Рівень життя: поняття і чинники, що його визначають

Рівень життя - це соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб.

Підвищення рівня життя сприяє поліпшенню якості життя, тобто умов існування людини.

Рівень життя визначають в цілому по країні, по окремих територіях та соціальних групах.

Джерелом підвищення рівня життя населення є зростання національного доходу, який являє собою частину сукупного суспільного продукту після відрахування витрачених у процесі виробництва засобів праці і матеріальних витрат, тобто новостворену вартість.

Для оцінювання зміни рівня життя населення визначають індекс вартості життя, який розраховують за набором товарів та послуг для різних соціально-демографічних груп населення і за мінімальним набором:

І = Ц1*g1/Ц0*g0

де Ц0, Ц1 - ціна покупки відповідно базисного і поточного періодів;

g0,g1- обсяг покупок базисного і поточного періодів.

Для характеристики рівня життя у вітчизняній і зарубіжній практиці використовуються показники бідності: абсолютної і відносної.

За абсолютної бідності, бідними є частина домогосподарств, які не можуть забезпечити себе необхідною сумою благ. За відносної бідності, бідними є частина домогосподарств, які мають низькі доходи.

 

 

110ЗП як соц-екон категорія ринк ек-ки і основна форма доходів найманих працівників

Заробітна плата як соціально-еконо­мічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошо­вих доходів працівників, тому її величина значною мірою ха­рактеризує рівень добробуту всіх членів суспільства.

Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої си­ли, а також статтею витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт на окремому підприємстві.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна тата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата в ринковій економіці має виконувати такі функції:

· відтворювальну;

· стимулюючу;

· регулюючу;

· соціальну.

Сьогодні заробітна плата виконує інші функції, а саме:

· збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною зани
ження заробітної плати;

· забезпечення соціальних гарантій;

· збереження попереднього статусу, пов'язаного з попереднім
робочим місцем;

· стримування інфляції;

· перерозподіл зайнятих по галузях і сферах економіки;

· поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;

· посилення мобільності робочої сили.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата - це сума коштів, яку одержують працівники за виконання обсягу робіт відповідно до кількості і якості затраченої ними праці, результатів праці.

Точнішою характеристикою доходів працівників є реальна заробітна плата. Вона відображає сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, які може придбати трудівник на номінальну заробітну плату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання і послуги. Цю залежність можна виразити так:

Ір.зп. = Ін.зп./Іц

де Ір.зп, І н.зп- відповідно індекси реальної і номінальної заробітної плати;

Іц - індекс цін.

111. Сутність і діалектика взаємозв`язку категорій …

Вартість роб сили – це сукупність витрат підприємця, пов”язаних з використанням робочої сили, забезпеченням необхідного її відтворення.

Сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначає ціну робочої сили. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості.

Ціна робочої сили насамперед залежить від кон'юнктури ринку праці, попиту та пропозиції робочої сили. Кон'юнктура може коливатися, викликаючи відповідні коливання в ціні.

Нині попит на робочу силу в країнах з ринковою економікою завжди менший її пропозиції, тобто постійно існує безробіття.

Ціна робочої сили регулюється і контролюється державою і профспілками. Створюються певні закони, трудові (тарифні) угоди профспілок і роботодавців тощо. На ціну робочої сили впливає її якість. Чим вищий освітній рівень працівника, тим вища якість праці, а отже, й ціна тобто заробітна платня.

Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата в ринковій економіці має виконувати такі функції:

· відтворювальну;

· стимулюючу;

· регулюючу;

· соціальну.

Сьогодні заробітна плата виконує інші функції, а саме:

· збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною зани
ження заробітної плати;

· забезпечення соціальних гарантій;

· збереження попереднього статусу, пов'язаного з попереднім
робочим місцем;

· стримування інфляції;

· перерозподіл зайнятих по галузях і сферах економіки;

· поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;

· посилення мобільності робочої сили.

Соціально-трудові відносини з приводу формування доходів працюючих.

Соціально-трудові відносини – комплекс взаємовідносин між сторонами, суб’єктами, органами сторін за участю держави і місцевого самоврядування, що пов’язані з наймом робочої сили і спрямовані на забезпечення високого рівня та якості життя особистості, колективів та суспільства в цілому

1) Ототожнювалися з трудовими відносинами. З розвитком ринкових відносин трудові відносини стали як взаємодію найманих працівників і роботодавців з приводу умов купівлі-подажу та використання робочої сили.

2)розглядають соц-тр відносини як складову індустріально-промислових відносин. промислові відносини – відносини між роботодавцями і працівниками промисловості, включно з відносинами між різними профспілками, державою, роботодавцями, урядом.

3)Розуміння соц-тр відносин як категорії, що характеризує інтеграцію і соціалізацію відносин між працею і капіталом у широкому розумінні.

Політика доходів, що здійснюється суспільством, являє собою важливу складову загальної соціально-економічної політики, оскільки показники доходів населення є характеристиками рівня життя і економічними характеристиками одночасно.

Доходи населення - це інструмент для визначення рівня добробуту суспільства. Ринкова економіка, орієнтуючи населення на підвищення свого добробуту, передусім за рахунок трудової активності, ініціативи і підприємництва, поряд з підтриманням со-ціально-незахищених груп населення потребує державних гарантій забезпечення споживання для всіх громадян.

Доходи населення - це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини.

Міжнародна класифікація витрат на рабочу силу

Вартість роб сили – це сукупність витрат підприємця, пов”язаних з використанням робочої сили, забезпеченням необхідного її відтворення.

До складу вартості робочої сили входять:

- безпосередньо заробітна плата;

-натуральні виплати,які надаються працівникам підприємцями;

- витрати роботодавців на соціальне страхування. Установ
лені законом внески на соціальне забезпечення. Добровільні чи договірні внескив системі соціального забезпечення і приватне страхування. Безпосередні виплати трудівникам у зв'язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок тощо. Вартість медичного й санітарного обслуговування. Вихідна допомога;

- витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів;

- витрати на соціально-побутове обслуговування;

- податки, які розглядаються як витрати на робочу силу.

На доходи і витрати сімей впливають фактори, обумовлені типом сім’ї, який у свою чергу, залежить від чисельного і соціально – демографічного складу.