V Виклад нового навчального матеріалу

План викладу нового матеріалу

1. Інструменти та пристосування (п’яльця, наперсток) для вишивання.

2. Матеріали для вишивання (бавовняна, лляна).

3. Поняття про ткацьке переплетення. Полотняне переплетення.

 

1. Для оздоблення виробів техніками ручної вишивки застосовують такі інструменти: набір голок, наперсток, п’яльці, ножиці, виколку, сантиметр, лінійку, крейду, шпильку, кальку.

Голки добирають різної товщини і довжини (6-7 шт.) відповідно до щільності та товщини тканини

 

Голки для вишивання

Тонкими голками вишивають на маркізеті, батисті, шифоні; середніми за довжиною і товщиною – на лляних та бавовняних тканинах; великими – на грубій тканині, зокрема на вовні. Зручно вишивати голкою, що має видовжене вушко, в яке легко втягується нитка, складена в декілька разів.

Для вишивання хрестиком використовують голки з тупим кінчиком і довгим вушком – такі голки легко проходять між нитками канви, не розчіпляючи їх.

Наперсток застосовують для захисту пальців від уколів голкою

Наперстки

Його вибирають відповідно до розміру середнього пальця правої руки (так, щоб він не був великим і не затискував пальця). Користування наперстком набагато прискорює та полегшує роботу.

Найкращим є наперстки, виготовлені з нержавіючої сталі. Останнім часом наперстки випускають з денцем – вони зручніші в роботі, ніж поширені раніше наперстки без денця. Спочатку при використанні наперстка відчувається певна незручність у руках пальців, але з часом це відчуття минає.

З товстою тканиною рекомендується працювати тільки з наперстком. Під час вишивання узорів на більш тонких тканинах голку тримають великим і вказівним пальцями правої руки, так, щоб вушко голки впиралося в наперсток. Зап’ялену тканину під час вишивання підтримують пальцями лівої руки.

Ножиці. Вишивальниця повинна мати в своєму вжитку три пари ножиць: великі – для розкрою тканини; середніх розмірів – для обрізування кінців ниток та маленькі, які особливо потрібні при вишиванні з вирізуванням. Леза ножиць мають щільно змикатися і бути гостро наточеним

Ножиці маленькі

П’яльці виготовляють з дерева або пластмас. При вишиванні застосовуються круглі діаметром 20…40 см., висота обручів 1,5…2,0 см. та квадратні п’яльці. Квадратні потрібні для великих робіт, зокрема при вишиванні широких мережок, гладдьових швів тощо, але вони менш зручні, ніж круглі п’яльці, і тому значно менш поширені

Квадратні п’яльця

Круглі п’яльці складаються з двох частин і не складні у користуванні

Круглі п’яльця

На менше кільце кладуть тканину з орнаментом, на тканину накладають більше кільце і затискають її між кільцями. Якщо тканина менша за розміром п’яльців, то до неї пришивають клапоть будь-якої іншої, однакової за товщиною з основною. По закінченню вишивання допоміжну тканину знімають.

Тканину в п’яльцях натягують рівномірно, щоб нитки переплетення не натягувалися.

Напільні п’яльця дозволяють вивільнити другу руку під час вишивання, зазвичай підставки під п’яльця продаються окремо

Напільні п’яльця

В наш час існують також і прямокутні п’яльця або як їх ще називають гобеленові рами або станок, на яких найкраще виконувати дуже велику роботу

.

Прямокутні п’яльця

З однієї сторони це дуже зручно – одразу видно всю роботу і не потрібно пересувати п’яльці, не мнуться хрестики, але з другого боку - тут необхідний професіоналізм, так як початок і кінець нитки потрібно акуратно закріплювати на лицевій стороні.

Сантиметр призначається для визначення точних розмірів вишивки на тканини

Сантиметрова стрічка

Виколка – металеве або дерев’яне шило для утворення дірок у тканині під час виконання ряду технік: солов’їні вічка, волове око, довбанка.

Калька – прозорий папір або тонка тканина (полотняна калька) для знімання копій з малюнків і узорів. На ній голкою виколюють узор (наскрізні проколи). Для перенесення узору на тканину використовують фарбувальний розчин (зубний порошок, синька, машинне масло).

