Принципи розробки змісту курсової роботи з дидактичних основ професійної освіти

Методологічні засади професійної освіти	Зміст курсової роботи з дидактичних основ професійної освіти	Дидактичні основи проф. освіти
Лекційні заняття	Практичні заняття	Лекційні заняття
Модуль I. Теоретико-методологічні основи педагогіки	Розділ 1. Метод (форма, засіб) навчання як категорія дидактики 1.1. Історія виникнення та використання методу (форми, засобу) у навчальному процесі. 1.2. Мета та завдання застосування методу (форми, засобу) у навчальному процесі. 1.3. Принципи професійного навчання, що першочергово реалізуються при застосуванні методу (форми, засобу). 1.4. Вимоги щодо реалізації методу (форми, засобу). Розділ 2. Реалізація методу навчання у професійно-технічному (вищому) навчальному закладі. 2.1. Виявлення ролі методу (форми, засобу) у практиці діяльності професійно-технічних (вищих) навчальних закладів (анкетування, ранжування) 2.2. Дослідження умов ефективного застосування методу (форми, засобу). 2.3. Розробка професійно спрямованих завдань (ситуацій), фрагментів структурних елементів занять (сценаріїв), які передбачають ефективне використання інженером-педагогом конкретного методу (форми, засобу) навчання.	Модуль I. Дидактичні складники професійної теоретичної підготовки
1.1. Педагогіка як наука та галузь практичної діяльності.		1.1. Зміст професійної освіти.
1.2. Принципи професійного навчання.
	1.1. Історія педагогіки	1.3. Методи професійного навчання.
1.2. Методологія і методи науково-педагогічних досліджень	1.2. Методологія і методи науково-педагогічних досліджень.	1.4. Засоби професійного навчання.
1.5. Форми професійного навчання.
1.3. Основи систем та системного аналізу в педагогіці.	1.3. Основи систем та системного аналізу в педагогіці	1.6. Діагностика і контроль професійного навчання.
Модуль II. Системні основи педагогіки	Модуль II. Дидактичні складники професійної практичної підготовки
2.1. Система освіти України.	2.1. Система освіти України та різних країн світу	2.1. Виробничий процес.
2.2. Педагогічний процес як система.	2.2. Педагогічний процес та його компоненти	2.2. Системи виробничого навчання.
2.3. Суб’єкти педагогічної системи.	2.3. Формування особистості інженера-педагога	2.3. Типи і структура уроків виробничого навчання.

Зупинимося на розділах та їхніх підпунктах більш докладно. Перший розділ «Метод (форма, засіб) навчання як категорія дидактики» спрямований на встановлення сутності і вивчення досвіду використання конкретного методу (форми, засобу). Це можна здійснити шляхом порівняльного аналізу його з такими ж або іншими категоріями дидактики у часовому, просторовому та науковому вимірах. Тобто на протязі всього розділу необхідно проводити порівняльний аналіз:

- історії й сучасності стосовно розуміння та використання методу (форми, засобу);

- класифікаційних ознак методу (форми, засобу);

- використання методу (форми, засобу) у різних навчальних закладах під час вивчення різних циклів навчальних дисциплін, окремих дисциплін, тем, елементів уроків тощо.

У п. 1.1. «Історія виникнення та використання методу (форми, засобу) у навчальному процесі» слід:

- навести та пояснити всі можливі визначення заданого методу (форми, засобу), обрати з них найбільш точне та обґрунтувати вибір;

- вказати коли і за яких умов розпочато використання цього методу (форми, засобу), зосередити увагу на навчальних закладах, які за своїм статусом та покликанням подібні навчальним закладам, зазначеним в темі курсової роботи, підкреслити навчальні дисципліни, стосовно яких цей метод (форма, засіб) згадується, показати як змінювалося з роками його значення;

- розглядаючи сучасний етап використання методу (форми, засобу), слід навести та проаналізувати різні класифікації методів (форм, засобів) і на цій основі отримати всі ознаки заданого, підкресливши найсуттєвіші.

