Визначення собівартості продукції вирощування та відгодівлі худоби та птиці

Продукцією вирощування та відгодівлі є приріст живої маси, одержаної у звітному періоді та жива маса тварин. Кількість приросту визначається за формулою: жива маса тварин на кінець звітного періоду + жива маса тварин, які вибули – жива маса тварин, що надійшли – жива маса тварин на початок звітного періоду.

Для визначення собівартості 1ц приросту потрібно затрати (за мінусом вартості побічної продукції) поділити на кількість приросту.

Для визначення собівартості 1ц живої маси потрібно знати вартість живої маси і кількість живої маси.

Вартість живої маси = балансова вартість тварин на початок року + витрати на утримання тварин протягом звітного періоду (без вартості побічної продукції) + вартість тварин, що надійшли протягом року + вартість приплоду поточного року (не включаючи загиблих тварин).

Кількість живої маси =жива маса тварин на кінець року + жива маса вибулих тварин (не включаючи маси падежу).

Собівартість 1ц живої маси = вартість живої маси: кількість живої маси.

За обчисленою собівартістю 1ц живої маси визначають фактичну собівартість поголів’я, яке вибуло протягом року та поголів’я, яке залишилось на кінець звітного періоду на підприємстві.

Продукція свинарства

У спеціалізованих господарствах собівартість продукції свинарства розраховується за галуззю та за кожною спеціалізованою групою. Витрати на утримання основного стада свиней (свиноматок з поросятами до їх відлучення) становитимуть собівартість приросту живої маси і ділового приплоду.

Собівартість приросту і приплоду живої маси визначається діленням загальної суми затрат на утримання основного стада (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту і приплоду.

Собівартість 1 голови приплоду = (собівартість 1ц приросту і приплоду х на вагу приплоду): на кількість голів приплоду.

Собівартість 1ц живої маси поросят на момент їх відлучення від свиноматок = (вартість поросят під матками на початок року + витрати на утримання основного стада за поточний рік) поділити на живу масу (без загиблих) поросят, які відлучені та які залишаються під матками на кінець року.

Собівартість 1 гол. відлучених поросят = (вага відлучених поросят х на собівартість 1ц): на кількість голів.

Собівартість 1 ц приросту живої маси свиней на дорощуванні і відгодівлі визначається відповідно до порядку визначення собівартості продукції вирощування та відгодівлі худоби та птиці.

 

Продукція вівчарства

Витрати на утримання дорослого поголів’я і молодняку овець становлять собівартість продукції вівчарства. Їх розподіляють між видами основної та побічної продукції. До основної належить вовна, приріст живої маси, приплід. Молоко і шкури загиблих тварин вважаються побічною продукцією і оцінюються за цінами реалізації, гній оцінюють за розрахунково-нормативною вартістю.

На собівартість ягнят у романівському вівчарстві відноситься 12 %, каракульському - 15 %, у всіх інших напрямках(м’ясо-шерсті, шерстно –м’ясні) - 10% загальної суми витрат на утримання овець основного стада. Витрати на утримання овець (без вартості побічної продукції та приплоду) розподіляються між вовною і приростом живої маси. 1ц вовни прирівнюються до 5 одиниць, 1 ц приросту приймають за одиницю.

Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування, пакування, маркування вовни відносять безпосередньо на собівартість вовни.

Собівартість ягнят на момент відлучення складається собівартості приплоду та вартості приросту до моменту їх відлучення.

 

Продукція птахівництва

Собівартість птахівництва обчислюється на основі даних окремого обліку витрат на утримання дорослого стада і молодняку птиці відповідно до технології їх вирощування в конкретних виробничих умовах.

Заздалегідь визначають собівартість продукції дорослого стада птиці, оскільки яйця використовуються цехом інкубації. Потім обчислюють собівартість добового молодняку.

За промисловим та батьківським стадом курей та дорослої птиці інших видів (качки, гуси, індики) калькулюється собівартість 1тис. шт. яєць. Для цього від загальної суми затрат віднімають вартість побічної продукції (пух, перо, пташиний послід, биті яйця) і ділять на кількість тис. шт. яєць. Яйця батьківського стада птиці, не придатні для інкубації, оцінюються за собівартістю яєць промислового стада, а за його відсутності - за ціною реалізації.

По молодняку птиці визначають собівартість приросту і живої маси. Для визначення собівартості 1 ц приросту затрати за мінусом вартості побічної продукції ділять на кількість приросту. Яйця, отримані від молодняку птиці, вважаються побічною продукцією і оцінюються по цінах реалізації.

Собівартість 1ц живої маси обчислюється аналогічно до собівартості 1ц живої маси молодняку ВРХ та тварин на відгодівлі.

