Ринок праці з недосконалою конкуренцією.

Двостороння монополія виникає на ринку праці за умов, коли між профспілкою і спілкою підприємців укладено угоду. На такому ринку ціна однозначно не встановлюється, а замість конкретної точки існує область можливої згоди. Залежно від сили кожної із сторін ринкової угоди, рівноважна ціна встановлюється в інтервалі між ціною профспілки і ціною монопсонії. Співвідношення обсягів попиту і пропозиції теж не визначено однозначно. Профспілка в свою чергу намагається підняти рівень з/п, скорочуючи пропозицію праці. Т.ч., при відносно невеликих відмінностях у чисельності працівників підходи до визначення з/п різко відрізняються.

 

 

58. Капітал і процентний дохід. Капітал – це ресурс тривалого користування, що створюється з метою вир-ва більшої кіль-ті товарів і послуг. Сутнісна риса кап.блага полягає в тому. Що воно водночас є і фактором вир-ва, і продуктом. Коли мова йде про капітал як про об’єкт купівлі-продажу на ринку ресурсів, то мається на увазі не весь запас кап.благ наявний в економіці, а потік нового капіталу, що з’являється в даний період у вир-ві (під-ва пред’являють попит на тимчасово вільні грошові засоби. Які можна витрачати на зазначені блага і повернути, віддавши частину прибутку від їх викор-ня у майбутньому). Отже, якщо мова йде про ринок капіталу, то мається на увазі ринок грошового капіталу. На ньому об’єкт купівлі-продажу переходить з рук у руки тимчасово, а тому всі екон.форми угод тісно переплетені з сис-мою прав власності і дуже різноманітні. Інструментами ринку капіталу можуть бути безпосередньо кредитні ресурси, цінні папери та інші похідні контракти. виробничий фактор довгострокового користування – це фізичний капітал, що виступає у вигляді кап.товарів для вир-ва товарів та послуг. Сукупний запас фіз..капіталу виступає у вигляді основних фондів фірми. Осн.фонди збільшуються в процесі здійснення інвестування або кап.вкладення.

59. Пропозиція заощаджень.

Грошові засоби акумулюються шляхом заощаджень або утримання від поточного споживання. Д/г спрямовують кошти на кап.блага шляхом заощадження грошей у вигляді різних фінансових активів. Власники фін.активів чи заощаджень сподіваються отримати деякий дохід. Його рівень характеризує %-на ставка (щорічний дохід від вкладених коштів). Розрізняють номінальну і реальну %-ні ставки. Номінальна ставка показує, на яку величину сума, що її повертає позичальник кредитору, перевищує величину отриманого кредиту. Реальна ставка виражається в грошових одиницях постійної споживчої спроможності і визначається як номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції. За умов доск.конкуренції існує тенденція до встановлення єдиної %-ї ставки. В реальних умовах діапазон досить широкий, що обумовлено терміновістю і розміром позики, діючою сис-мою оподаткування, стр-рою ринку капіталу та ін. Ціною позичкового капіталу виступає позичковий % (це частка створеної вартості, що передається функціонуючим підприємцям за рахунок сплати та викор-ня позичкового капіталу). Норма відсотка: r=позичковий %/ позичковий капітал*100%. Норма % впливає на рівень інвестування в економіку (низькі % ставки сприяють підвищенню ділової активності підприємців). Інвестування – це викор-ня чатини поточного вир-ва для збільшення осн.фондів фірми. Поділяється на валове і чисте. Підприємець здійснює купівлю кап.товару з метою доходності свого бізнесу. При цьому він співставляє очікуваний доход від викор-ня даного капіталу з витратами на його купівлю і експлуатацію (дисконтування).

 

60. Визначення ринкової ставки позичкового % за умов досконалої конкуренції. Дисконтована (сучасна) вартість (PV) – це сума, яку необхідно заплатити в даний момент за кап.товари, щоб ч-з певний строк мати бажаний дохід. PV=SP/(1+r)^t, де PV-дисконтована вартість, SP-ціна пропозиції, r-норма %, t-період, за який ми хочемо одержати певний доход. Ця ф-ла застосовується при аналізі доречності купівлі кап.товару. знаючи ціну пропозиції, обладнання, норму %, рівень річного доходу від придбання обладнання та його ліквідну вартість, можна достатньо точно розрахувати наслідки інвестиційного рішення.

Між ціною пропозиції і ціною попиту існує наст.взаємозв’язок. DP=PV. Фірма купує кап.товар, якщо ціна попиту на нього перевищує його ціну пропозиції. Фірма не купує жодної одиниці кап.товару у випадку, якщо DP<SP, тому що гроші, покладені в банк при існуючій нормі % принесуть більший доход.

 

Поняття ринкової рівноваги.

Для розгляду взаємодії попиту і пропозиції необх. сумістити криві попиту і пропозиції на одному графіку (рис.)

Модель показує, що із всіх можливих обсягів продажу і закупок товару за різними цінами існує тільки одна ціна, за якої наміри споживачів і виробни­ків співпадають. Це і є рівноважна ринкова ціна (Р_рів), яка визнача­ється т. С на перетині кривих попиту і пропозиції, а відповідний цій цілі обсяг попиту і пропозиції (Q_рів) є рівноважним, тобто вся ви­роблена продукція може бути закуплена споживачами.

Наміри споживачів і виробників товару з приводу його кількості за кожним варіантом цін можуть не збігатися. Встановлення ціни, що перевищує рівноважну призводить до появи надлишку товару, а ціни, яка нижча за рівноважну— до дефіциту. Будь-який відхід від ціни рівноваги приводить в дію ринковий механізм, який повертає ринок у рівноважний стан.

Отже, Ринкова рівновага — це ситуація, коли наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються, так, що при певній ціні товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту.

 

Рівновага обміну.

Ефективність при обміні обумовлена, насамперед, гранич.нормами заміщення, які притаманні учасникам мінових (торгових) операцій. До тих пір, поки ці норми різняться між собою. Існує можливість взаємовигідного обміну й підвищення ефективності. Розподіл товарів є ефективним тоді, коли гранич.норми заміщення між будь-якими парами товарів однакові для всіх споживачів, тобто подальше продовження мінових операцій призведе до зниження ефективності розподілу.

Умови ефективності обміну у формалізованому вигляді можна представити таким чином. Два споживачі С і Пшляхом взаємообміну міняють кількості придбаних товарів А і В доти, поки співвідношення цін на них не дорівнюватиме їхнім граничюнормам заміщення товару А товаром В: (17.1 ст.169)

Якщо розглядати споживання товару В як еквівалент грошових витрат (З) на придбання всіх інших товарів, крім товару А, то можна сформулювати такі умови еф-ті: (17.2 ст.169).

При цьому можна визначити суму грошей (З), яку споживачі С і П можуть залучити для додаткової кількості товару А. Значення грани.нора заміщення хар-зує певну суму грошей, призначену для придбання інших товарів, яку потрібно спрямувати для додатк.одиниці товару А.

 

Ефективність у виробничій сфері.

Ефективність у вир-ві досягається, коли фірма не може зменшити вартість вир-ва певного фіксованого обсягу випуску зміною обсягів використання факторів вир-ва. Виробнича ефективність, в свою чергу, потребує досягнення 2 умов: технологічної ефективності і економічної ефективності. Окрема фірма досягає виробничої ефективності, якщо її виробничому рішенню відповідає точка на кривій граничної вартості (тобто на кривій пропозиції). Галузь досягає виробничої ефективності, якщо обсяг її випуску відповідає якійсь точці кривої галузевої пропозиції. В економіці в цілому досягається виробнича ефективність, якщо всі фірми мінімізують вартість вир-ва, тоді стан економіки відповідає якійсь точці на кривій виробничих можливостей економіки. Отже, ефективність у вир-ві досягається при такому розподілі ресурсів між галузями, що неможливий їх перерозподіл, який збільшував би вир-во будь-якого блага без зменшення вир-ва хоча б одного з інших благ. Для геометричної проблеми розподілу ресурсів скористаємось графічною моделлю Еджворта для вир-ва, яка зовні схожа на відповідну модель для економіки обміну.