Зменшення пестицидного навантаження при захисті виноградного розсадника від ґрунтових шкідників

ЗМЕНШЕННЯ ПЕСТИЦИДНОГО НАВАНТАЖЕННЯ ПРИ ЗАХИСТІ ВИНОГРАДНОГО РОЗСАДНИКА ВІД ҐРУНТОВИХ ШКІДНИКІВ

Викладено результати вивчення ґрунтової фауни ампелоценозу виноградної лози. Визначено домінуючі види ґрунтових шкідників. Наведено способи застосування пестицидів для захисту виноградного розсадника від шкідників.

виноградна рослина, виноградний розсадник, ґрунтові шкідники, ентомофауна, видовий склад, пестициди, абсорбенти, способи захисту

В Україні, як і в інших країнах світу, на сучасному етапі надзвичайно актуальною проблемою є охорона рослинних ресурсів від карантинних і особливо небезпечних видів шкідників, збудників хвороб рослин та бур’янів [1]. Спостерігається погіршення екологічної ситуації, загострюються проблеми виробництва безпечних для здоров’я продуктів рослинного походження. Кліматичні зміни підсилюють нинішні загрози у сільському господарстві та вимагають більшої уваги вчених до необхідності розвивати екологізацію і біологізацію землеробства на принципах оптимальних агротехнологій [2]. Щорічними фітосанітарними обстеженнями виноградників півдня України, які провадяться лабораторією захисту рослин ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» підтверджується в останні роки факт поширення ґрунтових та листогризучих шкідників, а також зростання їх шкідливості. У зв’язку із спрощенням технологій вирощування винограду в виноградарстві склалися сприятливі умови для масового розмноження шкідників. З’явилися шкідники, які давно втратили господарське значення. Зростає чисельність ґрунтових шкідників [3, 4]. На зростання шкідливості впливають екологічні чинники, що постійно вносять корективи в розвиток шкідливих організмів, зміни їх видового складу та біологію розвитку. Шкідники виноградної лози відрізняються за способом життя, місцем проживання та характером пошкодження різних органів виноградного куща. Великої шкоди спричинюють багатоїдні шкідники, які переважають в ентомокомплексі виноградного розсадника.

Найбільш шкідливі представники пластинчастовусих (Соїеоріега, БсагаЬаеідае), личинки яких розвиваються в ґрунті і живляться корінням виноградної рослини. Особливо великої шкоди завдають личинки західного, східного, червневого, мармурового хрущів, хрущиків виноградного, металевого, садового. В основному шкідливість їх полягає у тому, що личинки другого — четвертого року розвитку обгризають корені. Дуже пошкоджені рослини припиняють ріст, в’януть і часто гинуть. В результаті пошкодження коренів винограду шкідниками рослина уражується гнильними мікроорганізмами. Через пошкодження в рослину проникають збудники численних інфекційних хвороб винограду. При значній чисельності личинки можуть повністю обгризти корені молодих і навіть плодоносних рослин, що призводить до їх загибелі [5, 6]. До цієї родини належать також жуки коренегри- зи: весняний, кримський, звичайний та жук-кравчик, личинки яких завдають значної шкоди виноградним розсадникам та молодим насадженням виноградників знищуючи коріння і підгризаючи штамби рослин. Шкодять виноградним насадженням личинки жуків коваликів (ЕШегійае), — дротяники [7]. Досить поширені та шкодочинні чорно- тілки (Tenebrionidae), пилкоїди (АїесиШае) та ін.

Проти ґрунтових видів шкідників використовують ряд заходів, що доповнюють один одного. Основою їх є агротехнічні заходи, спрямовані на створення несприятливих для їх розвитку умов. Внесення мінеральних добрив та живильних принад, вапнування кислих ґрунтів, використання живильних атрактантів та деякі інші методи потребують наукового обґрунтування [8].

Матеріали та методи досліджень. Дослідження ґрунтової ентомо- фауни проведені в лабораторних, польових та виробничих дослідах. Шкідників із насаджень молодих виноградників та виноградних розсадників вилучали з ґрунту від загиблих рослин та тих, що відстають у рості, і оглядали рослини на наявність пошкоджень. Для обліку чисельності шкідників використовували метод ґрунтових розкопок. Кількість облікових ям визначали залежно від розмірів виноградного розсадника [9].

В лабораторних умовах за допомогою мікроскопів МБС-9 та Біо- мед-1 визначали видовий склад шкідників. Для вирощування з личинок шкідників їх імаго використовували садки звичайні та садки- інсектарії стаціонарні.

