Правові засади діяльності органів державного управління, нагляду (контролю) за додержанням законодавства про охорону, оплату праці та зайнятість населення

Конституцією України (стаття 3) передбачено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини, у тому числі трудових гарантій працівників, є головним обов’язком держави. Виконання цього завдання покладено на відповідні органи державного управління і контролю.

Відповідно до Указу Президента України від 6 квітня 2011 року № 389/2011 головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, волонтерської діяльності є Міністерство соціальної політики України.

До основних завдань вказаного органу віднесено:

- формування і реалізація державної політики щодо регулювання ринку праці, процесів трудової міграції, визначення правових, економічних та організаційних засад зайнятості населення і його захисту від безробіття;

- формування і реалізація державної політики стосовно визначення державних соціальних гарантій щодо прав громадян на працю, оплату праці, а також щодо нормування та стимулювання праці, професійної кваліфікації робіт і професій, умов праці.

Мінсоцполітики України відповідно до покладених на нього завдань:

- здійснює нормативно-правове регулювання у сферах зайнятості населення та трудової міграції; трудових відносин; оплати і умов праці;

- вивчає стан економічної активності населення і тенденції процесів на ринку праці, складає на цій основі прогнози щодо регулювання ринку праці та зайнятості населення;

- сприяє створенню умов для використання праці громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

- розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції з питань зайнятості населення та його соціального захисту від безробіття, з питань професійного навчання, регулювання трудової міграції громадян України;

- координує роботу з питань професійного навчання кадрів на виробництві;

- здійснює в установленому порядку повідомну реєстрацію галузевих (міжгалузевих) і територіальних (обласних та республіканської) колективних угод;

- розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розміру мінімальної заробітної плати, робочого часу та часу відпочинку;

- забезпечує проведення моніторингу у сфері оплати та нормування праці;

- надає в установленому законом порядку юридичним особам статус волонтерської організації та приймає рішення про позбавлення такого статусу;

- розміщує на своєму веб-сайті інформацію про волонтерські організації, їх місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв'язку, а також, за наявності, адреси офіційного веб-сайта в мережі Інтернет та електронної пошти;

- звертається до суду з позовом про позбавлення юридичної особи статусу волонтерської організації за порушення законодавства у сфері волонтерської діяльності;

- здійснює моніторинг та узагальнює результати забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у різних сферах життя суспільства;

- веде облік та узагальнює випадки дискримінації за ознакою статі і вносить пропозиції щодо їх усунення;

- здійснює організаційно-методичне керівництво структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій з питань праці та соціального захисту населення;

- здійснює міжнародне співробітництво, бере участь у підготовці міжнародних договорів України, готує пропозиції щодо укладення, денонсації таких договорів, у межах своєї компетенції укладає міжнародні договори України, забезпечує виконання зобов'язань України за міжнародними договорами у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, розвитку соціального діалогу, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

- інформує у межах своїх повноважень та надає роз'яснення щодо здійснення державної політики у сферах зайнятості населення і трудової міграції, трудових відносин;

- сприяє в наданні пріоритетів при розміщенні державного замовлення, у працевлаштуванні інвалідів та в інших формах, а також здійснює облік і контроль за використанням такої допомоги;

Рішення Мінсоцполітики України, прийняті у межах його повноважень, обов'язкові до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 19/2013 забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції покладено на Державну службу зайнятості України, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Державна служба зайнятості України відповідно до покладених завдань:

формує та веде в установленому порядку перелік суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців, забезпечує збір відомостей про чисельність працевлаштованих такими суб'єктами осіб;

видає роботодавцям дозволи на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, веде облік таких дозволів;

видає суб'єктам господарювання - роботодавцям дозволи на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, веде облік таких дозволів;

здійснює ліцензування діяльності посередництва у працевлаштуванні за кордоном та контроль за додержанням суб'єктами господарювання відповідних ліцензійних умов;

забезпечує функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної системи.

Статтею 23 Закону України „Про зайнятість населення” передбачено, що Єдина інформаційно-аналітична система центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, функціонує для:

1) інформаційної підтримки реалізації державної політики у сфері зайнятості населення;

2) створення цілісної системи інформаційної взаємодії державних органів влади, що здійснюють заходи щодо сприяння зайнятості населення;

3) проведення моніторингу ринку праці, аналізу попиту та пропонування робочої сили;

4) забезпечення виконання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, покладених на нього функцій та завдань.

До Єдиної інформаційно-аналітичної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, включається інформація, що надійшла від його територіальних органів у процесі своєї діяльності, зокрема від громадян, роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та органів державної влади.

Указом Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” утворено Державну інспекцію України з питань праці (Держпраці України), яка є правонаступником прав та обов’язків Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю як урядового органу, що діяв у системі Міністерства праці та соціальної політики України.