По цеху інкубації обчислюється собівартість голови ділового добового молодняку птиці. При інкубації можливе незавершене виробництво. Витрати на інкубацію яєць, які закладені після 10 грудня, розглядаються як затрати на незавершене виробництво. Для його оцінки планову собівартість 1 гол. добового молодняку потрібно поділити на тривалість інкубації у днях помножити на кількість яєць, що залишилися в інкубаторі на кінець року та на фактичний період інкубації в днях.

У процесі інкубації поряд з основною продукцією одержують побічну продукцію (не запліднені яйця, м’ясо забитих добових півників, призначених на корм тваринам, шкарлупа). Вартість побічної продукції за реалізаційними цінами чи цінами її використання віднімається від загальної суми витрат по цеху інкубації, які відносяться на продукцію звітного року.

Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію інкубації, необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розподіливши цю суму (без вартості побічної продукції) на кількість голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняку птиці.

Бджільництво.

Собівартість продукції бджільництва обчислюють з врахуванням виробничого напрямку даної галузі: медового, медово-запилювального, бджолорозплідницького і запилювального.

Певна частка витрат на утримання бджіл відноситься на запилені культури (20-40 %), а за плодоягідними культурами, насінниками конюшини, люцерни - 40-60 % (в залежності від розмірів площ запилених культур та їх урожайності).

Собівартість окремих видів продукції розраховується шляхом розподілу сум затрат пропорційно вартості продукції за цінами реалізації.

 

 

Тема: “Облік витрат, виходу продукції промислових виробництв та обчислення їх собівартості”

План

1. Методичні основи і завдання обліку промислових виробництв.

2. Облік затрат і виходу продукції промислових виробництв.

3. Калькулювання собівартості продукції в окремих промислових виробництвах.

 

- 1 -

 

Сільськогосподарські підприємства можуть мати власні промислові виробництва, які створюють з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. Промислові виробництва поділяють на три групи:

1) переробка сільськогосподарської продукції (олійниці, млини, консервні заводи, забій худоби і птиці, переробка зерна, овочів та ін.);

2) виробництва будівельних матеріалів (лісорозробки, цегельні та черепичні заводи, добування вапна та ін.);

3) інші виробництва (столярні майстерні, торфорозробки та ін.).

Промислові виробництва на сільськогосподарських підприємствах мають велике значення для рівномірного використання робочої сили, що важливо при сезонному характері роботи. Разом з тим вони дають можливість краще використати сільськогосподарську продукцію і підвищити ефективність її виробництва.

Залежно від виду продукції, складності і характеру організації її виробництва на промислових підприємствах застосовуються такі основні методи обліку і калькулювання фактичної собівартості продукції: прямий, нормативний, попередільний і позамовний.

Завдання обліку роботи промислових виробництв:

1. Правильне і економічно обґрунтоване нагромадження витрат по кожному виду продукції, виконаних робіт чи наданих послуг.

2. Достовірний облік виходу продукції за її видами з врахуванням якості.

3. Одержання необхідної інформації про роботу виробничих промислових підрозділів для контролю за їх діяльністю і прийняття управлінських рішень.

 

- 2 -

Облік затрат і виходу продукції промислових виробництв ведеться на рахунку 23 “Виробництво” субрахунку 233 “Промислове виробництво”. Рахунок активний, по дебету обліковуються затрати на виробництво, по кредиту – вихід продукції по плановій собівартості з доведенням її в кінці року до рівня фактичної. Сальдо по дебету означає суму незавершеного виробництва.

Записи про витрати та вихід продукції здійснюють на підставі бухгалтерських документів по оплаті праці, витрачанню матеріальних цінностей, виходу продукції. Документом по виходу продукції від промислових виробництв є Звіт про переробку продукції. Синтетичний облік ведеться в журналі-ордері № № 5В с.-г. Аналітичний облік ведеться у Звіті про витрати та вихід продукції основного виробництва форми № 5.5 с.-г., де на кожний вид промислових виробництв відкриваються окремі аналітичні рахунки.

Аналітичний облік ведеться за такими статтями:

1. Витрати на оплату праці

Д-т 233 К-т 661

2. Єдиний соціальний внесок

Д-т 233 К-т 651

2. Паливо та мастильні матеріали

Д-т 233 К-т 203

3. Сировина та матеріали

Д-т 233 К-т 201, 27

4. Роботи та послуги

- власних допоміжних виробництв

Д-т 233 К-т 234

- сторонніх організацій

Д-т 233 К-т 631, 68

5. Витрати на ремонт необоротних активів

- заробітна плата з відрахуваннями на соціальні заходи за виконання ремонту

Д-т 233 К-т 661, 652

- витрачено ремонтних матеріалів

Д-т 233 К-т 207

- послуги по ремонту

Д-т 233 К-т 234, 634, 68

6. Інші витрати на утримання основних засобів (амортизація)

