Поясніть у чому відмінність між бюджетними надходженнями і доходами бюджету

Доходи Державного бюджету — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бю­джету відображають економічні відносини держави з підприємства ми, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають У процесі стягнення бюджетних платежів.

А от джерелами доходів виступають різноманітні надходження. Формування доходів бюджету здійснюється за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел на основі використання різноманітних методів. Внутрішніми джерелами є вироблений у країні ВВП та національне багатство. Зовнішні джерела — це надходження доходів до бюджету на основі міжнародного перерозподілу доходів і фінансових ресурсів.

Наприклад, розглянемо такі надходження:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) офіційні трансферти;

5) цільові фонди.

Податкові надходження — це передбачені податковими закона­ми України загальнодержавні та місцеві податки, збори й інші обо­в'язкові платежі.

Неподаткові надходження включають усі безповоротні надхо­дження, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження від штрафів і санкцій, крім штрафів за порушення податкового законо­давства, а також добровільні, невідплатні поточні надходження з не­державних джерел. Таким чином, неподатковими надходженнями визнаються: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основно­го капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів і включають: надходження від продажу основного капіталу; надходження від реалізації державних запасів товарів; надходження від продажу землі та нематеріальних активів; податки на фінансові операції та операції з капіталом.

Трансферти — це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцево­го самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Офіційні трансферти включають невідплатні, безповоротні пла­тежі, отримані від інших органів державного управління, недержав­них джерел або міжнародних організацій. Офіційні трансферти мо­жуть надходити: від органів державного управління; урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій; з іншої частини бюджету.

 

111. Обгрунтуйте, чому бюджетне планування є основою бюджетного процесу.

Велика роль у бюджетному процесі відводиться бюджетному плануванню, яке охоплює складання проектів бюджетів, їхній розгляді затвердження, оскільки від правильного визначення планових показників бюджету залежить якість його виконання. Наприклад, за сутністю бюджетне планування можна охарактеризувати як науково-обґрунтований процес визначення обсягів і джерел формування та напрямів використання централізованого фонду грошових коштів держави. За змістом бюджетне планування — це особлива сфера фінансової діяльності держави, пов'язана з обґрунтуванням певних управлінських рішень стосовно її фінансового забезпечення, тобто специфічна сфера управління. За формою бюджетне планування виступає як процес складання, розгляду і затвердження основного фінансового плану — державного бюджету.

Особливостями бюджетного планування є те, що держава використовує його для визначення рівня централізації фінансових ресурсів у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту, методів мобілізації грошових коштів до централізованого фонду, напрямів використання бюджетних коштів відповідно до засад економічної політики держави. Саме за допомогою бюджетного планування можна забезпечити належне функціонування бюджетної системи держави, поступове зростання темпів соціально-економічного розвитку, якщо таке передбачено соціально-економічною стратегією. Організація бюджетного планування передбачає проходження трьох стадій: складання, розгляд і затвердження бюджетів.

Завяки бюджетного планування визначаються необхідністю вирішення охарактеризованого вище триєдиного завдання формування бюджету:

1) достовірне визначення обсягу та джерел формування доходів бюджету;

2) оптимальний розподіл видатків за окремими групами й галузями;

3) збалансування бюджету.

Саме тому бюджетне планування є оновою бюджетного процесу.

 

 

Сутність і причини виникнення бюджетного дефіциту.

Перевищення видатків над доходами, тобто бюджетний дефіцит,є найбільш складним явищем. Бюджетний дефіцит відображає не просто перевищення видатків над доходами. Це перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки і обов`язкові платежі. Бюджетний дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, оскільки при складанні і затвердженні бюджету встановлюються джерела його покриття. Тобто необхідно чітко розрізняти бюджетний дефіцит і незбалансованість бюджету в зв`язку з невизначеністю у джерелах покриття дефіциту. Відсутність чіткої політики стосовно бюджетного дефіциту і визначення джерел його покриття характеризує стан бюджету, який умовно можна визначити як бюджетну пустоту чи діру. Тобто в бюджет включається певна сума видатків. що не мають відповідного забезпечення. Таке явище в цілому не припустиме. Однак в Україні на початку 90-х років воно мало місце. Крім того, дефіцит бюджету треба оцінювати з позицій як окремо держави, так і фінансової системи у цілому. Для держави це завжди небажане і досить часто негативне явище. Іншими ж суб’єктами фінансових відносин та сфер і ланок фінансової системи воно може оцінюватися по-різному.

Обсяги фінансових ресурсів і отриманих доходів у суспільстві визначаються потужністю та ефективністю фінансової системи загалом, а не станом бюджету. Брак коштів у бюджеті може мати місце і при достатньому забезпеченні суб’єктів підприємницької діяльності фінансовими ресурсами та досить високому рівні доходів юридичних і фізичних осіб. За таких умов не може йти мова про фінансову кризу в тій чи іншій країни — це тільки проблеми, пов’язані з формуванням бюджету, що спричинені певними об’єк­тивними чи суб’єктивними чинниками. Але дефіцит бюджету може бути викликаний і обмеженістю фінансових ресурсів, що обумовлює незначні обсяги виробленого ВВП і, відповідно, низький рівень доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов ознаки фінансової кризи в країні очевидні та стосуються всіх суб’єктів.

Визначаючи в цілому причину дефіциту, слід зазначити, що він пов`язаний із бажанням чи необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності. Адже завжди можна скоротити видатки до наявних доходів, або, підвищивши рівень оподаткування, збільшити доходи і тим самим вирішити проблему. Однак в реальній дійсності все набагато складніше. Наприклад, в Україні скорочення видатків бюджету практично неможливе. За умов існуючих пропорцій розподілу ВВП і низького рівня індивідуальних доходів населення зменшити видатки на соціальну сферу та інші цілі просто нереально. Тобто, це можна зробити, але до чого таке рішення призведе? Аналогічно немає можливостей підвищення рівня оподаткування – він і так надто високий. Конкретними причинами бюджетного дефіциту в Україні є надмірно роздута бюджетна сфера, яка дісталась у спадщину від адміністративно-командної системи, а головне – низький рівень ВВП на душу населення.

Види бюджетного дефіциту.

Буває дефіцит звичайний і первинний.

Звичайний – різниця між постійнии доходами бюджету і видатками

При визначенні первинного з видатків виключається сума процентів по державного боргу. Тобто він показує, який був би дефіцит при відсутності державного боргу.

Залежно від ролі бюджетного дефіциту у фінансовій політиці розрізняють активний та пасивний дефіцит.

Активний характеризує політику стимулювання сукупного попиту. А пасивний є наслідком економічного спаду, зниження виробництва, зайнятості.

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на явний та прихований.

Явний – офіційно визнаний дефіцит у законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Прхований виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття дефіциту. Тобто це, коли уряд вчасно не фінансує заплановані видатки.

Також розрізняють стійкий та тимчасовий дефіцит. Стійкий існує в довгостроковому періоді, а тимчасовий, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету.

Є також запланований та неочікуваний дефіцит.