Розвиток і розміщення вугільної промисловості України

Розвиток і розміщення вугільної промисловості України

 

 

Виконав студент

економічного факультету

групи Е-12

Котуль Роман

Науковий керівник:

Викладач:

Іванчук Н.В.

 

 

Острог,2012

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………………..3

 

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження вугільної промисловості.

 

1.1 Сутність вугільної промисловості………………………………………………. 5

1.2 Структура вугільної промисловості…………………………………………….. 8

1.3 Передумови та фактори розміщення вугільної промисловості……………….. 9

 

Розділ 2. Оцінка розвитку і розміщення вугільної промисловості.

 

2.1 Особливості територіальної організації вугільної промисловості України… 13

2.2 Аналіз розвитку вугільної промисловостіУкраїни……………………………. 14

2.3 Участь вугільної промисловості України в світовому ринку……………........ 16

 

Розділ 3. Перспективи розвитку вугільної промисловості України.

 

3.1 Проблеми функціонування вугільної промисловості України………………. 22

3.2 Запровадження новітніх технологій у організацію вугільної промисловості України………………………………………………………………………………. 24

3.3 Використання зарубіжного досвіду у розвитку вугільної промисловості України………………………………………………………………………………. 26

 

Висновки………………………………………………………………………...…..29

Список використаних джерел…………………………………………………….31

Додатки………………………………………………………………………………32

ВСТУП

 

Вибір основного напрямку розвитку економіки будь-якої країни залежить насамперед від наявності й характеру власної мінерально-сировинної бази. Єдиним енергоносієм, якого в Україні потенційно достатньо для повного забезпечення власних потреб, є вугілля.

Вугільна промисловість України є однією з базових галузей економіки, бо забезпечує своєю продукцією електроенергетику, металургію та інші галузі. Вугілля - це єдина стратегічна сировина, запасів якої потенційно достатньо для забезпечення енергетичної безпеки країни.

Проте останнім часом спостерігається суттєва невідповідність між значенням вугільної промисловості для країни i технiко-економiчним станом, у якому вона знаходиться. За економічними, фінансовими, технічними та соціальними показниками вугільна промисловість перебуває у глибокому кризовому стані, що не дає можливості розвиватися як самій цій галузі, так галузям споживачам її продукції. Це характеризується падінням видобутку вугілля, фізичним зношенням основних фондів, значним відставанням від передбачених проектами реконструкції та технічного переоснащення термінів введення потужностей. Шахтний фонд знаходиться в катастрофічному стані.

Галузь яка мала би бути джерелом бюджетного наповнення, сама постійно потребує бюджетної підтримки. Протягом двох десятиліть (з 1976 по 1996 роки) видобуток вугілля в Україні зменшився більш ніж у 2,5 рази. Державні та урядові заходи з реформування та реструктуризації вугільної галузі, розпочаті із середини 90-х років, не принесли очікуваних результатів і не призвели до стабільного покращення роботи шахт та запланованого зростання вуглевидобутку. Значно погіршилася ситуація і з вирішенням питань соціального захисту шахтарів.

Тож актуальною стає проблема виводу вугільної промисловості з довготривалої кризи та перетворення її на стратегічну галузь, яка б забезпечила ліквідацію енергетичної залежності України від зовнішніх впливів або хоча б зменшила її до мінімуму.

Над цією важливою науковою і практичною проблемою працювали в різні часи і працюють на даному етапі Ященко Ю.П., Красник В.Г., Кабанов А. І., Корзун А.В. та інші.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ.

Структура вугільної промисловості.

Прогнозні запаси вугілля в Україні становлять 117,5 млрд.тонн, у тому числі

56,7 млрд.тонн – розвідані запаси, з них енергетичних марок – 39,3 млрд.тонн. Балансові запаси вугілля на діючих шахтах складають 8,7 млрд.тонн, з яких 6,5 млрд.тонн промислових, у тому числі майже 3,5 млрд.тонн, або 54% енергетичного.

Тенденції розвитку металургії, електроенергетики, інших галузей матеріального виробництва та соціальної сфери зумовлюють зростаючий попит на вугілля, причому особливо високими темпами на енергетичне. Для забезпечення суттєвого підвищення вуглевидобутку можуть бути задіяні 67 резервних ділянок із запасами 13,1 млрд.тонн та можливою потужністю з видобутку 124,9 млн.тонн вугілля на рік. Значним резервом на майбутнє також є шлами, які знаходяться в мулонакопичувачах. Їх обсяг становить 100 млн.тонн.

