Сучасне розуміння основних понять гендерної теорії

 

ГЕНДЕР (від англ, gender). Це поняття ввійшло у вжиток із соціології та визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі, тобто соціально-рольовий статус соціальні можливості людини (чоловіка і жінки) в усіх сферах життєдіяльності, освіті, професійній діяльності, доступі до влади, розподілі сімейних ролей, репродуктивній поведінці тощо.

Це поняття було введене в науковий обіг психологом Р Столлером у 1968 р. Вивчаючи в Каліфорнійському університеті психологію гермафродитів і транссексуалів, він зрозумів, що легше хірургічним шляхом змінити стать людини, аніж психологічним - її гендерну ідентичність. Тому цей термін використовується в соціальних науках для відображення соціокультурного аспекту статевої належності людини. У літературі існує декілька концепцій гендеру Це обумовлено як відносною "молодістю" гендерного підходу, так і складністю самого феномена. Для всіх них базовим положенням є розрізнення поняття стать (sex) і гендер (gender). Обидва поняття використовуються для проведення так званої горизонтальної соціостатевої стратифікації суспільства, на відміну від вертикальних класової, станової та інших стратифікацій. Стать (sex) - це термін, що означає ті анатомо-біологічні особливості людей, на основі яких люди визначаються як чоловіки або жінки. Гендер (gender) - це складний соціокультурний конструкт, який відображає відмінності в ролях, поведінці, ментальних та емоційних характеристиках між чоловічим і жіночим. У межах цього підходу гендер розуміється як організована модель соціальних відносин між жінками і чоловіками, яка не тільки характеризує їх спілкування та взаємодію в сім'ї, а й визначає їх соціальні відносини в основних інституціях суспільства. Таким чином гендер трактується як один із базових вимірів соціальної структури суспільства, який разом з іншими соціально-демографічними і культурними характеристиками (раса, клас, вік) організовує соціальну систему. Розкриття залежності гендеру від статі є однією із основних проблем феміністичної теорії. Людина у своїй еволюції, як у філогенезі, так і в онтогенезі, рухається від sex до gender. "Сексуально-гендерне поле" людини виникає ще в пренатальний період, сучасні засоби медицини дають змогу вже задовго до народження дитини визначити її стать. Батьки по-різному можуть сприйматися народження хлопчика або дівчинки. Через гру та ігрові структури, одяг й інше дитина з малих років починає себе ідентифікувати або з чоловічим, або з жіночим началом У цих ранніх актах соціалізації велику роль відіграє культурне середовище, що визначає сферу належного, яка в різних культурах неоднакова. Гендер формується (конструюється) через певну систему соціалізації, розподілу праці та культурні норми, ролі та стереотипи, що існують у суспільстві. Вони певною мірою визначають психологічні якості, здібності, види діяльності, професії людей, залежно від їх біологічної статі. Такі характеристики змінюються з часом і залежно від країни, культурного середовища. У сучасних соціальних і гуманітарних дослідженнях концепції гендеру стосуються не тільки жінок або чоловіків, але й відносин, що складаються між ними. Гендерні відносини постійно переглядаються через політичні, економічні, соціальні та культурні умови зовнішнього середовища на локальному, національному та міжнародному рівнях. Гендер конструюється через певну систему соціалізації. Еволюція поняття гендеру пройшла три етапи і відображає зміни в інтерпретації природи статі. Теоретичне розмежування поняття гендеру і статі вперше було здійснено антропологом М. Мід ("Секс і темперамент у трьох примітивних суспільствах", 1935 р). Гендер тут виступає як сукупність соціокультурних ознак, яких набуває людська стать у певній культурі чи суспільстві Стать розуміється як універсальна, усталена, природно визначена характеристика людини, тоді як гендер - специфічна форма існування статі у соціокультурному середовищі. Гендер охоплює культурно вироблені стандарти статевої поведінки та самоідентифікації, статевих почуттів і потягів, між-статевих відносин тощо Другий етап розвитку поняття гендеру започатковує праця С. де Бовуар "Друга стать", яка містить феміністичну критику поняття статі як природного феномена. Поняття гендеру використовується для викриття соціальної дискримінації жінки та спростування її образу як істоти, що не відповідає загальнокультурному зразку (патріархальний стереотип). Соціокультурній інтерпретації піддається не лише гендер, а й стать: гендер тлумачиться як ідея або конструкт (певна викрійка), відповідно до якої людське тіло вибудовується як чоловіче та жіноче, а стать розглядається як соціальне витворена фікція, не оперта на природу. Такий підхід заперечує причинну залежність гендеру від статі; гендер ототожнюється з актом статевого самовизначення і способом конструювання ідентичності. Ця позиція й на сьогодні залишається впливовою та поширеною у феміністичній теорії. Але від початку 80-х pp. XX ст. відбуваються певні зрушення у тлумачення гендеру та статі. Новий підхід до рівності статей наголошує не на подібності чоловічого та жіночого, а на їх відмінностях. Переосмислення статі відбувається у напрямі визначення її природної придатності, але, на відміну від традиційного фемінізму, пряма залежність між статтю та гендером заперечується. Конкретна стать не обмежує коло різноманітних гендерних маніфестацій та самореалізацій особи. Гендер у такому випадку представляє культурну редукцію унікального біологічного потенціалу жінки до її функцій, детермінованих суспільством. Особливого значення за цього набуває поняття "вагітна жінка" (3. Айзенсестайн "Жіноче тіло й закон", 1988 p.), яке заперечує існування єдиного гомогенного стандарту: здатність жіночого тіла бути вагітним не означає, що суть жінки зводиться до материнського тіла, вона лише вказує на відмінність. Гендер застосовується в теоретичних дослідженнях як: 1) організована модель соціальних відносин між чоловіками та жінками, що не тільки характеризує їх міжособистісне спілкування, але й визначає їх соціальні відносини в основних інституціях суспільства; 2) стратифікаційна категорія в сукупності інших стратифікаційних категорій (клас, раса, вік); 3) культурна метафора у філософських і постмодерністських концепціях.

ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ (gender stereotype) - 1) набір загальноприйнятих у суспільстві норм і суджень стосовно поведінки, мотивів, потреб жінок і чоловіків, що базуються на уявленнях про чоловіче (маскулінне) і жіноче (фемінне); 2) упереджені загальновизнані уявлення про статус чоловіка та жінки, норми їх поведінки, мотиви вчинків, які відображають існуючі гендерні відмінності та взаємовідносини. Синонімами стереотипу нерідко виступають поняття упередження, забобони або кліше. Стереотипи проявляються у всіх сферах життєдіяльності людей та є дуже стійкими. виділяють декілька груп гендерних стереотипів. До першої групи відносять стереотипи маскулінності-фемінності. У стереотипному уявленні маскулінності надаються "активно-творчі" характеристики, інструментальні риси особистості, такі як активність, домінантність, впевненість в собі, агресивність, логічне мислення, здатність до лідерства. Фемінність, навпаки, розглядається як "пасивно-репродуктивне начало", яке проявляється в експресивних особистісних характеристиках, таких як залежність, турботливість, низька самооцінка, емоційність. Переважно маскулінні характеристики протиставляються ремінним, розглядаються як протилежні, взаємодоповнювальні. Друга група гендерних стереотипів охоплює уявлення про розподіл сімейних і професійних ролей між чоловіками і жінками. Для жінки найбільш важливою соціальною роллю вважається роль домогосподарки, матері, а для чоловіка - участь у суспільному житті, професійна успішність, відповідальність за забезпечення сім'ї. Третя група гендерних стереотипів визначається специфікою і змісту праці Відповідно до традиційних уявлень пропонується, що жіноча праця повинна мати виконавчий, обслуговуючий характер, бути частиною експресивної сфери діяльності, а для чоловіків - можлива творча та управлінська робота, їх праця визначається інструментальною сферою діяльності. У науковій практиці подібний розподіл гендерних ролей підтверджувався концепцією "природної" взаємодоповнюваності статей Т. Парсонса, Р. Бейлза.

ГЕНДЕРНИЙ РОЗПОДІЛ ПРАЦІ - форма розподілу праці згідно із уявленням про "чоловічу" і "жіночу" роботу на базі гендерних відмінностей, які, хоч і створюються, як вважають, соціальне, є наслідком "природних" якостей і здатностей статей. Розподіл праці за статевою ознакою очевидний у більшості відомих суспільствах, але його виявлення та ступінь диференціації соціальне та історично відносні. Ця форма найбільш характерна для суспільств індустріального типу і супроводжується відмінностями між неоплачуваною домашньою працею та найманою працею, між приватною та публічною сферами. Хоча сфери гендеризовані (приватна сфера пов'язана з жінками, публічна - з чоловіками), подібні відмінності є у більшій мірі ідеологічними, ніж емпіричними. У сучасних суспільствах жінки сконцентровані в специфічних галузях промисловості, послугах і професіях, пов'язаних із доглядом. Досвід жіночої найманої праці в більшості пов’язаний з гіршими умовами праці, більш низьким рівнем оплати.

ГЕНДЕРНІ РОЛІ (gender roles) - 1) зразки поведінки жінок і чоловіків, які ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов'язаних із статтю; 2) сукупність загальноприйнятих стереотипів, суспільних норм і правил поведінки, які визначають приналежність людини тій чи іншій статі. Гендерна роль індивіда - явище культурно-історичне. Найпростіша модель гендерних ролей - це "цілковита маскулінність" і "цілковита фемінність", два крайні полюси - біполярна модель гендерної ролі, тобто, що більше людина виявляє "маскулінність", то рідше і слабше в неї буде виявлятися "фемінність" і навпаки. Однак треба пам'ятати, що статеве диференціювання ніколи не було цілком викінчене. Всі властивості жіночої статі повною мірою спостерігаємо в чоловічій і навпаки.

ДЕРЖАВНА ГЕНДЕРНА ПОЛІТИКА - це діяльність (або бездіяльність у разі свідомої відсутності такої діяльності) державних інституцій, спрямована на здійснення безпосередньо або опосередковано забезпечення рівних прав, свобод і можливостей для жінок і чоловіків, утвердження гендерної демократії та формування гендсрної культури в суспільстві. Для державної гендерної діяльності характерним є-вироблення гендерних стратегій і способів їх досягнення, цілеспрямована розробка планів, програм щодо втілення гендерних стратегій; імплементація гендерного конструкту У всі сфери життя суспільства; вироблення державних механізмів забезпечення гендерної рівності у суспільстві, гендерна експертиза чинного законодавства, прийняття гендерного законодавства; сприяння науковим установам щодо розробки гендерних проблем і проведення гендерного аналізу соціальних процесів у країні тощо.

 

 

Додаток 8