Форми господарювання, хар-ка.

В ринковій економіці осн формою господарювання є госп товариства, ними визнаються під-ва, орг-ції, установи, створені на засадах угоди юрид особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підпр дія-сті з метою отримання прибутку.

До господарських товариств відносяться:

Акціонерне товариство – під-во, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах вартості належних їм акцій.

До акціонерних товариств належать:

• відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах;

• закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу. Не дозволяється за законом випускати облігації та оголошувати відкриту підписку на частки в стат капіталі тов-ва.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників). Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

Матеріальна основа функціонування під-ва.

Матеріальною базою функціонування під-ва і здійснення ни виробничої та ін видів дія-сті є майно під-ва.

Джерела формування майна під-ва є:

- грошові та матеріальні внески засновника, внески у нематеріальній формі

- доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;

- доходи від цінних паперів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- майно, придбане в інших суб’єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

- інші джерела, не заборонені законодавством України.

Першочергове формування починається в момент створення під-ва, а саме при формування статутного капіталу, який вкл ОЗ, оборотні та нематеріальні активи.

Фінансові ресурси визначають як акумульовані підприємством з різних джерел грошові кошти, які надходять в його обіг і призначені для покриття потреб підприємства.

 

Тема 7 Фінансовий ринок

1. Сутність та складові фін ринку

Фін ринок – система екон відносин, що склалися при купівлі продажу фін ресурсів під впливом попиту та пропозиції.

Об'єктами відносин на фінансовому ринку є:

- цінні папери

- фінансові послуги

- грошово-кредитні ресурси

Суб'єктами:

- держава

- підприємства різних форм власності

- окремі громадяни

Функції фінансового ринку:

- тимчасова мобілізація вільних фін ресурсів

- розподіл акумульованих вільних коштів між кінцевими споживачами

- забезпечення умов для мінімізації фін ризиків

- прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації екон процесів в державі

Найпоширенішими підходами до визначення структури фін ринку є:

- за видами фінансових активів поділяється на: кредитний ринок; ринок цінних паперів (фондовий ринок); валютний ринок (іноземна валюта і фінансові інструменти, що обслуговують її); страховий ринок (страховий захист); ринок золота (срібло, платина) ринок фінансових послуг (кредитні операції та ін.).

- за періодом обертання фінансових активів: ринок грошей; ринок капіталів.

- за регіональною ознакою: місцевий фінансовий ринок; регіональний фінансовий ринок; національний фінансовий ринок; світовий фінансовий ринок.

- за швидкістю реалізації угод на фінансовому ринку розрізняють: ринок з терміновою реалізацією угод (як правило, до 3 днів); ринок з реалізацією угод в майбутньому.

- за умовами обертання фін інструментів (первинний, вторинний).

Принципи на фінансовому ринку:

- вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку;

- прозорість ринку і реальний захист інвесторів;

- конкурентність та ефективність;

- відповідність міжнародним стандартам.

1. Валютний ринок

Валюта – грошова одиниця певної країни, що використовується для вимірювання вартої товарів та послуг.

Основні учасники валютного ринку: комерційні банки, зовнішньоторгівельні організації, міжнародні інвестиційні компанії, центральні банки, валютні біржі.

Суб’єкти міжбанківського валютного ринку: національні банки, уповноважені валютно-кредитні установи, валютні біржі.

Об’єкт – валютні операції з продажу та обміну нац та іноз валюти.

Валютні операції – це вид дія-сті під-в, банківських і фін-кредитних установ юрид. та фіз. осіб щодо купівлі-продажу розрахунків та надання в позику іноз валюти.

Види:

Готівкові (спот) – використання валютної готівки на момент оформлення угоди або протягом доби.

Термінові (форвардні, ф’ючерсні) – платежі здійснюються в узгоджений термін (1 тиждень – 5 років) за курсом на момент укладання угоди.

Форвардні – строкові операції, що полягають у купівлі-продажі валюти між 2 суб’єктами з наступною передачею валюти в обумовлений строк і за курсом визн в момент укладання контракту.

Ф’ючерсні – строкові операції, в який сторони зобов’язані купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, встановлений в момент укладання угоди.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни.

Форми валютного курсу:

Що коливається — вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції і заснований на використанні ринкового механізму.

Плаваючий — різновид валютного курсу, що коливається, зумовлюючий використання механізму валютного регулювання.

Фіксований - офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначеннях в законодавчому порядку валютних паритетах.