Д-т 233 К-т 131

7. Інші витрати

Д-т 233 К-т 65

8. Непродуктивні витрати

Д-т 233 К-т 24

9. Загальновиробничі витрати

Д-т 233 К-т 233, 91

По обліку виходу продукції від промислових виробництв складається така кореспонденція рахунків

1. Оприбутковано готову продукцію від допоміжних виробництв

Д-т 26 К-т 233

2. Оприбутковано матеріальні цінності, малоцінні предмети від промислових виробництв

Д-т 20, 22 К-т 233

3. Списано вартість робіт, замовлень, наданих стороннім організаціям та особам

Д-т 90 К-т 233

 

- 3 -

 

Переробка зерна

На млинах можуть розмелювати зерно власне і давальницьке на борошно і на дерть. При помолі завідуючий млином, приймаючи продукцію, виписує помольну квитанцію (форма № 122) в двох примірниках, один з яких залишається у нього, а інший видається помольцю.

Об’єктами калькуляції є собівартість 1ц помолу і 1ц борошна чи дерті.

Собівартість 1ц помолу = (сума затрат – вартість власної продукції) /кількість змеленого зерна власного і давальницького;

Собівартість 1ц борошна (дерті) = (фактична собівартість 1ц помолу х кількість власного зерна + вартість власного зерна – вартість побічної продукції) / кількість борошна (дерті).

Якщо продуктивність млина при переробці зерна на дерть, наприклад, на 30% вища, ніж при його розмелі на борошно, то зерно, перероблене на борошно, перераховують в умовну продукцію із застосуванням коефіцієнта 1,0, а на дерть – 0,7.

 

Олійне виробництво

Спочатку визначають вартість макухи. Її оцінюють з врахуванням кормових одиниць і їх ціни, або за цінами, встановленими на ринку.

Потім визначають собівартість 1ц олії шляхом ділення затрат за мінусом вартості побічної продукції на кількість отриманої олії.

Якщо на олійниці переробляють сировину власну і давальницьку, то визначають собівартість 1ц переробки і 1ц олії аналогічно як по борошномельному виробництву.

Собівартість 1ц переробки = (затрати – вартість власної продукції) / кількість переробленої власної і давальницької продукції;

Собівартість 1ц олії = (собівартість 1ц переробки х кількість переробленої власної сировини + вартість власної сировини – вартість побічної продукції) / кількість олії.

 

Переробка овочів і фруктів

Об’єктом обчислення собівартості є 1000 умовних банок (маса 1 умовної банки – 400 гр.). Побічна продукція оцінюється за цінами можливого використання (для годівлі тварин).

Собівартість 1000 ум. банок = (витрати – побічна продукція) / кількість тис. ум. банок.

По солінню, квашенню овочів розраховують собівартість 1ц продукції шляхом ділення затрат (без вартості побічної продукції) на кількість продукції.

Непрямі витрати розподіляються пропорційно кількості продукції.

Аналогічно розраховують собівартість продукції в сушильному виробництві. Непрямі витрати розподіляються пропорційно центнеро-дням.

 

Виробництво комбікормів

При виробництві комбікормів, вітамінно-трав’яного борошна, кормосумішей розраховують собівартість кожного виду кормів. Непрямі витрати розподіляють пропорційно масі переробленої сировини.

Собівартість 1ц кормів = (витрати – вартість побічної продукції за ціною можливого використання або реалізації) / кількість кормів.

 

Переробка льону і конопель

Аналітичні рахунки відкривають за фазами (переділами):

1. Переробка соломки в тресту.

2. Переробка трести у волокно.

По першому переділу визначають собівартість 1ц трести шляхом ділення вартості соломки та затрат по її переробці в тресту на кількість трести.

По другому переділу визначають собівартість 1ц волокна.

Собівартість 1ц волокна = (собівартість трести + витрати по переробці – побічна продукція (костриця) за цінами можливого використання або реалізації) / кількість волокна.

 

Хлібопекарське виробництво

У цьому виробництві витрати відносяться на собівартість певного виду продукції. Об’єкт калькуляції – хлібобулочні вироби. Непрямі витрати розподіляються між видами продукції пропорційно виручці від реалізації.

Якщо обсяг хлібопекарського виробництва незначний, то відкривають один аналітичний рахунок і затрати між видами продукції розподіляють пропорційно виручці від реалізації.

 

Переробка молока

Витрати по переробці молока обліковують за такими переділами:

1. Переробка молока на вершки.

2. Переробка вершків на масло.

На першій стадії визначають собівартість 1ц вершків.

Собівартість 1ц вершків = (вартість молока + затрати на переробку – вартість знежиреного молока) / кількість вершків.

На другій стадії визначають собівартість 1ц масла.

Собівартість 1ц масла = (вартість вершків + витрати на переробку – вартість сколотин) / кількість масла.