Шпильки - металеві стержні з гострим кінцем з одного боку й головкою - з другого. їх використовують для сколю­вання деталей при розкроюванні, пошитті та проведенні примірки.

Кілочок - гострий металевий стержень з дерев'яною або пластмасовою ручкою. Його використовують для видалення ниток наметування та виправлення куточків деталей."

Крейда кравецька - загострений шматочок крейди, яким виконують обкрейдування викрійок на тканині.

 

2. Матеріалом для вишивання є основа, на якій вишивають – полотно, замша, шкіра тощо, а також те, чим вишивають, тобто нитки з льону чи конопель, бісер, шерстяна пряжа.

Тканиниу вишивальному виробництві застосовують з різним волокнистим вмістом, будовою і властивостями.

Здавна вишивальниці оздоблювали вироби з бавовняних, лляних, вовняних та шовкових тканин.

Бавовняні тканини виробляють з текстильного бавовняного волокна, яке виготовляють з однолітньої кущової рослини – бавовнику. Бавовняні тканини міцні, легкі, характеризуються високими гігієнічними властивостями. Їх виробляють майже всіма видами переплетень, але для вишивки найбільш застосовують бавовняні тканини полотняного переплетення, щоб легше рахувати нитки. На тканинах з не полотняним переплетенням ниток узор для вишивки наносять за допомогою трафарету. Найчастіше вишивають на однотонних тканинах – ситець, батист, шифон тощо.

Лляні тканини виробляють з волокон однолітньої трав’янистої рослини – льону

Льняна тканина для вишивання

Вони характеризуються великою міцністю, теплопровідністю, гігроскопічністю, зносостійкістю та значним зминанням.

У вишивці застосовують як чистольняні тканини, так і напівльняні із вмістом віскозного, капронового, лавсанового, бавовняного волокна, вироблені полотняним переплетенням. Поширеними для вишивки є такі льняні тканини, як бортовка, чистольняні сурові, білі та напівбілі полотна, напівльняні білі полотна, вишивальна мішковина тощо.

По льняній тканині зазвичай вишивають через дві нитки. Такі тканини випускають з переплетенням 18, 25, 28, 32, 36, 40 ниток на 2,5 см. Завдяки своїй структурі льон добре підходить для вишивки, де залишається багато не зашитого фону.

Вовняні тканини виробляють чисто вовняними та напіввовняними, тобто із вмістом інших натуральних, штучних та синтетичних волокон. Ці тканини характеризуються високими гігієнічними властивостями, зносо- і формостійкістю, гарним зовнішнім виглядом. Виробляють їх різними видами переплетення, однак для вишивання застосовують тканини полотняного переплетення.

Шовкові тканини виробляють з тонких ниток коконів шовкопряда. Вони характеризуються м’якістю, високими драпірувальністю, пружністю, розтягом, гігроскопічністю тощо.

У вишивці застосовують також натуральні штучні и синтетичні крепові та напівкрепові шовкові тканини: шифон, атлас, капрон тощо.

Отже, вишивати можна на будь-якій тканині з різним переплетенням ниток. На тканинах з полотняним переплетенням краще робити вишивку з лічбою. На такій тканині легко закомпоновується малюнок, можна завчасно зробити точні розрахунки.

Сьогодні найбільш поширеним матеріалом для вишивання є канва, яка має рівномірну структуру, тобто квадратики, які мають по кутах дірочки, що полегшують проведення голки. Канва буває мілка та крупна, а також різнокольорова

 

Канва

Нитки у вишивці використовують різних видів та кольорів: бавовняні (муліне, ірис), шовкові (натуральні, штучні), вовняні. Для підготовчих робіт застосовують бавовняні нитки №40, 50, 60.

Вибираючи нитки для вишивання, слід передусім перевірити, чи не линяють вони. Бо інакше прання зіпсує готову річ.

Для вишивання на крепдешині, маркізеті, батисті та інших тонких тканинах використовують муліне (в одну ниточку) або шовкові нитки.

