Розділ 2. Організація та проведення перевірок.

Підготовка до перевірок.

У залежності від обставин прокурорські перевірки можуть бути раптові або планові, комплексні та цільові. До початку комплексної планової перевірки прокурору необхідно зібрати та проаналізувати необхідну інформацію, що стосується медичного закладу, ознайомиться з матеріалами попередніх перевірок, внесеними за їх результатами документами прокурорського реагування та вжитими адміністрацією психіатричної лікарні заходами щодо усунення виявлених порушень закону. Вивчаються наглядові провадження за скаргами, що надійшли до прокуратури з питань, які стосуються повідомлень про порушення законності, статистична та інша наявна інформація, що характеризує стан справ у лікарні.

З урахуванням одержаних відомостей складається план проведення перевірки, що затверджується прокурором обласного рівня. За необхідності визначається коло спеціалістів, яких доцільно залучити до перевірки (з охорони праці та техніки безпеки, лікарів-психіатрів, фтизіатрів, санітарно-епідеміологічної, контрольно-ревізійної служб, інших). У листі на ім'я керівника відповідного контролюючого органу зазначається дата і час проведення перевірки та питання, які мають бути перевірені спеціалістом. Визначені спеціалісти здійснюють перевірку з питань, що віднесені до їх компетенції, та надають свої розділи до загальної довідки.

Перевірку у психіатричній лікарні доцільно розпочати із з’ясування підстав організації у цьому медичному закладі відділення з посиленим наглядом або відділення (центру) стаціонарної судово-психіатричної експертизи. Чи включений цей заклад до переліку, визначеному наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.01.2001 № 35 „Територіальний розподіл у відділеннях з посиленим наглядом для застосування за рішенням суду до психічно хворих примусових заходів медичного характеру”, із змінами, внесеними наказами МОЗ України від 27.12.2001 № 527 та від 29.03.2006 № 181.

Слід також з’ясувати, чи відповідає статус медичного закладу та його персоналу вимогам ст. 10 Закону України „Про психіатричну допомогу” від 22.02.2000 із змінами та доповненнями від 09.12.2003 та вимогам ст.7 Закону України „Про судову експертизу” від 25.02.1994 із змінами, внесеними у 2003-2005 роках, якими встановлено, щосудово - психіатрична експертиза здійснюється виключно державними спеціалізованими установами. Укомплектованість штатів лікарень відповідними категоріями персоналу за штатним розписом.

Яким чином організовано охорону лікарень. Відповідно до ст. 19 Закону України „Про судову експертизу” охорона приміщень і територій установ судових експертиз Міністерства охорони здоров'я України, а також режим тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу, забезпечуються Міністерством внутрішніх справ України за рахунок коштів, що виділяються з державного бюджету.

Слід мати на увазі, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 „Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності” із змінами та доповненнями, внесеними у 1996-2005 роках, охорона психіатричних лікарень з посиленим наглядом та спеціальних відділень лікарень, призначених для проведення судово - психіатричної експертизи осіб, які перебувають під вартою, підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України за договорами. Необхідно ознайомитись із змістом цих договорів, оскільки ними часто не передбачаються заходи на випадок втеч або припинення протиправних дій з боку осіб, які у них перебувають, а лише дії працівників органів внутрішніх справ, спрямовані на збереження майна лікарень.

Постановою Уряду також встановлено, що договір на охорону укладається відповідно до примірних договорів після виконання власником лікарні обов'язкових вимог Державної служби охорони щодо інженерно-технічного укріплення об'єкта та обладнання його технічними засобами охоронного призначення, а також створення відповідних умов для виконання працівниками Державної служби охорони зобов'язань за договорами.

Пунктом 18 зазначеної постанови, зокрема передбачено, що працівники Державної служби охорони під час несення служби зобов'язані захищати об'єкти охорони від злочинних посягань та забезпечувати додержання режиму охорони згідно з укладеними договорами, взаємодіяти з органами внутрішніх справ щодо припинення правопорушень у місцях несення служби, запобігання розкраданню власності та затримання правопорушників, у разі виявлення пожеж чи загорянь, спрацювань пожежної сигналізації оповіщати про це підрозділи пожежної охорони та вживати заходів до ліквідації пожеж і загорянь.

З’ясовуються інші питання, що підлягають перевірці, наявні проблеми у виконанні адміністрацією закладу вимог законів та підзаконних нормативних актів щодо розміщення хворих та підекспертних осіб, їх матеріально-побутового, медичного забезпечення, харчування тощо.

Відповідність кількості місць за встановленою нормою кількості осіб, які перебувають у закладі. Стан злочинності та дисципліни серед них, залучення до праці, її охорони та оплати, чи не виводяться особи за межі закладу для виконання робіт. Чи мали місце факти застосування до хворих та ув’язнених, які перебувають на стаціонарній судово-психіатричній експертизі, спеціальних засобів, вчинення ними злочинів (протиправних діянь), а також встановлення позаслужбових стосунків співробітників закладів з особами, які у них перебувають, та їх родичами. Ознайомиться із записами у журналах реєстрації правопорушень, заяв і повідомлень про вчинені злочини (діяння), актами вилучення заборонених предметів, матеріалами перевірок та прийнятими рішеннями за такими фактами. Адміністрації закладу доцільно доручити підготувати довідкові матеріали з цих питань.