У вугільній галузі актуальною залишається проблема ефективного використання родовищ. Через складні гірничо-геологічні умови, недосконалі планувальні рішення та недостатній технічний і технологічний рівень вуглевидобутку втрати вугілля під час відпрацювання покладів перевищують 15%.

Зовнішні джерела вуглезабезпечення зумовлені недостатніми обсягами видобутку коксівного вугілля вітчизняного виробництва та високим вмістом сірки в ньому, а також дефіцитом вугілля газової групи для потреб українських ТЕС. Основними імпортерами є Росія (майже 97%) та Казахстан. Споживачами імпортованого коксівного вугілля є підприємства металургійного комплексу України, енергетичного - ТЕС та підприємства інших галузей промисловості.

З огляду на постійне зростання потреби теплової електроенергетики у вугіллі, Програмою „Українське вугілля”, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2001 року №1205, передбачалося здійснення комплексу заходів з підвищення обсягів видобутку вугілля та його конкурентоспроможності. Внаслідок систематичного недофінансування заходів зазначеної Програми вугільна промисловість не змогла досягти необхідного техніко-технологічного і економічного рівня, а обсяги вуглевидобутку навіть знизилися до 78,0 млн.тонн у 2005 році.

Через недостатні обсяги капітальних вкладень у вугільну промисловість Україна має найстаріший серед країн СНД шахтний фонд, а його прискорене старіння призвело до формування негативного балансу виробничих потужностей. Зниження їх обсягу набуло сталої тенденції, яка вже є катастрофічною.

За період 1991 - 2005 рр. виробнича потужність вугледобувних підприємств зменшилась з 192,8 млн.тонн до 91,5 млн.тонн на рік або майже в 2,1 рази. При цьому останнім часом виробничі потужності використовуються лише на 85%.

 

Розділ 2. ОЦІНКА РОЗВИТКУ І РОЗМІЩЕННЯ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ.

Розділ 3. Перспективи розвитку вугільної промисловості України.

ВИСНОВОК

 

Таким чином, на сучасному етапі, в умовах подорожчання нафти та газу, вугільна промисловість набуває значення стратегічної галузі в Україні і її розвиток визначається пріоритетним напрямом державної політики.

Але через недосконалість нормативно-правової бази вона здійснюється непослідовно, а в деяких випадках навіть суперечливо.

Внаслідок неврівноваженої державної, регіональної та галузевої політики у минулі роки не було створено сприятливих умов для відродження вугільної промисловості. Тому вихід з кризи та розвиток вугільної промисловості можливий лише при реалізації єдиної, цілеспрямованої, скоординованої політики, яка базується на поглибленому вивченні та використанні власних можливостей, а також досвіді країн, що вирішували аналогічні питання на різних етапах свого розвитку

Для стабілізації роботи підприємств галузі та нарощування вуглевидобутку в Україні необхідне комплексне вирішення проблеми розвитку шахтного фонду на сучасній техніко-технологічній основі та відтворення шахтобудівельного комплексу з його подальшим роздержавленням. Потребує надалі і збільшення обсягів державної підтримки вугільної галузі; за оцінками Міністерства вугільної промисловості України у Державному бюджеті на 2007 рік необхідно передбачити 6,9 млрд. гривень.

Першочерговим завданням розвитку вугільної промисловості є компенсація вибуваючих потужностей за рахунок завершення вже початого будівництва і реконструкції ряду шахт. Крім того, слід закрити ряд нерентабельних шахт й переглянути політику цін на вугілля і вугільну продукцію. Це дасть змогу дещо сповільнити спад виробництва, а потім стабілізувати видобуток вугілля і створити передумови для його зростання завдяки будівництву нових шахт, збільшенню обсягів реконструкції діючих та приділенню особливої уваги технічному переозброєнню галузі.

У зв’язку з вступом нашої країни до Світової організації торгівлі Уряду України необхідно розробити систему відповідних запобіжних заходів для забезпечення конкурентоспроможності вугільної галузі та подальшої державної підтримки вугільної промисловості на період її становлення і розвитку.

 

 

Список використаних джерел:

 

 

1. Назарбаєв Е.Ж. «Сучасний стан і тенденції розвитку світового паливно-енергетичного комплексу.» Журнал «Analytic».

2. Тукмаков Д. “Вугільна галузь сьогодні”. Газета “Завтра”. № 7(376), 13.02.2003.

3. Чедвик Дж., «Світова вугільна промисловість.» Переклад статті - Гребєнщиков В.П. Журнал вугілля. № 12, 2002.

4. «Використання енергії». Zaporozhye Nuclear Power Plant.