У п. 1.2. «Мета та завдання застосування методу (форми, засобу) у навчальному процесі» необхідно чітко сформулювати мету застосування методу (форми, засобу), обов’язково вказавши його функціональні ознаки та характеристики (наприклад, метою застосування методу «лекція» є монологічне викладення великого обсягу навчального матеріалу із посиланням на наукові положення). Крім цього, на основі наведених ознак та характеристик мети слід сформулювати низку завдань, часткових по відношенню до цієї мети. Кількість завдань має становити від трьох до п’яти (або більше) та вичерпувати собою всі особливості застосування конкретного методу (форми, засобу) у зазначеному навчальному закладі.

У п. 1.3. «Принципи професійного навчання, що першочергово реалізуються при застосуванні методу (форми, засобу)» необхідно:

- перелічити принципи навчання, які обумовлюють характер навчання у навчальних закладах (загальні, професійно-технічні, вищі), що зазначені в темі курсової роботи;

- виділити принципи навчання, які реалізуються першочергово при застосуванні методу (форми, засобу), заданого темою курсової роботи;

- вказати способи застосування методу (форми, засобу), за допомогою яких стає можливою реалізація виділених принципів.

У п. 1.4. «Вимоги щодо реалізації методу (форми, засобу)» слід вказати перелік дій викладача, виконання яких забезпечуватиме ефективну підготовку та застосування методу (форми, засобу) за встановлених умов організації та здійснення навчального процесу (навчальний заклад, група або цикл навчальних дисциплін, дисципліна, тема, категорія навчального матеріалу). При цьому необхідно надати часову й просторову характеристику цим діям та об’єктам, що використовуються (зразки демонстрації, ілюстрації, явища, процеси тощо).

Другий розділ «Реалізація методу навчання у професійно-технічному (вищому) навчальному закладі» спрямований на перевірку гіпотези щодо умов застосування методу (форми, засобу) у конкретному навчальному закладі та використання отриманих теоретичних положень задля вирішення проблем педагогічної практики, що виявляється у розробці професійно орієнтованих ситуацій із застосуванням конкретного методу (форми, засобу).

У п. 2.1. «Виявлення ролі методу (форми, засобу) у практиці діяльності професійно-технічних (вищих) навчальних закладів (анкетування, ранжування)» від студента вимагається обрати науково-педагогічні методи перевірки умов ефективного застосування методу (форми, засобу), розробити відповідні засоби (питання бесіди, інтерв’ю, анкети, тести, опитувальники тощо), встановити умови використання цих засобів та опрацювання результатів дослідження. Вибір, розробка повинні бути пояснені та обґрунтовані.

У п. 2.2. «Дослідження умов ефективного застосування методу (форми, засобу)» необхідно схарактеризувати отримані результати, опрацювати їх (вербально, математично, графічно (зразок у дод. В)) та сформулювати висновки й рекомендації інженеру-педагогу щодо ефективного застосування методу (форми, засобу). Всі дослідницькі матеріали необхідно навести у додатку до курсової роботи.

У п. 2.3. «Розробка професійно спрямованих завдань (ситуацій), фрагментів структурних елементів занять (сценаріїв), які передбачають ефективне використання інженером-педагогом конкретного методу (форми, засобу) навчання» слід дібрати 2-3 завдання (ситуації, сценарії, вправи тощо), які потребують вирішення тих чи інших питань, пов’язаних із застосуванням конкретного методу (форми, засобу), та навести відповідні коментарі.

Оформлення курсової роботи

 

Курсову роботу з дидактичних основ професійної освіти необхідно оформлювати відповідно до вимог, які висуваються до подібних матеріалів.

Курсову роботу друкують за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм). Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також використати папір форматів у межах від 203x288 до 210x297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3.

Обсяг основного тексту курсової роботи має становити 25-30 сторінок друкованого тексту (шрифт текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом; береги: лівий – 30 мм, правий – 10 мм, верхній і нижній – 20 мм).

Шрифт друку повинен бути чітким з однаковою щільністю тексту, стрічка – чорного кольору середньої жирності.

Вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання курсової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунка) машинописним способом. Допускається не більше ніж два виправлення на одній сторінці.

Текст основної частини МКР поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів – маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розбивку в підбір до тексту В кінці таким чином надрукованого заголовка ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину курсової роботи починають з нової сторінки.

До обсягу основного тексту курсової роботи не входять список використаних джерел, додатки, а також таблиці та рисунки, які займають площу сторінки. Водночас всі сторінки, що містять перераховані компоненти тексту, підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи, не проставляючи його номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографи, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці слід подавати в МКР безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більші від формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад, Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в курсовій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Якщо в курсовій роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад «Продовження табл. 1.2».

Формули в курсовій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого берега аркуша в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках, наприклад (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. …

2. …

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Текстовий матеріал наукового твору вельми різноманітний. До нього (крім розглянутих вище елементів) належать складні числівники, літерні позначення, цитати, посилання, перерахування тощо.

Кілька загальноприйнятих умовних скорочень, що використовуються: а) після перерахування (і т. ін. – і таке інше, і т. д. – і так далі, і т. п. – і тому подібне), б) при посиланнях (див. – дивись, пор. – порівняй), в) при позначенні цифрами століть і років (ст. – століття, ст. ст. – століття, р. – рік, рр. – роки). Існують також такі загальноприйняті скорочення т. – том, н. ст. – новий стиль, ст. ст. – старий стиль, н.е. – наша ера, м. – місто, обл. – область, гр. – громадянин, с. – сторінки, акад. – академік, доц. – доцент, проф. – професор).

Слова «та інші», «і таке інше» всередині речення не скорочують. Не допускається скорочення слів «так званий» (т.з.), «наприклад» (напр.), «формула» (ф-ла), «рівняння» (р-ня), «діаметр» (діам).

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати.

Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання; наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку; у цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторської о тексту і без перекручень думок автора; пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками; вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці); якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і робити відповідні посилання на джерело;

д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те і те знижує рівень наукової праці, надмірне цитування створює враження компілятивності праць, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу;

е) якщо треба виявити ставлення автора курсової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак запитання;

є) якщо автор курсової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора курсової роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки; варіантами таких застережень є (курсив наш – М.Х.), (підкреслено мною – М.Х.), (розбивка моя – М.X.).

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел, що мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул джерела, на яке дано посилання в МКР.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела роблять згідно з їх переліком у квадратних дужках, наприклад, «у працях [1-7]». Допускається наводити посилання у виносках, при цьому його оформлення має відповідати бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Посилання на ілюстрації та формули курсової роботи вказують порядковим номером ілюстрації чи формули – останній беруть у дужки, наприклад, «рис. 1.2», у формулі (2.1)».

На всі таблиці курсової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад «в табл. 1.2». У повторних посиланнях вживають скорочено слово «дивись», наприклад «див. табл. 1.З».

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарата, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. Відомості про джерела, включені до списку, треба давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів із бібліотечної та видавничої справи. Зокрема потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 "СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила", ГОСТ 7.11-78 "СИБИД Сокращения слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании".

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової роботи. Їм дають заголовки, надруковані угорі малими літерами з першої великої симетрично стосовно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток__» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Єдиний додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за потреби може бути поділений на розділи й підрозділи, пронумеровані у межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А, В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1)— перша формула додатка А.

Рекомендована література

1. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды / Сост. М.Ю.Бабанский. – М.: Педагогика, 1989. – 560 с.

2. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований. – М.: Педагогика, 1982. – 192 с.

3. Бабанский Ю.К., Поташник М.М. Оптимизация педагогического процесса. – К.: Рад. школа, 1983. – 287 с.

4. Басова Н.С. Педагогика и практическая психология. – Ростов н/Д: Феникс, 1999. – 416с.

5. Безрукова В.С. Педагогика. Проективная педагогика: Учебное пособие для инженерно-педагогических институтов и индустриально-педагогических техникумов. – Екатеринбург: Издательство «Деловая книга», 1996. – 344с.

6. Бейлинсон В.Г. Арсенал образования. – М.: Книга, 1986. – 288с.

7. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход/ А.А. Вербицкий. – М.: Высшая школа, 1991.-206 с.

8. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 576 с.

9. Воронов В.В. Педагогика школы в двух словах: Конспект-пособие для педагогов и учителей.: М., 1997. – 146 с.

10. Гершунский Б.С. Прогнозирование содержания обучения в техникумах: Учеб.-метод.пособие для фак. повышения квалификации, преподавателей средних спец. учеб. заведений. – М.: Высш.шк., 1980. – 144 с.

11. Готовность инженерно-педагогических кадров к работе в новых социальных условиях/ Под. ред. Зборовского Г.М.: СИПИ.– Екатеринбург, 1992.– 80с.

12. Гуревич Р.С., Михайлова О.Ю. Наступність як принцип реалізації сучасних педагогічних технологій у середній і вищій школах: Наук. метод.зб.- Вінниця, К., 1995. – 37с.

13. Дидактические основы подготовки инженеров-педагогов: Учеб. пособие / Под ред. П.Ф.Кубрушко, В.П.Косырева. – Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. проф. пед. ун-та, 1997. – 200 с.

14. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

15. Загвязинский В.И. Педагогическое предвидение. – М.: Знание, 1987. – 77с.

16. Загвязинский В.И.Теория обучения: Современная интерпритация: Учеб. пособие для студ.высш.пед.учеб.заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 192с.

17. Зборовский Г.Е. Профессиональная и внепроизводственная деятельность инженера-педагога.: Учеб. пособие. – С.: СИПИ, 1987. – 48с.

18. Зеер Э.Ф. Профессиональное становление личности инженера-педагога. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1988. – 120 с.

19. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Ученик для вузов. Узд. Второе, доп., испр. и перераб. – М.: Логос, 2005. – 384 с.

20. Коваленко О.Е. Методика професійного навчання: Підручник для студентів вищ. навч. закл. – Харків: Вид-во НУА, 2005. – 360 с.

21. Кузьмина Н.В. Методы исследования педагогической деятельности. – Л.: Изд. Ленингр. ун-та, 1970. – 114 с.

22. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения / ВНИИ проф.техн.образования. – М.: Выща школа, 1990. – 117 с.

23. Куписевич Ч. Основы общей дидактики: Пер. с польского – М.: Высш. шк., 1986. – 368 с.

24. Кыверялг А.А. Методы исследования в профессиональной педагогике – Таллин: Валгус, 1980. – 334 с.

25. Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций. Учебное пособие для студентов пед. уч. завед. и слушателей ИПК и ФПК. – М.: Промитей, 1992. – 528 с.

26. Лихачев Б.Т. Педагогика: Курс лекций / Учеб. пособие для студентов педагог. учеб. заведений ИПК и ФПК. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрайт, 2000. – 523с.

27. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: Ексо б, 2001. – 304 с.

28. Лозовая В.И., Комышанченко Е.Н., Москаленко П.Г., Троцко А.В. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических вузов. – Белгород.: Издательство Белгородского госуниверситета, 1997. – 284 с.

29. Мелецінек А. Інженерна педагогіка. Практика передачі технічних знань: Пер. з нім.– Харків, 2001. – 240 с.

30. Методы педагогических исследований / Под ред А.И.Пискунова М., 1979.

31. Митина Л.М. Учитель как личность и профессионал. М., 1994.

32. Мойсеюк Н.С. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-є видання, доповнене, 2001. – 608 с.

33. Монахов В.М. Технологические основы проектирования и конструирования учебного процесса. – Волгоград: Перемена, 1995. – 152с.

34. Никитина Н.Н., Железнякова О.М., Петухов М.А. Основы профессионально-педагогической деятельности: Учеб. Пособие для студ. Учреждений сред. Проф. Образования. – М.: Мастерство, 2002. – 288 с.

35. Ничкало Н.Г. Професійна освіта: Словник: Навч.посіб./ Уклад. С.У.Гончаренко та ін.; За ред. Н.Г.Ничкало. – К.: Вища школа, 2000. – 380с.

36. Педагогiка / За ред. М.Д. Ярмаченка. – К.: Вища школа, 1986. – 544 с.

37. Педагогiчна майстернiсть: пiдручник / І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, I.Ф.Кривонос та iн.: За ред. I.А. Зязюна. – К.: Вища шк.,1997. – 349 с.

38. Педагогика / Под общей ред. А.П.Кондратюка. -– К.: Вища шк., 1982. – 382 с.

39. Педагогика высшей школы. Учебное пособие / Отв. Ред. Н.Д. Никандров. – Л.: ЛГПИ, 1974. – 116с.

40. Педагогика высшей школы: Учебно-методическое пособие / Науч. ред. Н.М. Пейсахов. – Изд-во Казанского ун-та, 1985. – 192 с.

