Витрати на натурне обстеження стану конструктивних елементів об’єкту оцінки та визначення фізичного зносу об’єкту, проведення фотозйомки.

До основних витрат на проведення незалежної оцінки майна належать

витрати на натурне обстеження стану конструктивних елементів об’єкту оцінки на визначення фізичного зносу об’єкту та витрати на проведення фотозйомки.

Під час проведення експертної оцінки експертом технічний опис об’єкту здійснюється під час обстеження в натурі. Як правило, зношення об’єкту визначається на підставі технічного обстеження окремих його частин: фундаменту, стін, перекриття, покрівлі, вікон, дверей, приладів опалення тощо, причому основні частини, а саме: стіни і перегородки, перекриття і покрівля, які мають найбільшу питому вагу, - повинні обстежуватися з особливою ретельністю. У разі виявлення пошкоджень (тріщин, відшарувань тощо) за згодою власника проводиться вибіркове зняття захисних шарів та оздоблювальних покриттів.

Фізичний знос об'єкта експертної оцінки, згідно вимогам до звітів про експертну оцінку державного майна (ФОНД ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ N 10-20-9281 від 26.12.95 м. Київ) визначається на основі даних натурного обстеження відповідно до нормативно-законодавчих актів. Величина фізичного зносу окремих конструкцій, технічного обладнання та їх частин визначається шляхом порівняння нормативних ознак зносу з ознаками зносу, що виявлені під час натурного обстеження. При цьому щодо будівель (споруд) посилання на пункт Правил оцінки фізичного зносу жилих будинків, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 02.07.93 N 52 (v0052303-93), є обов'язковим.

Проведення фотозйомки, яка зафіксує дійсний стан об’єкту оцінки та роздруківка фото з об’єктом оцінки підтвердить достовірність інформації у звіті фахівця з оціночної діяльності, який виконує роботу з оцінки.

Заробітна плата, її форми та системи.

Згідно закону України «Про працю»: заробітна плата – це винагорода, яку одержує працівник від працедавця за виконану роботу за надані послуги.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (2).

У статті 4.Закону України «Про працю» вказано: «Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Заробітна плата в Україні нараховується згідно посадових окладів, тарифних ставок та сіток.

Форми оплати праці:

1.Погодинна - це оплата праці за відпрацьований час.

Ця форма має такі системи:

Проста погодинна - розраховується як добуток годинної тарифної ставки робочого даного розряду на відпрацьований час у даному періоді.

Погодинно-преміювальна - це така оплата праці, коли робітник одержує не тільки заробіток за кількість відпрацьованого часу, але і визначений відсоток премії до цього заробітку.

Система посадових окладів. По цій системі оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер.

Погодинну систему оплати праці найбільш вигідно застосовувати, якщо:

- на підприємстві функціонують потокові і конвеєрні лінії зі строго заданим ритмом;

- функції робітника зводяться до спостереження і контролю за ходом технологічного процесу;

- витрати на визначення планової та облік зробленої кількості продукції відносно великі;

- якість праці важливіше його кількості;

- робота є небезпечною;

- робота неоднорідна за своїм характером і нерегулярна по навантаженню;

- на даний момент збільшення випуску продукції (робіт, послуг) на тому або іншому робочому місці є недоцільним для підприємства;

- збільшення випуску продукції може призвести до браку або зниження її якості.

2. Відрядна -це оплата праці за кількість зробленої продукції (робіт, послуг), вона заснована на оплаті праці в прямій залежності від його результатів.

Відрядну систему оплати праці на підприємстві найбільше доцільно застосовувати в наступних випадках:

- є можливість точного обліку обсягів виконуваних робіт;

- є значні замовлення на виготовлювану продукцію, а чисельність робітників обмежена та інше.

- одне зі структурних підрозділів підприємства (цех, ділянка, робоче місце) є "вузьким" місцем, тобто стримує випуск продукції в інших технологічно взаємозалежних підрозділах;

- застосування цієї системи негативно не відобразиться на якості продукції;

- існує гостра необхідність у збільшенні випуску продукції в цілому по підприємству.

Відрядну оплату праці не рекомендується використовувати в тому випадку, якщо:

- погіршується якість продукції;

- порушуються технологічні режими;

Затвердження форми і системи оплати праці здійснюється у колективному договорі, який укладається між підприємством і колективом.

Заробітна плата видається працівнику 2 рази на місяць. Щомісячно з зарплати працівників стягуються обов’язкові податки та утримання з ініціативи підприємства.

До необов’язкових утримань можуть відноситися:

1. Вартість спецодягу.

2. Пільгове харчування.

3. Сплата недостачі після інвентаризації.

4. Аліменти.

Податки із заробітної плати

Для кожного підприємця чи бухгалтера рано чи пізно постає питання: як правильно розрахувати податки та збори із заробітної плати того чи іншого працівника. Це зумовлено складністю нарахування зарплати в Україні та великою кількістю різних не завжди прозорих моментів у законодавстві.