Держпраці України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №386/2011 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента
№ 19/2013 від 16.01.2013). Основними напрямами її діяльності визначено:

1) державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства;

2) державний нагляд та контроль за додержанням роботодавцями вимог законодавства про пільги і компенсації працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці (щодо застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, Переліку професій і посад із шкідливими умовами праці, робота у яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, галузевих переліків важких робіт, робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, зайнятість на яких дає право на підвищену оплату праці, а також надання працівникам підприємств пільг і компенсацій за роботу із шкідливими умовами праці; проведення атестації робочих місць за умовами праці);

3) державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню;

4) контроль за додержанням вимог законодавства про рекламу щодо реклами про вакансії (прийом на роботу);

5) державний нагляд та контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі громадськими організаціями інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів у частині: реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів; подання звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів;

6) забезпечення взаємодії в межах своїх повноважень з центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці щодо реалізації державної політики у сфері охорони праці;

Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право:

1) залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) для розгляду питань у межах компетенції;

2) одержувати в установленому законодавством порядку безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених завдань інформацію, документи і матеріали, зокрема статистичні дані;

3) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, у тому числі урядовими, системами зв’язку і комунікацій, мережами спеціального зв’язку та іншими технічними засобами;

4) здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та законодавством про зайнятість;

5) видавати в установленому порядку роботодавцям обов’язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю;

6 ) видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, накладати у межах своїх повноважень штрафи за порушення вимог законодавства про зайнятість населення та про рекламу;

7) вносити роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні,здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Українів іншого роботодавця, пропозиції про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю, зайнятість населення, передавати матеріали про порушення до правоохоронних органів.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, підприємствами, установами, організаціями, а також всеукраїнськими об’єднаннями профспілок і всеукраїнськими об’єднаннями роботодавців.

Порядок проведення перевірок посадовими особами Держпраці України визначено наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390. За їх результатами складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення винних осіб до передбаченої законом відповідальності.

Згідно з вимогами ст. 34 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад віднесено здійснення контролю за виконанням колективних договорів та угод з керівниками підприємств, установ та організацій, розташованими на відповідній території, насамперед щодо своєчасної виплати заробітної плати. Статтею 29 цього Закону передбачено можливість заслуховування їх звітів про проведену роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 16 та ч.1 ст. 24 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” місцеві державні адміністрації здійснюють державний контроль за своєчасною і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплати праці та забезпечують реалізацію державних гарантій у сфері праці, у тому числі й право своєчасного одержання винагороди за працю. Цим Законом (ч.4 ст.36) закріплено право місцевих державних адміністрацій звертатися до власників підприємств, установ та організацій або уповноважених осіб з поданням про притягнення до відповідальності їх керівників у разі порушення ними законів. Про результати розгляду роботодавець зобов'язаний повідомити місцеву державну адміністрацію у місячний строк.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають в їх функціональному підпорядкуванні (ст. 51 Закону України „Про управління об'єктами державної власності”).

Указами Президента України від 07.05.2001 № 292 „Про невідкладні заходи щодо прискорення погашення заборгованості із заробітної плати” та від 25.05.2004 № 576/2004 „Про невідкладні заходи щодо завершення погашення заборгованості із заробітної плати” за несвоєчасну виплату заробітної плати та інших соціальних виплат на керівників органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств усіх форм власності покладено персональну відповідальність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2005 № 875 утворено Комісію з питань погашення заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат. Рішення Комісії є обов’язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Крім того, постановою Уряду від 18.03.2009 № 370 міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям доручено створити (поновити) спеціальні тимчасові комісії з питань погашення заборгованості з виплати заробітної плати на чолі з міністрами, керівниками інших центральних органів виконавчої влади, Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Типове положення про тимчасову комісію з питань погашення заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 № 863 „Про посилення контролю за погашенням заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат”.

Указ Президента України „Про заходи щодо забезпечення здійснення місцевими державними адміністраціями виконавчої влади на відповідній території” від 24.05.2013 № 307/2013врегулював дуже гостре, наболіле питання прогалин у законодавстві у сфері відносин центральних та регіональних органів влади.

Вказаний нормативно-правовий акт спрямований на реалізацію у повному обсязі статей 118 та 119 Конституції України, що визначають повноваження та відповідальність місцевих державних адміністрацій.

