Мета, завдання і зміст дисципліни.

Мета, завдання і зміст дисципліни.

Основою функціонування МЕ є ринок, тобто механізм, який зводить разом споживачів і продавців з метою визначення ціни та обсягу продажу товарів.

Осн. мета- це допомогти студентам здобути знання поведінки ек. суб’єктів у ринкових умовах, озброїти їх методикою прийняття госп. рішень за наявних обмежень засобів і альтернативних можливостей.

Стр-ра та зміст дисципліни базується на таких розділах, як: предмет і метод МЕ, теорія поведінки споживача, теорія вир-ва, теорія ринкових стр-р, ринок продукту, ринки факторів вир-ва, ринок праці, а також рівновага та ефективність ринкової сис-ми.

Корисність в ЕТ і проблема її виміру.

Корисність - задоволення, або насолоди, який отримують люди від споживання товарів або послуг (англ. Дж. Бентам).

Але корисність поняття індивід.-суб’єктивне і не має єдиного кількісного виміру. Корисність - це властивість задовольняти потреби. Воно не тотожне поняттю "користь". Є речі, які не мають практичної користі, але мають корисність. Напр., картини. Корисність речі суттєво відрізняється для різних людей. Окуляри мають велику користь для людини з порушеним зором і зовсім не потрібні людині, яка має добрий зір.

Корисність збільшується, якщо збільшується кіль-сть товару що споживається, у цьому випадку зростає загальна корисність, але зростання загальної корисності уповільнюється зі збільшенням споживання, це є наслідком того що зменшується додаткова, або гранична корисність.

Сукупна корисність(TU) зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншою і меншою мірою.

Гранична корисність(MU) додаткова корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару чи послуги.

Теорія поведінки споживача пояснює чому крива попиту має від’ємний нахил вниз і чому споживачі вибирають для споживання саме ті, а не інші товари та послуги.

Теорія поведінки споживача пояснює як споживачі витрачають свої доходи, маючи за мету досягти якнайкращого задоволення своїх потреб.

Теорія споживацького вибору заснована на припущені, що споживачі поводяться раціонально, намагаючись максимізувати задоволення своїх потреб у процесі купівлі та споживання товарів і послуг у певному сполученні.

Умова за яких споживач надає перевагу певним товарам та послугам:

1.здібність до ранжування альтернатив

2.транзитивність потреб споживача

3.більша кіл-сть товару має перевагу над меншою.

 

З-н спадної граничної корисності блага. Перший з-н Госсена.

Споживач здобуває спадаючу граничну корисність з блага, якщо кожна наступна спожита одиниця цього блага додає до сукупної корисності менше, ніж попередня одиниця. Таким чином, в динамічному ряді граничних корисностей спожитих товарів на певному етапі кор-сть дорівнюватиме нулю, а потім стане від‘ємною.

Згідно з з-ном спадної гран. корисності величина гран. корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кіл-сті товару, що споживається.

Гранична корисність благо спадає, тобто корисність кожної наступної одиниці блага, яку одержуємо в даний момент менше корисності попередньої одиниці-це 1-й з-н Госсена.

З-н спадної граничної корисності свідчить, що в кожному проміжку часу, коли смаки споживачів не змінні гранична корисність кожної наступної одиниці продукту знижується.

Вплив зміни доходу на бюджетну лінію, а також вплив зміни ціни товару на бюджетну лінію:

Ф-ція корисності-це співвідношення між обсягами товарів та послуг, що споживаються і рівнем корисності, тобто задоволення від споживання товару, якого досягає споживач.

Ф-ція корисності може бути представлена, як U=f(Qx;Qy)

U -корисність

Qx -кіл-сть товару x, що спожив. за певний період.

Qy - кіл-сть товару y, що спожив. за певний період.

Спрощена ф-ція корисності концентрує увагу на осн. чинниках, що впливають на вибір споживача, який здійснюється у межах споживання тільки 2-х товарів, ї різних кількісних комбінацій.

