Організація та керівництво курсовими роботами

 

Виконання курсової роботи починається з вибору теми. Ознайомлення студентів з тематикою курсових робіт здійснюється перед початком педагогічної практики. Це робиться для того, щоб студенти могли під час її проходження почати попередній збір необхідних матеріалів і самостійно визначитися з вибором теми курсової роботи.

На підставі завдання до курсової роботи студент разом з призначеним керівником складають графік її виконання. У ньому встановлюється час на виконання окремих етапів і видів робіт.

Основні функції керівника курсової роботи:

1) допомагати студентам у визначенні переліку питань і матеріалів, які вони повинні вивчити і зібрати під час педагогічної практики;

2) надавати допомогу студентам у підборі літератури та інших матеріалів, якими вони повинні користуватись при виконанні курсової роботи;

3) надавати систематичні консультації студентам з питань послідовності виконання курсової роботи, визначення обсягу і змісту роботи.

 

 

ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Оформлення курсової роботи являє собою важливий елемент її виконання і є одним із багатьох факторів, які враховуються при оцінюванні під час захисту. Перш за все, звертається увага на змістовну сторону викладу матеріалу: логіку і послідовність, повноту і широту використання наукових джерел, загальну грамотність та відповідність стандартам і прийнятим правилам; на текст роботи, список літератури, додатки.

Курсову роботу рекомендується виконувати спочатку в чорновому варіанті. Це дозволяє вносити до тексту необхідні зміни і доповнення як з ініціативи самого автора, так і в зв’язку із зауваженнями керівника.

Курсову роботу пишуть від руки, оформляють машинописним способом на одному боці аркушів білого паперу формату А4 (210×297 мм) через два міжрядкових інтервали до 30 рядків на сторінці. За умови оформлення роботи за допомогою комп’ютера використовують шрифт Times New Roman Cyr, розміром 14 і полуторним міжрядковим інтервалом. Текст курсової роботи пишеться чи друкується посередині аркушу з дотриманням таких полів (виступів) від краю сторінки: ліве - 25 мм, праве - 10 мм, верхнє -20 мм, нижнє - 20 мм.

Обсяг курсової роботи повинен знаходиться у межах 40-50 сторінок рукописного тексту або 30-40 сторінок друкованого тексту. Додатки та список літератури у ці підрахунки не включаються. Курсова робота повинна бути прошита та мати тверду обкладинку.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявляються в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням коректором і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом.

Текст курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та, за необхідністю - підпункти.

Заголовки структурних частин роботи ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ пишуть або друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.

Всі заголовки формулюються коротко. Вони повинні розкривати зміст відповідної структурної частини роботи. У заголовках не можна робити переноси слів, Кожна структурна частина роботи починається з нової сторінки, якщо попередня частина закінчується на початку сторінки. У кінці заголовків і підзаголовків крапок не ставлять.

Нумерацію сторінок, розділів, пунктів, підпунктів, таблиць, малюнків, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, що включається до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші і завданні на курсову роботу номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку, В кінці підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці подаються в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу1, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися із номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: «Рис. 1.2.» (другий рисунок першого розділу).

Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу, В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиці» із зазначенням її порядкового номера. Номер таблиці повинен складатися з номеру розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2.» (друга таблиця першого розділу).

Обов'язковий елемент наукової праці - звертання до цитат. Звертатись до них доцільно тільки у тих випадках, коли цитата дійсно містить потрібну аргументацію. Слід пам'ятати, що цитування - це не засіб для захисту авторитетною думкою власного тексту або аргументованого переконання опонентів. Цитата повинна бути лише засобом розвитку власних міркувань за допомогою раніше висунутих іншими авторами правильних чи неправильних (на думку автора даної праці) ідей.

Щоб вказати джерела цитат, запозичень конкретних відомостей, застосовують бібліографічні посилання. Такі посилання дають змогу відшукати першоджерела і перевірити достовірність відомостей про цитування джерела. Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі. Наприклад, цитата в тексті: «Навчально-виховний процес в училищі будується на принципах демократизації і гуманізації...» [6, С.10].