Глава держави своїм Указом № 307/2013, посилюючи роль місцевих державних адміністрацій, доручив Міністрам, іншим керівникам центральних органів виконавчої влади:

визначати пріоритети роботи територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, у тому числі територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, утворених як структурні підрозділи апаратів міністерств (далі - територіальні органи центральних органів виконавчої влади), структурних підрозділів територіальних органів центральних органів виконавчої влади, що забезпечують реалізацію повноважень інших центральних органів виконавчої влади;

затверджувати плани роботи таких територіальних органів, структурних підрозділів за попереднім письмовим погодженням з головами відповідних місцевих державних адміністрацій;

надавати місцевим державним адміністраціям інформацію, необхідну для здійснення місцевими державними адміністраціями покладеного на них державного контролю;

забезпечити виконання розпоряджень голів місцевих державних адміністрацій, прийнятих у межах їх компетенції, відповідними територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

не допускати призначень виконуючих обов'язки, тимчасово виконуючих обов'язки, покладення виконання обов'язків, тимчасового виконання обов'язків керівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади, керівників структурних підрозділів територіальних органів центральних органів виконавчої влади, що забезпечують реалізацію повноважень інших центральних органів виконавчої влади, у разі якщо такі посади є вакантними;

погоджувати призначення на посади, звільнення з посад стосовно керівників у територіальних органах центральних органів виконавчої влади з головами обласних державних адміністрацій;

за результатами розгляду вмотивованих подань голів місцевих державних адміністрацій вирішувати питання про відповідність займаній посаді керівників та інших працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади.

Водночас Президент України попередив керівників місцевих державних адміністрацій про персональну відповідальність за забезпечення належного здійснення виконавчої влади в областях і районах, містах Києві та Севастополі, доручивши.

активізувати роботу щодо виконання на відповідній території державних цільових програм, своєчасно інформувати Кабінет Міністрів, а також центральні органи виконавчої влади стосовно проблем, що виникають у зв'язку із реалізацією таких програм;

посилити державний контроль, покладений на місцеві державні адміністрації, в тому числі за охороною праці, своєчасною оплатою праці;

запровадити практику регулярного заслуховування колегіями місцевих державних адміністрацій інформації про роботу територіальних органів центральних органів виконавчої влади, їх структурних підрозділів, що забезпечують реалізацію повноважень інших центральних органів виконавчої влади;

забезпечити дієву взаємодію з органами прокуратури, іншими правоохоронними органами у питаннях забезпечення на відповідній території виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, забезпечення законності і правопорядку, додержання прав і свобод громадян.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України „Про державну статистику” респонденти зобов'язані безкоштовно (за винятком проведення окремих вибіркових обстежень фізичних осіб або сукупностей таких осіб, за участь у яких респонденти отримують грошову компенсацію за витрату часу) в повному обсязі за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, у визначені строки подавати органам державної статистики достовірну інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, і дані бухгалтерського обліку. При цьому органи статистики мають право вивчати стан первинного обліку і статистичної звітності, перевіряти достовірність первинних та статистичних даних, наданих респондентами, вносити правоохоронним органам пропозиції щодо притягнення винних у порушенні зазначеного закону громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та посадових осіб до відповідальності, розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати відповідно до законів штрафи (ст. 13 Закону України „Про державну статистику”).

Органи статистики ведуть Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та реєстри респондентів статистичних спостережень.

Відповідно до ст. 260 КЗпП України та ч.1 ст. 38 Закону України „Про охорону праці” державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Здійснення нагляду за охороною праці в Україні нині покладено на Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України), що діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011р. № 408/2011. До основних завдань Держгірпромнагляду України належить: реалізація державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, здійснення державного гірничого нагляду, охорони надр, промислової безпеки у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також внесення пропозицій щодо її формування; здійснення комплексного управління у відповідних сферах; організація та здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань промислової безпеки, охорони праці, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення тощо.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється цим законами України "Про охорону праці", "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку" (№ 39/95-ВР), "Про пожежну безпеку" (№ 3745-12), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (№ 4004-12), іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України.

Держгірпромнагляд України відповідно до покладених на нього завдань: готує пропозиції щодо формування державної політики та визначення механізму її реалізації у сфері промислової безпеки, охорони праці; здійснює в установленому порядку державний нагляд за додержанням законодавства з охорони праці в частині промислової безпеки, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які використовують найману працю; проводить розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким аваріям і випадкам; здійснює в установленому порядку державний гірничий нагляд; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції Держгірпромнагляду України, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення, організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства; опрацьовує і затверджує правила, норми, інші нормативно-правові акти з промислової безпеки, охорони праці; здійснює державний нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в частині здійснення профілактичних заходів; веде державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці; виконує інші функції, передбачені законодавством.