На даний момент обов'язковими є такі види відрахувань із зарплати працівника:

Збір до пенсійного фонду (ПФ)

Збір до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФСС ТВП)

Збір до фонду соціального страхування на випадок безробіття (ФСС ВБ)

Податок з доходів фізичних осіб (ПДФО)

Також існують обов’язкові утримання із зарплати:

1.ЄСВ(Єдиний соціальний внесок),

2.ПДФО (Податок на доходи фізичних осіб)

ЄСВ сплачується згідно закону України «Про збір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону «про ЄСВ» підприємець на загальній системі оподаткування є платником єдиного соціального внеску як «за себе» так і за найманих працівників. Звіт з ЄСВ за себе підприємець подає до Пенсійного фонду один раз на рік. ЄСВ — консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.(1.)

Ставки ЄСВ

Для роботодавців ці ставки встановлюються відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Класів професійного ризику виробництва наведено аж 67 та відповідна ставка внеску становить від 36,76% для першого класу до 49,7% для 67 класу професійного ризику виробництва. Слід звернути увагу, що для цивільно-правових договорі передбачена єдина ставка соціального внеску – 34,7%.

Для працівників які працюють на підприємствах, у фізичних осіб – підприємцях або у фізичних осіб, що забезпечують себе роботою самостійно на умовах трудового договору встановлюється ставка єдиного соціального внеску 3,6%.

Фізичні особи, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами сплачуватимуть єдиний соціальний внесок за ставкою 2,6%.

Державні службовці сплачуватимуть внесок за ставкою 6,1%.

ПДФО - це плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Податковим кодексом України та згідно закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Кожен платник податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) має право на використання податкової соціальної пільги (ПСП) для зменшення суми, з якої нараховується ПДФО (база оподаткування) при виконанні ряду вимог. Такими вимогами є:

1. Величина доходу у вигляді заробітної плати.

2. Особливий соціальний стан.

3. Наявність присвоєних категорій та звань.

Розглянемо детальніше процес нарахування ПДФО на заробітну плату працівника та складемо алгоритм нарахування даного податку.

Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО)

Перелік податкових соціальних пільг:

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги:

у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;

у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, визначеної пунктом 1, - для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину;

у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної пунктом 1, - для такого платника податку, який:

а) є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;

в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

ґ) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена підпунктом "б" підпункту 169.1.4 цього пункту;

д) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

е) є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", крім осіб, визначених у підпункті "б" підпункту 169.1.4 цього пункту;

169.1.4. у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для такого платника податку, який є:

а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями "За відвагу";

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом I і II групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

ґ) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Виходячи інформації про податок на ПСП

ПДФО = (зарплата – ЄСВ – ПСП) х 15%

Порядок розрахунків:

Для того, щоб Працівник отримував «на руки» заробітну плату у розмірі, скажімо, однієї тисячі гривень, Роботодавцю необхідно поставити йому посадовий оклад, який значно перевищує зазначену суму. Це пов’язано з тим, що заробітна плата у розмірі одна тисяча гривень «на руки» видається Працівнику після того як Роботодавець, виконавши свій обов’язок «податкового агента», вирахує із заробітної плати Працівника всі податки, а це означає, що Працівник заробляє значно більше ніж отримує «на руки».

Як правило, коли Роботодавець є платником податків на загальній системі оподаткування, то із заробітної плати Працівника, висловлюючись бухгалтерською термінологією, стягуються податки знизу та зверху. «Знизу» означає відрахування з суми посадового окладу, а «зверху» означає нарахування на суму посадового окладу. Розглянемо, які саме податки Працівник сплачує із своєї заробітної плати.

Отже, податки, які стягуються «знизу» заробітної плати Працівника: 2% – у пенсійний фонд, 1% – у фонд зайнятості, 15% – податок на доходи фізичних осіб. Загальна сума сплачуваних податків «знизу» заробітної плати становить 18 відсотків посадового окладу.

Податки, які нараховуються «зверху» заробітної плати Працівника: 33,2% – пенсійний фонд, 1,5% – фонд тимчасової непрацездатності, 1,3% – фонд із безробіття, від 0,8% до 2,4% – фонд нещасних випадків на виробництві (для здійснення подальших розрахунків з цього податку користуватимемось цифрою у розмірі 1%). Загальна сума сплачуваних податків «зверху» заробітної плати становить: 37%. І всі вони лягають на фонд оплати праці підприємства. Тобто, сплата цих відсотків – за рахунок Роботодавця.

Підсумувавши отримані загальні цифри податків «знизу» (18%) та «зверху» (37%), отримуємо ні багато-ні мало – 55%.

Фонд заробітної плати щомісячно складається з

1. Фонду основної заробітної плати

2. Фонд додаткової заробітної плати (премії, надбавки, винагороди)

3. Інші заохочувальні та компенсаційні витрати (надаються в матеріальній та грошовій формах деяким працівникам підприємства).