Тема 28: умови реалізації продукції при простому і розширеному відтворенні

Суспільне відтворення - це процес виробництва, що постійно повторюється. При цьому відтворюються всі фактори виробництва – засоби виробництва, робоча сила, природні ресурси (частково).

Існує такі види відтворення:

1. Просте – за нього виробництво повторюється в незмінних масштабах, а нагромадження відсутнє.

Пропорції, яких необхідно дотримуватись для здійснення простого відтворення ССП:

1. Перший підрозділ повинен виробити обсяг засобів виробництва, необхідний для відшкодування матеріальних затрат у І та II підрозділах суспільного виробництва, тобто: І (с + v + т) — = ІС + ІІС.

2. Другий підрозділ повинен виробити такий обсяг предметів і споживання, який би задовольнив попит найманих працівників [І і II підрозділів. Вартість вироблених II підрозділом предметів І споживання має дорівнювати чистому суспільному продукту (національному доходу), тобто: II (с + v + т) = І (у + т) + II (v + пі).

З. Якщо з першої умови вилучити попит, який задовольняється в межах цього підрозділу, а з другої умови вилучити внутрішній попит на предмети споживання, то отримаємо третю умову: І (v +т) = Пс.

2. Розширене – виробництво повторюється в усе зростаючих масштабах.

Пост.кап+змін.кап.+додаткова вартість/2

1част.на відтворення виробн.2-особисті потреби.

Фондзаміщ+фонд нагромадження+фонд споживання

Умови розширеного відтворення ССП у теорії К. Маркса: 1)І(с + и + т)>Іс + Пс;

2) II (с + v + т) < І (и + т) + II (у + т);

3) І (v + т) > Пс.

Перша умова означає, що ССП, вироблений І підрозділом, має перевищувати обсяг спожитого капіталу обох підрозділів. Це забезпечує умови для розширення виробництва в обох підрозділах.

Друга умова означає, що ССП, вироблений II підрозділом, повинен бути меншим за суму чистого продукту (національного доходу), створеного в обох підрозділах. Надлишок національного доходу буде використаний на придбання додаткових засобів виробництва обома підрозділами та на придбання додаткових засобів існування.

Третя умова означає: для того, щоб II підрозділ міг розширити виробництво, І підрозділ повинен йому запропонувати більше засобів виробництва, ніж було спожито в попередньому періоді.

Схеми суспільного відтворення Карла Маркса — наступна спроба математично відобразити процес відтворення. Ці схеми описують процеси простого та розширеного відтворення ССП.

Припущення марксистської моделі суспільного відтворення:

· вся економіка представлена двома підрозділами: І — виробництво засобів виробництва (ЗВ); II — виробництво предметів споживання (ПС);

вартість ССП розпадається на дві частини: вартість спожитого постійного капіталу (с) та новостворену (додану) вартість (v + т), яка у свою чергу, розпадається на заміщення авансового змінного капіталу (і>) та додаткову вартість (т), яка власнику капіталу нічого не коштує, а власнику робочої сили коштує неоплаченої праці;

— тотожність ринкових цін та вартостей;

— незмінна органічна будова капіталу, тобто — = const;

· незмінна норма прибутку, тобто Р' = const;

· абстрагування від впливу НТП, кон'юнктурних коливань, зовнішньої торгівлі, системи оподаткування та кредитування;

· структура суспільства представлена двома класами: капіталістів, метою яких є привласнення додаткової вартості, та найманих робітників, які витрачають свої доходи виключно на споживання.

Проста модель кругових потоків у закритій приватній економіці:

1. Пропозиція ресурсів домогосподарствами.

2. Купівля підприємницьким сектором ресурсів, запропонованих домогосподарствами.

3. Пропозиція підприємницьким сектором вироблених ними
речових товарів і послуг домогосподарствам.

4. Купівля домогосподарствами вироблених і запропонованих підприємницьким сектором економічних благ.

5. Витрати підприємницького сектору на придбання ресурсів.

6. Доходи домогосподарств у формах заробітної плати, ренти,відсотка, прибутку, які для сектору домогосподарств в цілому на
Перетворення доходів сектору домогосподарств у витрати на придбання економічних благ, вироблених і запропонованих підприємницьким сектором, котрі набирають форму витрат на чистий національний продукт.

7. Перетворення витрат домогосподарств на придбання благ на доходи підприємницького сектору, з яких підприємці знову купують ресурси, і кругообіг продовжується.

ТЕМА 29: ПРОПОРЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА В ПРОЦЕСІ ВІДВТОРЕННЯ

Основою суспільного відтворення є відтворення на окремих підприємствах і домогосподарствах, або одиничне (індивідуальне відтворення).