В польових виробничих умовах на виноградному розсаднику ДГ “Таїровське” досліджували біологічну ефективність нових інсектицидів на виноградниках. Результати обліків піддані статистичному аналізу з використанням стандартних комп’ютерних програм дисперсійного аналізу [10].

Результати досліджень. Розповсюдженість шкідників, що існують у ґрунті, вивчали в базових виноградарських господарствах Одеської, Миколаївської, Херсонської областей України.

За роки досліджень ґрунтової фауни виноградних насаджень (2005—2012 рр.) нами виявлено 25 видів ґрунтових шкідників, які належать до 9-ти родин. У кількісному співвідношенні найбільш поширені ковалики (Elateridae) та чорниші (Tenebrioidae) — 28%, п’ядуни (Geometridae) — 20%, скосарі (Curculionidae) — 17%, совки (Noctuidae) — 16% і 5% популяції займають інші види [11]. Встановлено також, що в межах окремих років чисельність шкідників коливається і залежить від різних чинників. Найбільш часто ґрунтовими шкідниками пошкоджуються розсадники та молоді насадження винограду.

В польових умовах на виноградному розсаднику ДГ «Таїровське» проведені досліди по вивченню ефективності захисту виноградних саджанців від шкідників при спільному застосуванні інсектицидів та абсорбентів. Відомо, що передсадивна обробка щеп розчинами абсорбенту Аквасорб у чистому вигляді і у різних сумішах з макро- і мікроелементами і стимуляторами коренеутворення підвищує адаптацію у перший період після садіння їх у шкілку; стимулює процеси росту і розвитку саджанців і, в остаточному підсумку, підвищує їх вихід [12].

Досліди закладено виноградному розсаднику при посадці саджанців сорту Каберне Совіньон (2012 р.). Домінуючими видами шкідників на дослідній ділянці були: червневий хрущ (Amphimallon solstitialis L), скосар кримський (Otiorhynchus asphalthinus Germ), турун малий (Labrus tenebrioides Goeze) та личинки коваликів.

Обліки та спостереження провадили протягом всього вегетаційного сезону, в таблиці наведені узагальнені дані на момент викопування саджанців.

ВИСНОВКИ

Виноградники півдня України заселені ґрунтовими шкідниками. Особливо пошкоджуються розсадники та одно- дворічні виноградні насадження. Найбільш поширені та шкідливі серед даної групи шкідників представники родини пластинчастовусих, коваликів, чорнишів, лускокрилих. Ступінь поширення та шкідливості ґрунтових шкідників залежить від рівня агротехніки, віку насаджень та інших факторів.

В попередні роки (2006—2011 рр.) вивчали різні способи захисту виноградного розсадника від ґрунтових шкідників. Дослідами 2011 — 2012 рр. підтверджено, що найбільш ефективним та перспективним є спосіб застосування пестицидів разом з абсорбентами при посадці виноградного розсадника. Серед препаратів сучасного сортименту в польових дослідах високу ефективність показали Воліам Флексі 300 БС, Карате Зеон 050 СБ.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Рибак Р.Л. Інформаційна база даних з аналізу фітосанітарного ризику, прогнозу появи та поширення карантинних організмів // Фі- тосанітарна безпека та біоекологія застосування пестицидів. — Чернівці, 2010. — С. 58.

2. Симонов В.Є. Вступне слово // Фітосанітарна безпека та біоекологія застосування пестицидів. — Чернівці, 2010. — С. 6—7.

3. Шалиев И.В. Место феромонов в фитосанитарных технологиях / И.В. Шалиев // Агроном. — 2010. — №2. С. 32.

4. Черній А.М. Регулятори життєдіяльності комах / А.М. Черній. — К.: Колобіг, 2008. — С. 3.

5. Дрозда В.Ф. Ґрунтові шкідники /В.Ф. Дрозда // Захист рослин і карантин. — 2003. — №6, С. 8.

6. Багно В.І. Ґрунтові шкідники / В.1. Багно // Захист рослин і карантин. — 2003. — №6 С. 8.

7. Багаторічна динаміка чисельності дротяників та несправжніх дротяників в Україні / В.М. Чайка, О.О. Бахмут, О.Б. Сядриста, А.Я. Мястківський //Захист рослин і карантин. — 2007, №6, С. 7—9.

8. Шерер В.А., Зеленянская Н.Н. О винограде и способах его размножения / В.А. Шерер, Н.Н. Зеленянская. — Одесса: ННЦ «ИВиВ им. В.Е. Таирова». — 2009. — 64 с., ил. 9. Васильев В.П (ред.) Методы и средства борьбы с вредителями, системы мероприятий по защите растений. — К.: Урожай, 1989. — 341 с.

10. Кузьменко А.С. Компьютерная программа по статистической обработке результатов опытов Version Programs 8.00 Copyrght (C) 1998—2006.

11. Константинова М.С. Видовой состав и распространенность почвенных вредителей на виноградниках / М.С. Константинова — Международная научно-практическая конференция. Интегрированная система защиты садов и виноградников — Одесса, 2008. —

С. 230—234.

12. Іванова С.О., Кучер Г.М. Використання біологічно активних речовин при розмноженні винограду / С.О. Іванова, Г.М. Кучер-Одеса: Аграрний вісник Причорномор’я. Вип. 57. — 2011.

Константинова М.с. Уменьшение пестицидной нагрузки при защите виноградного питомника от почвенных вредителей

Изложены результаты изучения почвенной фауны ампелоценоза виноградной лозы. Определены доминирующие виды почвенных вредителей. Для защиты виноградного питомника от почвенных вредителей перспективным является совместное применение инсектицидов и абсорбентов.

Konstantinova M.S. Reduction of the pesticidal loading at protecting of vine from the ground wreckers

УДК 632 51: 633.11

Уточнено структуру видового складу бур’янів у посівах озимої пшениці в різних ґрунтово-кліматичних зонах України — Степ, Лісостеп та Полісся. Оцінено рівень потенційного засмічення орного шару ґрунту в сучасних сівозмінах.

Актуальна забур’яненість посівів сільськогосподарських культур, яка завдає шкоди урожаю і його якості, представлена вегетуючими бур’янами. Поява їх сходів, ріст і розвиток можливі за наявності в ґрунті насіннєвих чи вегетативних зачатків і відповідних екологічних умов.

Тому стратегічним напрямом розв’язання проблеми ефективного захисту посівів від бур’янів об’єктивно стає істотне зменшення потенційної забур’яненості ріллі, величина якої через тривале збереження насінням життєздатності в цьому середовищі достатня для утворення високої актуальної забур’яненості посівів на майбутні десятки років і залежить від культури землеробства. Заслуговує уваги величина допуску потенційної забур’яненості ріллі, до якої слід прагнути аби досягти можливості без гербіцидного землеробства і прогресивного зниження її в наступні роки. Таким допуском є 10 млн. шт./га фізично-нормального насіння бур’янів в орному (0—30 см) шарі ґрунту, які утворять сходи рясністю 10 шт./м², доступні для контролювання механічними заходами без гербіцидів.

Для правильного планування і ефективного захисту посівів від бур’янів як агротехнічними, так і хімічними заходами слід попередньо оцінити фітосанітарний стан на полях [10].

Дослідженнями встановлено, що в польовій сівозміні Лісостепу статтями доходної частини балансу насіння бур’янів в оброблюваному шарі ґрунту 0—30 см 73% становить насіннєва репродукція вегетуючих на полях бур’янів, 25% — надходження насіння з органічними добривами, 1% — занесення його на поля разом з посівним матеріалом і 1% — вітром [7].

Таким чином, бур’яни залишаються досить поширеними і відіграють значну роль в існуючих агрофітоценозах. Крім того фітоценотич- на роль окремих видів досить мінлива. Тому питання захисту посівів від бур’янів залишається актуальним і потребує детального вивчення відповідно до конкретних умов сьогодення.

Завдання досліджень полягало в уточненні структури видового складу бур’янів в різних ґрунтово-кліматичних зонах України на озимій пшениці та оцінці рівня потенційного засмічення орного шару ґрунту в сучасних сівозмінах.

Дослідження потенційної забур’яненості ґрунту здійснювали на виробничих посівах у 2003—2005 рр. в Житомирській, Київській, Хмельницькій та Миколаївській областях, ґрунтові зразки відбирали після збирання попередника озима пшениця.

Визначено, що в посівах озимої пшениці в умовах Житомирської області потенційна засміченість ґрунту становила: однорічні ярі пізні Galeopsis tetrahit L. (жабрій звичайний) — 88000 шт./м², Polygonum convolvulus L. (гірчак березкоподібний) — 8400 шт./м², Chenopodium album L. (лобода біла) — 14000000 шт./м²; однорічні зимуючі: Matricaria perforata Merat. (триреберник непахучий) — 21450000 шт./м², Thlaspi arvense L. (талабан польовий) — 850000 шт./м², Centaurea cyanus L. (волошка синя) — 84000 шт./м².