Валютне котирування – встановлення курсів іноз валют відповідно до чинних закон норм, що склалися на практиці.

Пряме котирування – при якому курс одиниці іноземної валюти (базова валюта) виражається в національній валюті (валюта, що котирується).

Непряме котирування – це вираження одиниці національної валюти в іноземній.

1. Ринок ЦП

Ринок ЦП – особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фін ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб’єктів екон дія-сті.

Розрізняють такі РЦП:

- за сферою поширення - світові, національні, регіональні та місцеві;

- за стадією обігу - первинний (первинні угоди купівлі-продажу тільки-що випущених ЦП) і вторинний (подальший обіг ЦП);

- за формою організації вторинного ринку – біржовий (ринок з найвищим рівнем організації, що максимально сприяє підвищенню мобілізації капіталу, формуванню реальних ринкових цін на фін вклади, що перебувають в обігу) і позабіржовий (охоплює операції з ЦП поза біржою, при цьому відбувається первинне розміщення, а також перепродаж ЦП тих емітентів, які не можуть з об’єктивних причин виставити свої активи на біржу);

- за емітентами - ринок корпоративних ЦП, випущених юридичними особами; ринок муніципальних ЦП, випущених органами місцевого самоврядування; ринок державних ЦП, випущених державою;

Суб'єкти РЦП:

- емітенти (компанії, товариства, підприємства, держава) – випускають ЦП;

- інвестори (фізичні та юридичні особи) покупці ЦП;

- посередники (брокери, ділери, андеррайтери);

- органи регулювання (ДКЦПФР, біржі, асоціації брокерів та ділерів тощо);

- інфраструктурні учасники (депозитарії, зберігачі, реєстратори, трасти, продавці інформації про РЦП).

Основні функції Фондового ринку

- регулювання сфери грошового обігу та кредиту;

- забезпечення переливу капіталу між галузями та сферами економіки;

- розподіл і перерозподіл капіталу корпорацій (АТ), контроль за їхньою діяльністю;

- залучення капіталу та забезпечення його ефективного використання;

- забезпечення оперативної інформації про рух індивідуальних капіталів.

1. Ринок фін послуг

 

Ринок фінансових послуг — це економічні відносини, що виникають між фінансовими посередниками та іншими економічними агентами з приводу розподілу фінансових ресурсів, купівлі-продажу тимчасово вільних коштів і цінних паперів.

Об'єктами відносин на цьому ринку є фінансові послуги, операції з фінансовими активами.

Суб'єктами ринку фінансових послуг виступають власники фінансових ресурсів, їх користувачі, фінансові посередники, держава в особі спеціальних органів нагляду та контролю.

Фінансові послуги: фін посередництво, страхування, консалтинг, аудит та інформаційні послуги.

Фін посередництво – відносини, які склалися на фін ринку в процесі руху фін ресурсів і грош коштів. Вони здійснюють мобілізацію тимчасово вільних ресурсів та їх продаж.

Фінансовими посередниками є особи, які сприяють у налагодженні контактів і укладенні угод між власниками і користувачами фінансових ресурсів. Роль таких осіб виконують фінансові установи — юридичні особи, які надають одну чи декілька фінансових послуг та які внесені до відповідного державного реєстру у визначеному законодавством порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи.

Страхування – сукупність фін послуг з приводу формування колективно них страхових фондів і фін відшкодування різних втрат і збитків.

Фін консалтинг – сукупність консультативних послуг широкого кола питань екон дія-сті під-в, орг-цій, установ.

Аудиторські послуги – незалежна перевірка фін дія-сті і звітності окремих суб’єктів.

Інформаційні послуги – полягають у наданні фін та нефін інформації суб’єктам необхідної для прийняття рішень в сфері фін діяльності.

Функції: 1) надання первинної інформації, викон. інформаційні агенції 2) надання аналітичної інформації, викон. рейтингові агенції

Найхарактерніші фін послуги – лізинг - підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна. Таке майно є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об’єкт – рухоме та нерухоме майно, що згідно з законом віднесене до осн фондів. Суб’єкт – продавець лізингового майна.

Дає можливість лізингоодержувачу економити на затратах, пов’язаних з володінням майном, встановлювати за погодженням з лізингодавцем порядок здійснення лізингових платежів.

Факторинг – система фін обслуговування господарських структур, при якій ці структури передають банку право отримання платежів від платників за поставлені товари, виконанні роботи чи надані послуги.