Тема 2. Організація управлінської праці на підприємстві

ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Організація управлінської праці (ОУП) – це порядок, правила службової поведінки в апараті управління спрямовані на виконання поточних і перспективних завдань працівниками управління відповідно до діючих посадових інструкцій і положень про структурні підрозділи.

ОУП грунтується в розробці комплексу регламентів, які:

- визначають місце і роль кожного працівника;

- визначають місце і роль кожного структурного підрозділу апарату управління;

- порядок взаємозв’язків між ними;

- норми взаємовідносин у середині апарату управління;

- форми впливу на діяльність об’єкту управління.

Що стосується організації робочих місць, то йде тенденція до укомплектування їх електронно-обчислювальною технікою. Так у відділі бухгалтерії впроваджене програмне забезпечення “1С-Бухгалтерія для малих та середніх підприємств”, яке допомагає у веденні бухгалтерської документації та спрощує роботу на ДП. А щодо ступеня механізації та автоматизації управлінської праці, то більшість операцій, на підприємстві, виконується механічно.

В роботі підприємства можна виокремити як позитивні сторони, так і негативні.

Позитивні сторони в організації роботи підприємства виражаються в наступному:

- чіткий розподіл обов’язків між всіма працюючими, дотримання ними всіх правил та старанне виконання поставлених завдань;

- належний рівень мікроклімату між персоналом;

- опора та підтримка загальнолюдських цінностей з врахуванням соціальної відповідальність бізнесу;

- наявність всіх необхідних допоміжних і обслуговуючих підрозділів, що забезпечують нормальну роботу основних.

Негативні сторони в організації роботи підприємства намагаються звестися до мінімума всіма працівники підприємства

Ще однією стороною в ефективній роботі ДП є:

- орієнтація на своєчасність виконання всіх вказівок і завдань, що в свою чергу дозволить швидко і ефективно приймати управлінські рішення, та змінювати їх, якщо виникає потреба;

- лояльність у відношенні керівника до своїх підлеглих дозволить встановити дружні зв’язки з колективом, що значною мірою покращить результати роботи;

- кожен працівник повинен прагнути до поповнення своїх знань, що дозволить не тільки покращити свої здібності, а й дасть змогу для кар’єрного росту;

- недопущення халатності у роботі.

На підприємстві чітко окреслене коло виконуваних завдань для працівників, які зазначені в посадових інструкціях. Посадові інструкції є різними за своїми вимогами до відповідних посад, що в свою чергу залежить від рівня управління. Так для прикладу посадова інструкція головного бухгалтера (Додаток), організатора-методиста (Додаток) складаються з таких частин:

- Загальні положення;

- Функції і обов’язки;

- Права;

- Повинен знати;

- Відповідальність;

- Кваліфікаційні вимоги.

Управління – складний і динамічний процес, керова­ний і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. Засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колек­тив або на окремих його членів називають методами управління. Методи являють собою важливий елемент процесу управління (наявність прогресивних методів уп­равління та вміле використання їх є передумовою ефек­тивності управління і господарських процесів).

Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективу, його злагоджену ро­боту, сприяти максимальній мобілізації творчої актив­ності кожного члена

Формування цілеспрямованого впливу на трудові ко­лективи та їх окремих членів безпосередньо пов’язане з мотивацією, тобто використанням факторів, які визна­чають поведінку людини в колективі у процесі виробництва. Звідси витікає дуже важлива вимога до методів управління: методи управління повинні мати свою моти­ваційну характеристику, що визначає напрям їх дії. Ця характеристика показує мотиви, які визначають поведін­ку людей і на які орієнтована відповідна група методів. Управління ДП «Ринок» повинно б було бути спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі своєї діяльності. За своїм змістом мотиви поділяють на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють економічні, організаційно-розпорядчі, та соціально-психологічні методи управління діяльністю підприємства.

Економічні методи управління об’єднують усі мето­ди, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів та окремих їхніх членів. Вплив здійснюється матеріальним стимулюванням окремих працівників і колективів у цілому. Економічні методи на ДП «Ринок» розглядаються передбачають такі дії:

- визначення дієвої амортизаційної політики, яка сприяла б оновленню матеріальних і нематеріальних активів підприємства;

- встановлення державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій та інші.

Організаційно–розпорядчі методи спрямовані на ви­користання таких мотивів трудової діяльності, як почут­тя обов'язку, відповідальності, у тому числі адміністра­тивної. Ці методи відрізняються прямим характером впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний який підлягає обов’язковому виконанню. Усі організаційні методи, що застосовуються на ДП «Ринок» поділяються на регламентні й розпорядчі. Задача регламентних методів полягає у делегуванні повноважень і відповідальності певним категоріям працівників підприємства, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, надання методично–інструктивної та іншої допомоги виконавцям. Розпорядчі методи управління охоплюють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються на наказах керівника підприємства. Вони передбачають визначення конкретних завдань для виконавців, розподіл цих завдань між ними, контроль виконання тощо.

Соціально–психологічні методи грунтуються на використанні соціального механізму, що діє у колективі. Соціально–психологічні методи доповнюють організаційні та економічні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства.

Застосування методів менеджменту і тісний взаємозв’язок з організацією самого процесу управління на ДП «Ринок» на організаційному рівні дасть змогу вдосконалити методи управління на даному підприємстві.

Організація процесу управління має грунтуватися на науковій основі. Тому основні завдання з удосконалення організації процесу управлі­ння включають:

- інтенсифікацію прискорення самого процесу управління;

- посилення його цільової орієнтації;

- використання сучасної техніки управління та спрощення процедур­ної частини затвердження рішень.

Ефективність застосування методів управління в ос­новному залежить від рівня кваліфікації керівних кад­рів, що зумовлює потребу систематичної і цілеспрямова­ної підготовки та повсякденного використання всіх заз­начених напрямів впливу на колектив і окремих людей.

 

 

ТЕМА 3. СИСТЕМА ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Планування є найважливішою функцією управління підприємством. Планування є процесом визначення цілей, що їх підприємство передбачає досягти за певний період, та сукупність способів досягнення поставлених цілей.

Результатом вищевикладеного являється система планів.

План – це комплекс інструкцій призначений для менеджерів, що визначають яку роль повинна грати кожна частина організації у процесі досягнення цілей фірми.

Планування на ДП «Ринок» здійснюється безпосередньо директором, але з врахуванням побажань і рекомендацій вищого правління. Ступінь виконання плану залежить від багатьох факторів, в тому числі від робітників підприємства, від їх вмінь, знань, кваліфікації, ініціативи тощо.

На ДП «Ринок» в залежності від тривалості періоду планування застосовують перспективне та поточне планування. Перспективне планування виражене довгостроковим (стратегічне) і середньостроковим планами. Перспективний план розробляється із різним ступенем деталізації.

Але як і більшість невеликих підприємств України, дане ДП використовує поточне планування (Додаток). Це зумовлено нестабільністю в державі, досить високим рівнем конкуренції та іншими зовнішніми чинниками. Планування проводиться в декілька етапів (Додаток)

Середньостроковий план – це деталізований стратегічний план на кілька років діяльності підприємства (3–5). Межа між довгостроковим і середньостроковим планами на даному підприємстві є досить умовною і неоднозначною.

Базою для формування програми розвитку є перспективний план.

На даному підприємстві в процесі планування здійснюються два напрямки роботи. Перший напрямок пов’язаний з розробкою оперативних планів, що називається календарним плануванням. Другий напрямок – диспетчеризація, тобто роботи, що необхідні для безперервного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів.

Виділяють такі основні завдання, що вирішуються в ході оперативного планування на ДП «Ринок»:

- повне виконання плану виробничої діяльності;

- ритмічна робота всіх працівників підприємства;

- установлення оптимального режиму роботи підприємства, що сприятиме найбільш ефективному і повному використанню устаткування, торговох площ що максимізує доходи ДП;

Під оперативним плануванням розуміють також складання бюджету організації. Процес планування в організації можна поділити на декілька етапів. Причому, слід зазначити, що всі етапи передують один одному.

- Перший етап. Фірма провадить дослідження зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Визначає головні компоненти.

- Другий етап. Фірма визначає бажані напрямки та орієнтири своеї діяльності: бачення, місія, комплекс цілей.

- Третій етап. Стратегічний аналіз. Підприємство порівнює бажані цілі та результати досліджень внутрішнього та зовнішнього середовища, які обмежують рух бажаних показників.

- Четвертий етап. Відбуваєтться вибір однієї з альтернативних стратегій та її розробка.

- П’ятий етап. Підготовка остаточного стратегічного плану.

- Шостий етап. Середньострокове планування. Підготовка середньострокових планів та програм.

- Сьомий етап. Розробка річних оперативних планів та проектів на основі стратегічного плану та средньострокового.

- Восьмий та дев’ятий етапи. Визначають передумови для створення нових планів.

Необхідно відмітити, що оперативне планування є найбільш пристосованим до особливостей діяльності вибраного суб’єкта господарювання, тому даний вид планування застосовується найчастіше.

Планування на підприємстві може бути певного типу в залежності від ознак по яким відбувається класифікація. Однією з таких ознак є часова оріентація ідей планування. Відносно даної ознаки на Підприємстві, а саме директором, використовується поєднання двох ідей: преактивної і інтерактивної.

Вдосконалення системи планування на ДП «Ринок» потребує більш широкого використання стратегічного й тактичного планування. Дане планування надають змогу покращити загальну діяльність підприємства і чітко визначити основні цілі та методи їх досягнення.

ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Організація управлінської праці (ОУП) – це порядок, правила службової поведінки в апараті управління спрямовані на виконання поточних і перспективних завдань працівниками управління відповідно до діючих посадових інструкцій і положень про структурні підрозділи.

ОУП грунтується в розробці комплексу регламентів, які:

- визначають місце і роль кожного працівника;

- визначають місце і роль кожного структурного підрозділу апарату управління;

- порядок взаємозв’язків між ними;

- норми взаємовідносин у середині апарату управління;

- форми впливу на діяльність об’єкту управління.

Що стосується організації робочих місць, то йде тенденція до укомплектування їх електронно-обчислювальною технікою. Так у відділі бухгалтерії впроваджене програмне забезпечення “1С-Бухгалтерія для малих та середніх підприємств”, яке допомагає у веденні бухгалтерської документації та спрощує роботу на ДП. А щодо ступеня механізації та автоматизації управлінської праці, то більшість операцій, на підприємстві, виконується механічно.

В роботі підприємства можна виокремити як позитивні сторони, так і негативні.

Позитивні сторони в організації роботи підприємства виражаються в наступному:

- чіткий розподіл обов’язків між всіма працюючими, дотримання ними всіх правил та старанне виконання поставлених завдань;

- належний рівень мікроклімату між персоналом;

- опора та підтримка загальнолюдських цінностей з врахуванням соціальної відповідальність бізнесу;

- наявність всіх необхідних допоміжних і обслуговуючих підрозділів, що забезпечують нормальну роботу основних.

Негативні сторони в організації роботи підприємства намагаються звестися до мінімума всіма працівники підприємства

Ще однією стороною в ефективній роботі ДП є:

- орієнтація на своєчасність виконання всіх вказівок і завдань, що в свою чергу дозволить швидко і ефективно приймати управлінські рішення, та змінювати їх, якщо виникає потреба;

- лояльність у відношенні керівника до своїх підлеглих дозволить встановити дружні зв’язки з колективом, що значною мірою покращить результати роботи;

- кожен працівник повинен прагнути до поповнення своїх знань, що дозволить не тільки покращити свої здібності, а й дасть змогу для кар’єрного росту;

- недопущення халатності у роботі.

На підприємстві чітко окреслене коло виконуваних завдань для працівників, які зазначені в посадових інструкціях. Посадові інструкції є різними за своїми вимогами до відповідних посад, що в свою чергу залежить від рівня управління. Так для прикладу посадова інструкція головного бухгалтера (Додаток), організатора-методиста (Додаток) складаються з таких частин:

- Загальні положення;

- Функції і обов’язки;

- Права;

- Повинен знати;

- Відповідальність;

- Кваліфікаційні вимоги.

Управління – складний і динамічний процес, керова­ний і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. Засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колек­тив або на окремих його членів називають методами управління. Методи являють собою важливий елемент процесу управління (наявність прогресивних методів уп­равління та вміле використання їх є передумовою ефек­тивності управління і господарських процесів).

Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективу, його злагоджену ро­боту, сприяти максимальній мобілізації творчої актив­ності кожного члена

Формування цілеспрямованого впливу на трудові ко­лективи та їх окремих членів безпосередньо пов’язане з мотивацією, тобто використанням факторів, які визна­чають поведінку людини в колективі у процесі виробництва. Звідси витікає дуже важлива вимога до методів управління: методи управління повинні мати свою моти­ваційну характеристику, що визначає напрям їх дії. Ця характеристика показує мотиви, які визначають поведін­ку людей і на які орієнтована відповідна група методів. Управління ДП «Ринок» повинно б було бути спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі своєї діяльності. За своїм змістом мотиви поділяють на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють економічні, організаційно-розпорядчі, та соціально-психологічні методи управління діяльністю підприємства.

Економічні методи управління об’єднують усі мето­ди, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів та окремих їхніх членів. Вплив здійснюється матеріальним стимулюванням окремих працівників і колективів у цілому. Економічні методи на ДП «Ринок» розглядаються передбачають такі дії:

- визначення дієвої амортизаційної політики, яка сприяла б оновленню матеріальних і нематеріальних активів підприємства;

- встановлення державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій та інші.

Організаційно–розпорядчі методи спрямовані на ви­користання таких мотивів трудової діяльності, як почут­тя обов'язку, відповідальності, у тому числі адміністра­тивної. Ці методи відрізняються прямим характером впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний який підлягає обов’язковому виконанню. Усі організаційні методи, що застосовуються на ДП «Ринок» поділяються на регламентні й розпорядчі. Задача регламентних методів полягає у делегуванні повноважень і відповідальності певним категоріям працівників підприємства, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, надання методично–інструктивної та іншої допомоги виконавцям. Розпорядчі методи управління охоплюють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються на наказах керівника підприємства. Вони передбачають визначення конкретних завдань для виконавців, розподіл цих завдань між ними, контроль виконання тощо.