Оскільки контроль за своєчасним і правильним проведенням лікувально-реабілітаційних заходів під час застосування примусових заходів медичного характеру покладено законом на Міністерство охорони здоров'я України і його територіальні органи, слід проаналізувати зміст записів у книзі інспекторських перевірок і обстежень медичного закладу посадовими особами зазначених органів, звернути увагу на вжиті заходи до усунення виявлених ними порушень, визначити рівень впливу відомчого контролю на діяльність закладу.

Проведення перевірок додержання законності при застосуванні примусових заходів медичного характеру у психіатричній лікарні з суворим наглядом та відділеннях лікарень з посиленим наглядом. Законність госпіталізації осіб до цих закладів та виписки з них.

Після ознайомлення із загальним станом справ у закладі прокурор здійснює обхід палат, де перебувають особи, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру, опитує їх про умови тримання, наявність скарг. Оглядаються інші службові та комунально – побутові приміщення, як правило, у присутності головного лікаря, керівників відділень та інших структурних підрозділів закладу.

Прокурор з’ясовує законність підстав перебування громадян у психіатричних закладах. Відповідно до статті 13 Закону України „Про психіатричну допомогу” особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного здоров’я або застосування до особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку, передбачених законами України.

Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Коло осіб, до яких судом можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, встановлено статтею 93 КК України, тобто особи, які у стані неосудності вчинили суспільно небезпечні діяння, вчинили злочини у стані осудності або обмеженої осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання. Примусові заходи медичного характеру застосовуються у психіатричних закладах з відповідними умовами нагляду за наявності рішення суду чи акту судово-психіатричної експертизи (або акту психіатричного огляду засуджених) з відповідними висновками про характер та тяжкість психічного захворювання особи, ступінь її суспільної небезпечності для себе або інших осіб за характером її захворювання і медичних підстав для застосування відповідного примусового заходу медичного характеру, а також документів, які посвідчують особу і місце проживання.

Залежно від характеру і тяжкості захворювання та вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд на підставі статті 19 Закону та статті 94 КК України може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;

3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;

4) госпіталізація до психіатричного закладу з суворим наглядом.

Відповідно до ч.2 ст. 419 КПК України справи зазначеної категорії розглядаються у відкритому судовому засіданні з обов’язковою участю прокурора та захисника. Відповідно до ч.1 ст. 20 КПК України висновки судово-психіатричних експертиз у цих справах заслуховуються у закритих судових засіданнях. Пацієнт і його представник мають право брати участь у слуханні. Суди повинні забезпечувати участь у судовому засіданні захисника та особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру (за винятком випадків, коли цьому перешкоджає характер захворювання) або отримувати письмову відмову у разі небажання особи бути присутньою.

Копії ухвал (постанов) суду про застосування примусових заходів медичного характеру після набрання законної сили надсилаються до органу внутрішніх справ, на який покладається виконання рішення суду про госпіталізацію особи та в експертну установу, де особа перебувала на обстеженні. Якщо такі заходи застосовано до особи, яка перебуває під вартою, копії ухвали (постанови) суду, акту судово-психіатричної експертизи (завірені підписом судді та гербовою печаткою суду), особисті документи, долучені до справи, надсилаються органу за місцезнаходженням неосудного (обмежено осудного), а щодо особи, яка не перебуває під вартою, - головному лікарю закладу, де перебуває хворий.

В ухвалі (постанові) повинно зазначатися про скасування з часу доставки (прийому) неосудного до закладу запобіжного заходу, якщо він до нього був застосований (п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 № 7 „Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування”).

Галузевим наказом Генерального прокурора України визначено, що нагляд за додержанням законів при застосуванні примусових заходів медичного характеру здійснюється галузевим управлінням та відповідними підрозділами прокуратур обласного рівня лише у психіатричних закладах з, посиленим та суворим наглядом, які перебувають під охороною, та звичайним наглядом – контроль за поведінкою хворих покладається на персонал лікарні. Нагляд за додержанням законів при наданні амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку здійснюється у порядку „загального нагляду” Конкретний строк, під час якого до громадян можуть застосовуватись заходи медичного характеру, законом не передбачено. Статтею 17 Закону України „Про психіатричну допомогу” встановлено, що перебування особи в психіатричному закладі у примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

Ці особи підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав щодо звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів з обгрунтуванням необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру.

Склад комісії затверджується управлінням охорони здоров'я за поданням керівника психіатричного закладу. У неординарних та спірних випадках щодо визначення стану психічного здоров'я хворого до складу комісії можуть бути включені висококваліфіковані фахівці інших медичних закладів та науково - дослідних установ за клопотання управління охорони здоров'я, якому підпорядкований психіатричний заклад.

Питання про зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у разі такої зміни стану психічного здоров'я особи, за якої відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу або виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру.

