Сутність фінансового контролю

Ефективність реалізації фінансової політики залежить від ба­гатьох чинників, серед яких особлива роль належить фінансово­му контролю. Саме він забезпечує зворотний зв'язок між наміче­ними і досягнутими результатами. Фінанси є дуже складною системою відносин,вони мають чітко виражений суперечливий ха­рактер. Безумовно, у процесі вироблення засад і напрямів фінан­сової політики треба максимально врахувати всі обставини і спе­цифіку використання тих чи інших фінансових інструментів. Од­нак оскільки економічна і політична ситуація в країні постійно змінюється, то це впливає на характер і напрями дії фінансових інструментів. Необхідний постійний моніторинг, який дав би змогу відстежувати успішність реалізації фінансової політики та дійовість і відповідність впливу на досягнення запланованих ре­зультатів конкретних фінансових інструментів.

Фінансовий контроль являє собою сукупність видів, форм і методів перевірки законності і доцільності здійснення фінан­сових операцій та реалізації на цій основі завдань фінансової політики.

Отже, фінансовий контроль зв'язаний з реалізацією фінансової політики як безпосередньо, так і через контроль за фі­нансовою діяльністю окремих суб'єктів.

Основні функції контролю за реалізацією фінансової політики покладені на вищі органи законодавчої та виконавчої влади. Без­посередній контроль здійснюють Міністерство фінансів та спеці­алізований незалежний орган — Рахункова палата. При цьому за­вдання Рахункової палати більш важливі. Міністерство фінансів, розробляючи засади і напрями фінансової політики, контролює тільки їх реалізацію. Рахункова ж палата має контролювати як обґрунтованість та доцільність здійснюваної фінансової політи­ки, так і хід її реалізації. При цьому хоча Рахункова палата може здійснювати і детальні перевірки фінансової діяльності окремих суб'єктів, основна її увага зосереджена саме на контролі у сфері реалізації фінансової політики на мікро- і макрорівнях та у сфері міжнародних фінансових відносин.

Фінансовий контроль за діяльністю окремих суб'єктів має на меті перевірку її відповідності чинному фінансовому законодав­ству. Водночас з огляду на те, що чинні закони відображають зміст фінансової політики, такий контроль також безпосередньо пов'язаний з її реалізацією. Незаконність дій окремих суб'єктів веде до викривлення фінансової політики та перешкоджає досяг­ненню намічених результатів. Якщо у процесі контролю виявля­ються постійні порушення фінансового законодавства багатьма суб'єктами, та це може свідчити про те, що фінансова політика не враховує їхніх інтересів. Необхідно внести певні корективи у та­ку політику, бо ніяке посилення контролю не дасть бажаних ре­зультатів, доки фінансова політика не буде враховувати інтереси всіх суб'єктів фінансових відносин.

Фінансовий контроль за діяльністю суб'єктів фінансових від­носин передбачає різноманітні його види, форми і методи.

Види контролю визначають співвідношення контролюючого і підконт­рольного суб'єктів.

Форми фінансового контролю відображають стадію його здійснення відносно руху грошових потоків.

Методи контролю — це сукупність прийомів та способів його здійснення.

 

Види фінансового контролю.

Залежно від взаємозв'язку об'єкта контролю — фінансової діяльності, і суб'єкта — органу контролю, фінансовий контроль поділяється на два основні види: внутрішній і зовнішній.

При внутрішньому контролі фінансова діяльність кожного суб'єкта контролюється ним самим через спеціальні підрозділи — контрольно-ревізійні відділи, управлін­ня тощо. Такий контроль має форму внутрішнього аудиту, метою якого є перевірка доцільності та обґрунтованості окремих фінан­сових операцій, їх відповідності фінансовій стратегії і тактиці да­ного суб'єкта.

Зовнішній контроль полягає у перевірці фінансової діяльності того чи іншого суб'єкта відповідними уповноважени­ми органами контролю. Метою цього контролю є перевірка від­повідності фінансової діяльності чинному фінансовому законо­давству. Цей контроль за ознакою суб'єктів його здійснення поділяється на державний, відомчий, внутрішньокорпоративний, незалежний і суспільний.

Державний — це контроль з боку держави як за фінансовою діяльністю юридичних і фізичних осіб, так і за власними фінанса­ми. Він покладається на спеціальні органи фінансового контролю (в Україні це Рахункова палата і Контрольно-ревізійна служба) та на органи управління фінансами і фінансовою системою (Мініс­терство фінансів, Державна податкова адміністрація. Державне ка­значейство. органи управління державними цільовими фондами). Це найбільш організований та дійовий вид контролю, який охоп­лює мікро- та макрорівень розподілу і перерозподілу створеного ВВП, а відповідно і реалізацію загальнодержавної фінансової по­літики. У разі виявлення порушень застосовуються фінансові санкції, а винні особи можуть притягуватися до адміністративної, а в окремих випадках і кримінальної відповідальності.