41. Педагогика: Учеб. пособие для ст-тов пед. ин-тов по спец N2121 / C.П. Баранов, Л.Р. Болотина, В.А. Сластёнин и др. / Под ред. С.П.Баранова, В.А.Сластёнина. – М.: Просвещение, 1986. – 336 с.

42. Педагогика: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. Ю.К. Бабанского. – М.: Просвещение, 1983. – 608 с.

43. Педагогика: Учебное пособие для педагогических учебных заведений / В.А.Сластенин, И.Ф.Исаев, А.И.Мищенко, Е.Н.Шиянов. – М.: Школа-Пресс, 1998. – 512с.

44. Педагогика: Учебное пособие для ст-в пед. ин-ов – М.: Просвещение, 1968. –526 с.

45. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических вузов и педагогических колледжей / Под ред. П.И. Пидкасистого. – М., Российское педагогическое агентство, 1996. – 604 с.

46. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических вузов и педагогических колледжей / Под ред. П.И.Пидкасистого. – М.: Педагогическое общество России, 1998. – 640с.

47. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений / В.А.Сластенин, И.Ф.Исаев, А.И.Мищенко, Е.Н.Шиянов. – М.: Школа-Пресс, 1998. – 512с.

48. Педагогика и психология высшей школы: учеб. пособие. – Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 544 с.

49. Пидкасистый П.И., Портнов М.Л. Искусство преподавания. Первая книга учителя. – М.: Изд-во «Российское педагогическое агентство», 1998. –184с.

50. Професійна освіта: Словник: Навч. посіб. / Уклад. С.У.Гончаренко та ін.; За ред. Н.Г.Ничкало. – Вища шк., 2000. – 380с.

51. Профессиография инженера-педагога: Разработка / Э.Ф.Зеер, Н.С.Глуханюк, Свердловск – СИПИ, 1989. – 43 с.

52. Психология и педагогика. Учеб. пособие для вузов./ Отв. ред. Радугин А.А. – М., 1997. – 256 с.

53. Психолого-педагогический словарь для учителей и руководителей общеобразовательных учреждений. – Ростов н/Д.: изд-во «Феникс», 1998. – 544 с.

54. Реан А.А., Бордовская Н.В., Розум С.И. Психология и педагогика. – СПб.: Питер, 203. – 432 с.

55. Скакун В.А. Организация и методика профессионального обучения: Учебное пособие. – М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2007 – 336с.

56. Современный словарь по педагогике / Сост. Рапацевич Е.С.Мн.: "Современное слово", 2001. - 928 с.

57. Теория и практика педагогического эксперимента. / Под ред. А.И.Пискунова, Г.В.Воробъева, – М.: Педагогика, 1979. – 208 с.

58. Черепанов В.С. Экспертные оценки в педагогических исследованиях. – М.: Педагогика, 1989. – 152 с.

59. Энциклопедия профессионального образования: В 3-х т. / Под ред. С.Я. Батышева. –М., АПО. 1998. — 568 с, ил. Т. 1 – А–Л –1998.

60. Якиманская И.С. Развивающее обучение. – М.: Педагогика,1979. – 144с.

61. Якунин В.А. Обучение как процесс управления: Психологические аспекты. – Л.: Издательство Ленингр-го ун-та, 1988. – 160с.

62. Якунин В.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие / Европ. ин-т экспертов. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А.: Изд-во «Полиус», 1998. – 639с.

 

Оцінювання курсової роботи

 

Згідно кредитно-модульної системи підготовки у вищій школі оцінка за курсову роботу з дидактичних основ професійної освіти визначається за кількістю набраних балів студентом за виконання календарного плану упродовж семестру.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за якісне та своєчасне виконання курсової роботи дорівнює 100, з яких:

- до 60 балів – займає змістовна частина;

- до 10 балів - оформлення роботи;

- до 30 балів – захист роботи.

Оцінка «відмінно»-А вимагає наявності 90-100 балів.

Оцінка «добре»-ВС вимагає наявності 75-89 балів.

Оцінка «задовільно»-DЕ вимагає наявності 60-74 балів.

Оцінка «незадовільно з можливістю повторного складання»-FX виставляється при наявності 35-59 балів.

Оцінка «незадовільно з обов’язковим повторним курсом»-F – виставляється при наявності 1-34 балів.

Бали за курсову роботу сумуються з балів за її змістовну частину, оформлення та захист (табл. 5).

Таблиця 5