В умовах Київської області після попередника озима пшениця потенційна засміченість ґрунту становила: однорічні ярі Chenopodium album L. (лобода біла) — 9800000 шт./м², Polygonum convolvulus L. (гірчак березкоподібний) — 9000 шт./м²; однорічні зимуючі: Thlaspi arvense L. (талабан польовий) — 750000 шт./м², Matricaria perforata Merat. (триреберник непахучий) — 23100000 шт./м²; багаторічні коренепаросткові: Cirsium arvense L. (осот рожевий) — 320000 шт./м², Sonhus arvensis L. (осот жовтий польовий)- 330000 шт./м².

Потенційна засміченість ґрунту після попередника озима пшениця в умовах Миколаївської області становила: однорічні ярі — Chenopodium album L. (лобода біла) — 14000000 шт./м², Fumaria officinalis L. (рутка лікарська) — 255000 шт./м², Polygonum convolvulus L. (гірчак березкоподібний) — 5400 шт./м²; однорічні зимуючі — Descurainia Sofia L. (кучерявець Софії) — 14450000 шт./м², Papaver rhoeas L. (мак дикий) — 450000 шт./м², багаторічний коренепаростковий: Sonhus arvensis L. (осот жовтий польовий) — 210000 шт./м².

ВИСНОВКИ

1. Агроценоз озимої пшениці в зонах досліджень характеризувався високим ступенем забур’янення. Основу фітоценозу в основному становили однорічні двосім’ядольні види — понад 80%.

2. Встановлено, що в Лісостеповій, Степовій та Поліській зонах фітосанітарний стан посівів озимої пшениці характеризувався сильною забур’яненістю (бал 4). Домінуючими та найбільш шкідливими бур’янами були відмічені лобода біла, ромашка непахуча, талабан польовий, волошка синя, березка польова, осоти рожевий та жовтий.

3. Аналіз зразків ґрунту з різних ґрунтово-кліматичних зон України на засміченість насінням бур’янів показав, що сільськогосподарські угіддя мають високий потенціал засміченості насінням бур’янів.

 

Захист і карантин рослин 2012. Вип. 58. УДК 581.2:635.21

B. Г. СЕРГІЄНКО, кандидат сільськогосподарських наук,

C. В. БОГДАНОВИЧ, науковий співробітник

Інститут захисту рослин НААН

ВПЛИВ СОРТОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ НА РОЗВИТОК СУХОЇ ПЛЯМИСТОСТІ КАРТОПЛІ

Проведено оцінку ураження сортів картоплі різних груп стиглості сухою плямистістю або альтернаріозом в зоні Північного Лісостепу України. Встановлено, що сорти ранньої та середньоранньої груп стиглості значно сильніше уражуються альтернаріозом порівняно з середньостиглими та середньопізніми. Значний вплив на розвиток сухої плямистості мають також погодні умови вегетаційного періоду. За сухої спекотної погоди альтернаріоз картоплі на сприйнятливих сортах набуває епіфітотійного розвитку.

альтернаріоз, картопля, сорт, група стиглості, стійкість

Однією з причин зменшення врожаю картоплі є ураження її фіто- патогенними мікроорганізмами. Втрати врожаю від розвитку хвороб щорічно становлять в середньому 30—35%, а в роки єпіфітотій — 50% і більше [3, 9].

Останнім часом помітно змінилась роль окремих фітопатогенів та їхнього співвідношення в агроценозі картоплі. Найбільш поширений та небезпечний фітофтороз агресивно проявляється в регіонах вирощування культури лише в окремі роки. Натомість сильного розвитку набула суха плямистість, або альтернаріоз. Причиною таких змін є в основному суха спекотна погода, що утримується впродовж вегетаційного періоду, та відсутність стійких сортів проти збудників хвороби.

Хвороба проявляється щорічно на посадках картоплі наприкінці червня — на початку липня у фазі бутонізації-початку цвітіння. Найбільшого розвитку хвороба набуває, як правило, наприкінці липня. Вона уражує в основному листя та стебла картоплі. На відміну від фітофторозу ця плямистість залишається сухою за будь-якої погоди, тоді як плями від фітофторозу в вологих умовах розм’якшуються і на нижній стороні листків з’являється сірувато-білий наліт спороно- шення гриба. За сильного ураження альтернаріозом листки поступово жовтіють, починаючи з нижніх, чого не відбувається при фітофторозі.

Ураження прискорює відмирання листя наприкінці вегетації, коли ще відбувається нагромадження врожаю. Уражене альтернаріозом лис- тя картоплі передчасно жовтіє і засихає, внаслідок чого продуктивність рослин зменшується.