Соціально–психологічні методи грунтуються на використанні соціального механізму, що діє у колективі. Соціально–психологічні методи доповнюють організаційні та економічні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства.

Застосування методів менеджменту і тісний взаємозв’язок з організацією самого процесу управління на ДП «Ринок» на організаційному рівні дасть змогу вдосконалити методи управління на даному підприємстві.

Організація процесу управління має грунтуватися на науковій основі. Тому основні завдання з удосконалення організації процесу управлі­ння включають:

- інтенсифікацію прискорення самого процесу управління;

- посилення його цільової орієнтації;

- використання сучасної техніки управління та спрощення процедур­ної частини затвердження рішень.

Ефективність застосування методів управління в ос­новному залежить від рівня кваліфікації керівних кад­рів, що зумовлює потребу систематичної і цілеспрямова­ної підготовки та повсякденного використання всіх заз­начених напрямів впливу на колектив і окремих людей.

 

 

ТЕМА 3. СИСТЕМА ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Планування є найважливішою функцією управління підприємством. Планування є процесом визначення цілей, що їх підприємство передбачає досягти за певний період, та сукупність способів досягнення поставлених цілей.

Результатом вищевикладеного являється система планів.

План – це комплекс інструкцій призначений для менеджерів, що визначають яку роль повинна грати кожна частина організації у процесі досягнення цілей фірми.

Планування на ДП «Ринок» здійснюється безпосередньо директором, але з врахуванням побажань і рекомендацій вищого правління. Ступінь виконання плану залежить від багатьох факторів, в тому числі від робітників підприємства, від їх вмінь, знань, кваліфікації, ініціативи тощо.

На ДП «Ринок» в залежності від тривалості періоду планування застосовують перспективне та поточне планування. Перспективне планування виражене довгостроковим (стратегічне) і середньостроковим планами. Перспективний план розробляється із різним ступенем деталізації.

Але як і більшість невеликих підприємств України, дане ДП використовує поточне планування (Додаток). Це зумовлено нестабільністю в державі, досить високим рівнем конкуренції та іншими зовнішніми чинниками. Планування проводиться в декілька етапів (Додаток)

Середньостроковий план – це деталізований стратегічний план на кілька років діяльності підприємства (3–5). Межа між довгостроковим і середньостроковим планами на даному підприємстві є досить умовною і неоднозначною.

Базою для формування програми розвитку є перспективний план.

На даному підприємстві в процесі планування здійснюються два напрямки роботи. Перший напрямок пов’язаний з розробкою оперативних планів, що називається календарним плануванням. Другий напрямок – диспетчеризація, тобто роботи, що необхідні для безперервного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів.

Виділяють такі основні завдання, що вирішуються в ході оперативного планування на ДП «Ринок»:

- повне виконання плану виробничої діяльності;

- ритмічна робота всіх працівників підприємства;

- установлення оптимального режиму роботи підприємства, що сприятиме найбільш ефективному і повному використанню устаткування, торговох площ що максимізує доходи ДП;

Під оперативним плануванням розуміють також складання бюджету організації. Процес планування в організації можна поділити на декілька етапів. Причому, слід зазначити, що всі етапи передують один одному.

- Перший етап. Фірма провадить дослідження зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Визначає головні компоненти.

- Другий етап. Фірма визначає бажані напрямки та орієнтири своеї діяльності: бачення, місія, комплекс цілей.

- Третій етап. Стратегічний аналіз. Підприємство порівнює бажані цілі та результати досліджень внутрішнього та зовнішнього середовища, які обмежують рух бажаних показників.

- Четвертий етап. Відбуваєтться вибір однієї з альтернативних стратегій та її розробка.

- П’ятий етап. Підготовка остаточного стратегічного плану.

- Шостий етап. Середньострокове планування. Підготовка середньострокових планів та програм.

- Сьомий етап. Розробка річних оперативних планів та проектів на основі стратегічного плану та средньострокового.

- Восьмий та дев’ятий етапи. Визначають передумови для створення нових планів.

Необхідно відмітити, що оперативне планування є найбільш пристосованим до особливостей діяльності вибраного суб’єкта господарювання, тому даний вид планування застосовується найчастіше.

Планування на підприємстві може бути певного типу в залежності від ознак по яким відбувається класифікація. Однією з таких ознак є часова оріентація ідей планування. Відносно даної ознаки на Підприємстві, а саме директором, використовується поєднання двох ідей: преактивної і інтерактивної.

Вдосконалення системи планування на ДП «Ринок» потребує більш широкого використання стратегічного й тактичного планування. Дане планування надають змогу покращити загальну діяльність підприємства і чітко визначити основні цілі та методи їх досягнення.