Призначення і жанрові особливості звіту. Вимоги до звіту.

Звіт – інформаційний жанр, у якому йдеться про якісь події та заходи, що мають загальний інтерес, зокрема – наради, конференції, сесії, мітинги тощо. Як правило, у звіті журналіст документально і реферативно розповідає про єдину значну подію, для якої характерна дія, виражена словом.

Отож, у звіті журналіст повинен представити подію, давши аудиторії максимум інформації, про її наповнення, її розвиток, використовуючи хронологічну послідовність викладу.

Жанрові особливості:

В основі лежить макс повна розповідь, яку журн спостерігав особисто. Розповідь обмежена визначеними просторово-часовими рамками, які охоплюють дану подію. Суттєвим змістовним елементом звітує деталізація події, виклад подробиць, причому в цілі якості виступає не опис ситуації, а репліки дійових осіб. Автор звіту демонструє свою позицію, ставлення до події та висловлювань дійових осіб.

За призначення звіти бувають:

Критичний, схвальний, безоцінюючий

 

Різновиди звіту: короткий хронікальний звіт; прямий інформаційний звіт (загальний розгорнутий) звіт; аналітичний; тематичний; проблемний.

Хронікальний – найелементарніша та найкоротша форма звіту. Він відповідає на запитання хто?що?де?коли?яким чином?

Інформаційний – дає точне і найповніше відтворення події з усіма її подробицями у відповідній часовій послідовності. У таких звітах, як правило, з точністю розповідається про визначні події у житті суспільства. Ці звіти характеризуються детальним описом події, часовим хронометражем, великою кількістю світлин. При чому передбачається робота не одного, а цілої бригади журналістів. Заохочується пряма мова.

Проблемний – ця форма звіту набула популярності у приватних виданнях. За обсягом нагадує розширену кореспонденцію. Автор такого звіту прагне не тільки переповісти суть того, що відбувалось, але й зробити власні узагальнення та висновки. Запропонувати шляхи вирішення проблеми. Для висвітлення проблем залучається велика к-сть фактів, проводяться паралелі.

Аналітичний звіт привносить елемент аналізування, оцінки, а можливо, і прогнозування. Повідомляючи про подію, журналіст осмислює її, дає власну оцінку фактам. Для цього він як докази може залучати додаткові цифри і факти, наводити чиїсь думки з даного приводу, проводити паралелі, асоціювити тощо.

Тематичний звіт зосереджується на головній темі, яка складає основу, лейтмотив події. Саме ця тема, а не що інше, концентрує довкола себе всю інформацію. Такий варіант звіту будується не в тому порядку, у якому відбувалася подія, а вибірково, залежно від тих завдань, які ставить перед собою журналіст. Цей вид звіту найбільше активізує позицію автора і допускає значною мірою суб’єктивний виклад. Журналіст може зосередити свою увагу на тому, що він вважає за потрібне, відмовившись від викладу якихось складових частин події, згрупувати виступи, висловлювання людей відповідно до тих чи інших аспектів теми.

 

Методика підготовки звіту до друку.

Процес написання звіту можна розділити на кілька складових:

Визначення теми, підготовча робота, організація фактологічного матеріалу, підготовка тексту. Визначення теми для майбутнього звіту зазвичай здійснюється у редакції. Редакція має бути зорієнтована що відбувається у суспільному житті країни, де і чому зараз збирається велика аудиторія тощо. Таким чином працівники редакції визначають тему майбутнього звіту, прогнозують характер, спрямованість.

Підготовча робота. Передбачає ряд процедур з отримання правдивої інформації про колектив, проблеми, які обговорюють, про проект майбутніх рішень тощо.

Підготовчу роботу автор продовжує, коли перебуває на місці події. Він може попередньо по спілкувати з людьми, «впіймати їх настрій» тощо

Накопичення фактологічного матеріалу. Потрібно записувати виступи учасники даного мітингу чи зборів. Деякі факти можна уточнити шляхом спілкування після зібрання. І тільки після того, як автор вияснить усі факти, переконається, що всі деталі уточнені і у нього сформувалось враження від почутого він має право писати звіт.