Як відомо, збудниками хвороби є незавершені гриби роду Alternaria. Ще донедавна ранню форму сухої плямистості називали макроспорі- озом, а збудника, що її викликав, — Macrosporium solani Ell. et Mart. Збудником сухої плямистості, що проявляється в більш пізні строки, називають гриб Alternaria solani Sor. або Alternaria alternata Keis. [1, 9, 6, 11, 14]. Проте чіткої різниці між родами Alternaria і Macrosporium не виявлено. Частина дослідників представляють рід Macrosporium як синонім роду Alternaria [4, 10]. Таким чином, вивчення і уточнення видового складу збудників сухої плямистості, яка набуває в останні роки все більшого розвитку і шкідливості, залишається на сьогодні актуальним.

Одним із заходів попередження хвороби є створення стійких сортів. В Україні на городах, дачних ділянках, фермерських і колективних господарствах вирощується більше 100 сортів картоплі, з них понад 60% — сорти української селекції [8].

Сорт, як відомо, є основою виробництва. Він визначає основні вимоги до технології вирощування, продуктивності, якості продукції, стійкості до шкідливих організмів. З урахуванням проблем XXI століття екологічна роль сорту з його адаптивною здатністю буде усе більше зростати. Використання високопродуктивних та стійких сортів є однією з найважливіших умов інтегрованих систем захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів.

На жаль, в колекції сортів і гібридів картоплі в Україні дуже мало таких, що відрізняються стійкістю проти альтернаріозу. Згідно з характеристиками сортів селекції Інституту картоплярства та Поліської ДС, внесених до Реєстру сортів України, лише сорт Віренея та Явір мають стійкість проти альтернаріозу [13]. Як зазначають В. Калач та В. Іванюк, селекція на стійкість проти альтернаріозу, може бути ефективною в тому випадку, якщо будуть розроблені методи контролю і прогнозу внутрішньовидової мінливості збудника хвороби і відповідні їм строки сортооновлення [7]. Вивчаючи структуру популяції Alternaria solani, їм вдавалося виявити 5 рас, серед яких є високо-, середньо- та слабкоагресивні. Хоча вчені зазначають, що раси A. solani не дають специфічної реакції з сортами картоплі, однак виділення високоагре- сивних рас дуже необхідне в селекції на стійкість.

Вченими встановлено, що польова стійкість картоплі проти хвороб корелює з пізньостиглістю, тож створення ранньостиглих сортів з польовою стійкістю досить проблематичне [5]. Цим пояснюється те, що більшість сортів ранньої групи стиглості набагато сильніше уражуються альтернаріозом, ніж пізньостиглі сорти.

Метою нашої роботи було дослідити ураженість різних сортів

Матеріал і методи досліджень. Робота проводилась протягом 2009—2012 рр. в зоні Північного Лісостепу України на Київській дослідній станції (смт Борова Фастівського району). Агротехніка вирощування загальноприйнята для даної зони. Посадка картоплі відбувалась механізовано на підготовленій площі в III декаді квітня — I декаді травня залежно від погодних умов. Оцінку ураження рослин картоплі хворобами провадили в період вегетації 2 рази за сезон: на початку розвитку хвороби та в період масового розвитку за 8-баловою шкалою [12]. Визначали середній бал ураження, поширення хвороби та розвиток хвороби.

Результати досліджень. За ураженням картоплі хворобами спостерігали протягом багатьох років. Суха плямистість, або альтернаріоз, проявляється в період вегетації картоплі щорічно.

Однією з причин домінування сухої плямистості в посівах картоплі є високі температурні показники і недостатнє зволоження повітря та ґрунту в період вегетації. Якщо проаналізувати основні метеопоказ- ники за період травень — серпень 2009—2011 рр., то помітно значне відхилення їх від норми (рис.). Середньодобова температура повітря значно перевищувала нормативний показник, а сума опадів здебіль- шого була нижчою за норму. Середньодобова температура повітря перевищувала норму в середньому на 1,20—4,50°С, а дефіцит вологи становив у 2009 р. — 61 мм, у 2010 р. — 87 мм. Особливо спекотним видався вегетаційний період 2009 р. Лише у 2011 р. сума опадів перевищила норму на 117 мм. Саме цього року значною мірою проявився фітофтороз картоплі

Практично в усі роки досліджень суха плямистість картоплі мала сильний розвиток, а в 2009 р та 2012 р. — епіфітотійний.