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «у працях [2 - 11]...». Посилання на ілюстрації роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад, «Рис. 3.3.» (третій рисунок третього розділу).

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...в табл. 4.2.».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад, «див. табл. 2.3.».

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Високі вимоги ставляться не тільки до змісту і результатів курсової роботи, а й до її літературного та зовнішнього оформлення. Однією з найважливіших сучасних вимог є написання роботи державною українською мовою, матеріал слід викладати в логічній послідовності, грамотно, з детальним описом методики дослідження.

У курсовій роботі не рекомендується вживати слова і вирази-штампи типу «на всі сто відсотків», «на даний момент» і т.п.; слід уникати частих повторень слів чи словосполучень. Разом з тим необхідно прагнути дотримуватись прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів. Наведемо кілька загальноприйнятих умовних скорочень, що використовуються:

а) після перерахування (і т. ін. - і таке інше, і т.п. - і тому подібне, і т.д. - і так

далі);

б) при посиланнях (див. - дивись, пор. - порівняй);

в) при позначенні цифрами століть і років (ст. - століття, р. - рік, рр. - роки).

Існують також такі загальноприйняті скорочення: т. - том, н.е. - наша ера, м. - місто, обл. - область, гр. - громадянин, с. - сторінки, акад. - академік, доц. - доцент, проф. - професор. Слова «та інші», «і таке інше» всередині речення не скорочують.

У курсовій роботі не рекомендується вести виклад від першої особи однини: «Я спостерігав», «Я вважаю», «Мені здається», «На мою думку» і т. ін., чи множини: «Ми отримуємо», «Ми спостерігаємо», «Ми маємо» і т. д. Допускаються звороти із збереженням першої особи множини, в яких виключається займенник «ми», тобто вживаються означено-особові речення: «спостерігаємо», «встановлюємо», «маємо на увазі» та ін.

В окремих випадках можна використовувати вирази «на наш погляд», «на нашу думку», або «на думку автора курсової роботи», або «вивчення передового педагогічного досвіду свідчить про те, що,..», або «на основі зробленого аналізу можна стверджувати...», або «проведені досліди підтвердили,..», чи «... дають підстави вважати, робити висновки...» та ін.,

При згадуванні в тексті прізвищ (вчених-дослідників, вчителів), їх ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (Н.Г.Ничкало, а не Ничкало Н.Г. як це прийнято в списках літератури).

 

 

ЗАХИСТ КУРСОВИХ РОБІТ

 

Захист курсових робіт - важливий етап у навчанні студентів. Захист відбувається у вигляді усного викладу протягом 10-12 хвилин.

Доповідь може мати довільну форму, але в ній доцільно висвітлити такі важливі питання курсової роботи:

- обґрунтування актуальності теми дослідження;

- мета, завдання, об’єкт, предмет, проблема та гіпотеза дослідження;

- що вдалося встановити, виявити, довести;

- якими методами це досягнуто;

- з якими труднощами довелося зіткнутися в процесі дослідження, які положення, гіпотези не знайшли підтвердження.

Оцінка за курсову роботу виставляється з урахуванням її виконання та захисту.

Критерії оцінки курсової роботи:

1. Актуальність теми дослідження

2. Відповідність змісту роботи обраній темі

3. Глибина опрацювання матеріалу

4. Результативність експериментальної роботи

5. Значущість висновків для наступної практичної діяльності

6. Відповідність вимогам оформлення курсових робіт

7. Якість доповіді та відповідей на запитання під час захисту роботи

8. Ступінь самостійності автора у розробці проблеми.

Результати захисту курсової роботи визначаються оцінками «Відмінно», «Добре», «Задовільно» і «Незадовільно».

Захищені курсові роботи зберігаються на кафедрі протягом трьох років.

Додаток\

А