Овочівництво відкритого ґрунту

План

1. Синтетичний та аналітичний облік витрат та виходу продукції рослинництва.

2. Підготовчі роботи до розрахунку собівартості продукції рослинництва.

3. Визначення собівартості окремих видів продукції рослинництва.

4. Розрахунок та списання калькуляційних різниць по продукції рослинництва.

 

- 1 -

Облік затрат на виробництво продукції рослинництва ведеться за такими статтями:

Витрати на оплату праці

2. Відрахування на соціальні заходи

3. Насіння та посадковий матеріал

4. Паливо та мастильні матеріали

5. Добрива

6. Засоби захисту рослин

7. Роботи та послуги

8. Витрати на ремонт необоротних активів

9. Інші витрати на утримання необоротних активів (амортизація)

10. Інші витрати (МШП, страхові платежі)

11. Загальновиробничі витрати.

Облік витрат та виходу продукції рослинництва ведеться на рахунку 23 “Виробництво” субрахунку 231 “Рослинництво” По дебету обліковуються затрат на виробництво продукції, по кредиту - вихід продукції по плановій собівартості з доведенням її в кінці року до рівня фактичної методом червоного сторно або додаткових проводок. Якщо на кінець року є сальдо по дебету, воно означатиме вартість затрат по незавершеному виробництву. Аналітичний облік ведуть у Звіті про витрати та вихід продукції основного виробництва (форма 5.5 с.-г.). Витрати обліковують за місяць та наростаючим підсумком з початку року. Аналітичні рахунки відкриваються по кожному виду виробництва (с.-г. культурах). У другій частині виробничого звіту показується вихід продукції по плановій собівартості.Синтетичний облік ведуть у журналі ордері № 5В с.-г..

По обліку витрат та виходу продукції рослинництва складається така кореспонденція рахунків:

1) нарахована оплата праці працівникам, зайнятим на вирощуванні с.-г. культур

231 661

2) єдиний соціальний внесок

231 651

3)списання на посів насіння та посадковий матеріал

231 208

4) витрачено паливо та мастильні матеріали

231 203

5) на вартість внесених під с.-г. культури мінеральних добрив

231 208

6) на вартість внесених під с.-г. культури органічних добрив

231 232

7) використано засоби захисту рослин

231 208

8) надано послуги рослинництву:

а) власними допоміжними виробництвами

261 234

б) підрядними організаціями

261 631

9) на ремонт с.-г. машин списуються запасні частини

231 207

10) нарахована амортизація по основних засобах, які використовувались в рослинництві

231 131

11) списано вартість використаних малоцінних та швидкозношуваних предметів

231 22

12) списано суму загальновиробничих витрат по рослинництву

231 91

13) від рослинництва оприбутковується:

основна продукція 27 231

побічна продукція 208 231

 

- 2 -

До обчислення фактичної собівартості продукції рослинництва виконуються підготовчі роботи, призначення яких полягає в обчисленні суми витрат на виробництво окремих видів продукції рослинництва.

Протягом року на аналітичних рахунках по обліку витрат на вирощування окремих культур відображається тільки частина основних витрат. Інша частина обліковується окремо як самостійний об’єкт обліку. Через це в кінці року при розрахунку собівартості виконаних робіт витрати на утримання основних засобів розподіляють між окремими об’єктами обліку у такій послідовності:

1) визначають собівартість робіт та послуг допоміжним виробництвам та списують калькуляційні різниці між фактичною та плановою їх собівартістю;

2) розподіляють загальні витрати на зрошування та осушування земель;

3) списують частину витрат бджільництва на с.-г. культури, що запилюються;

4) списують з витрат основного виробництва суму надзвичайних витрат;

5) розподіляють бригадні, цехові та загальновиробничі витрати;

6) визначають загальну суму витрат за об’єктом обліку;

7) визначають собівартість продукції рослинництва.

Перед розрахунком собівартості продукції необхідно:

1.Перевірити правильність записів по дебету і кредиту аналітичних рахунків.

2.Уточнити, чи повністю включені до витрат під урожай звітного року витрати минулих років за кожним видом незавершеного виробництва.

3.Перевірити повноту оприбуткування продукції.