 

Оптимізація споживання за умови множинності споживчих благ.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність при даних бюджетних обмеженнях, рухаючись вздовж бюджетної лінії. В процесі споживання споживач може знайти точку, яка б відповідала max задоволенню його потреб, тобто відповідала найбільшій корисності. Така точка буде розташована на найвищій кривій байдужості, яка може бути ним досягнута в межах даного бюджету.

Рівновага споживача-це досягання max сукупності корисності. Вона досягається за умови дотримання принципу рівної корисності.

Max корисність досягається тоді, коли остання грошова одиниця, яка використана на придбання товару А і остання грошова одиниця, яка використана на придбання товару Б забезпечують однакову граничну корисність:

Споживач при заданих цінах і бюджеті максимізує свою ф-цію корисності, якщо відношення граничної корисності блага до його ціни однакове по всіх благах і дорівнює граничній корисності грошей-це 2-й з-н Госсена, коли споживач розподіляє свій бюджет у відповідності з цим з-ном, тоді його стр-ра покупок стає оптимальною(оптимум споживача).

Такий стан наз-ть рівновагою споживача, т.я. б-я зміна у стр-рі покупок знижує рівень його задоволення.

 

 

Бюджетна лінія.

Криві байдужості дозволяють виявити переваги споживача,. але не враховують такі фактори впливу на процес споживання, як ціни товарів та доход споживача. Для того щоб визначити, який саме набір товарів чи послуг придбає споживач, потрібна додаткова інформація, яка пов”язана з бюджетним обмеженням.

Б.о. – це лінія, яка показує, яку кількість товарів та послуг (споживацьких наборів) може придбати споживач за певну суму грошей у межах свого доходу I. Рівняння Б.о.: I=PxQx+PyQy, де I - доход (бюджет) споживача; Рх,Ру – ціна відповідно товару х та у; Qx,Qy – їх кількості.

Фактори, що впливають на бюджетну лінію:

· зміна доходу споживача;

· зміна цін на товари.

При зміні доходу бюджетна лінія переміщується відповідно до його збільшення з I1 до I2 (рис.2) (або зменшення з I2 до I1) і займає паралельне попередньому положення. Зміна ціни на товар х приводить до відповідної зміни кута нахилу бюджетної лінії (рис.3).

Надлишок споживача.

Рішення про кіль-ть, в якій варто споживати б-я благо – це рез-тат зіставлення споживачем вигод і витрат. Виражаючи корисність блага в грошових одиницях, отримуємо цінність блага. Витрати споживання або вартість даної кіль-ті блага – це грошові кошти або ринкова ціна блага, помножена на кіль-ть одиниць блага. Вигоди або цінність перевищують витрати або вартість, оскільки споживач готовий заплатити за попередні одиниці блага більш високу ціну, ніж ту, яку він реально платить при купівлі. Різниця між цінністю і вартістю блага назив.споживчим надлишком, або надлишком споживача. Надлишок споживача можна розглядати як різницю між максимальною ціною, яку споживач заплатив би за кожну кіль-ть блага і ринковою вартістю цієї кіль-ті.

 

Попит і закон попиту.

Обсяг (величина) попиту є саме такою кількістю товару, яку бажає і може придбати споживач (споживачі) в певний проміжок часу за деякою ціною (з діапазону можливих цін) за інших незмінних умов.

Закон попиту – зростання ціни за інших незмінних умов призводить до зменшення обсягу попиту, і навпаки. Графічно така залежність має вигляд лінії з від’ємним нахилом.

Якщо змінюється ціна товару, то спостерігається зміщення вздовж лінії попиту (а–>в), а якщо змінюється якась з нецінових детермінант – зміщення самої лінії попиту (D₁–> D₂). Ці зміни діагностуються по-різному і називаються, відповідно, змінами обсягу попиту та змінами умов попиту (або попиту в цілому).

