Галузева структура основних засобів економіки України за повною балансовою вартістю за формами власності

(в цінах, що фактично діяли; у відсотках до підсумку)

	Разом	в тому числі за формами власності
державна	колективна	приватна	власність інших держав	власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав
1	2	3	4	5	6	7
Всі основні засоби (враховуючи худобу)	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
Виробничі основні засоби	64,3	50,5	85,2	29,9	6,6	96,8
з них:
промисловості	31,5	24,5	42,6	3,7	1,2	22,5
сільського господарства:
включаючи худобу	15,5	4,7	30,8	16,7	–	–
без худоби	15,1	4,6	30,2	10,4	–	–
транспорту	11,3	17,4	3,1	0,5	–	67,6
зв’язку	0,8	1,4	0,1	0,1	–	2,6
будівництва	1,9	0,7	3,6	2,6	1,5	2,0
торгівлі та громадського харчування	1,7	0,5	3,3	5,1	–	2,1
матеріально-технічного постачання	0,5	0,3	0,7	0,2	–	–
заготівель	0,4	0,5	0,3	–	–	–
інших галузей матеріального виробництва	0,7	0,5	0,7	1,0	3,9	–
Невиробничі основні засоби	35,7	49,5	14,8	70,1	93,4	3,2
з них:
житлового господарства	17,6	22,7	8,2	68,5	7,9	2,4
комунального господарства і побутового обслуговування	4,0	5,2	2,4	0,9	–	0,4
охорони здоров’я і фізичної культури та соціального забезпечення	2,9	3,8	1,7	0,3	85,5	0,0
освіти	6,8	11,3	0,6	0,1	–	0,1
культури та мистецтва	1,4	2,0	0,8	0,1	–	0,3
науки та наукового обслуговування	0,8	1,2	0,4	0,1	–	–
інших невиробничих галузей	2,2	3,63	0,7	0,1	–	–

 

 

Рис. 6.2. Співвідношення між основними засобами в розрізі галузей народного господарства в І кварталі 1998 року

 

Найбільша частка виробничих основних засобів припадає на промисловість (31,5%) і сільське господарство (30,6%), найменша – на заготівельні підприємства (0,4%).

Відомості про структуру основних засобів по регіонах України і питому вагу основних засобів окремих галузей економіки регіонів у загальній їх вартості в І кварталі 1998 року відображено в таблиці 6.2.

На підставі даних, наведених в таблиці 6.2, можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу в структурі основних засобів за регіонами України займає: серед виробничих – Тернопільська область (75,4%), серед невиробничих – м. Київ (64%), м. Севастополь (57,8%) та Чернівецька область (57,2%). Для Житомирської області співвідношення між виробничими і невиробничими засобами у І кварталі 1998 року складає відповідно 67,6% і 32,4%. Причинами такого співвідношення є випереджаючий розвиток виробничої сфери (промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво тощо) в порівнянні з невиробничою.

 

Таблиця 6.2

Структура основних засобів по регіонах України

В І кварталі 1998 року (у відсотках)

	Разом	в тому числі
виробничі	невиробничі
1	2	3	4
Україна	100,0	64,3	35,7
Автономна Республіка Крим	100,0	59,5	40,5
м. Севастополь	100,0	42,2	57,8
Області:
Вінницька	100,0	73,2	26,8
Волинська	100,0	68,7	31,3
Дніпропетровська	100,0	67,3	32,7
Донецька	100,0	70,6	29,4
Житомирська	100,0	67,6	32,4
Закарпатська	100,0	68,6	31,4
Запорізька	100,0	71,7	28,3
Івано-Франківська	100,0	67,3	32,7
Київська	100,0	70,2	29,8
Кіровоградська	100,0	71,2	28,8
Луганська	100,0	72,3	27,7
Львівська	100,0	49,2	50,8
Миколаївська	100,0	70,5	29,5
Одеська	100,0	70,7	29,3
Полтавська	100,0	71,8	28,2
Рівненська	100,0	53,0	47,0
Сумська	100,0	69,6	30,4
Тернопільська	100,0	75,4	24,6
Харківська	100,0	54,5	45,5
Херсонська	100,0	67,9	32,1
Хмельницька	100,0	67,7	32,3
Черкаська	100,0	71,5	28,5
Чернівецька	100,0	42,8	57,2
Чернігівська	100,0	70,3	29,7
м. Київ	100,0	36,0	64,0

 

 

Знос і амортизація основних засобів

 

Теоретичні основи амортизації грунтуються на 3-х фазах: зносі, амортизації та відтворенні основних засобів.

Всі об’єкти основних засобів підлягають фізичному і моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів вони поступово втрачають свої властивості, стають непридатними і не можуть в подальшому виконувати свої функції.

Фізичний знос представляє собою частину вартості, яку переносить на продукцію засіб праці внаслідок його використання в тому розмірі, в якому він втрачає споживчу вартість. Фізичний знос є результатом використання основних засобів, а також дії природних факторів. Цей знос частково відновлюється шляхом ремонту, реконструкції і модернізації основних фондів.

Моральний знос проявляється в тому, що застарілі основні засоби за своєю конструкцією, продуктивністю, економічністю, якістю продукції відстають від нових зразків. Тому періодично виникає необхідність заміни основних засобів, особливо їх активної частини. При цьому в сучасній економіці головним фактором, що викликає необхідність заміни, є моральний знос.

Амортизація – це процес поступового перенесення вартості основних виробничих фондів і нематеріальних активів з врахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, встановлених законодавством на продукцію, що виготовляється з їх допомогою. Таким чином, амортизація є економічним зносом, який виражений в грошовій формі.

Згідно з П(С)БО 7 амортизація – це систематичний розподіл амортизаційної вартості необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Амортизація об’єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1) Прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.

Приклад 6.1

Придбано об’єкт вартістю 400 гр.од. з терміном корисного використання 5 років. Річна норма амортизаційних відрахувань складає 20 % ((1:5)×100 %). Річна норма амортизаційних відрахувань складе (400×2,0 / 100) = 80 гр.од.

Таблиця 6.3