Категорії спорів. Форми і порядки захисту права інтелектуальної власності

 

Суперечки щодо інтелектуальної власності поділя­ються на дві групи. До першої відносяться суперечки про визнання (чи невизнання) результату інтелектуальної дія­льності об'єктом інтелектуальної власності. Стосовно об'­єктів промислової власності це суперечки:

· пов'язані з відмовою у видачі патенту;

· по запереченнях третіх осіб проти видачі патен­ту;

· про визнання патенту недійсним.

До другої групи відносяться суперечки, що стосуються порушення прав:

· про заборону дій, що порушують права на па­тент;

· про відшкодування шкоди, заподіяної порушни­ком патентних прав;

· про визнання дій, що не порушують патент;

· про післякористування винаходів, пов'язане з укладанням чи використанням ліцензійних угод;

· про надання примусової ліцензії;

· про виплату винагороди автору роботодавцем;

· про компенсацію за використання винаходу державою тощо.

Існує дві форми захисту прав інтелектуальної влас­ності: юрисдикційна і неюрисдикційна (рис. 7). Неюрисдикційна форма передбачає захист права інтелектуальної власності своїми силами, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів, тобто самоза­хист. Наприклад, це може бути відмова здійснити певні дії, передбачені укладеним договором про передачу (уступку) майнових прав інтелектуальної власності або ліцензійним
договором, відмова від виконання недійсного договору тощо. Обрані засоби самозахисту не повинні бути забороненими законодавством та не повинні суперечити мораль­ним засадам суспільства.

Юридичні форми захисту застосовують два порядки захисту: загальний (судовий) та спеціальний (адміністративний). Загальний порядок захисту здійснюється в судах.

Захист інтелектуальної власності

Юрисдикційна форма захисту

Неюрисдикційна форма захисту (самозахист)

Загальний (судовий) порядок захисту прав

Спеціальний (адміністративний) порядок захисту прав

Захист у господарських судах

Захист у судах загальної юрисдикції

Захист в органах державного управління

Захист в органах Антимонопольного комітету України

Захист в органах державної митної служби України

Рис. 7. Форми і порядки захисту прав інтелектуальної власності

Спеціальний порядок захисту прав здійснюється в органах державного управління або в органах Антимонопольного комітету України, або в органах державної митної служби України.

 

Способи захисту права інтелектуальної власності

Адміністративно-правовий спосіб захисту прав

Адміністративний cnoci6 полягає в розгляді та вирішенні суперечки органом державного управління. Процедура розгляду набагато простіша, ніж у цивільному су­дочинстві. Правовою основою є Кодекс України про адміністративні правопорушення, а також спеціальні закони України з інтелектуальної власності.

У галузі авторського права і суміжних прав адмініс­тративний спосіб захисту прав передбачено тільки за публічний показ, порушення умов публічного демонстрування і тиражування кіно- і відеофільмів без прокатного посвідчення. Стосовно об'єктів промислової власності цей спосіб захисту прав передбачає накладення штрафів за неправомірне використання фірмових найменувань, торговельних марок тощо. Засобом захисту в цьому випадку є скарга, яку у встановленому адміністративним законодавством порядку подають у відповідний орган державного управління.

Здійснення дій, обумовлених законодавством Укра­їни як недобросовісна конкуренція, спричиняє накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, а також адміністративну і цивільно-правову відповідальність. До таких дій відносяться:

· неправомірне використання чужого імені, фір­мового найменування, торговельних марок;

· введення в обіг під своїм позначенням товару іншого виробника;

· відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарської діяльності і введення йо­го в господарський оборот;

· неправомірний збір, розголошення і викорис­тання комерційної таємниці, а також інші проти­правні дії.

Тобто Антимонопольним комітетом України розгля­дуються скарги щодо дій після вводу об'єктів права інтеле­ктуальної власності до господарського обороту.

Типовими видами адміністративних стягнень мо­жуть бути: попередження, штраф, виправні роботи, адміні­стративний арешт тощо.

Так, незаконне використання об'єкта права інтелек­туальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення права інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з кон­фіскацією незаконно виготовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, що призначені для їх виготовлення.

 

Цивільно-правовий спосіб захисту прав

Суперечки, що пов'язані з порушенням прав інтеле­ктуальної власності, підвідомчі судам загальної юрисдикції і вищому господарському суду. Якщо хоча б однією зі сторін у суперечці є фізична особа, то зазначена суперечка підвідомча суду загальної юрисдикції.

У випадку порушення прав потерпілий подає позов - заяву, звернену до суду, про відправлення право­суддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У по­зовній заяві вказується форма захисту, розмір нанесеного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог.

Власник прав на ОІВ має право вимагати від пору­шника:

· визнання прав власника;

· відновлення положення, що існувало до пору­шення права;

· припинення дій, що порушують право чи створюють погрозу його порушенню;

· відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду тощо.

Якщо одночасно з порушенням майнових прав по­рушені особисті немайнові права автора, то він може за­жадати майнову компенсацію за нанесення йому мораль­ного збитку, розмір якої визначається судом.

3aстосування цивільно-правових санкцій за порушення прав на О1В можливо в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років з дати, коли власник права довідався чи повинний був довідатися про порушення свого права.

Кримінальна відповідальність за порушення прав

Поряд з нормами цивільно-правового захисту прав на ОІВ, чинним законодавством передбачена також і кримінальна відповідальність. Кримінальна відповідальність на­ступає тільки тоді, коли матеріальна шкода завдана у значному розмірі (20 і більше). За незаконне використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка винний карається штрафом від 200 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на термін до двох років або позбавлення волі до двох років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення.

Якщо матеріальна шкода завдана у великому розмірі (200 і більше), або її вчинено повторно, то покарання за цей злочин — штраф від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправні роботи на термін до двох років, або позбавлення волі від 2 до 5 років, із конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення.

Якщо збитки вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (1000 і більше), - караються штрафом від 2000 до 3000 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від 3 до 6 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення. Так, незаконний випуск під своїм ім'ям чи присвоєння авторства на чужий твір науки, літератури чи мистецтва, а також незаконне відтворення чи поши­рення такого твору, присвоєння авторства на чужі об'єкти промислової власності чи розголошення без згоди автора змісту винаходу, корисної моделі чи промислового зразка до офіційної публікації про них визнається карним злочином.