Умови, в яких форм-ся попит, хар-ть середовище, в якому здійснюють свій вибір споживачі. Основними чинниками (детермінантами) попиту, окрім ціни даного товару (QD=f(P)), вважаються:

· Ціни товарів-замінників;

· Ціни доповнюючих товарів;

· Дохід споживачів (І);

· Уподобання споживачів (М);

· Очікування споживачів щодо змін на ринку (О);

· Природні (зовнішні) умови споживання (Z).

Зазначені чинники, що їх називають неціновими детермінантами попиту, визначають умови, в яких форм-ся попит.

Крива попиту показує, яку кіл-сть товару готові придбати покупці за різними цінами в даний час.

Ринковий попит – це попит, який визначається як загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни. Крива ринкового попиту характеризує сукупність обсягів товару, на який пред”являється попит, при умові, що ціна задовольняє всіх покупців товару. Ця крива визначається сумою індивідуальних попитів при кожній ціні.

Крива попиту має від’ємний нахил. Це означає, що чим нижча ціна товару, тим більша його кіл-сть може бути куплена покупцями і навпаки.

 

19. Аналіз зміни попиту в цілому та величини попиту. Існує принципова різниця між зміною величини попиту, тобто обсягу попиту і зміною попиту (попиту в цілому). Величина попиту є ф-цією сукупності чинників на даний товар. Поділ чинників попиту на цінові та нецінові дає можливість узагальнити їх дію на величину попиту. Якщо діє ціновий фактор, зміна величини попиту відбувається переміщенням впродовж кривої попиту. Якщо діє 1 з нецінових факторів, то відбувається зміщення самої кривої попиту. Переміщення кривої попиту вправо означає збільшення попиту Д, а переміщення кривої попиту вліво – зниження попиту.

 

 

Цінова еластичність попиту.

Важливу роль у вивченні можливих реакцій економічних суб”єктів на зміну ціни відіграє поняття еластичності. Еластичність – це чутливість однієї економічної змінної до зміни іншої економічної змінної, її здатність реагувати на цю зміну. Еластичність попиту відносно ціни (цінова еластичність) показує, наскільки змінюється обсяг попиту залежно від зміни ціни. При зміні еластичності попиту практичне значення мають не абсолютні величини, а відносні. Тому

де ЕDP – цінова еластичність попиту; DQ – зміна обсягу попиту; DР – зміна ціни.

Якщо зміна ціни на 1% викликає зміну обсягу попиту більшу, ніж 1%, - маємо еластичний попит, ЕDP >1 Якщо зміна ціни на 1% призводить до зміни в обсязі попиту меншої,, ніж 1%, - маємо нееластичний попит, ЕDP <1. Попит одинично-еластичний, коли ЕDP=1 (це означає, що попит зростає (спадає) відповідно до зміни ціни).Якщо зміна ціни не викликає ніякої зміни попиту (тобто ЕDP=0), тоді ми маємо абсолютно нееластичний попит. Якщо ж нескінченно мала змінна ціни викликає нескінченне розширення попиту (тобто ЕDP=¥), тоді ми маємо досконало еластичний попит. Точкова ел-ть характеризує відносну зміну попиту при нескінченно малій зміні ціни. Дугова ел-ть –ел-ть між двома точками і визначаёться як середня ел-ть за формулою центральної точки.

Формула центральної точки цінової ел-ті

Фактори цінової еластичності:

-Важливість товару для споживача (предмети розкошу- ел., хліб – неел.)

-Рівень замінюваності товару (чим більше субститутів – тим більша ел. попиту)

-Питома вага товару в доході споживача (чим більша – тим ел-ше)

Фактор часу (попит на товар біль еластичний в довгостроковому періоді)

 

Еластичність пропозиції.

Еластичність пропозиції показує зв’язок між зміною ціни товару і обсягом його пропозиції. Коефіцієнт прямої еластичності пропозиції від ціни Еs

вказує, на скільки процентів зміниться обсяг пропозиції товару за зміни ціни на 1%

Цінова еластичність пропозиції визначається співвідношенням відсоткової зміни обсягу пропозиції відносно відсоткової зміни ціни.

Слід визначити, що визначення цінової еластичності пропозиції таке саме як і цінової еластичності попиту. Єдина різниця полягає в тому, що чутливість обсягу пропозиції до зміни ціни позитивна в той час, як чутливість обсягу попиту до зміни ціни на товар від’ємна.

Фактори, що впливають на ел-ть: 1.мобільність товаровиробника, гнучкість і рівень завантаження виробничих потужностей підприємства; 2.характер застосовуваної технології; 3.можливості мобілізації внутрішніх та зовнішніх джерел накопичення; 4.фактор часу для зміни обсягу пропозиції.

Фактор часу відіграє важливу роль у визначенні цінової еластичності пропозиції. Чим довший період часу, який може бути використаний для зміни обсягу пропозиції, тим більша її еластичність.

В теоретичній економіці важливе значення має взаємодія попиту і пропозиції-тобто ринкова рівновага.

Ринкова рівновага приводить до синхронізації цін попиту і пропозиції, що обумовлює рівно важність обсягу попиту і пропозиції.

 

Основні ознаки олігополії.

Олігополія – ринкова структура, в якій домінує декілька підприємств, а входження нових виробників у ринок ускладнене.Олігопольна структура ринку посідає проміжне становище між монополією та монополістичною конкуренцією, тому деякі її ознаки не мають однозначного тлумачення, а саме:

-на ринку діє невелика кількість підприємств;

-окреме підприємство може пропонувати на ринку однорідний або диференційований продукт;

-підприємства мають неоднакову ринкову владу;

-вступ до галузі ускладнен через різні бар’єри;

-може мати місце нецінова конкуренція.

Головна риса олігополістичного ринку – загальна взаємозалежність його учасників. Кожний олігополіст при визначенні лінїї своєї економічної поведінки повинен врахувати поведінку як споживачів продукції, так і конкурентів, оскільки їх реакція на його дії може бути не однозначною. Не існує загальної теорії олігополії. Характерними ознаками олігополії є: 1. в олігопольній галузі конкурують між собою лише декілька фірм, кожна з яких самост.може впливати на ринкову ціну; 2. товар, що вигот.олігополіст.фірмами, може бути як диференційованим, так і стандартизованим; 3. фірми усвідомлюють заг.взаємозалежність (приймаючи рішення, вони вимушені зважати на реакцію своїх конкурентів). Причини виникнення олігоп.стр-р: ефект масштабу, переваги злиття, бар’єри для вступу в галузь. Найбільш поширені моделі олігополії зазвичай розглядаються на прикладі дуополістичної структуриринку. Дуополія – це структура ринку, за якої пропозиція представлена двома постачальниками.

Ефективність олігополії.

Ефективність олігополії здійснюється за такою схемою: фірма А та фірма Б діють в умовах дуополії, тобто ринковій стр-рі в якій тільки 2 виробника постачають на ринок стандартизований товар.

Кожна фірма обирає цінову стратегію і встановлює або високу, або низьку ціну.

Матриця рез-тів ринкової стратегії 2-х фірм.

Стратегія фірми Б

Фірма А призначає високу Р

Фірма А призначає низьку Р

Призначає високу Р

30 30

15 50

Призначає низьку Р

50 15

20 20

Прибуток фірми А показаний червоним, прибуток фірми Б-чорним.

При цьому мають місце варіанти цінової стратегії, коли фірми діють без змови.

В цьому випадку фірми встановлюють високі ціни і кожна отримує високі прибутки. Коли фірми встановлюють низькі ціни прибутки кожної встановлюються на низькому рівні.

Якщо одна фірма встановлює низьку ціну, а інший конкурент-високу, то ця фірма отримує надприбуток за рахунок ринкової частки конкурента.Т.ч. у данній ситуації має місце потяг як до змови так і до свідомого суперництва за ради отримання прибутку і підвищення ефективності олігополії.

 

 

Нецінова конкуренція.

Монополістична конкуренція – тип ринку, на чкому діє велика кількість невеликих постачальників, що конкурують між собою за продаж диференційованого товару.