При розрахунку величини витрат, які підлягають включенню до собівартості продукції, необхідно правильно визначити момент завершення виробничого процесу, витрати після якого не включаються до виробничої собівартості продукції. Умовно цей момент позначається словом “франко”.

Виробничу собівартість продукції рослинництва визначають:

1.Зерна, насіння соняшнику – франко-тік, або франко-місце зберігання;

2.Соломи, сіна – франко-місце зберігання;

3.Цукрових буряків, картоплі, баштанних культур, овочів, маточників цукрових буряків, коренеплодів – франко-поле (франко-місце зберігання);

4.Плодів, ягід винограду, листя тютюну, продукції лікарських та ефіроолійних культур і квітництва, овочів закритого ґрунту - франко-пункт приймання (зберігання);

5.Соломки та трести льону, конопель – франко-пункт зберігання чи переробки (на підприємстві);

6.Насіння трав, льону, конопель, овочевих та інших культур – франко-пункт зберігання;

7.Зеленої маси на корм – франко-місце споживання;

8.Зеленої маси на силос, трав’яного борошна, сінажу, гранул – франко-місце силосування, сіна жування, виробництва борошна, гранул.

У рослинництві необхідно дотримуватись встановленої послідовності обчислення собівартості відповідних видів продукції. Це викликано тим, що окремі види її, отримані від одних виробництв, можуть бути використані в інших виробництвах цієї ж галузі.

Побічна продукція не калькулюється. Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва визначається виходячи з розрахунково-нормативних витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов’язані із заготівлею побічної продукції.

- 3 -

Зернові культури

Об’єктами розрахунку собівартості зернових культур (крім кукурудзи) є: основна продукція – зерно і побічна – солома. Витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість робіт з доробки на току) становлять собівартість зерна, зерновідходів та соломи. Загальна сума витрат (за мінусом вартості соломи) розподіляється між зерном та зерновідходами. При цьому в зерновідходах розраховується вміст повноцінного зерна. Потім затрати (без вартості побічної продукції) ділять на загальну кількість повноцінного зерна. Після цього визначають суму витрат, що припадає на зерновідходи і знаходять собівартість одного ц зерновідходів шляхом ділення цих затрат на кількість зерновідходів.

У насінницьких підприємствах зерно на насіння оприбутковується за репродукціями:

супереліта, еліта, І та ІІ репродукції, інше зерно. При визначенні собівартості зерна різних репродукцій затрати (без вартості рядового зерна, соломи та зерновідходів) розподіляють між класами насіння пропорційно до його вартості по цінах реалізації.

1. Для цього все зерно оцінюють по цінах реалізації, шляхом множення кількості відповідно класу зерна на ціну реалізації.

2. Знаходять ціновий коефіцієнт розподілу витрат шляхом ділення суми витрат без вартості побічної продукції та зерновідходів на вартість продукції оціненої за реалізаційними цінами.

3. Знаходять суму витрат на кожен клас зерна шляхом множення вартості продукції по ціні реалізації на коефіцієнт розподілу витрат.

4. Знаходять собівартість 1ц зерна шляхом ділення суми витрат на кількість зерна.

 

Зерно кукурудзи

Об’єктом обчислення собівартості кукурудзи є зерно (в перерахунку на сухе). Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості на сухе зерно проводять після одержання даних про фактичний вихід зерна з качанів, який визначає хлібоприймальний пункт шляхом обмолоту середньодобових зразків з урахуванням базисної вологості зерна в качанах кукурудзи (базисна вологість приймається на рівні 14%).

Вихід сухого зерна із качанів кукурудзи, що залишається в господарстві, визначається за середнім відсотком виходу зерна базисної вологості, який встановлюється на основі реєстрів накладних на прийняте покупцями зерно. Собівартість 1ц зерна кукурудзи визначають діленням витрат на вирощування і збирання зерна (без вартості кукурудзиння) на масу сухого зерна.

Цукрові буряки.

Об’єктом калькуляції є коренеплоди. Якщо гичка використовується в господарстві, то вона оцінюється за нормативно-розрахунковими витратами на її заготівлю. Собівартість 1ц цукрових буряків визначається діленням загальної суми витрат на їх вирощування і збирання (без вартості гички) на фізичну масу буряків.

Цукрові буряки маточні

Від вирощування цукрових буряків маточних отримують ділові коренеплоди, а також коренеплоди, непридатні для подальшої висадки, та гичку.

По буряках маточних при розрахунку собівартості від загальної суми витрат віднесених на всю виготовлену продукцію віднімається вартість гички і забракованих буряків та додаються витрати на доочищення буряків, кагатування і догляд за кагатами в звітному році. Цю суму ділять на кількість центнерів буряків закладених у кагати і знаходять собівартість 1ц.

Браковані коренеплоди використовуються на корм худобі, або здаються на цукровий завод. Витрати на доочищення, кагатування, догляд за кагатами у звітному році повністю відносять на ділові коренеплоди.

Облік витрат по догляду за коренеплодами, починаючи з 1 січня та витрати на розкриття кагатів, вибирання коренів їх сортування ведеться на окремому аналітичному рахунку, на який списується після розкриття кагатів собівартість закладених на зберігання коренеплодів. У результаті сортування одержують буряки, придатні для висадки, та забраковані, які оцінюються за середньою собівартістю кормових буряків з урахуванням їх якості та визначається собівартість 1ц буряків-висадків діленням витрат (без вартості забракованих буряків) на фізичну масу одержаних буряків-висадків.

Насіння буряків

Витрати на вирощування насіння цукрових буряків обліковується на окремому аналітичному рахунку. На цьому рахунку також обліковуються витрати на очистку і сушку насіння. При обчисленні фактичної собівартості насіння цукрових буряків із загальної суми затрат віднімають вартість полови і ділять на кількість одержаного насіння.

Льон і конопля

Об’єктами розрахунку собівартості льону і коноплі є одержане насіння і соломка. Для визначення собівартості одиниці продукції витрати на їх вирощування розподіляють між насінням та соломкою пропорційно до їх вартості по ціні реалізації. Собівартість 1 ц продукції визначається шляхом ділення затрат на кількість продукції.

Соняшник на зерно

Собівартість насіння соняшнику визначається діленням загальної суми затрат на вирощування та збирання продукції (без вартості соняшничиння) на фізичну масу насіння після доробки.

Картопля

При вирощуванні ранньої картоплі стебла в господарстві можуть бути використані на силосування. У цьому випадку вони оцінюються виходячи із розрахунково-нормативних витрат на їх заготівлю.

Картопля оприбутковується з розподілом на стандартну і нестандартну. Нестандартну картоплю використовують на корм худобі і оцінюють по собівартості кормових буряків з врахуванням їх поживності. Собівартість 1ц картоплі визначається діленням загальної суми витрат на її вирощування та збирання (без вартості стебел та нестандартної) картоплі на кількість стандартної картоплі.

Баштанні культури

Собівартість 1ц продукції баштанних продовольчих культур обчислюють діленням всіх затрат на кількість одержаної продукції. Якщо облік ведеться в цілому за групою баштанних культур, витрати розподіляються між видами продукції пропорційно до їх вартості за цінами реалізації.

 

Сіяні трави

Об’єктами обчислення собівартості сіяних однорічних і багаторічних трав є кожен вид одержаної продукції (зелена маса, насіння, сіно). Якщо трави використовуються для виробництва одного виду продукції, то обчислення собівартості проводиться простим методом, тобто сума затрат ділиться на кількість одержаної продукції. При одержанні декількох видів продукції витрати на вирощування трав минулого і поточного років розподіляють пропорційно для площ використаних для одержання відповідного виду продукції, а витрати на збирання, транспортування, доробку певного виду продукції відносять безпосередньо на її собівартість.

При збиранні сіяних трав на насіння одержують основну продукцію (насіння) і побічну продукцію (солому). Вартість соломи виключається із загальної суми витрат, а решта суми становитиме собівартість одержаного насіння.

Обчислення собівартості багаторічних трав має свої особливості. Витрати на вирощування багаторічних трав поділяються на витрати минулих років і поточного року. Витрати минулих років (підготовка ґрунту, посів багаторічних трав, вартість насіння та інші витрати) рівномірно розподіляються за роками залежно від терміну експлуатації посівів. Ці витрати в розрізі статей додаються до витрат поточного року. Якщо посіви багаторічних трав будуть використовуватись протягом двох років, на кожен рік їх використання відносять по 50% витрат; якщо посіви використовуються три роки, то на продукцію першого року відносять 33 % витрат, другого року - 34%, третього року - 33%.

Витрати минулих років, які відносяться до продукції майбутнього року, розглядаються як незавершене виробництво за цими культурами. Витрати поточного року, пов’язані з вирощуванням і збиранням урожаю багаторічних трав, повністю відносять до собівартості продукції врожаю поточного року. Таким чином, до собівартості продукції багаторічних трав включається частина витрат минулих років і вся сума витрат поточного року. Подальше обчислення собівартості продукції багаторічних трав проводиться у такій же послідовності, як і однорічних.

 

- 4 -

Продукцію рослинництва по мірі надходження протягом року обліковують за плановою собівартістю. Фактична собівартість її визначається в кінці року. В результаті виникають дві оцінки продукції: за плановою собівартістю і фактичною. Це вимагає доведення планової собівартості продукції до рівня фактичної. Для цього вираховується різниця між фактичною і плановою собівартістю, тобто калькуляційна різниця. Калькуляційна різниця списується на відповідні рахунки пропорційно до маси продукції за напрямками її використання. На суму перевищення фактичної собівартості над плановою проводять додатковий запис. Якщо ж фактична собівартість нижча за планову, то калькуляційну різницю списують методом “червоного сторно”.

Після списання калькуляційних різниць на субрахунку “Рослинництво” можуть залишатися тільки витрати у незавершеному виробництві.

 

Тема: “ Облік витрат виходу продукції тваринництва та обчислення її собівартості”

План

Витрати на оплату праці

2. Відрахування на соціальні заходи

3. Корма та підстилка

4. Паливо та мастильні матеріали

5. Засоби захисту рослин

6. Роботи та послуги

7. Витрати на ремонт необоротних активів

8. Інші витрати на утримання необоротних активів (амортизація)

9. Інші витрати (МШП, страхові платежі)

10. Загальновиробничі витрати.

Облік витрат та виходу продукції рослинництва ведеться на рахунку 23 “Виробництво” субрахунку 231 “Тваринництво”. По дебету обліковуються затрат на виробництво продукції, по кредиту - вихід продукції по плановій собівартості з доведенням її в кінці року до рівня фактичної методом червоного сторно або додаткових проводок. Якщо на кінець року є сальдо по дебету, воно означатиме вартість затрат по незавершеному виробництву. Аналітичний облік ведуть у Звіті про витрати та вихід продукції основного виробництва (форма 5.5 с.-г.). Витрати обліковують за місяць та наростаючим підсумком з початку року. Аналітичні рахунки відкриваються по кожному виду виробництва (с.-г. тваринах). У другій частині виробничого звіту показується вихід продукції по плановій собівартості. Синтетичний облік ведуть у Журналі-ордері форми № 5В с.-г..

По обліку витрат та виходу продукції тваринництва складається така кореспонденція рахунків:

1) нарахована оплата праці працівникам тваринництва

232 661

1. Єдиний соціальний внесок

232 651

3)списано вартість згодованих тваринам кормів та використаної підстилки

232 208

4) витрачено паливо та мастильні матеріали

232 203

7) використано засоби захисту тварин

232 208

8) надано послуги тваринництву:

а) власними допоміжними виробництвами

232 234

б) підрядними організаціями

232 631

10) нарахована амортизація по основних засобах, які використовувались в рослинництві

232 131

11) списано вартість використаних малоцінних та швидкозношуваних предметів

232 22 22

12) списано суму загальновиробничих витрат по тваринництву

232 91

13) від тваринництва оприбутковується:

продукція с.-г. виробництва 27 232

приплід тварин 21 232

побічна продукція 208 232

 

- 2 -

Продукція свинарства

У спеціалізованих господарствах собівартість продукції свинарства розраховується за галуззю та за кожною спеціалізованою групою. Витрати на утримання основного стада свиней (свиноматок з поросятами до їх відлучення) становитимуть собівартість приросту живої маси і ділового приплоду.

Собівартість приросту і приплоду живої маси визначається діленням загальної суми затрат на утримання основного стада (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту і приплоду.

Собівартість 1 голови приплоду = (собівартість 1ц приросту і приплоду х на вагу приплоду): на кількість голів приплоду.

Собівартість 1ц живої маси поросят на момент їх відлучення від свиноматок = (вартість поросят під матками на початок року + витрати на утримання основного стада за поточний рік) поділити на живу масу (без загиблих) поросят, які відлучені та які залишаються під матками на кінець року.

Собівартість 1 гол. відлучених поросят = (вага відлучених поросят х на собівартість 1ц): на кількість голів.

Собівартість 1 ц приросту живої маси свиней на дорощуванні і відгодівлі визначається відповідно до порядку визначення собівартості продукції вирощування та відгодівлі худоби та птиці.

 

Продукція вівчарства

Витрати на утримання дорослого поголів’я і молодняку овець становлять собівартість продукції вівчарства. Їх розподіляють між видами основної та побічної продукції. До основної належить вовна, приріст живої маси, приплід. Молоко і шкури загиблих тварин вважаються побічною продукцією і оцінюються за цінами реалізації, гній оцінюють за розрахунково-нормативною вартістю.

На собівартість ягнят у романівському вівчарстві відноситься 12 %, каракульському - 15 %, у всіх інших напрямках(м’ясо-шерсті, шерстно –м’ясні) - 10% загальної суми витрат на утримання овець основного стада. Витрати на утримання овець (без вартості побічної продукції та приплоду) розподіляються між вовною і приростом живої маси. 1ц вовни прирівнюються до 5 одиниць, 1 ц приросту приймають за одиницю.

Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування, пакування, маркування вовни відносять безпосередньо на собівартість вовни.

Собівартість ягнят на момент відлучення складається собівартості приплоду та вартості приросту до моменту їх відлучення.

 

Продукція птахівництва

Собівартість птахівництва обчислюється на основі даних окремого обліку витрат на утримання дорослого стада і молодняку птиці відповідно до технології їх вирощування в конкретних виробничих умовах.

Заздалегідь визначають собівартість продукції дорослого стада птиці, оскільки яйця використовуються цехом інкубації. Потім обчислюють собівартість добового молодняку.

За промисловим та батьківським стадом курей та дорослої птиці інших видів (качки, гуси, індики) калькулюється собівартість 1тис. шт. яєць. Для цього від загальної суми затрат віднімають вартість побічної продукції (пух, перо, пташиний послід, биті яйця) і ділять на кількість тис. шт. яєць. Яйця батьківського стада птиці, не придатні для інкубації, оцінюються за собівартістю яєць промислового стада, а за його відсутності - за ціною реалізації.

По молодняку птиці визначають собівартість приросту і живої маси. Для визначення собівартості 1 ц приросту затрати за мінусом вартості побічної продукції ділять на кількість приросту. Яйця, отримані від молодняку птиці, вважаються побічною продукцією і оцінюються по цінах реалізації.

Собівартість 1ц живої маси обчислюється аналогічно до собівартості 1ц живої маси молодняку ВРХ та тварин на відгодівлі.

По цеху інкубації обчислюється собівартість голови ділового добового молодняку птиці. При інкубації можливе незавершене виробництво. Витрати на інкубацію яєць, які закладені після 10 грудня, розглядаються як затрати на незавершене виробництво. Для його оцінки планову собівартість 1 гол. добового молодняку потрібно поділити на тривалість інкубації у днях помножити на кількість яєць, що залишилися в інкубаторі на кінець року та на фактичний період інкубації в днях.

У процесі інкубації поряд з основною продукцією одержують побічну продукцію (не запліднені яйця, м’ясо забитих добових півників, призначених на корм тваринам, шкарлупа). Вартість побічної продукції за реалізаційними цінами чи цінами її використання віднімається від загальної суми витрат по цеху інкубації, які відносяться на продукцію звітного року.

Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію інкубації, необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розподіливши цю суму (без вартості побічної продукції) на кількість голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняку птиці.

Бджільництво.

Собівартість продукції бджільництва обчислюють з врахуванням виробничого напрямку даної галузі: медового, медово-запилювального, бджолорозплідницького і запилювального.

Певна частка витрат на утримання бджіл відноситься на запилені культури (20-40 %), а за плодоягідними культурами, насінниками конюшини, люцерни - 40-60 % (в залежності від розмірів площ запилених культур та їх урожайності).

Собівартість окремих видів продукції розраховується шляхом розподілу сум затрат пропорційно вартості продукції за цінами реалізації.

 

 

Тема: “Облік витрат, виходу продукції промислових виробництв та обчислення їх собівартості”

План

1. Методичні основи і завдання обліку промислових виробництв.

2. Облік затрат і виходу продукції промислових виробництв.

3. Калькулювання собівартості продукції в окремих промислових виробництвах.

 

- 1 -

 

Сільськогосподарські підприємства можуть мати власні промислові виробництва, які створюють з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. Промислові виробництва поділяють на три групи:

1) переробка сільськогосподарської продукції (олійниці, млини, консервні заводи, забій худоби і птиці, переробка зерна, овочів та ін.);

2) виробництва будівельних матеріалів (лісорозробки, цегельні та черепичні заводи, добування вапна та ін.);

3) інші виробництва (столярні майстерні, торфорозробки та ін.).

Промислові виробництва на сільськогосподарських підприємствах мають велике значення для рівномірного використання робочої сили, що важливо при сезонному характері роботи. Разом з тим вони дають можливість краще використати сільськогосподарську продукцію і підвищити ефективність її виробництва.

Залежно від виду продукції, складності і характеру організації її виробництва на промислових підприємствах застосовуються такі основні методи обліку і калькулювання фактичної собівартості продукції: прямий, нормативний, попередільний і позамовний.

Завдання обліку роботи промислових виробництв:

1. Правильне і економічно обґрунтоване нагромадження витрат по кожному виду продукції, виконаних робіт чи наданих послуг.

2. Достовірний облік виходу продукції за її видами з врахуванням якості.

3. Одержання необхідної інформації про роботу виробничих промислових підрозділів для контролю за їх діяльністю і прийняття управлінських рішень.

 

- 2 -

Облік затрат і виходу продукції промислових виробництв ведеться на рахунку 23 “Виробництво” субрахунку 233 “Промислове виробництво”. Рахунок активний, по дебету обліковуються затрати на виробництво, по кредиту – вихід продукції по плановій собівартості з доведенням її в кінці року до рівня фактичної. Сальдо по дебету означає суму незавершеного виробництва.

Записи про витрати та вихід продукції здійснюють на підставі бухгалтерських документів по оплаті праці, витрачанню матеріальних цінностей, виходу продукції. Документом по виходу продукції від промислових виробництв є Звіт про переробку продукції. Синтетичний облік ведеться в журналі-ордері № № 5В с.-г. Аналітичний облік ведеться у Звіті про витрати та вихід продукції основного виробництва форми № 5.5 с.-г., де на кожний вид промислових виробництв відкриваються окремі аналітичні рахунки.

Аналітичний облік ведеться за такими статтями:

1. Витрати на оплату праці

Д-т 233 К-т 661

2. Єдиний соціальний внесок

Д-т 233 К-т 651

2. Паливо та мастильні матеріали

Д-т 233 К-т 203

3. Сировина та матеріали

Д-т 233 К-т 201, 27

4. Роботи та послуги

- власних допоміжних виробництв

Д-т 233 К-т 234

- сторонніх організацій

Д-т 233 К-т 631, 68

5. Витрати на ремонт необоротних активів

- заробітна плата з відрахуваннями на соціальні заходи за виконання ремонту

Д-т 233 К-т 661, 652

- витрачено ремонтних матеріалів

Д-т 233 К-т 207

- послуги по ремонту

Д-т 233 К-т 234, 634, 68

6. Інші витрати на утримання основних засобів (амортизація)

Д-т 233 К-т 131

7. Інші витрати

Д-т 233 К-т 65

8. Непродуктивні витрати

Д-т 233 К-т 24

9. Загальновиробничі витрати

Д-т 233 К-т 233, 91

По обліку виходу продукції від промислових виробництв складається така кореспонденція рахунків

1. Оприбутковано готову продукцію від допоміжних виробництв

Д-т 26 К-т 233

2. Оприбутковано матеріальні цінності, малоцінні предмети від промислових виробництв

Д-т 20, 22 К-т 233

3. Списано вартість робіт, замовлень, наданих стороннім організаціям та особам

Д-т 90 К-т 233

 

- 3 -

 

Переробка зерна

На млинах можуть розмелювати зерно власне і давальницьке на борошно і на дерть. При помолі завідуючий млином, приймаючи продукцію, виписує помольну квитанцію (форма № 122) в двох примірниках, один з яких залишається у нього, а інший видається помольцю.