Високий розвиток альтернаріозу зумовила також сортова сприйнятливість більшості досліджуваних сортів картоплі. Хвороба розпочиналась практично на всіх сортах одночасно, які відносяться до групи ранніх та середньоранніх строків дозрівання. Лише на сортах середньостиглих та середньопізніх (Слов’янка, Явір) перші ознаки хвороби з’являлись на кілька днів пізніше.

У роки досліджень перші ознаки хвороби спостерігали, як правило, в першій декаді липня, а вже в третій декаді відмічали масовий розвиток альтернаріозу картоплі. Обліки, проведені в період масового розвитку сухої плямистостості показали, що більшість сортів ранніх строків дозрівання були сильно уражені хворобою. Згідно з даними таблиці 1 ступінь розвитку хвороби на ранньостиглих сортах становив від 8,8% до 66,6%. Найменшим розвитком хвороби характеризувались сорти Доброчин, Глазурна, Скарбниця, Повінь, а найбільшим — Бо- жедар, Сантарка, Мелодія. Як правило, на кінець липня більшість ранньостиглих сортів картоплі під впливом спекотної погоди та ураження альтернаріозом закінчували період вегетації.

Відносно стійкими проти альтернаріозу виявились сорти Легіонер, Малинська біла, Поліська крохмалиста, Промінь, Слов’янка, Явір. На цих сортах ступінь розвитку альтернаріозу становив в середньому 1,5—22,7%.

Характеризуючи ураженість сортів за групами стиглості, помітно що середній бал ураження і ступінь розвитку хвороби є найнижчими серед групи середньостиглих та середньопізніх сортів (табл. 2). Проте і серед цих груп є сорти з високим рівнем сприйнятливості до альтернаріозу (сорти Завія, Звіздаль).

Варто зазначити, що розвиток хвороби дещо відрізнявся за роками досліджень: найвищим він був у 2009 та 2012 роках і значно нижчим — у 2010 та 2011 рр. Проте на сортах, що проявляють відносну стійкість до ураження збудниками альтернаріозу, низький ступінь розвитку хвороби відмічали в усі роки досліджень (Доброчин, Легіонер, Оберіг, Слов’янка, Явір).

Нестабільно проявлялось ураження альтернаріозом в роки досліджень на сортах Беллароза, Довіра, Поліська крохмалиста, Тирас, Скарбниця, Шанс.

ВИСНОВКИ

Сортові особливості картоплі мають великий вплив на ураженість її сухою плямистістю, або альтернаріозом. Найвищим рівнем ураження характеризуються сорти ранніх та середньоранніх строків дозрівання. Значно менше уражувались альтернаріозом сорти середньостиглі та середньопізні. Відносною стійкістю проти альтернаріозу в польових умовах відрізнялись сорти Легіонер, Малинська біла, Поліська крохмалиста, Промінь, Слов’янка, Явір, що належать до середньостиглих та середньопізніх сортів. Серед групи ранньостиглих сортів найменше уражувались хворобою Доброчин, Глазурна, Скарбниця.

На розвиток альтернаріозу значною мірою впливають також метеорологічні показники вегетаційного періоду. Про це свідчить нерівномірний розвиток альтернаріозу в роки досліджень. За спекотної з недостатнім зволоженням погоди у 2009 та 2012 роках розвиток альтернаріозу картоплі в зоні Північного Лісостепу України мав епі- фітотійний характер.

 

ЗМЕНШЕННЯ ПЕСТИЦИДНОГО НАВАНТАЖЕННЯ ПРИ ЗАХИСТІ ВИНОГРАДНОГО РОЗСАДНИКА ВІД ҐРУНТОВИХ ШКІДНИКІВ

Викладено результати вивчення ґрунтової фауни ампелоценозу виноградної лози. Визначено домінуючі види ґрунтових шкідників. Наведено способи застосування пестицидів для захисту виноградного розсадника від шкідників.