На ринку з монополістичною конкуренцією фірми несуть витрати, пов’язані з поліпшенням якості існуючих або розробкою нових товарів. Фірмам це більш вигідно ніж конкурувати за допомогою зниження цін. Кожна фірма прегне досягти певного стану стабільності, коли її марка стає синонімом певного іміджу. Фірма прагне довести, що якість товарів відомих марок набагато вища ніж вартість конкуруючих товарів менш відомих фірм.

Поліпшення якості товарів окремою фірмою дозволяє їй одержувати прибуток певний час, доки її знахідки не будуть скопійовані фірмами-конкурентами.

Однак поліпшення товарів бувають лише поверховими, не суттєвими. Як тільки фірма досягає якісних змін на ринку, вона починає рекламну компанію. Все це здійснюється за рахунок витрат не цінової конкуренції.

Важливе значення мають витрати реалізації (сума витрат які несе фірма по просуванню товарів до споживача з метою впливу на обсяг продажу свого товару). Реклама, заохочення продавців, презентації та ін. заходи, щодо просування товарів включаються у витрати реалізації. Реклама може впливати на рівень попиту на товар фірми і на цінову еластичність цього попиту. Вона може також впливати на перехресну еластичність попиту стосовно цін на товари конкурентних фірм.

На криву витрат реалізації впливають також середні витрати, тобто витрати реалізації на одиницю випуску спочатку зменшується, а потім зростають завдяки зростанню рівня продажу. Витрати реалізації на одиницю випущеної продукції мають вигляд U-подібної кривої. Ця крива передбачає незмінність попиту на товар фірми. Витрати на рекламу конкуруючих фірм не залежать від суми, що витрачає дана фірма на свою рекламу.

 

Похідний попит.

Підприємство, виявляючи попит на фактори виробництва, прагне максимізувати корисність від їх використання, що виявлятиметься у прирості прибутку. Така цільова функція реалізується на ринку благ і тому попит на ресурси є похідним попитом, залежним від попиту на кінцевий продукт підприємства.

Виторгом від граничного продукту називають додаткову кількість виробленого продукту в результаті використання додаткової одиниці додаткового фактора. Він обчислюється як добуток граничного продукту фактора виробництва і граничного виторгу від продажу додаткової одиниці продукту.

MRP_L=(MP_L)*(MR)

MRP_L-граничний виторг від граничного продукту праці в грош. од.

MP_L-гран.продукт праці(нат.од.)

MR-граничний виторг від продажу продукту в грош.од.

За умов досконалої конкуренції, оскільки ціна продажу дорівнює гран. виторгу цей виторг спрощується:

MRP_L=(MP_L)*Р

Р-ціна продукту(грош.од)

Граничними факторними витратами називається зміна витрат, викликана залученням додаткової одиниці фактора виробництва. Вони обчислюються як добуток граничного продукту фактора виробництва і граничних витрат виробництва продукту із залученням додаткової одиниці і-го фактора.

MRC_L=(MP_L)*(MC)

MRC_L-граничні факторні витрати (грош.од)

MC-гран. витрати вир-ва продукту із залученням додаткової одиниці і-го фактора (грош.од).

 

Монопольний похідний попит.

Монопльна влада на ринках готової прод-ції може вплинути на попит на фактори вир-ва. Виробники, які володіють ринковою владою прагнуть виробляти менше ніж конкурентні під-вам. Граничний виторг від додаткового випуску для монополістів менший від його ціни. Це призводить до того, що виторг від гран. продуктів виробн. ресурсів нижчий від вартості їх граничного продукту. Хар-ною є для цього висновку така стр-ра, як монопсонія. Вона виникає тоді, коли невеликій кіл-сті не організованих працівників, що пропонують працю протистоїть єдиний покупець тобто під-во або спілка підприємців. В цьому випадку під-во може володіти ситуацією навіть конкуруючи з іншими покупцями. Важливим є також те, що під-во може чинити вплив на ринкову ціну ресурсу, змінюючи обсяг цого купівлі.

Поняття ринкової рівноваги.

Для розгляду взаємодії попиту і пропозиції необх. сумістити криві попиту і пропозиції на одному графіку (рис.)

Модель показує, що із всіх можливих обсягів продажу і закупок товару за різними цінами існує тільки одна ціна, за якої наміри споживачів і виробни­ків співпадають. Це і є рівноважна ринкова ціна (Р_рів), яка визнача­ється т. С на перетині кривих попиту і пропозиції, а відповідний цій цілі обсяг попиту і пропозиції (Q_рів) є рівноважним, тобто вся ви­роблена продукція може бути закуплена споживачами.

Наміри споживачів і виробників товару з приводу його кількості за кожним варіантом цін можуть не збігатися. Встановлення ціни, що перевищує рівноважну призводить до появи надлишку товару, а ціни, яка нижча за рівноважну— до дефіциту. Будь-який відхід від ціни рівноваги приводить в дію ринковий механізм, який повертає ринок у рівноважний стан.

Отже, Ринкова рівновага — це ситуація, коли наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються, так, що при певній ціні товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту.

 

Рівновага обміну.

Ефективність при обміні обумовлена, насамперед, гранич.нормами заміщення, які притаманні учасникам мінових (торгових) операцій. До тих пір, поки ці норми різняться між собою. Існує можливість взаємовигідного обміну й підвищення ефективності. Розподіл товарів є ефективним тоді, коли гранич.норми заміщення між будь-якими парами товарів однакові для всіх споживачів, тобто подальше продовження мінових операцій призведе до зниження ефективності розподілу.

Умови ефективності обміну у формалізованому вигляді можна представити таким чином. Два споживачі С і Пшляхом взаємообміну міняють кількості придбаних товарів А і В доти, поки співвідношення цін на них не дорівнюватиме їхнім граничюнормам заміщення товару А товаром В: (17.1 ст.169)

Якщо розглядати споживання товару В як еквівалент грошових витрат (З) на придбання всіх інших товарів, крім товару А, то можна сформулювати такі умови еф-ті: (17.2 ст.169).

При цьому можна визначити суму грошей (З), яку споживачі С і П можуть залучити для додаткової кількості товару А. Значення грани.нора заміщення хар-зує певну суму грошей, призначену для придбання інших товарів, яку потрібно спрямувати для додатк.одиниці товару А.

 

Громадські блага.

Мех-м держ.рег-ня приходить на допомогу ринку і при розв”язанні проблем громадських благ, тобто благ, спож-ня яких неможливо обмежити лише для осіб, що платять за них (нац.оборона, держава, протипожежні заходи тощо). Громадські блага – блага, що, по-перше, не можуть бути надані одній особі за умови, що їх неможливо передавати у розпорядження всім іншим особам, і що, по-друге, після того, як були надані певній особі, можуть бути переданя всім іншим без додаткових витрат. Основною властивістю гр.благ є можливість використання цих благ усіма особами без урахування наявності та розмірів індивідуальної оплати. Гр.благам притаманна невибірковість, неконкурентність у спож-ні. Доступність гр.блага практично не зменшується або не зникає зовсім для всіх членів сусп-ва після того, як окремий споживач використав це благо. Неконкурентність гр.блага означає й те, що гранич.вартість надання права користування благом ще одному споживачеві є нульовою.

Мета, завдання і зміст дисципліни.

Основою функціонування МЕ є ринок, тобто механізм, який зводить разом споживачів і продавців з метою визначення ціни та обсягу продажу товарів.

Осн. мета- це допомогти студентам здобути знання поведінки ек. суб’єктів у ринкових умовах, озброїти їх методикою прийняття госп. рішень за наявних обмежень засобів і альтернативних можливостей.

Стр-ра та зміст дисципліни базується на таких розділах, як: предмет і метод МЕ, теорія поведінки споживача, теорія вир-ва, теорія ринкових стр-р, ринок продукту, ринки факторів вир-ва, ринок праці, а також рівновага та ефективність ринкової сис-ми.