Технологічний процес і електроспоживання.

Електрична станція - енергетична установка, яка служить для перетворення природної енергії в електричну. Тип електричної станції визначається насамперед видом природної енергії. Найбільшого поширення набули теплові електричні станції (ТЕС), на яких використовується теплова енергія, що виділяється при спалюванні органічного палива (вугілля, нафта, газ та ін.)

На теплових електростанціях виробляється близько 76% електроенергії, виробленої на нашій планеті. Це обумовлено наявністю органічного палива майже в усіх районах нашої планети; можливістю транспорту органічного палива з місця видобутку на електростанцію, що розміщується поблизу споживачів енергії; технічним прогресом на теплових електростанціях, що забезпечує спорудження ТЕС великий потужністю; можливістю використання відпрацьованого тепла робочого тіла і відпустки споживачам, крім електричної, також і теплової енергії (з парою або гарячою водою).

Теплові електричні станції, призначені тільки для виробництва електроенергії, називають конденсаційними електричними станціями (КЕС). Електростанції, призначені для комбінованого вироблення електричної енергії та відпуску пари, а також гарячої води тепловому споживачеві мають парові турбіни з проміжними відборами пари або з протитиском. На таких установках теплота відпрацьованої пари частково або навіть повністю використовується для теплопостачання, внаслідок чого втрати теплоти з охолоджувальною водою скорочуються. Однак частка енергії пари, перетворена в електричну, при одних і тих же початкових параметрах на установках з теплофікаційні турбінами нижче, ніж на установках з конденсаційними турбінами.

Теплоелектростанції, на яких відпрацював пар поряд з виробленням електроенергії використовується для теплопостачання, називають теплоелектроцентралями (ТЕЦ).

Паливо у залізничних вагонах надходить до розвантажувальним пристроїв, звідки за допомогою стрічкових транспортерів направляється на склад, зі складу паливо подається в дробильну установку. Є можливість подавати паливо в дробильну установку і безпосередньо від розвантажувальних пристроїв. З дробильної установки паливо надходить у бункери сирого вугілля, а звідти через живильники - в пиловугільні млини. Вугільний пил пневматично транспортується через сепаратор і циклон в бункер вугільного пилу, а звідти живильниками до пальників. Повітря з циклону засмоктується млиновим вентилятором і подається в топкову камеру котла.
Гази, що утворюються при горінні в топкової камері, після виходу з неї проходять послідовно газоходи котельної установки, де в пароперегрівачі (первинному і вторинному, якщо здійснюється цикл з проміжним перегрівом пари) і водяному економайзері віддають теплоту робочому тілу, а в повітрепідігрівачі - подається в паровий котел повітрю. Потім в золоуловлювачі гази очищаються від летючого попелу і через димову трубу димососами викидаються в атмосферу.
Шлак і зола, що випадають під топкової камерою, повітрепідігрівачем і золоуловлювачем, змиваються водою і по каналах надходять до багерні насосів, які перекачують їх на золо відвали.
Повітря, необхідне для горіння, подається в повітрепідігрівач парового котла дуттєвим вентилятором. Забирається повітря зазвичай з верхньої частини котельні і (в парових котлах великої продуктивності) зовні котельного відділення.
Перегрітий пар від парового котла надходить до турбіни.
Конденсат з конденсатора турбіни подається конденсатними насосами через регенеративні підігрівники низького тиску в деаератор, а звідти живильними насосами через підігрівачі високого тиску в економайзер котла.
Втрати пари і конденсату заповнюються в даній схемі хімічно знесоленої водою, яка подається в лінію конденсату за конденсатором турбіни.
Охолоджуюча вода подається в конденсатор з приймального колодязя водопостачання циркуляційними насосами.Підігріта вода скидається в скидний колодязь того ж джерела на деякій відстані від місця забору, достатньому для того, щоб підігріта вода не підмішувалась до збираючої. Пристрої для хімічної обробки додаткової води знаходяться в хімічному цеху.
В схемах може бути передбачена невелика мережева підігрівальна установка для теплофікації електростанції і прилеглого селища. До мережевого підігрівача цієї установки пар надходить від відборів турбіни, конденсат відводиться по лінії. Мережева вода підводиться до підігрівника і відводиться від нього по трубопроводах. Вироблена електрична енергія відводиться від електричного генератора до зовнішніх споживачів через підвищувальні електричні трансформатори.
Для постачання електроенергією електродвигунів, освітлювальних пристроїв та приладів електростанції є електричний розподільчий пристрій власних потреб.

 

СХЕМА ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ

Відкритий розподільчий пристрій (ВРП-220/330/400кВ) Бурштинської ТЕС, призначений для розподілу і передачі електричної енергії, яка виробляється на електростанції і постачається по дев’яти лініях електропередач. А саме: 4 лінії на напругу 220 кВ (БТЕС – Калуш-А,Б, БТЕС – Стрий-А,Б), 4 лінії на напругу 330 кВ (БТЕС – Західно-Українська-1,2, БТЕС – Івано-Франківськ, БТЕС - Тернопіль) та одна лінія на напругу 400 кВ (БТЕС - Мукачево).

Для забезпечення надійної і динамічної роботи підстанції, схема ВРП побудована наступним чином:

· схема ВРП-220кВ складається із двох робочих систем шин (одна з яких секціонована) і обхідної системи шин;

· схема ВРП-330кВ складається із двох робочих секціонованих систем шин і обхідної;

· схема ВРП-400кВ є схема „чотирикутника”.

Між ВРП-220кВ і ВРП-330кВ є два автотрансформатори зв’язку (1АТ-А, 1АТ-Б), між ВРП-220кВ і ВРП-400кВ є два автотрансформатори зв’язку (2АТ, 3АТ), а між ВРП-330 і ВРП-400кВ є один автотрансформатор зв’язку (6АТ). (схема-1)

Електроенергія вироблена турбогенераторами №1-12ГТ напругою 15,75 кВ по шинопроводах передається на блочні трансформатори 1ГТ – 12ГТ де перетворюється на вищий клас напруги (1ГТ-7ГТ на 220 кВ та 8ГТ-12ГТ на 330 кВ) і далі на відповідні шини ВРП. До генераторної напруги кожного блоку під’єднано по два трансформатори:

- трансформатор власних потреб з розщепленими обмотками 21Т – 212Т;

- трансформатор збудження 1ТЗ – 12ТЗ. (схема-2)

Від розщеплених обмоток трансформаторів власних потреб на напрузі 6 кВ отримують живлення шини власних потреб кожного блоку (21РА – 212РА, 21РБ – 212РБ). Від шин власних потреб блоку живляться електродвигуни приводів основних механізмів власних потреб блоку (живильні електронасоси ЖЕН, циркуляційні насоси ЦН, конденсатні насоси КН, пусковий масло насос ПМН, млинові вентилятори МВ, кульково-барабанні млини КБМ, дуттєві вентилятори ДВ, димососи ДС та ін.). Трансформаторами власних потреб 6/0,4 кВ 41ТА – 412ТА та 41ТБ-412ТБ живляться шини 0,4 кВ власних потреб блоку від яких отримують живлення інше електротехнічне обладнання блоку (електродвигуни 0,4 кВ, освітлення, збірки зварювання, обігрів та ін.). (схема-3).