Відповідно до ст.422 КПК України скасування або зміна призначених судом примусових заходів медичного характеру може мати місце лише за ухвалою суду чи постановою судді, якій застосував ці заходи, або суду за місцем лікування. Із змісту ст.95 КК України та ст.19 Закону України „Про психіатричну допомогу” вбачається, що зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише у його пом’якшенні (переведенні із психіатричного закладу з суворим наглядом до закладу з посиленим наглядом, із останнього – до закладу із звичайним наглядом). Про день і місце розгляду справ зазначеної категорії суд повинен повідомити представника адміністрації психіатричного закладу і особу, щодо якої вирішується це питання.

При перевірках необхідно звертати увагу на категорії осіб, яким судом визначено той або інший вид психіатричного закладу і які особи фактично перебувають у лікарні. При наявності фактів прийому (передачі) хворих до лікарень (відділень) на підставі Конвенції «Про передачу осіб, які страждають на психічні розлади, для проведення примусового лікування» від 28.03.1997 необхідно вивчити особові справи та підстави, за яких ці особи прийняті (передані) для подальшоголікування.

Слід мати на увазі, що відповідно до ст.3 Конвенції передача осіб для проведення примусового лікування здійснюється за зверненням як Сторони, що домовляється, судом якої винесено рішення, так і Сторони, що домовляється, громадянином якої особа є або на території якої постійно проживає. Статтею 10 Конвенції встановлено, що у випадку необхідності скасування чи зміни примусових заходів медичного характеру з урахуванням змін у психічному стані особи, що до яких застосовано примусові медичні заходи, за висновком лікарської комісії, відповідне рішення про скасування або зміни примусових заходів медичного характеру вправі прийняти суд Сторони, що домовляється, яка передала особу для проходження лікування, або суд Сторони, що домовляється за місцем проходження примусового лікування. Про прийняте рішення письмово повідомляється інша Сторона, що домовляється.

Прокурор також з’ясовує чи відповідає встановленим нормам (наказ МОЗ України від 08.10.2001 № 397, яким затверджено „Порядок застосування примусових заходів медичного характеру в психіатричних закладах до осіб, які хворі на психічні розлади і вчинили суспільно небезпечні діяння”), розміщення осіб у відділеннях (палатах) психіатричного закладу у залежності від їх психічного стану, ступеня суспільної небезпечності, в умовах, які унеможливлюють вчинення ними нового суспільно небезпечного діяння.

При перевірці стану розміщення хворих прокурору слід керуватися нормативами житлової площі на одну особу, встановлену Державними будівельними нормами України В. 2.2.- 10-2001 (пп. 8.22 підрозділу „Палатні відділення” розділу 8 „Лікувально-профілактичні заклади. Стаціонари лікарень та диспансерів, пологові будинки”, ”Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я „), відповідно до яких площа на 1 ліжко у палатних психоневрологічних відділеннях загального типу становить не менш, ніж 6 кв. м, а інсулінових і наглядових – не менш, ніж 7 кв.м.

З’ясовується, яким чином виконуються вимоги ст.5 Закону України „Про психіатричну допомогу” щодо охоплення хворих трудовим реабілітаційним процесом у лікувально-трудових майстернях з додержанням вимог законодавства про охорону та оплату праці. Відповідність організації нагляду медичним персоналом та охороною лікарні за поведінкою хворих під час реабілітаційних заходів, а також прогулянок та побачень нормативним актам.

Необхідно з’ясувати, як керівництво психіатричного закладу забезпечує захист і охорону прав та законних інтересів осіб, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, а також надає можливість цим особам або їх законним представникам особисто захищати свої права у порядку, установленому Цивільним, Цивільним процесуальним кодексами України, Законом України “Про психіатричну допомогу” та іншими законами України, у т.ч. права на пенсійне забезпечення.

Діяльність персоналу повинна ґрунтуватися на суворому додержанні законності. У зв’язку з цим слід приділяти особливу увагу фактам порушень законів співробітниками лікарні, а саме: позаслужбові стосунки з особами, їх близькими, використання службового становища у корисливих цілях (корупційні дії); умисне приниження людської гідності, спричинення фізичних чи моральних страждань; незаконне застосування до них заходів впливу та спеціальних засобів. Прокурор зобов’язаний вивчити стан дисципліни та злочинності серед персоналу закладів при здійсненні примусових заходів медичного характеру та проведенні стаціонарної судово-психіатричної експертизи, ретельно розібратись за кожним таким фактом, перевірити чи проводилось належне службове розслідування за ними та дати правову оцінку прийнятим рішенням.

Необхідно ознайомитись з наказами та розпорядженнями головного лікаря психіатричного закладу, що надасть можливість мати повне уявлення про стан справ при здійсненні примусових заходів та проведенні експертизи.

При виявленні наказів та розпоряджень з питань режиму і умов тримання психічно хворих та ув’язнених, що суперечать вимогам закону, прокурор повинен опротестувати їх у встановленому порядку, а також скасувати незаконне розпорядження адміністрації щодо тієї чи іншої особи та негайно поновити порушені її законні права, поставити питання про притягнення винних працівників до відповідальності.