виноградна рослина, виноградний розсадник, ґрунтові шкідники, ентомофауна, видовий склад, пестициди, абсорбенти, способи захисту

В Україні, як і в інших країнах світу, на сучасному етапі надзвичайно актуальною проблемою є охорона рослинних ресурсів від карантинних і особливо небезпечних видів шкідників, збудників хвороб рослин та бур’янів [1]. Спостерігається погіршення екологічної ситуації, загострюються проблеми виробництва безпечних для здоров’я продуктів рослинного походження. Кліматичні зміни підсилюють нинішні загрози у сільському господарстві та вимагають більшої уваги вчених до необхідності розвивати екологізацію і біологізацію землеробства на принципах оптимальних агротехнологій [2]. Щорічними фітосанітарними обстеженнями виноградників півдня України, які провадяться лабораторією захисту рослин ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» підтверджується в останні роки факт поширення ґрунтових та листогризучих шкідників, а також зростання їх шкідливості. У зв’язку із спрощенням технологій вирощування винограду в виноградарстві склалися сприятливі умови для масового розмноження шкідників. З’явилися шкідники, які давно втратили господарське значення. Зростає чисельність ґрунтових шкідників [3, 4]. На зростання шкідливості впливають екологічні чинники, що постійно вносять корективи в розвиток шкідливих організмів, зміни їх видового складу та біологію розвитку. Шкідники виноградної лози відрізняються за способом життя, місцем проживання та характером пошкодження різних органів виноградного куща. Великої шкоди спричинюють багатоїдні шкідники, які переважають в ентомокомплексі виноградного розсадника.

Найбільш шкідливі представники пластинчастовусих (Соїеоріега, БсагаЬаеідае), личинки яких розвиваються в ґрунті і живляться корінням виноградної рослини. Особливо великої шкоди завдають личинки західного, східного, червневого, мармурового хрущів, хрущиків виноградного, металевого, садового. В основному шкідливість їх полягає у тому, що личинки другого — четвертого року розвитку обгризають корені. Дуже пошкоджені рослини припиняють ріст, в’януть і часто гинуть. В результаті пошкодження коренів винограду шкідниками рослина уражується гнильними мікроорганізмами. Через пошкодження в рослину проникають збудники численних інфекційних хвороб винограду. При значній чисельності личинки можуть повністю обгризти корені молодих і навіть плодоносних рослин, що призводить до їх загибелі [5, 6]. До цієї родини належать також жуки коренегри- зи: весняний, кримський, звичайний та жук-кравчик, личинки яких завдають значної шкоди виноградним розсадникам та молодим насадженням виноградників знищуючи коріння і підгризаючи штамби рослин. Шкодять виноградним насадженням личинки жуків коваликів (ЕШегійае), — дротяники [7]. Досить поширені та шкодочинні чорно- тілки (Tenebrionidae), пилкоїди (АїесиШае) та ін.

Проти ґрунтових видів шкідників використовують ряд заходів, що доповнюють один одного. Основою їх є агротехнічні заходи, спрямовані на створення несприятливих для їх розвитку умов. Внесення мінеральних добрив та живильних принад, вапнування кислих ґрунтів, використання живильних атрактантів та деякі інші методи потребують наукового обґрунтування [8].

Матеріали та методи досліджень. Дослідження ґрунтової ентомо- фауни проведені в лабораторних, польових та виробничих дослідах. Шкідників із насаджень молодих виноградників та виноградних розсадників вилучали з ґрунту від загиблих рослин та тих, що відстають у рості, і оглядали рослини на наявність пошкоджень. Для обліку чисельності шкідників використовували метод ґрунтових розкопок. Кількість облікових ям визначали залежно від розмірів виноградного розсадника [9].

В лабораторних умовах за допомогою мікроскопів МБС-9 та Біо- мед-1 визначали видовий склад шкідників. Для вирощування з личинок шкідників їх імаго використовували садки звичайні та садки- інсектарії стаціонарні.

В польових виробничих умовах на виноградному розсаднику ДГ “Таїровське” досліджували біологічну ефективність нових інсектицидів на виноградниках. Результати обліків піддані статистичному аналізу з використанням стандартних комп’ютерних програм дисперсійного аналізу [10].

Результати досліджень. Розповсюдженість шкідників, що існують у ґрунті, вивчали в базових виноградарських господарствах Одеської, Миколаївської, Херсонської областей України.

За роки досліджень ґрунтової фауни виноградних насаджень (2005—2012 рр.) нами виявлено 25 видів ґрунтових шкідників, які належать до 9-ти родин. У кількісному співвідношенні найбільш поширені ковалики (Elateridae) та чорниші (Tenebrioidae) — 28%, п’ядуни (Geometridae) — 20%, скосарі (Curculionidae) — 17%, совки (Noctuidae) — 16% і 5% популяції займають інші види [11]. Встановлено також, що в межах окремих років чисельність шкідників коливається і залежить від різних чинників. Найбільш часто ґрунтовими шкідниками пошкоджуються розсадники та молоді насадження винограду.

