Д. Особливості прокатно-ремонтного обслуговування підприємств нафтогазового комплексу 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Д. Особливості прокатно-ремонтного обслуговування підприємств нафтогазового комплексу



Обладнання бурових та нафтогазовидобувних підприємств працює в складних експлуатаційних умовах, що викликані специфікою виробничих процесів:

працюючи на відкритому повітрі практично протягом всього року, воно піддається шкідливому впливові навколишнього середовища (дощ, сніг, перепади температур і т.п.);

багато вузлів та деталей обладнання часто зазнають змінних динамічних навантажень (ударні, вібраційні тощо);

переважна більшість механізмів, вузлів і деталей працюють в умовах корозійного та абразивного середовища промивальних рідин, соленої води, нафти і т.п.;

бурове обладнання за час перебування в господарстві декілька разів після закінчення чергової свердловини демонтується, перевозиться і заново монтується на новому об’єкті.

Ці та інші причини викликають інтенсивне фізичне зношення обладнання та інструменту, основними видами яких є: зношення під впливом сил тертя, абразивне зношення, корозія деталей, руйнування від втоми, при цьому в процесі експлуатації зазвичай відбувається поєднання декількох видів зношення.

Крім нормального (природного) зношування, може бути і передчасне зношування, аварійне зношування, що е найчастіше результатом порушення технічних умов експлуатації та ремонту обладнання.

Велика різноманітність геолого-технічних умов виконання робіт в одному і тому ж нафтогазоносному районі змушує підприємства мати в себе обладнання різних типів. Велика кількість та різноманітність використовуваного обладнання та інструменту вимагають проведення багатьох видів супутніх робіт, які виконуються системою прокатно-ремонтних цехів.

Прокатно-ремонтні цехи баз виробничого обслуговування організованіза видами ремонтованого обладнання і надають на умовах прокату послуги основному виробництву, виконуючи широкий комплекс робіт (детально див. вище).

Прокат - це різновид послуг, що виражається у наданні підрозділам підприємства на певний період за встановлену плату обладнання, інструменту та інших засобів праці.

За місцем та часом проведення ремонтних робіт в бурінні їх можна поділити на дві групи:

1) ремонти обладнання, що проводяться в період буріння чи випробування свердловини, які впливають на тривалість буріння, якщо їх проведення не перекривається основними процесами, і тому потрібно добиватись максимального їх перекриття основними процесами (наприклад, ремонт насосів в період проведення спуско-підйомних операцій);

2) ремонти, що проводяться в монтажно-демонтажний період, тобто обладнання проходить профілактичний ремонт після закінчення буріння та випробування свердловини; ці ремонти не впливають на тривалість спорудження свердловини, але скорочення їх тривалості значною мірою визначається розміром парку бурового обладнання підприємства.

Всі основні роботи з прокату обладнання, його профілактики, поточних та капітальних ремонтів сконцентровані у спеціалізованих цехах БВО.

Цех прокату та ремонту бурового обладнання обслуговує, ремонтує та комплектує бурове обладнання, відновлює інструмент та пристрої, виготовляє запасні частини, блоки під бурове обладнання тощо.

Поточні ремонти здійснюються на бурових силами виїзних ремонтних бригад, що входять в штат цеху. В період між плановими ремонтами слюсарі бурових бригад проводять огляди обладнання за спеціальним графіком. Цех прокату та ремонту бурового обладнання проводить паспортизацію обладнання та облік його руху, а також забезпечує належне зберігання і консервацію обладнання.

Цех прокату та ремонту турбобурів і труб надає буровим бригадам вибійні двигуни, проводить їх технічний огляд (ревізію), організовує поточний та капітальний ремонти, здійснює паспортизацію та аналізує роботу турбобурів (електробурів).

В процесі експлуатації турбобури (електробури) ремонтують зазвичай в цеху. Цех доставляє двигуни на бурові та назад, забезпечує безперебійне постачання бурових бурильними та обсадними трубами, транспортує їх від цеху на бурові та назад в ремонт. Цех проводить повний комплекс робіт з підготовки труб до використання, а за необхідності здійснює і їх поточний ремонт.

Цех прокату та ремонту електрообладнання та енергопостачання контролює експлуатацію електродвигунів та іншого електрообладнання на бурових, проводить його поточні ремонти, веде облік та паспортизацію обладнання, забезпечує виробничі об’єкти електроенергією.