Підготовка тексту. Готуючи текст, журналіст визначає, який вид звіту він використає для реалізації свого задуму, продумує послідовність викладу матеріалу, розвиток головної ідеї чи думки.

Кореспонденція в системі журналістської аналітики. Визначення. Функції. Місце на газетній полосі.

Кореспонденція – жанр, який перебуває на межі між іфн. та аналіт. жанрами, але все ж більше тяжіє до аналіт. жанрів. Кореспонденція будується на низці фактів, об’єднаних однією темою. Також кореспонденція вперше повідомляє новину читачеві. Автор є «джерелом» інформації. Серед завдань автора також з’ясування причин події, визначення її значущості, прогнозування її розвитку. При написанні кор. журналіст використовує такі методи, як аналіз та синтез. Переважає індуктивний метод викладу фактів. Логічним шляхом робляться висновки (аксіоми, гіпотези). 200-250 рядків. Об’єктом дослідження кор. є факт, явище, подія, завдання полягає в інформуванні. Містяться елементи популяризації, пропаганди. Основні вимоги: ґрунтується на достовірних фактах, об’єктивність та забалансованість, аналіз спирається на факти, об’єм 100-120 рядків або й ціла шпальта, вказівка часу та простору, оповідь від 3-ої особи, важливість заголовку, «принцип перегорнутої піраміди». Алгоритм створення: 1. вибір теми. 2. розробка теми. вивчення питання. 3. оформлення. Тема кор. перебуває у тісному зв’язку з ідеєю. Кор.. притаманна чітка і глибока композиція.

Головна ф-ція коресп – повідомити про «предметну» подію, використовуючи при цьому не стільки «живе» спостереження, скільки скільки стислий переказ того, що відбувається. Її бажано друкувати компактно, тобто на одній сторінці, так як і репортаж.

21.Різновиди кореспонденцій: інформаційна, аналітична, описова, постановочна (проблемна), нарисова, критична, рекламна.

Інформаційна (лише подання інформації) – невеликий масштаб охоплення матеріалу. У ній головним є сукупність фактів. Мета – привернути увагу до окремих фактів. Певний проміжок часу.

Аналітична (розробка актуальної теми в неширокому масштабі, синтетичний жанр що через аналіз системи, обмеженості часом, простором виявляє їх зв"язки, причини, наслідки. Активне втручання журналіста у сферу життя, глибокий аналіз факту чи явища. Подається аналіз причин. Через факти виявляє зв’язки, причини, наслідки.

Проблемна\постановча – обговорює насущні питання. За фактом викриває явища, за явищем – тенденцію.

Критична - висвітлює факти, виражає недоліки, що обурюють журналіста.

Описова – в ній викладаються обставини, факти, посилання на нормативні акти, аргументоване пояснення вчинків і подій. Мова більш офіційна, без експресій та динаміки.

Основні вимоги до кореспонденції і процес роботи над нею. Архітектоніка і композиція кореспонденції. Методика написання кореспонденції. Мовностилістична технологія.

Вимоги до кореспонденції:

«У кожній кореспонденції, особливо, якщо вона довга, треба, щоб життя в ній видно було, а життя найкраще видно у людях» М.І.Калінін

У центрі кореспонденції, як правило, повинна стояти людина, колектив, організація. Для читача головне – думка журналіста і важливим є те, як вона висвітлене. Логіка теми, зміст, факти вимагають певної композиції, послідовності викладу, правильного співвідношення частин. В коресп допускається порівняння, протиставлення, може використовуватись багато елементів художньої оповіді і епітети, метафори, риторичні запитання тощо.

Робота над кореспонденцією:

Задум

Тема: пошук теми (осмислення офіц. Документів, спілк з людьми)

Розробка теми (конструкція теми, визнач найсуттєвішого, звуження поля розгляду питань, чітка авторська позиція)

Попереднє вивчення питання (компетентність кореспондента, його орієнтування в темі)

Вибір теми (збагнути місце цього об’єкта серед інших)

Добір фактів (науковий, історичний факт, спиратися на перевірені факти)

Літ-не оформлення (форма – носій змісту)