Слід мати на увазі, що Держгірпромнагляд України:

1) веде державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці, державний реєстр об'єктів підвищеної небезпеки, державний облік ділянок надр, наданих для цілей, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин, у тому числі для будівництва та експлуатації підземних споруд;

2) здійснює відомчу реєстрацію та веде облік великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування; визначає порядок проведення державного технічного огляду цих засобів;

3) реєструє підіймальні споруди (вантажопідіймальні крани та машини, ліфти, ескалатори, канатні дороги, підйомники, фунікулери тощо), парові та водогрійні котли, посудини, що працюють під тиском, трубопроводи пари та гарячої води, об'єкти нафтогазового комплексу та інші об'єкти;

4) реєструє декларації безпеки об'єктів підвищеної небезпеки;

5) видає у передбачених законодавством випадках: ліцензії на виробництво вибухових матеріалів промислового призначення та контролює дотримання ліцензійних умов; дозволи на право проведення вибухових робіт і виготовлення засобів їх механізації; свідоцтва на придбання і зберігання вибухових матеріалів промислового призначення; дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та контролює дотримання умов дії дозволів.

Держгірпромнагляд України має право: одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб; безперешкодно здійснювати заходи державного нагляду суб'єктів господарювання, а також об'єктів виробництва фізичних осіб у присутності роботодавця або його представника з питань додержання законодавства, що належать до її компетенції; одержувати від роботодавців і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та здійснення заходів щодо їх усунення; видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків у сфері промислової безпеки, охорони праці, та безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки; зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень та інших виробничих об'єктів, виготовлення та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, виконання певних робіт, у тому числі пов'язаних з користуванням надрами, застосуванням нових небезпечних речовин, реалізацію продукції шляхом видачі розпорядчого документа про заборону зазначеного у випадках, передбачених законодавством, а також анулювати видані дозволи і ліцензії до усунення порушень, які створюють загрозу життю працівників; притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб і працівників за порушення законодавства; надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності.

Держгірпромнагляд України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Служба в межах своїх повноважень та відповідно до актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до Закону України „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” державне регулювання безпеки використання ядерної енергії полягає у забезпеченні безпеки людини, навколишнього природного середовища, ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання. З-поміж іншого це регулювання передбачає здійснення нагляду за дотриманням нормативних вимог та умов наданих дозволів організаціями, підприємствами та особами, які використовують ядерні установки та джерела іонізуючого випромінювання, включаючи примусові заходи (нагляд).

На Державну інспекцію ядерного регулювання України (Держатомрегулювання України), Положення про яку затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 403/2011, покладено функції з визначення критеріїв, вимог і умов щодо безпеки під час використання ядерної енергії, видачі дозволів та ліцензій на проведення діяльності у цій сфері, здійснення державного нагляду за додержанням законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної і радіаційної безпеки та виконання інших функцій національного регулюючого органу з ядерної та радіаційної безпеки, визначених Конвенцією про ядерну безпеку та Об'єднаною конвенцією про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та безпеку поводження з радіоактивними відходами.

Основними завданнями Держатомрегулювання України є: 1) формування та реалізація державної політики у сфері безпеки використання ядерної енергії; 2) здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання безпеки використання ядерної енергії; 3) здійснення повноважень компетентного органу з фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок відповідно до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок; з питань безпечного перевезення радіоактивних матеріалів відповідно до правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів; з питань аварійного оповіщення та інформування згідно з Конвенцією про оперативне оповіщення про ядерні аварії.

Органи Держатомрегулювання України вправі обмежувати, припиняти, зупиняти експлуатацію підприємств, установ, організацій, ядерних установок, об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, установок з джерелами іонізуючого випромінювання у разі порушення вимог ядерної та радіаційної безпеки або неспроможності дотримання цих вимог.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів, установ і закладів Державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними й фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних чинників на здоров'я людей і по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників. Основними завданнями державного санітарно-епідеміологічного нагляду є: а) контроль за виконанням санітарного законодавства, санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, а також приписів, постанов і вимог, викладених у висновках, що видаються головним державним санітарним лікарем; б) санітарно-карантинний контроль у пунктах пропуску через державний кордон; в) контроль за санітарною та епідемічною ситуацією на території України; г) проведення санітарних та епідеміологічних розслідувань, спрямованих на встановлення причин та умов виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень людей; г) розроблення пропозицій щодо проведення санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів; д) здійснення державного санітарно-епідеміологічного нормування; е) проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи; є) державна реєстрація небезпечних для здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності; ж) статистичне спостереження у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, державний облік інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень людей у зв'язку зі шкідливим впливом факторів середовища життєдіяльності; з) вжиття заходів для припинення порушень санітарного законодавства та притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні таких правопорушень.

Здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб покладено на новоутворену Державну службу України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України).

Відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 20/2013, ДСНС України:

1) веде Державний реєстр аварійно-рятувальних служб та спеціальний реєстр атестованих аварійно-рятувальних служб;

2) забезпечує діяльність Центральної міжвідомчої атестаційної комісії щодо організації та проведення атестації аварійно-рятувальних служб;

3) організовує та проводить перевірки стану готовності єдиної державної системи цивільного захисту і відповідних органів управління нею до дій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій;