистецтва, в якому узор і зображення виконуються ручним або машинним способом на тканинах, шкірі, повсті, та інших матеріалах лляними, бавовняними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, перлами, коштовним камінням, лелітками і т. д.

Один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат. Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як наліжники, обруси, наволочки, рушники тощо.

 

 

Основне призначення вишивки — прикрашання одягу та інтер'єрно-обрядових тканин. Вишивали головні убори - очіпки, намітки, хустини, а також сорочки, кожухи, свитки, корсетки, киптарі, спідниці, рушники, скатертини тощо.

 

Під запис:

3. Під час вишивання потрібно

дотримуватися правил безпечної праці:

1. Інструменти і пристосування зберігати у спеціальній шкатулці чи ящичку. При виконанні ручних робіт шкатулку з інструментами та пристосуваннями класти на стіл право­руч від тканини.

2. Голкою працювати обережно. Не підносити голку близько до обличчя.

3. Після роботи голку й шпильки зберігати тільки у гольнику або покласти у спеціальну коробку.

4. Під час вишивання слід дотримуватися правил користування різальними і гострими інструментами. Забороняється залишати голку без нитки, підносити голку та ножиці до очей, вколювати голку в робочий одяг, крісло.

5. Ножиці на робочий стіл класти із зімкненими лезами, направленими від себе

6. Перед виконанням ручних швейних робіт треба ретель­но вимити руки, щоб не забруднити тканину.

7. На робочому місці слід дотримуватися чистоти і поряд­ку.

8. Волого-теплову обробку виробу треба виконувати справною праскою, стоячи на гумовому килимку.

9.Після закінчення вишивання потрібно прибрати своє робоче місце.

(показ схем «правила внутрішнього розпорядку в навчальній майстерні», памятка «правила безпечної праці»)

Слово вчителя:

Вишивка, як і кожен вид діяльності потребує правильної організації робочого місця. Правильна організація робочого місця має велике значення для набуття високої культури праці. Якщо робоче місце організоване раціонально, то учні успішніше працюють і менше стомлюються, економлять енергію й час, тобто підвищують продуктивність праці. На робочому місці не повинно бути нічого зайвого, щоб не було метушні, щоб не шукати потрібне серед непотрібного.

Робочим місцем називають ділянку виробничої площі з усім технічним і допоміжним оснащенням, на якій виконує роботу учень або група учнів. Організація робочого місця найраціональніша тоді, коли всі предмети розміщуються в робочій зоні. Робоча зона – це простір у межах досяжності рук працюючого в горизонтальній і вертикальній площинах.

Організовуючи робоче місце, важливо обирати зручну позу. Робоча поза учня – це правильне положення всіх частин його тіла під час виконання трудового завдання на робочому місці. Стілець повинен мати зручну для сидіння спинку. Під ноги бажано ставити стільчик 20-25 см. заввишки.

Отже, раціональна організація робочого місця, правильний режим праці й відпочинку, зручна поза значно поліпшують умови праці, сприяють підвищенню її продуктивності та охороні вашого здоров’я..

Мотивація вступна, пізнавальна

Виникнення голки

«А чи відомо вам, як виникли голка і з чого вона виготовлялася? Про це ви зараз дізнаєтесь…»

В минулому столітті в багатьох країнах розвинулась лихоманка скарбошукачів. Хто тільки не шукав скарби: авантюристи, члени правління, відставні генерали, заможні люди. Ось одна розповідь.

Сталося це на березі Флориди. Під товстим шаром піску шукачі скарбів найшли дерев’яну скриню з написом «Сан-Фернандо». Корабель з такою назвою затонув 250 років назад по дорозі із Мексики в Іспанію з солідним грузом: 150 мільйонами срібних песо. Зрозуміло, скриню викинуло хвилею на берег, а потім пісок засипав його. Щасливчики довго возились над замком, на кінець він піддався, декілька тремтячих рук відкинули кришку, і в погляд скарбошукачів представили десятки тисяч… І як ви думаєте, що вони побачили? Побачили багато великих матроських голок для латання парусів. А чи зраділи, коли вони побачили багато голок? Звичайно, горе-шукачі були розчаровані. Хіба це скарб? Але проста голка дійсно скарб – скарб людського розуму.

Згодом почали виготовляти голки з риб’ячих кісток, в тупому кінці якої зроблена дірка, - ось і весь «винахід». Цією ж кісткою, тільки з метала, ми користуємось і сьогодні.

Через деякий час після винаходу кістяної голки, почали шукати їй заміну – дуже вона була ламкою. Почали використовувати тернові шипи, але їх в основному використовували бідні люди, більш заможні зшивали одяг срібними та золотими голками. Пізніше голки почали робити з бронзи, заліза. Стальні голки в Європі появились у XIV столітті, коли розкрили таємницю міцної жіночої сталі. Вушко на початку робити не вміли – просто загинали кінчик голок, що покращило їх зовнішній вигляд.

Фізкультхвилинка

Комплекс вправ на координацію рухів та уваги