В польових умовах на виноградному розсаднику ДГ «Таїровське» проведені досліди по вивченню ефективності захисту виноградних саджанців від шкідників при спільному застосуванні інсектицидів та абсорбентів. Відомо, що передсадивна обробка щеп розчинами абсорбенту Аквасорб у чистому вигляді і у різних сумішах з макро- і мікроелементами і стимуляторами коренеутворення підвищує адаптацію у перший період після садіння їх у шкілку; стимулює процеси росту і розвитку саджанців і, в остаточному підсумку, підвищує їх вихід [12].

Досліди закладено виноградному розсаднику при посадці саджанців сорту Каберне Совіньон (2012 р.). Домінуючими видами шкідників на дослідній ділянці були: червневий хрущ (Amphimallon solstitialis L), скосар кримський (Otiorhynchus asphalthinus Germ), турун малий (Labrus tenebrioides Goeze) та личинки коваликів.

Обліки та спостереження провадили протягом всього вегетаційного сезону, в таблиці наведені узагальнені дані на момент викопування саджанців.

ВИСНОВКИ

Виноградники півдня України заселені ґрунтовими шкідниками. Особливо пошкоджуються розсадники та одно- дворічні виноградні насадження. Найбільш поширені та шкідливі серед даної групи шкідників представники родини пластинчастовусих, коваликів, чорнишів, лускокрилих. Ступінь поширення та шкідливості ґрунтових шкідників залежить від рівня агротехніки, віку насаджень та інших факторів.

В попередні роки (2006—2011 рр.) вивчали різні способи захисту виноградного розсадника від ґрунтових шкідників. Дослідами 2011 — 2012 рр. підтверджено, що найбільш ефективним та перспективним є спосіб застосування пестицидів разом з абсорбентами при посадці виноградного розсадника. Серед препаратів сучасного сортименту в польових дослідах високу ефективність показали Воліам Флексі 300 БС, Карате Зеон 050 СБ.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Рибак Р.Л. Інформаційна база даних з аналізу фітосанітарного ризику, прогнозу появи та поширення карантинних організмів // Фі- тосанітарна безпека та біоекологія застосування пестицидів. — Чернівці, 2010. — С. 58.

2. Симонов В.Є. Вступне слово // Фітосанітарна безпека та біоекологія застосування пестицидів. — Чернівці, 2010. — С. 6—7.

3. Шалиев И.В. Место феромонов в фитосанитарных технологиях / И.В. Шалиев // Агроном. — 2010. — №2. С. 32.

4. Черній А.М. Регулятори життєдіяльності комах / А.М. Черній. — К.: Колобіг, 2008. — С. 3.

5. Дрозда В.Ф. Ґрунтові шкідники /В.Ф. Дрозда // Захист рослин і карантин. — 2003. — №6, С. 8.

6. Багно В.І. Ґрунтові шкідники / В.1. Багно // Захист рослин і карантин. — 2003. — №6 С. 8.

7. Багаторічна динаміка чисельності дротяників та несправжніх дротяників в Україні / В.М. Чайка, О.О. Бахмут, О.Б. Сядриста, А.Я. Мястківський //Захист рослин і карантин. — 2007, №6, С. 7—9.

8. Шерер В.А., Зеленянская Н.Н. О винограде и способах его размножения / В.А. Шерер, Н.Н. Зеленянская. — Одесса: ННЦ «ИВиВ им. В.Е. Таирова». — 2009. — 64 с., ил. 9. Васильев В.П (ред.) Методы и средства борьбы с вредителями, системы мероприятий по защите растений. — К.: Урожай, 1989. — 341 с.

10. Кузьменко А.С. Компьютерная программа по статистической обработке результатов опытов Version Programs 8.00 Copyrght (C) 1998—2006.

11. Константинова М.С. Видовой состав и распространенность почвенных вредителей на виноградниках / М.С. Константинова — Международная научно-практическая конференция. Интегрированная система защиты садов и виноградников — Одесса, 2008. —

С. 230—234.

12. Іванова С.О., Кучер Г.М. Використання біологічно активних речовин при розмноженні винограду / С.О. Іванова, Г.М. Кучер-Одеса: Аграрний вісник Причорномор’я. Вип. 57. — 2011.

Константинова М.с. Уменьшение пестицидной нагрузки при защите виноградного питомника от почвенных вредителей

Изложены результаты изучения почвенной фауны ампелоценоза виноградной лозы. Определены доминирующие виды почвенных вредителей. Для защиты виноградного питомника от почвенных вредителей перспективным является совместное применение инсектицидов и абсорбентов.

Konstantinova M.S. Reduction of the pesticidal loading at protecting of vine from the ground wreckers