Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Аналіз виробничої програми підприємства.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Виробнича програма – це система адресних завдань з виробництва й доставки продукції споживачам згідно з договорами поставки.Завдання аналізу виробничої програми: дослідження її економічної обґрунтованості та відповідності вимогам ринку; аналіз ринку продукції, виконання договорів поставки; оцінка рівня виконання завдань та динаміки випуску продукції за обсягом, номенклатурою, асортиментом; виявлення резервів підвищення ефективності використання виробничих ресурсів; розроблення пропозицій щодо прийняття оптимальних управлінських рішень з формування виробничої програми. Критичний обсяг реалізації – маса продажу продукції, за якої витрати на виробництво і збут продукції дорівнюють виторгу від реалізації. Асортимент – сукупність різновидів продукції, що відрізняються відповідними техніко-економічними показниками. Оцінку виконання плану з асортименту можна проводити за: способом найменшого відсотка, оцінкою позицій асортименту, середнім відсотком. Суть прийому найменшого відсотка полягає в тому, що в рахунок виконання завдання з випуску продукц ії за асортиментом приймається найнижчий відсоток серед визначених, але не вище ніж 100. Суть способу оцінки позицій асортименту – у виявленні питомої ваги в усій обов’язковій номенклатурі тих позицій, з яких завдання виконано. Суть способу середнього відсотка в тому, що з кожної позиції у виконання плану за асортиментом зараховується фактично випущена продукція, але не більше за передбачену плановим завданням. Коефіцієнт асортиментності – відношення фактичного випуску у межах плану до планового. Структура – це співвідношення окремих виробів у загальному їх випуску. У виконанні плану з випуску продукції за структурою зараховується фактичний обсяг випуску, але не вищий за його рівень при плановій структурі. Ритмічність виробництва – випуск продукц ії відповідно до графіків в обсязі та асортименті, передбачених планом. Якість продукції – сукупність властивостей і характеристик продукції, яка забезпечує задоволення встановлених або передбачуваних потреб. Оцінка якості продукції передбачає визначення таких рівнів якості: абсолютний (знаходять обчисленням показників, вибраних для його вимірювання, без порівняння їх з відповідними показниками аналогічних виробів), відносний (визначають шляхом порівняння показників якості з абсолютними показниками найкращих аналогів), оптимальний (рівень, за якого загальні суспільні витрати на виробництво й використання продукції за певних умов споживання були б мінімальними). Більше уваги приділяють сигнальним показникам, що сповіщають про відхилення в якості продукції: кількість рекламації і претензії; сума штрафів, сплачених за поставку неякісної продукції; зниження коефіцієнта сортності; відхилення в якості виконання технологічних операції; наявність і обсяги виробничого браку. Аналіз собівартості продукції та витрат на виробництво. Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво та реалізацію. У собівартість продукції включається вартість витрачених ресурсів, тобто, сировини, матеріалів, палива, енергії, інструменту, заробітної плати промислово-виробничого персоналу, витрати на амортизацію і ремонт основних фондів та інші витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції. Отже, собівартість - це величина ресурсів, використаних з конкретною метою, у грошовому виразі. Гроші забезпечують єдність вимірювача, що дозволяє сумувати різні види ресурсів, так як в собівартість входять витрати не тільки живої, але і минулої праці, втіленої в засобах і предметах праці. В умовах ринкової економіки кожний підприємець намагається одержати максимально можливий прибуток, що можна досягти збільшенням обсягів виробництва продукції, а також зниженням витрат на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість продукції має важливе значення у виробничій діяльності підприємства. Вона показує, наскільки ефективно використовуються засоби праці, предмети праці і сама праця. Зниження собівартості продукції лежить в основі збільшення загальної суми прибутку, а отже, і розмірів відрахувань у фонди споживання та нагромадження і виплати дивідендів акціонерам. Тісний зв’язок існує між собівартістю і ціною продукції. Собівартість є нижньою межею при встановленні ціни на продукцію.
У вітчизняній практиці в залежності від мети розрахунку використовують дві класифікації витрат: за економічними елементами та за калькуляційними статтями. Групування витрат за економічними елементами використовується при складанні кошторису витрат на виробництво і застосовується при плануванні зниження собівартості продукції, складанні матеріальних балансів, нормуванні обігових коштів та ін. Витрати, що включаються до собівартості продукції, групуються відповідно до, їх економічного змісту за такими елементами: І) матеріальні витрати (за вирахуванням вартості поворотних відходів; 2) витрати на оплату праці; 3) відрахування на соціальні заходи; 4) амортизація основних фондів та нематеріальних активів; 5) Інші витрати. До матеріальних витрат відноситься вартість: Ø купованих матеріалів, напівфабрикатів, і комплектувальних виробів для виробництва продукції та для забезпечення виробничого і управлінського процесу, Ø робіт, послуг виробничого та управлінського характеру, які виконуються сторонніми фірмами; Ø службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством; Ø палива та енергії усіх видів, які придбані у сторонніх фірм і т.д. Поворотні відходи - це залишки матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції і втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу. Поворотні відходи оцінюють за повною або зниженою ціною вихідного ресурсу. Витрати на оплату праці формуються з фонду основної та додаткової заробітної плати, який залежить від результатів праці найманих працівників й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, обсягами робіт на безтарифній основі, а також надбавками, доплатами, гарантійними та компенсаційними витратами. Витрати на соціальні заходи формуються виходячи з обов'язкових відрахувань за встановленими чинним законодавством нормами від витрат на оплату праці: Ø на державне соціальне страхування; Ø до Державного пенсійного фонду; Ø до Фонду сприяння зайнятості населення. Витрати за елементом "Амортизація основних фондів і нематеріальних активів" здійснюються на повне відтворення власних та орендованих основних виробничих фондів і формуються виходячи з їхньої балансової вартості за затвердженими в установленому порядку нормами, включаючи також прискорену амортизацію їхньої активної частини. До елемента "Інші витрати" відносяться: Ø витрати, пов’язані з набором робочої сили; Ø платежі з обов’язкового страхування майна фірми і працівників; Ø сплата відсотків за фінансовими кредитами, одержання яких пов’язане з виробничою діяльністю; Ø витрати на збут продукції, в т.ч. витрати на рекламу; Ø податки, збори та інші обов’язкові відрахування за встановленими нормами, тощо. Дана класифікація є єдиною і обов’язковою для всіх галузей, об’єднань і підприємств і служить підставою для складання кошторису витрат на виробництво. Однак, класифікацію за економічними елементами практично не можна застосувати при розрахунку собівартості одиниці певного виду продукції. Для цієї мети застосовується класифікація за калькуляційними статтями витрат. Ця класифікація специфічна для кожної галузі промисловості.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 384; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.14.75.147 (0.007 с.) |