На деяких бурових підприємствах можуть створюватись інструментальні майданчики. До функцій такого підрозділу відносяться: забезпечення бурових бригад справним і комплектним буровим інструментом (елеваторами, ключами і т.п.) та долотами, проведення їх паспортизації, зберігання, збирання відпрацьованих доліт та інструменту, облік їх роботи.

Свої ремонтні бази мають також служби і підрозділи, що не входять до складу БВО (тампонажний, вежомонтажний, автотранспортній та інші підрозділи).

Потужність та технічна оснащеність прокатно-ремонтних цехів залежить від масштабів основного виробництва, кількості одночасно працюючих бурових верстатів, обсягу виконання робіт господарським способом та ін.

6.2.3 Методика оцінки рівня організації
та ефективності ремонтного обслуговування

Важливим елементом організації ремонтного обслуговування є оцінка рівня та ефективності проведеної роботи. Для цього потрібно мати певну систему оціночних показників. Всі показники, що можуть бути для цього використані, доцільно поділити на дві групи: загальні та спеціальні.

До загальних показників слід віднести показники, що характеризують рівень пропорційності, паралельності, прямоточності, безперервності, ритмічності та надійності виконуваних робіт та наданих послуг. Методика визначення названих показників була детально розглянута в 5.1.

Групу загальних показників варто доповнити ще показниками організації праці, які є спільними для усіх видів технічного обслуговування. Серед них: коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією, коефіцієнт використання робочого часу та коефіцієнт трудової дисципліни.

1. Коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією характеризує відповідність рівня кваліфікації робітників, кваліфікації виконуваних робіт і визначається за формулою

, (6.6)

де - середній кваліфікаційний розряд робітників; - середній розряд виконуваних робіт.

2. Коефіцієнт використання робочого часу ремонтними робітниками характеризує використання максимально можливого робочого часу ремонтних робітників і визначається за формулою

, (6.7)

де - ефективний, фактично відпрацьованим час одним робітником (або групою робітників) за даний період часу; - максимально можливий фонд робочого часу за той же період.

Цей показник можна визначити і за іншою формулою

, (6.8)

де - втрати робочого часу в процесі виконання даної роботи (ремонту, транспортування і т.п.).

3. Коефіцієнт трудової дисципліни характеризує втрати часу, що мають місце при порушенні трудової дисципліни і визначається за формулою

, (6.9)

де - внутрізмінні втрати робочого часу в прийнятих одиницях виміру; - цілоденні втрати робочого часу; - тривалість зміни; - плановий фонд робочого часу одного робітника в даному періоді; - кількість робітників, що допустили порушення трудової дисципліни; - загальна чисельність усіх робітників даної групи.

До спеціальних показників, що характеризують рівень організації та ефективності ремонтного обслуговування можна віднести: тривалість міжремотного та міжоглядового періоду, тривалість ремонтів, коефіцієнт плановості ремонтів, коефіцієнт частоти ремонтів, коефіцієнт використання верстатного парку за часом і за потужністю та ін.

4. Тривалість міжремонтного та міжоглядового періодів характеризує в узагальненому вигляді якість провезених ремонті та оглядів, що проявляється у збільшенні тривалості ремонтного циклу і визначається за формулами (6.1) та (6.2).

Тривалість міжремонтного періоду слід визначати для груп однотипного обладнання (свердловин) залежно від конкретних виробничих умов (в нафтогазовидобувних підприємствах - для окремих родовищ).

5. Тривалість ремонтів (ремонтний період) характеризує рівень організації виробництва і праці при проведенні ремонтів. Визначати цей показник слід окремо за видами ремонтів, окремо для різного обладнання за формулою (6.З).

6. Коефіцієнт плановості ремонтного обслуговування характеризує рівень дотримання графіку планово-попереджувальних ремонтів і визначається за формулою

, (6.10)

де - кількість ремонтів різних видів, що проведені з дотриманням намічених термінів ремонтів; - загальна планова кількість всіх видів ремонтів.

7. Коефіцієнт частоти ремонтів показує кількість ремонтів, що припадає в середньому на одиницю обладнання (на одну свердловину) за даний період часу і визначається за формулою

, (6.11)

де - загальна кількість ремонтів (поточних і капітальних), що проведені в даному періоді по даному виду (групі) обладнання; - кількість одиниць обладнання в даній групі (даного типу).

8. Коефіцієнт використання верстатного парку ремонтної бази (цеху) за часом характеризує рівень екстенсивного його використання 1 визначається за формулою

, (6.12)

де - фактичний час робот обладнання за даний період часу; - плановий (ефективний) фонд часу даного обладнання за той же період.

Залежно від поставлених цілей в знаменнику формули (6.12) можна використати календарний, плановий або режимний фонд часу.

Коефіцієнт цілозмінного використання парку ремонтного обладнання характеризує рівень зайнятості обладнання в часі і визначається за формулою

, (6.13)

де - кількість одиниць обладнання, що працює відповідно в 1-ій, 2-ій та 3-ій змінах; - загальна кількість одиниць встановленого ремонтного обладнання даної групи в ремонтному підрозділі.

19. Коефіцієнт використання придатного обладнання характеризує рівень використання обладнання і визначається за формулою

, (6.14)

де - кількість одиниць діючого ремонтного обладнання в даному ремонтному підрозділі; - кількість одиниць придатного до використання ремонтного обладнання в тому ж підрозділі.

Специфічними показниками, що характеризують посередньо рівень організації ремонтного обслуговування свердловин є коефіцієнт експлуатації та коефіцієнт використання фонду свердловин.

11. Коефіцієнт експлуатації характеризує використання в часі найбільш активної частини фонду свердловин - діючих свердловин і визначається за формулою

, (6.15)

де - час процесу експлуатації свердловин, що включає як час роботи по видобуванню, так і час нагромадження рідини при періодичній експлуатації; - календарний фонд часу по діючому фонду свердловин.

Час експлуатації менший від календарного часу на величину необхідних зупинок, пов’язаних із проведенням попереджувальних ремонтів та інших робіт на діючих свердловинах.

12. Коефіцієнт використання фонду свердловин показує рівень використання всього експлуатаційного фонду свердловин та визначається за формулою

, (6.16)

- календарний фонд часу всього експлуатаційного фонду свердловин (діючого та недіючого); - календарний час діючого фонду свердловин; - календарний час недіючого фонду свердловин.

При розрахунках коефіцієнта експлуатації та коефіцієнта використання фонду свердловин час може вимірюватися в годинах, днях або свердловино-місяцях.

13. Серед специфічних показників ефективності ремонтів свердловин слід назвати показник нагромадженого видобутку за міжремонтний період

, (6.17)

де: - загальний видобуток нафти по свердловині (групі свердловин) за даний період часу.

14. Іншим специфічним показником ефективності роботи ремонтних підрозділів при ремонті свердловин може бути продуктивність праці в розрахунку на одну ремонтну бригаду, виражена через кількість умовних ремонтів

, (6.18)

де - кількість умовних ремонтів свердловин, проведених за даний період; - кількість ремонтних бригад.

, (6.19)

де - кількість натуральних ремонтів відповідного виду; - перевідний коефіцієнт, що залежить від глибини підвіски насосно-компресорних труб.

15. Узагальнюючим показником ефективності ремонтного обслуговування може послужити показник питомих витрат ремонтного господарства в розрахунку на одиницю продукції чи робіт підприємства загалом, а також витрати на проведення ремонтів відповідних видів.

В результаті детального аналізу фактичного матеріалу можна виявити резерви поліпшення організації та підвищення ефективності ремонтного обслуговування. Основними напрямками поліпшення організації ремонтного обслуговування на підприємствах нафтогазового комплексу є: скорочення часу простоїв обладнання в ремонтах; збільшення тривалості міжремонтних періодів; скорочення непродуктивних втрат часу при проведенні ремонтів; суміщення професій; підвищення кваліфікації ремонтних робітників; поліпшення внутрішньої спеціалізації ремонтних підрозділів; удосконалення форми організації ремонтних робіт і т.д.

Розробка заходів щодо поліпшення організації ремонтного обслуговування та прийняття відповідних управлінських рішень повинна бути спрямована на поліпшення відповідного показника, що їх характеризує.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-09-13; просмотров: 122; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.189.2.122 (0.037 с.)