Відомчий та внутрішньокорпоративний контроль полягає у перевірці фінансової діяльності суб'єктів, що підпорядковані міністерствам і відомствам або входять до складу корпоратив­них об'єднань. Цей контроль охоплює три напрями. По-перше, відповідність фінансової діяльності чинному фінансовому за­конодавству. По-друге, її узгодженість із фінансовою страте­гією і тактикою міністерств, відомств, корпоративних об'єднань. По-третє, внутрішньовідомчі (внутрішньокорпоративні) роз­подільні та перерозподільні відносини. Цей вид контролю спрямований насамперед на виявлення та усунення порушень і недоліків у фінансовій діяльності підвідомчих підприємств і організацій. За результатами контролю приймаються адмініст­ративні рішення відповідно до чинного законодавства та ста­тутних документів.

Незалежний фінансовий контроль здійснюється незалежними контролюючими органами — аудиторськими фірмами. Цей конт­роль теж спрямований на перевірку законності фінансової діяль­ності і доцільності здійснення окремих фінансових операцій. Од­нак висновки за результатами контролю мають рекомендаційний характер. Вони визначають відповідність чи невідповідність фі­нансової діяльності чинному законодавству, реальність та повно­ту її відображення у фінансовому обліку та звітності.

Суспільний фінансовий контроль — це контроль з боку суспі­льства за фінансовою діяльністю держави. Він не має, як прави­ло, організованих форм (певною мірою функції цього контролю виконує Рахункова палата) і здійснюється за рахунок відкритості, гласності й прозорості фінансової діяльності держави. Кожний громадянин повинен мати право на ознайомлення, наприклад, з процесом складання і виконання бюджету, який формується пере­важно за рахунок доходів юридичних і фізичних осіб. Контрольні функції громадян реалізуються також через виборчу систему — обираючи певні партії чи окремих депутатів, виборці обирають чи відкидають і певну фінансову політику.

 

3. Форми фінансового контролю .

 

Залежно від стадії здійснен­ня контролю він поділяється на попередній, поточний і наступний.

Попередній контроль здійснюється до початку руху грошових потоків. Його мета — перевірити доцільність і надійність даної фінансової операції, виявити рівень ризику, що пов'язаний з нею, та передбачити конкретні способи його хеджування, з'ясувати відповідність даної операції чинному фінансовому законодавст­ву, інтересам підприємства чи фізичної особи. Важливим напря­мом цього контролю є перевірка контрагента — отримувача кош­тів: його юридичного статусу, фінансового стану, ділових рис, партнерської відповідальності тощо.

Поточний контроль здійснюється у процесі руху грошових потоків. Його мета — забезпечити реальність проходження грошових потоків, реалізацію їх адресності й цільового призна­чення та дотримання встановлених термінів проведення фінан­сових операцій.

Наступний контроль проводиться після здійснення фінансових операцій та за підсумками фінансової діяльності за певний період. Його мета — перевірка реалізації стратегії і тактики фінансової ді­яльності того чи іншого суб'єкта, а в масштабах суспільства — процесу реалізації фінансової політики. Наступний контроль дає повну і вичерпну інформацію про фінансову діяльність як кожного суб'єкта, так і суспільства у цілому.

 

Методи фінансового контролю

Методи фінансового контролю розрізняються за харак­тером його здійснення, за комплексністю і технологією конт­ролю, його спрямованістю, оформленням результатів. Виділя­ються такі основні методи контролю: ревізії, тематичні пере­вірки, обстеження.

Ревізія є методом комплексного контролю усієї фінансової і господарської діяльності підприємств та організацій стосовно її відповідності чинному законодавству.

Тематичні перевірки полягають у контролі за окремими сторонами фінансової дія­льності. Зокрема, це камеральні (у податковій інспекції) і до­кументальні (у платника) перевірки податкових декларацій та звітів.

Обстеження являє собою ознайомлення з окремими напря­мами фінансової діяльності з метою виявлення проблем та шля­хів їх удосконалення. За результатами ревізій і перевірок склада­ються акти, за результатами обстеження — довідки.

 

Самостійна робота № 3

Тема: Кошторис витрат і види кошторисів бюджетних установ

1. Сутність та характеристика діяльності бюджетних установ

2. Поняття та види кошторисів бюджетних установ

3. Структура кошторису бюджетної установи