Муліне у дві-три нитки і тонка нитка волічки (тонка вовняна нитка) використовуються при вишиванні на тонкій шерстяній тканині, шовковому полотні тощо

 

Нитки муліне

Шовкові нитки добре фарбуються і мають при цьому надзвичайно яскраві та насичені тони

Шовкові нитки

У вишиванні можна використовувати природній і штучний шовк, але при цьому потрібно врахувати не тільки вид тканини, а й техніку вишивання. Зокрема при вишиванні нитками штучного шовку з ворсистою поверхнею ворсинки ще більше розпушуються і надають готовій вишивці оксамитового вигляду.

У вишиванні часто використовують металізовані нитки люрекс, алуніт, плющенок, що мають золотистий або сріблястий блиск (рис. 19).

 

Металізовані нитки

У середині ХІХ ст. у використанні вишивки зявляються такі матеріали як: бісер, стеклярус, лелітки

 

Бісер

Удосконалення технології виготовлення дрібного й однорідного за розміром бісеру з багатою кольоровою гамою дало можливість використовувати його для вишивки по рахункових малюнках.

3.. Поняття про ткацькі переплетення. Полотняне переплетення.

Тканину виготовляють шляхом переплетення ниток основи й піткання. У результаті отримують ткацький рисунок, який зветься ткацьким переплетенням. Існує безліч видів ткацьких переплетень найпростішим із яких є полотняне. У ньому нитки основи й піткання переплітаються через одну.

Продемонструвати схему полотняного переплетення.

 

Тканини з полотняним переплетенням ниток мають однаковий ткацький рисунок і з лицьового, і з виворітного боків. Таке переплетення надає тканинам міцності, зносостійкості. Більшість бавовняних тканин (ситець, бавовняне полотно), а також лляне і шовкове полотно виготовляють саме полотняним переплетенням.

 

VII Самостійна робота учнів

Учні виконує своє завдання й, користуючись схемою роблять полотняне переплетення з паперу

Вступний інструктаж

1. Темоюнашої практичної роботи є «Технологія виконання полотняного переплетення»

Метою нашої практичної роботи є оволодіння уміннями виконання полотняного переплетення

Завдання: виконати полотняне переплетення з паперу

2. На столі під час практичної роботи повинно бути: ножиці, клей, папір.

3. Правила техніки безпеки:

1. Інструменти і пристосування зберігати у спеціальній шкатулці чи ящичку. При виконанні ручних робіт шкатулку з інструментами та пристосуваннями класти на стіл праворуч від тканини.

2.Інструментами працювати обережно. Не підносити близько до обличчя.

4. Під час роботи слід дотримуватися правил користування різальними і гострими інструментами. Забороняється залишати голку без нитки, підносити голку та ножиці до очей, вколювати голку в робочий одяг, крісло.

5. Ножиці на робочий стіл класти із зімкненими лезами, направленими від себе

6. Перед виконанням ручних робіт треба ретельно вимити руки, щоб не забруднити тканину.

7. На робочому місці слід дотримуватися чистоти і порядку.

8. Волого-теплову обробку виробу треба виконувати справною праскою, стоячи на гумовому килимку.

9.Після закінчення вишивання потрібно прибрати своє робоче місце.

4. Послідовність виконання подано на схемі

5. Демонструю готові зразки, роздаю схеми виконання і аналізую їх.

6. Робота оцінюється за якість виконаного завдання: зовнішній вигляд, дотримання розмірів, вчасність і правильність виконання.

Поточний інструктаж

Таблиця 1. – Проведення поточного інструктажу

Дії вчителя	Дії учнів
1. Перевірка правильності початку роботи (обхід)	1.Підготовка до початку практичної роботи
2. Інструктування фронтальне	2.Учні слухають вчителя і беруть до уваги почуте
3. Спостереження за роботою учнів та перевірка правильності виконання завдання	3.Виконують відповідні дії у чіткій послідовності їх виконання згідно інструкційної карти
4. Проведення вправ для очей	4.Виконують вправи для очей
5. Виявлення типових помилок та з’ясування причин їх виникнення	5.Запитують вчителя, що незрозуміло
6. Оцінювання практичної роботи	6.Учні звітують про виконану роботу

Заключний інструктаж

На цьому етапі роботи вчитель оцінює правильність виконання роботи. Оцінюється охайність роботи. Аналізує типові помилки і причини їх виникнення. Демонструє найкращі роботи. Виставляються оцінки в журнал.