Розділ І. Сутність документної комунікації в соціумі

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ І. Сутність документної комунікації в соціумі

1.1 Документна комунікація як підсистема соціальної комунікації

1.2 Поняття документної комунікації

1.3 Бар'єри документної комунікації в суспільстві

Розділ ІІ. Документ в соціальній комунікації

2.1Функціональне визначення поняття "документ"

2.2 Функція документа у соціальній комунікації

ВИСНОВКИ

ГЛОСАРІЙ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

У розвитку сучасного суспільства важливу роль відіграє інформація. Вона поширюється в часі та просторі певними каналами, засобами, методами. Особливе місце в цій системі належить комунікації.

Комунікація - обмін інформацією (ідеями, знаннями, повідомленнями) між людьми. Інформація - це відомості, призначені для передачі в процесі соціальної комунікації.

Головною умовою існування та розвитку суспільства є соціально - комунікаційна діяльність. Без спілкування, обміну інформацією між індивідами неможливі інтелектуальна еволюція людства, розвиток виробництва, збагачення соціальної пам'яті, нові досягнення матеріального і духовного життя. Сучасні дослідники соціогенезису доводять, що соціальна комунікація - це глибинний базис матеріального виробництва та необхідний фактор прогресу будь-якого виду суспільного устрою. Найважливішою підсистемою соціальних комунікацій є документна комунікація - процеси і засоби обміну інформацією у суспільстві за допомогою документів. Вона забезпечує рух соціальної інформації у часі і просторі шляхом створення, зберігання та розповсюдження документів. Документна комунікація виникла на певному етапі соціального прогресу людства і нині охоплює всі сфери суспільного життя.

Над питанням дослідження соціальної документно-комунікаційної системи працювали такі відомі науковці як Ю.Н. Столяров, А.В. Соколов, А.А. Солянник, Н.Б. Зиновьєва. Великий внесок в розроблення цієї проблеми внесли Н.М. Кушнаренко, Г.М. Швецова - Водка.

 

Розділ І. Сутність документної комунікації в соціумі

Документна комунікація як підсистема соціальної комунікації

ДК є однією з основних підсистем соціальної комунікації, тобто системою обміну інформацією між двома і більш людьми.

Залежно від каналу передачі повідомлень соціальні комунікації прийнято ділити на неформальні і формальні. Неформальні комунікації встановлюються між відправником і споживачем безпосередньо — шляхом особистих контактів, зустрічей, бесід, а формальні — через спеціально створені суспільством організації і установи: систему друкарських видань, бібліотеки, інформаційні служби і ін.

Вся документна інформація рухається по формальних каналах комунікації. До основних офіційних каналів документної комунікації відносяться: видавнича, книготоргова, бібліографічна і інформаційна діяльність, бібліотечна, архівна і музейна справа. Кожна з цих сфер як об'єкт своєї діяльності розглядає документ в його співвідношенні із споживачем. Розрізняються між собою названі структури ДК орієнтацією на різні види документів, формами і методами їх обробки і представлення споживачеві.

Залежно від чисельності тих, що спілкуються в структурі соціальної комунікації виділяється двостороння комунікація (коли учасники поперемінно виступають в ролі то комуніканта, то реципієнта), групова комунікація (об'єднує порівняно невелике число людей так, що комунікант в змозі враховувати особливості і реакцію кожного з реципієнтів) і масова комунікація.

Масові комунікації — офіційні структури поширення інформації (повідомлень) на чисельно великі і розосереджені аудиторії. До масових комунікацій відносяться друк, радіо, телебачення, кіно, звуко- і відеозапис і інші канали передачі інформації.

Матеріальною передумовою виникнення масових комунікацій в першій половині XX ст. стало створення технічних пристроїв, що дозволяють здійснювати швидку передачу і масове тиражування великих об'ємів словесної, образної і музичної інформації. Провідна роль засобів масової інформації в формуванні громадської думки відбивається в їх визначенні як "четвертій владі". Кожен із засобів масової інформації має свою знакову систему. Друк або преса — письмове слово і візуальний образ. Радіо використовує усну мову і музику. Телебачення синтезує усне слово, рухоме зображення і музику.

INTERNET— відносний новий інформаційний засіб, що поступово знаходить межі засобів масової інформації. Комунікації через цю міжнародну систему використовують письмову мову в інтерактивному режимі, гіпертекст (пошук зв'язаних текстів за словами початкового текста), звук мови і музики, а також анімацію — рухомі кольорові образи.

Документ в масовій комунікації виконує дуже важливу функцію, будучи одночасно засобом соціального спілкування, нагромадження знань і соціального досвіду, а також регламентації суспільного життя.

Висновки

Для теоретичного визначення поняття "документ" необхідно застосовувати комунікаційно-інформаційний підхід, тобто розглядати документ як елемент соціального комунікаційно-інформаційного процесу. Властивості документальної комунікації визначаються тим, що каналом передачі повідомлення в ній є документ. Повідомлення (інформація) формується у свідомості комуніканта і фіксується ним на речовинному носії, відділеному як від комуніканта, так і від реципієнта. Фіксованість повідомлення на матеріальному (речовинному) носії забезпечує можливість передавання повідомлення як у просторі, так і в часі. Поряд з трактуванням документа як каналу комунікації, по якому передається повідомлення, існує інший підхід, коли сам документ розглядається як комунікат (те, що передається у процесі комунікації). У цьому випадку каналами комунікації вважають суспільні інститути, що забезпечують збирання, збереження, пошук та організацію використання документів. Такий підхід не суперечить означеному вище, він лише свідчить про можливість різноманітних підходів до визначення місця документа в системі соціальної інформаційної комунікації. Розгляд документа як елемента системи соціальних комунікацій дозволяє прояснити і поняття "інформація", що використовується при характеристиці документа. Інформація — це наукова абстракція, яка є результатом інформаційно-комунікаційного підходу до явищ дійсності. Говорити про документ можна лише з урахуванням діалектичних взаємин між інформацією і знанням; свідомістю у вигляді думок, ідей, емоцій, вольових спонукань людини і її "зовнішнім" вираженням у формі документальних повідомлень. Представлення документа й інформації у світлі теорії комунікації дозволяє з'ясувати сутність документа і знайти методологічний засіб для аналізу його функцій і властивостей.