Об’єктами калькуляції є собівартість 1ц помолу і 1ц борошна чи дерті.

Собівартість 1ц помолу = (сума затрат – вартість власної продукції) /кількість змеленого зерна власного і давальницького;

Собівартість 1ц борошна (дерті) = (фактична собівартість 1ц помолу х кількість власного зерна + вартість власного зерна – вартість побічної продукції) / кількість борошна (дерті).

Якщо продуктивність млина при переробці зерна на дерть, наприклад, на 30% вища, ніж при його розмелі на борошно, то зерно, перероблене на борошно, перераховують в умовну продукцію із застосуванням коефіцієнта 1,0, а на дерть – 0,7.

 

Олійне виробництво

Спочатку визначають вартість макухи. Її оцінюють з врахуванням кормових одиниць і їх ціни, або за цінами, встановленими на ринку.

Потім визначають собівартість 1ц олії шляхом ділення затрат за мінусом вартості побічної продукції на кількість отриманої олії.

Якщо на олійниці переробляють сировину власну і давальницьку, то визначають собівартість 1ц переробки і 1ц олії аналогічно як по борошномельному виробництву.

Собівартість 1ц переробки = (затрати – вартість власної продукції) / кількість переробленої власної і давальницької продукції;

Собівартість 1ц олії = (собівартість 1ц переробки х кількість переробленої власної сировини + вартість власної сировини – вартість побічної продукції) / кількість олії.

 

Переробка овочів і фруктів

Об’єктом обчислення собівартості є 1000 умовних банок (маса 1 умовної банки – 400 гр.). Побічна продукція оцінюється за цінами можливого використання (для годівлі тварин).

Собівартість 1000 ум. банок = (витрати – побічна продукція) / кількість тис. ум. банок.

По солінню, квашенню овочів розраховують собівартість 1ц продукції шляхом ділення затрат (без вартості побічної продукції) на кількість продукції.

Непрямі витрати розподіляються пропорційно кількості продукції.

Аналогічно розраховують собівартість продукції в сушильному виробництві. Непрямі витрати розподіляються пропорційно центнеро-дням.

 

Виробництво комбікормів

При виробництві комбікормів, вітамінно-трав’яного борошна, кормосумішей розраховують собівартість кожного виду кормів. Непрямі витрати розподіляють пропорційно масі переробленої сировини.

Собівартість 1ц кормів = (витрати – вартість побічної продукції за ціною можливого використання або реалізації) / кількість кормів.

 

Переробка льону і конопель

Аналітичні рахунки відкривають за фазами (переділами):

1. Переробка соломки в тресту.

2. Переробка трести у волокно.

По першому переділу визначають собівартість 1ц трести шляхом ділення вартості соломки та затрат по її переробці в тресту на кількість трести.

По другому переділу визначають собівартість 1ц волокна.

Собівартість 1ц волокна = (собівартість трести + витрати по переробці – побічна продукція (костриця) за цінами можливого використання або реалізації) / кількість волокна.

 

Хлібопекарське виробництво

У цьому виробництві витрати відносяться на собівартість певного виду продукції. Об’єкт калькуляції – хлібобулочні вироби. Непрямі витрати розподіляються між видами продукції пропорційно виручці від реалізації.

Якщо обсяг хлібопекарського виробництва незначний, то відкривають один аналітичний рахунок і затрати між видами продукції розподіляють пропорційно виручці від реалізації.

 

Переробка молока

Витрати по переробці молока обліковують за такими переділами:

1. Переробка молока на вершки.

2. Переробка вершків на масло.

На першій стадії визначають собівартість 1ц вершків.

Собівартість 1ц вершків = (вартість молока + затрати на переробку – вартість знежиреного молока) / кількість вершків.

На другій стадії визначають собівартість 1ц масла.

Собівартість 1ц масла = (вартість вершків + витрати на переробку – вартість сколотин) / кількість масла.

 

План

1. Синтетичний та аналітичний облік витрат та виходу продукції рослинництва.

2. Підготовчі роботи до розрахунку собівартості продукції рослинництва.

3. Визначення собівартості окремих видів продукції рослинництва.

4. Розрахунок та списання калькуляційних різниць по продукції рослинництва.

 

- 1 -

Облік затрат на виробництво продукції рослинництва ведеться за такими статтями:

Витрати на оплату праці

2. Відрахування на соціальні заходи

3. Насіння та посадковий матеріал

4. Паливо та мастильні матеріали

5. Добрива

6. Засоби захисту рослин

7. Роботи та послуги

8. Витрати на ремонт необоротних активів

9. Інші витрати на утримання необоротних активів (амортизація)

10. Інші витрати (МШП, страхові платежі)

11. Загальновиробничі витрати.

Облік витрат та виходу продукції рослинництва ведеться на рахунку 23 “Виробництво” субрахунку 231 “Рослинництво” По дебету обліковуються затрат на виробництво продукції, по кредиту - вихід продукції по плановій собівартості з доведенням її в кінці року до рівня фактичної методом червоного сторно або додаткових проводок. Якщо на кінець року є сальдо по дебету, воно означатиме вартість затрат по незавершеному виробництву. Аналітичний облік ведуть у Звіті про витрати та вихід продукції основного виробництва (форма 5.5 с.-г.). Витрати обліковують за місяць та наростаючим підсумком з початку року. Аналітичні рахунки відкриваються по кожному виду виробництва (с.-г. культурах). У другій частині виробничого звіту показується вихід продукції по плановій собівартості.Синтетичний облік ведуть у журналі ордері № 5В с.-г..

По обліку витрат та виходу продукції рослинництва складається така кореспонденція рахунків:

1) нарахована оплата праці працівникам, зайнятим на вирощуванні с.-г. культур

231 661

2) єдиний соціальний внесок

231 651

3)списання на посів насіння та посадковий матеріал

231 208

4) витрачено паливо та мастильні матеріали

231 203

5) на вартість внесених під с.-г. культури мінеральних добрив

231 208

6) на вартість внесених під с.-г. культури органічних добрив

231 232

7) використано засоби захисту рослин

231 208

8) надано послуги рослинництву:

а) власними допоміжними виробництвами

261 234

б) підрядними організаціями

261 631

9) на ремонт с.-г. машин списуються запасні частини

231 207

10) нарахована амортизація по основних засобах, які використовувались в рослинництві

231 131

11) списано вартість використаних малоцінних та швидкозношуваних предметів

231 22

12) списано суму загальновиробничих витрат по рослинництву

231 91

13) від рослинництва оприбутковується:

основна продукція 27 231

побічна продукція 208 231

 

- 2 -

До обчислення фактичної собівартості продукції рослинництва виконуються підготовчі роботи, призначення яких полягає в обчисленні суми витрат на виробництво окремих видів продукції рослинництва.

Протягом року на аналітичних рахунках по обліку витрат на вирощування окремих культур відображається тільки частина основних витрат. Інша частина обліковується окремо як самостійний об’єкт обліку. Через це в кінці року при розрахунку собівартості виконаних робіт витрати на утримання основних засобів розподіляють між окремими об’єктами обліку у такій послідовності:

1) визначають собівартість робіт та послуг допоміжним виробництвам та списують калькуляційні різниці між фактичною та плановою їх собівартістю;

2) розподіляють загальні витрати на зрошування та осушування земель;

3) списують частину витрат бджільництва на с.-г. культури, що запилюються;

4) списують з витрат основного виробництва суму надзвичайних витрат;

5) розподіляють бригадні, цехові та загальновиробничі витрати;

6) визначають загальну суму витрат за об’єктом обліку;

7) визначають собівартість продукції рослинництва.

Перед розрахунком собівартості продукції необхідно:

1.Перевірити правильність записів по дебету і кредиту аналітичних рахунків.

2.Уточнити, чи повністю включені до витрат під урожай звітного року витрати минулих років за кожним видом незавершеного виробництва.

3.Перевірити повноту оприбуткування продукції.

При розрахунку величини витрат, які підлягають включенню до собівартості продукції, необхідно правильно визначити момент завершення виробничого процесу, витрати після якого не включаються до виробничої собівартості продукції. Умовно цей момент позначається слово