5. International Coal Report, № 474, 17.05.1999 р.

6. Постанова ВРУ «Про інформацію Кабінету Міністрів України„Розвиток вугільної галузі України та запровадження енергозберігаючої моделі економіки - шлях до набуття енергетичної незалежності”» №2517 від 10.11.2006р.

7. Кошеленко В.В. Оцінка місця вугільної галузі в енергетичній стратегії України та проблеми її розвитку// Формування ринкових відносин в Україні – 2007. - №2., С. 103-106.

8. Щудло О.В. Проблеми функціонування вугільної галузі України в ринкових умовах// Формування ринкових відносин в Україні – 2004. - №8.

 

ДОДАТКИ

Рис.1 Динаміка видобутку вугілля в Україні (млн. тонн).

 

 

 

Рисунок 2

вугілля

нафта 12,5%

Часткова структура геологічних паливно-енергетичних ресурсів у світі:

 

 

Табличка 1

Табличка 2

 

 

Пропозиція на світовий ринок
у т.ч. нові потужності (+)			+64	+85	+89	+92	+96
закриття шахт (-)				-6	-11	-16	-21
Потреби світового ринку
Пропозиція в % до попиту	129%	131%	140%	139%	135%	132%	129%

 

 

Табличка 3

Розвиток і розміщення вугільної промисловості України

 

 

Виконав студент

економічного факультету

групи Е-12

Котуль Роман

Науковий керівник:

Викладач:

Іванчук Н.В.

 

 

Острог,2012

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………………..3

 

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження вугільної промисловості.

 

1.1 Сутність вугільної промисловості………………………………………………. 5

1.2 Структура вугільної промисловості…………………………………………….. 8

1.3 Передумови та фактори розміщення вугільної промисловості……………….. 9

 

Розділ 2. Оцінка розвитку і розміщення вугільної промисловості.

 

2.1 Особливості територіальної організації вугільної промисловості України… 13

2.2 Аналіз розвитку вугільної промисловостіУкраїни……………………………. 14

2.3 Участь вугільної промисловості України в світовому ринку……………........ 16

 

Розділ 3. Перспективи розвитку вугільної промисловості України.

 

3.1 Проблеми функціонування вугільної промисловості України………………. 22

3.2 Запровадження новітніх технологій у організацію вугільної промисловості України………………………………………………………………………………. 24

3.3 Використання зарубіжного досвіду у розвитку вугільної промисловості України………………………………………………………………………………. 26

 

Висновки………………………………………………………………………...…..29

Список використаних джерел…………………………………………………….31

Додатки………………………………………………………………………………32

ВСТУП

 

Вибір основного напрямку розвитку економіки будь-якої країни залежить насамперед від наявності й характеру власної мінерально-сировинної бази. Єдиним енергоносієм, якого в Україні потенційно достатньо для повного забезпечення власних потреб, є вугілля.

Вугільна промисловість України є однією з базових галузей економіки, бо забезпечує своєю продукцією електроенергетику, металургію та інші галузі. Вугілля - це єдина стратегічна сировина, запасів якої потенційно достатньо для забезпечення енергетичної безпеки країни.

Проте останнім часом спостерігається суттєва невідповідність між значенням вугільної промисловості для країни i технiко-економiчним станом, у якому вона знаходиться. За економічними, фінансовими, технічними та соціальними показниками вугільна промисловість перебуває у глибокому кризовому стані, що не дає можливості розвиватися як самій цій галузі, так галузям споживачам її продукції. Це характеризується падінням видобутку вугілля, фізичним зношенням основних фондів, значним відставанням від передбачених проектами реконструкції та технічного переоснащення термінів введення потужностей. Шахтний фонд знаходиться в катастрофічному стані.

Галузь яка мала би бути джерелом бюджетного наповнення, сама постійно потребує бюджетної підтримки. Протягом двох десятиліть (з 1976 по 1996 роки) видобуток вугілля в Україні зменшився більш ніж у 2,5 рази. Державні та урядові заходи з реформування та реструктуризації вугільної галузі, розпочаті із середини 90-х років, не принесли очікуваних результатів і не призвели до стабільного покращення роботи шахт та запланованого зростання вуглевидобутку. Значно погіршилася ситуація і з вирішенням питань соціального захисту шахтарів.

Тож актуальною стає проблема виводу вугільної промисловості з довготривалої кризи та перетворення її на стратегічну галузь, яка б забезпечила ліквідацію енергетичної залежності України від зовнішніх впливів або хоча б зменшила її до мінімуму.

Над цією важливою науковою і практичною проблемою працювали в різні часи і працюють на даному етапі Ященко Ю.П., Красник В.Г., Кабанов А. І., Корзун А.В. та інші.