Тема 13. Загальна ринкова рівновага та економіка добробуту

 

Поняття ринкової рівноваги, її аналіз. Часткова та загальна рівновага. Ефект зворотного зв’язку. Закон Вальраса.

Рівновага в економіці обміну. Необхідність та вигоди ринкового обміну. Порівняння граничних норм заміщення для пар товарів, що обмінюються. Діаграма Еджворта. Ефективність при обміні. Крива контрактів. Парето – ефективний розподіл. Крива можливостей споживачів. Загальна рівновага за Парето.

Ефективність у виробничій сфері. Розподіл виробничих ресурсів. Крива виробничих контрактів. Парето – оптимальний розподіл ресурсів. Ефективність на конкурентних ринках товарів.

Загальна рівновага та економіка добробуту. Сукупна (зведена) ефективність конкурентних ринків. Причини обмеженої спроможності ринкового регулювання. Оптимум та квазіоптимум ринкової системи. Теорія загальної рівноваги та політика у галузі економіки добробуту. Критерії оцінки добробуту.

Тема 14. Інституціональні аспекти ринкового господарства

Позаринкові (зовнішні) ефекти, їх економічний зміст. Поняття про зовнішні ефекти. Суспільні та приватні витрати (вигоди). Корегуючи податки та субсидії. Теорема Куоза-Стіглера.

Громадські блага і громадський вибір. Поняття громадських благ. Приватні та громадські блага. Попит на громадські блага і ефективний їх обсяг. Забезпечення громадськими благами: можливість ринку і держави.

Економічна роль держави у ринковій економіці. Необхідність та причини втручання держави в економічні процеси за ринкових умов. Функції держави. Позитивний (описовий) аналіз поведінки уряду. Застосування теорії громадського вибору у поведінці уряду.

Правові передумови для ринкових суб’єктів. Сучасна теоретична економіка про права власності як сукупність санкціонованих норм поведінки. Трансформування власності. Приватизація.

Інституціональні аспекти ринкового господарства. Інституціональна природа сучасної фірми. Трансакційні витрати. Інститути і інституціональні структури в регулюванні економічної поведінки ринкових суб’єктів. Моделювання економічного розвитку: мікроекономічний аспект.

2. методичні рекомендації до самостійної роботи

МОДУЛЬ 1. Мікроекономіка як системний аналіз діяльності суб’єктів господарювання

Змістовий модуль 1. Теорія поведінки споживача

Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки

Мета заняття: закріпити,поглибити і розширити знання студентів з питань оптимального використання обмежених ресурсів, визначити методологічні підходи до вивчення дисципліни.

 

План вивчення теми

 

1. Методологія мікроекономіки: теорії та моделі.

2. Мікроекономіка як складова частина економічної теорії.

3. Мікросистема як суб’єкт ринкових відносин.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

По першому питанню слід відмітити, що успішне засвоєння курсу багато в чому залежить від розуміння методологічних посилок цієї теорії та її вихідних понять – методологія наука про методи вивчення того чи іншого об’єктів, сукупність прийомів дослідження, що їх застосовують у будь-якій науці відповідно до специфіки об’єкту її пізнання. Вони, в свою чергу, поділяються на загальнонаукові та специфічні. В ролі загальнонаукових підходів аналізу вона, дисципліна, використовує наступні методи: суб’єктивістський, емпіричний, раціоналістичний, діалектико-матеріалістичний які являються вихідним пунктом поведінки економічного суб’єкта, що прагне до максимізації вигоди при мінімізації витрат.

Економіка стає теорією вибору економічними суб’єктами із різноманітних варіантів.

Широке застосування граничних величин тісно пов’язане з використанням математичних, функціональних методів аналізу. Особливо широко ці методи використовуються при визначенні стану економічної рівноваги економічних агентів. Останнім часом на практиці успішно застосовується і метод не рівноваги, за допомогою якого описуються динамічні моделі економіки.

У мікроекономічних дослідженнях особливо широко використовуються методи статики і динаміки.

Метод статики передбачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієї рівноваги до іншої залишається поза аналізом. Метод динаміки, навпаки вимагає аналізу власне переходу від одного стану рівноваги до іншого.

Дане питання можна вивчити з допомогою навчального посібника Задої А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. Стор. 14.

При підготовці другого питання треба показати, що процес економічного дослідження може здійснюватися на різних рівнях: окремого підприємства, фірми, акціонерного товариства, національної економіки в цілому.

Підхід, заснований на дослідженні економічних відносин на рівні окремих елементів економічної системи, називається мікроекономічним. Термін “Мікроекономіка” показує, що тут за основу дослідження береться найменша господарська одиниця, своєрідна мікрочастина економіки.

Хоча макроекономіка досліджує більш загальні економічні процеси, ніж мікроекономіка, з цього не виходить, що мікроекономічний аналіз має меншу цінність. Без конкретного детального вивчення окремих елементів або підсистем економіки, механізмів їх функціонування, без дослідження взаємодії між окремими економічними суб’єктами неможливо зрозуміти діяльність економічної системи в цілому, неможливо одержати виразне уявлення про те, як працює економіка держави.

Мікро- і макроекономічні підходи взаємно доповнюють один одного.

Але в чому ж різниця цих підходів і де можна провести розмежування між ними?

Щоб розкрити дійсну різницю між мікро- та макроекономічними теоріями, необхідно перш за все виявити цілі, досягнення яких прагнуть ці теорії.

Мікроекономічні теорії покликані виявити ті фактори, які впливають на різницю діяльності окремих елементів економічної системи, будь то окреме підприємство чи окремий споживач.

У рамках окремих одиниць загального народного господарства не виникає необхідності об’єднання показників їх діяльності, тоді як макроекономіка не може обходитися без цього, щоб одержати повну картину про функціонування економіки країни в цілому.

У другій частині питання потрібно показати співвідношення термінів “політична економія”, “економічна теорія”, “економіка”.

Як самостійна наука у формі політичної економії теорія економічних відносин сформувалася в період зародження капіталізму і виникнення національного ринку. Це наука про ведення суспільного господарства.

Звичайно галузь економічної науки, яка вивчає способи ефективного функціонування ринкового господарства, позначається терміном “економіка”.

Це наука про те, як люди і суспільство вибирають спосіб використання дефіцитних ресурсів, які можуть мати багатоцільове призначення, для того, щоб виробити різноманітні товари.

При вивченні третього питання потрібно відмітити суб’єкти мікроекономіки.

Тут важливо виділити такі елементи мікросистеми: індивідууми, фірми та підприємства, організації а також визначити яке місце займає у цьому переліку держава.

Питання для самоконтролю

1. Поясніть, які взаємозв’язки існують між економічними фактами, теорією і економічною політикою.

2. Дайте критичну оцінку наступному висловлюванню: “Біда економіки полягає в тому, що вона не є практичною наукою. Їй доводиться дуже багато уваги приділяти теорії і недостатньо уваги фактам”.

3. Порівняйте способи, за допомогою яких чистий капіталізм, ринковий соціалізм і командна економіка намагаються подолати проблему обмеженості економічних ресурсів.

4. У чому полягає суть поняття “методологія” та “метод”?

5. Дайте пояснення суті функціонального аналізу?

6. Які економічні проблеми слід розв’язувати на мікрорівні, які на макрорівні?

 

Бібліографічний список до самостійної роботи

3; 4; 5; 6.

 

Тема 2. Теорія граничної корисності і поведінки споживача

Мета заняття: закріпити,поглибити і розширити знання студентів з питань поняття корисності і застосування цих знань для пояснення поведінки споживача.

 

План вивчення теми

 

1. Процес споживання та динаміка зміни сукупної та граничної корисності.

2. Закони Госсена.

3. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

При вивченні першого питання слід приділити увагу поняттю корисності та чітко розмежувати граничну і сукупну корисність, а також відображати графічно залежність між кількістю блага та корисністю.

Корисність – це здатність економічного блага задовольнити потреби людини.

Сукупна корисність зростає, якщо кількість блага (Q) зростає, а гранична знижується.

Функція корисності – це функція, яка показує зменшення корисності блага коли зростає його кількість.

 

U = f(g_і), (2.1)

де U – корисність блага,

g_і – послідовні частини блага.

При розгляданні другого питання слід приділити увагу законам Хермана Хейнриха Госсена (1810-1858), який зробив спробу виміру корисності.

І закон Госсена (закон насичення)

Зростання корисності, яке викликає кожна додаткова одиниця продукту є гранична корисність, що зменшується зі зростанням споживання цього продукту. Гранична корисність – це зростання корисності кожної додаткової одиниці продукту, яка зменшується зі зростанням споживання цього продукту.

ІІ закон Госсена (закон компенсаторного задоволення)

Сукупна корисність домогосподарства максимізується в тому випадку, якщо остання витрачена грошова одиниця однакова за величиною для всіх видів призначення.

Сутність еквімаржинального принципу полягає в тому, що споживач розподіляє свій грошовий прибуток таким чином, що остання грошова одиниця витрачена на придбання товару, створює однакову граничну корисність.

В точці оптимуму споживача маємо рівняння, яке характеризує рівновагу споживача:

mU_A/P_A=mU_B/P_B , (2.2)

де mU_A, mU_B – граничні корисності блага А і блага В,

P_A, P_B – ціни блага А і блага В.

 

Питання для самоконтролю

1. Які фактори визначають вибір споживача?

2. Як вирішена проблема впливу корисності в економічній теорії?

3. Яке рівняння показує умови рівноваги споживача?

4. У чому різниця між сукупною і граничною корисністю?

5. Як визначається гранична корисність?

6. Що ілюструє закон спадаючої граничної корисності?

7. Яким чином споживач у своєму виборі може досягти максимізації корисності?

8. Покажіть на конкретних прикладах, у чому проявляється особливість граничної корисності?

 

Бібліографічний список до самостійної роботи

1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 10; 14.