 

ГЛОСАРІЙ

Комунікація походить від лат.com municatio - єдність, передача, з’єднання, повідомлення, пов’язаного з дієсловом лат.com munico - роблю спільним, повідомляю, з’єдную, похідним від лат.com munis - спільний. Поняття комунікація може вживатись у значенні: соціальна комунікація, спілкування між людьми та іншими соціальними суб’єктами; телекомунікації або зв'язок за допомогою технічних засобів; певна система, за допомогою якої забезпечується сполучення між віддаленими об'єктами, наприклад: підземні комунікації, транспортні комунікації, інформаційні комунікації тощо.

Комунікаційний процес - це:

- механізм, завдяки якому забезпечується існування та розвиток людських відносин, який включає в себе всі розумові символи, засоби їх передачі у просторі та збереження у часі (Чарльз Кулі);

- обмін інформацією між складними динамічними системами та їх частинами, які здатні приймати інформацію, накопичувати її та перетворювати (Аркадій Урсул);

- інформаційний зв’язок суб’єкта з тим чи іншим об’єктом (Мойсей Каган);

- спосіб діяльності, який полегшує взаємне пристосування людей (Тамотсу Шибутані);

- акт відправлення інформації від мозку однієї людини до мозку іншої (Пол Сміт, Кріс Беррі, Алан Пулфорд);

- специфічний обмін інформацією, процес передачі емоційного та інтелектуального змісту (Андрій Звєрінцев, Альвіна Панфілова).

Узагальнюючи, можна говорити про існування двох підходів до визначення сутності комунікаційного процесу - механістичного та діяльнісного.

Соціальна комунікація - це обмін між людьми або іншими соціальними суб’єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо, обумовлений цілим рядом соціально значимих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у даному суспільстві.

Документна комунікація - це комунікація, яка опосередкована документом, побудована на обміні документами між двома або більше учасниками комунікаційного процесу. Документна комунікація є підсистемою соціальної комунікації.

Комунікант - це відправник документного повідомлення, автор.

Реципієнт - це отримувач повідомлення (читач, слухач).

Комунікат – документне повідомлення.

Комунікаційний канал - частина комунікаційної системи, яка зв'язує між собою джерело та приймач повідомлень. Канал поширення сигналу може бути штучним, природним і комбінованим. У першому і (або) третьому випадку - це сукупність технічних засобів та середовища розповсюдження, що забезпечує передавання повідомлень від відправника до одержувача.

Кодування повідомлення - це представлення ідеї, яку прагне донести до одержувача коммунікант, в кодах або символах, тобто в знаках, що перекладають ідею на мову, зрозумілу реципієнту.

Декодування повідомлення - це переклад його на мову одержувача. Воно визначається особистим сприйняттям одержувача, його здатністю розпізнавати і інтерпретувати коди, використані для передачі ідеї.

 

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ І. Сутність документної комунікації в соціумі

1.1 Документна комунікація як підсистема соціальної комунікації

1.2 Поняття документної комунікації

1.3 Бар'єри документної комунікації в суспільстві

Розділ ІІ. Документ в соціальній комунікації

2.1Функціональне визначення поняття "документ"

2.2 Функція документа у соціальній комунікації

ВИСНОВКИ

ГЛОСАРІЙ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

У розвитку сучасного суспільства важливу роль відіграє інформація. Вона поширюється в часі та просторі певними каналами, засобами, методами. Особливе місце в цій системі належить комунікації.

Комунікація - обмін інформацією (ідеями, знаннями, повідомленнями) між людьми. Інформація - це відомості, призначені для передачі в процесі соціальної комунікації.

Головною умовою існування та розвитку суспільства є соціально - комунікаційна діяльність. Без спілкування, обміну інформацією між індивідами неможливі інтелектуальна еволюція людства, розвиток виробництва, збагачення соціальної пам'яті, нові досягнення матеріального і духовного життя. Сучасні дослідники соціогенезису доводять, що соціальна комунікація - це глибинний базис матеріального виробництва та необхідний фактор прогресу будь-якого виду суспільного устрою. Найважливішою підсистемою соціальних комунікацій є документна комунікація - процеси і засоби обміну інформацією у суспільстві за допомогою документів. Вона забезпечує рух соціальної інформації у часі і просторі шляхом створення, зберігання та розповсюдження документів. Документна комунікація виникла на певному етапі соціального прогресу людства і нині охоплює всі сфери суспільного життя.

Над питанням дослідження соціальної документно-комунікаційної системи працювали такі відомі науковці як Ю.Н. Столяров, А.В. Соколов, А.А. Солянник, Н.Б. Зиновьєва. Великий внесок в розроблення цієї проблеми внесли Н.М. Кушнаренко, Г.М. Швецова - Водка.

 

Розділ І. Сутність документної комунікації в соціумі