Відтворення на окремому підприємстві є вихідною і необхідною ланкою всього суспільного відтворення

Основною проблемою відтворення є дотримання пропорцій:

· між виробництвом і споживанням;

· між підрозділами національного виробництва;

· між витратами на виробництво та доходами від реалізації продукту виробництва;

· між відшкодуванням спожитого капіталу та нагромадженням;

· між споживанням і нагромадженням (заощадженням);

— між заощадженнями та інвестиціями та ін.

Суспільне економічне відтворення основане на органічній єдності всіх частин, що його утворюють:

· виробництва, розподілу, обміну, споживання;

· домогосподарств, підприємств, галузей, економічних регіонів і всього виробництва;

· продуктивних сил, складових його частин і економічних
відносин;

· суспільного виробництва і суспільного споживання.

Економічне відтворення суспільства включає в себе такі найважливіші моменти:

1) відтворення суспільного продукту та його конкретних форм;

2) відтворення людського ресурсу як особистісного фактора виробництва та його зайнятості;

3) відтворення основного і оборотного капіталу суспільства, тобто засобів виробництва, як необхідних умов суспільного процесу відтворення;

4) відтворення національного багатства;

5) відтворення споживання;

6) відтворення економічних відносин. Засоби виробництва і людський фактор

 

ТЕМА 30: ОСОБИСТІ ДОХОДИ

Основною формою розподілу доходів для найманих працівників є заробітна плата – ціна, що виплачується за використання праці. Особисті доходи формуються також і від нетрудової діяльності, це можуть бути доходи від власності.

Диференціація доходів населення— це різниця в доступі до власності і влади різних класів, соціальних верств і прошарків у межах певної економічної системи, що виявляється у рівні їхніх доходів, передусім, грошових.

Найзагальнішою причиною диференціаціїв доходах населення за сучасних умов є економічна система капіталізму, побудована на відчужені переважної більшості населення від власності на засоби виробництва і влади, що визнає немало західних вчених., або відчуженість від управління власністю, від самого процесу праці (а отже, наявність масового безробіття), наявність дискримінації (в оплаті робочої сили, отриманні освіти, расова дискримінація тощо), антидемократичний характер діяльності держави, відсутність справедливої соціальної політики, раціональної регіональної економічної політики, могутніх профспілок та ін.

Бідність як економічна категорія — це зумовлена рівнем розвитку продуктивних сил і характером економічної системи крайня недостатність наявних у людини, сім'ї, частини населення засобів для задоволення мінімальних матеріальних, соціальних і духовних потреб, а отже, для нормального життя і життєдіяльності.

Кількісним показником рівня бідності є лінія бідності, ЩОозначає виражену у відсотках частку населення, сімейний бюджет якої знаходиться нижче певного абсолютного рівня

Перерозподіл національного доходу, як політекономічна категорія,виражає відносин власності між різними економічними суб'єктами у сфері поділу та обміну з приводу привласнення державою значної час необхідного і додаткового продукту та наступного його спрямування на виконання функцій держави.

Необхідність перерозподілу національного доходу зумовлюється:

· по-перше, значною диференціацією доходів.

· По-друге, такий перерозподіл викликаний потребами у виконанні сучасною державою широкомасштабних соціально-економічних функцій, без яких економічна система не може існувати

· По-третє, перерозподіл національного доходу зумовлена необхідністю підтримки малого підприємництва передусім у сільському господарстві (через систему державних субсидій)

Споживання означає певну підсистему відносин економічної власності між людьми з приводу використання виготовлених товарів та послуг, що надаються, які (відносини) управляються специфічними для сфери споживання законами. У концентрованому вираженні споживання втілюється у платоспроможному попиті населення

Особливості сфери споживання певною мірою зумовлені процесом відтворення особистісного чинника, індивідуумів загалом, яке відбувається у процесі споживання матеріальних і духовних благ, а отже, заломлення їх потреб.

Невиробниче споживання відбувається за межами виробництва і служить для задоволення невиробничих потреб, при цьому відбувається кінцеве (остаточне) споживання предметів споживання.

Заощадження для більшості населення є, передусім, засобом нагромадження приватної трудової власності; для капіталістів — засобом нагромадження капіталу.

В якісному аспекті заощадження виражають відносини економічної власності між суб'єктами заощаджень (домогосподарствами, фірмами тощо) і власниками фінансово-кредитних інститутів з приводу використання цих заощаджень та виплати відсотків за їх використання.