Відрахування від плати за транзит нафти, природного газу та аміаку.

Платниками було визначено суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють транспортування трубопровідним транс­портом через територію України нафти, природного газу та аміаку. Вони вносять до Державного бюджету України:

•відрахування від прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, які здійснюють транспортування нафти магістраль­ними нафтопроводами, в розмірі, еквівалентному 0,059 долара США за 1 тонну нафти, що транспортується, на кожні 100 кіло­метрів відстані її транспортування;

•відрахування від плати за транзит природного газу в розмірі еквівалентному 0,29 долара США за 1000 куб. метрів газу на ко­жні 100 кілометрів відстані;

•відрахування від плати за транзит аміаку в розмірі, еквіва­лентному 0,23 долара США за 1 тонну на кожні 100 кілометрі;

відстані.

Внесення зазначених платежів здійснюється щодекадне аван­совими платежами 15-го, 25-го числа поточного місяця, 5-гс числа наступного місяця, виходячи з обсягів газу, нафти та амі­аку, транспортованого через територію України за минулу де­каду, та курсу долара на день, що передує сплаті авансовогс платежу.

Платники щомісячно до 20 числа наступного за звітним міся­ця подають до Державної податкової інспекції за місцем свого знаходження розрахунок відрахувань.

 

54. З прийняттям в лютому 1997 року Закону України «Про систему оподаткування» встановлено 16 видів платежів: два місцеві податки (комунальний податок і податок на рекламу); 14 зборів (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за видання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; за право проведення конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок; за проїзд територією прикор­донних областей автотранспортом, що прямує за кордон).

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. По­датки і збори, названі вище, сплачують юридичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому.

1. Місцеві податки і збори включаються до складу валових ви­трат, які виключаються з валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування

їхнього прибутку.

Комунальний податок. Платниками податку є всі юридичні особи. Від сплати податку звільняються сільськогосподарські під­приємства, планово-дотаційні організації, бюджетні установи.

Об'єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці. Останній обчислюється множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподаткований мінімум доходів громадян. Гранич­ний розмір ставки податку — 10% від об'єкта оподаткування (фон­ду оплати праці).

Податок сплачується щомісяця до 15 числа, виходячи з суми, що

оподатковувалася у попередньому місяці.

Податок з реклами. Платниками податку є суб'єкти підприєм­ницької діяльності, що рекламують свою діяльність (власну продук­цію, послуги).

Податок з реклами стягується зі всіх видів комерційних оголо­шень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті);

друкуються на спортивному одязі чи майні.

Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і роз­міщення реклами. Ставки податку визначені в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розмі­щення стаціонарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі.

Рекламодавці сплачують податок під час сплати послуг. Вироб­ники реклами сплачують податок щомісяця (до 15 числа місяця, на­ступного за звітним).

Збір за право використання місцевої символіки. Платниками збору є юридичні особи, що використовують символіку з комерцій­ною метою. Об'єктом оподаткування є вартість виробленої продук­ції, виконаних робіт, наданих послуг. Ставка збору не повинна пе­ревищувати 0,1% від вартості об'єкта оподаткування.

55. Бюджет держави –складова ланка державних фінансів. Суть бюджету – фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної.

Слід підкреслити, що бюджет розглядається як самостійна еко­номічна категорія. Ця категорія, будучи частиною фінансів, харак­теризується тими ж ознаками, що притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин, а саме:

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільчих відносин, пов'язаних із вилученням частки національного доходу державою, і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства та окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національ­ного доходу, рідше — національного багатства, між окремими галу­зями народного господарства, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;

3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мі­рою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потре­бами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять пе­ред суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим значенням бюджету порівняно з іншими ланками.

Звідси можна зробити висновок щодо специфічного суспільного призначення бюджету — задоволення потреб суспільства та його адміністративно-територіальних формувань.

За своєю економічною сутністю бюджет — це грошові відноси­ни, які виникають між державою, з одного боку, та юридичними і фізичними особами — з іншого, в процесі перерозподілу національ­ного доходу (частково і національного багатства) у зв'язку із фор­муванням і використанням бюджетного фонду, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних захо­дів, потреб оборони і державного управління.

56. Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції. Завдяки розпо­дільній функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави та їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб. Контрольна функція дозволяє дізнатись, наскільки своєчасно й повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, яки­ми фактично є пропорції у розподілі бюджетних коштів, чи ефектив­но вони використовуються. Основу контрольної функції складає рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків.

Зміст цих функцій, сфера та об'єкт їхньої дії характеризують специфіку бюджету як економічної категорії. Так, зміст розподіль­ної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінан­сових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Жодна інша ланка фінансової системи не здійснює такого різнома­нітного і багаторівневого перерозподілу коштів, як бюджет. Сфера дії розподільної функції визначається тим, що у відносини з бюд­жетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Специфіка контрольної функції бюджету полягає в тому, що бюд­жет об'єктивно — через формування і використання фонду грошо­вих коштів держави — відображає економічні процеси, які відбува­ються в структурних ланках економіки.

57. 57. Бюджет виконує функції перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик. З точки зору послідовності розподілу ВВП існують два варіанти: 1)в умовах ринкової економіки (спочатку розприділяється між виробниками а потім централізує за допомогою податків); 2)у межах адміністративної економіки(спочотку держава централізує а потім розприділяє. Два способи вирішення фінансових протиріч: 1)встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП та його централізації в бюджеті; 2)зростання ВВП. Доходи всіх зростають. Суми грошей які потрібні державі для виконання своїх функцій залишаються сталими, звідси частка в загальних доходах зменшується.

58. З даної точки зору бюджет являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.

Видатки на економічну діяльність визначаються двома чинниками: 1)масштабами державного сектора економіки: 2)економічною політикою держави. Доходи бюджету характеризують податкову політику держави. В україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включають фонди цільового призначення. Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками: -рівновага доходів і видатків; -бюджетний надлишок – перевищення доходів над нормативними видатками; -бюджетний дефіцит – перевищення видатків над постійними доходами. Причиною дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості.