Основні стандарти подачі інформації

Основні стандарти подачі інформації

Будь-яка інформація, яка подається ЗМІ повинна відповідати таким стандартам:
Оперативність – полягає у своєчасному повідомленні певною інформацією, бо зрозуміло, що запізніла інформація вже є цікавою та актуальною.

Забезпечення правдивості інформації – полягає у наявності посилання журналіста на якесь конкретне та авторитетне джерело інформації.

Точність – визначена відповідністю поданих журналістом фактів реальними подіями чи даними, цей стандарт створює умови для забезпечення спотворення первинного змісту інформації.
Повнота відтворення інформації – полягає у представленні її у найбільш повному обсязі, наскільки це можливо за певних обставин інформація вважається повною, якщо відповідає на такі запитання: що сталось? Хто скоїв? Коли? Як?
Зрозумілість – будь-який матеріал повинен бути досить простим та зрозумілим для кожного споживача.

3.Моральність журналіста як особистості, громадянина, фахівця.

Одною з найважливіших рис, котрі повинні належати висококласному та чудовому журналісту – це чесність. Чесний журналіст – це передусім чесна людина перед самим собою. Він не боїться поглянути в дзеркало і сказати «Я роблю свою роботу відповідно до етичних норм – я чесна людина».

 

Але це лише фундамент. Справжній журналіст, котрий цінує моральні цінності, також повинен бути незалежним, справедливим, об’єктивним, проте милосердним та благородним. Журналіст покликаний постійно працювати над підвищенням власного фахового рівня, плекати свою основну зброю – слово, суворо дотримуватися конституційних норм функціонування української та інших мов в Україні, рішуче виступати проти фактів неповаги до державної мови, приниження її ролі та значення у житті суспільства.

Журналіст поважає і відстоює професійні права колег, дотримується норм і правил поведінки у редакційному колективі. Він повинен бути уособленням скромності, наполегливості і працелюбності. Його моральний обов'язок – допомога у фаховому становленні молодих журналістів на шляху до творчого визнання, виявляти професійну солідарність з колегами по інформаційній діяльності як в Україні, так і за її межами.

Поняття жанру в журналістикознавстві: погляд на термін відомих учених-журналістикознавців.

Жанр – один з елементів класифікації літературного матеріалу, який позначає літературні твори, які умовно об’єднані за певною структурою та спільними ознаками зображення дійсності.

Дем’ян Григораш: жанр – усталений тип твору, який склався історично і відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структур.
В.Карпенко: жанри – це форми журн. текстів (матеріалів), кожен жанр має свої риси і особливості, несе властиве саме йому змістове й формальне навантаження.
В.Здоровега: жанр – стійка форма пізнання й відображення, а у мистецтві – творення дійсності.
М.Василенко: жанр – це завжди певна точка зору, можливість адекватного сприймання об’єкта, засоби відображення, методологія підходу.

І.Михайлишин:жанри- це комунікативні канали для певного роду інформації. Жанр – це певним чином окреслений зміст, що «відшукав» найбільш зручну форму для свого втілення. Жанр-це змістовно-формальна єдність.

Жанроутворювальні фактори в журналістиці: об’єкт відображення; призначення виступу; масштаб охоплення дійсності, масштаб узагальнення; особливості літературно-стилістичних засобів вираження задуму

Об’єкт відображення

тобто конкретний життєвий матеріал, що лягає в основу журналістського твору
Всю сукупність творів можна поділити на 2 нерівноправні жанрові групи: твори, які відображають дійсність (замітка, кореспонденція, лист, репортаж, нарис, фейлетон) і твори, які характеризуються опосередковим об’єктом пізнання, є вторинними щодо реальності (рецензія, огляд преси, звіт)
У вторинних творах журналіст має справу з уже відображеною кимось дійсністю. Автор зіставляє відображене з життям із власною позицією, а іноді просто інформує про те, що сказав, написав, задекларував.

Призначення виступу

В залежності від того, яку мету ставить перед собою редакція або конкретний автор, використовується певний жанр: замітка, хроніка – повідомлення про той чи інший факт, подію. звіт, репортаж – більш детальне відтворення події, інтерв’ю – діалогічна форма відтворення реальності, коментар, огляд, стаття – аналізування явища, процесу через зображення людини і соц. групи людей, політичний портрет – відображення за допомогою певних соціалого-публіцистичних засобів відповідні діючі політичні постаті, сатирична замітка, фейлетон, памфлет – висміювання, засудження негативних явищ життя, відступи від норм моралі.

Масштаб охоплення дійсності, масштаб узагальнення

Дає змогу не лише вирізняти матеріали інформаційно-описові і аналітичні, а й диференціювати літ-рні різновиди у групі аналітичних жанрів.

Особливості літ-но-стилістичних засобів вираження задуму

У певних жанрах використовуються певні засоби: те, що виглядає цілком природно у діловій кореспонденції (цифрові виклади, практичні поради) не годиться для нарису чи замітки, у яких має бути наявним образне відтворення дійсності, надмірна суб’єктивність бачення, метафоричність викладу, характерна художньо-публіцистичним жанрам, протипоказана в офіційному повідомленні.

 

Структура замітки. Різновиди заміток

факт (найкоротша, 4-5 рядків, не має заголовка, виділяються ключові слова, заголовок утоплений в текст, 1 слово півжирне, 1 жирне)

розширена (30 рядків, не передбачає авторських коментарів, містить 1 або 2 абзаци)

подієва (до 30 рядків, описовий стиль, покликана коротко розповідати про події)

порада (порада фахівця, основний зміст – програмна інформація)

репліка (15-40 рядків, є короткий заголовок, публікується як окрема рубрика)

критична (хто винен? що робити?)

суміш(добираються інф-аналіт повідомлення і робиться монтаж в 1)

анонс (коротке повідомлення про подію що відбудеться, проінформувати читача)

анотація(міні-рецензія, автор стисло викладає зміст, передає свої враження)

бліц-портрет (публікації такого типу містять короткі відомості про людину з метою дати читачеві первинне уявлення про неї)

міні-огляд (є факторологічною заміткою. Предметом відображення виступає не одна подія, дія, явище, а їх сукупність. Розповідає про ті явища і події, котрі стались за певний проміжок часу)

Робота журналіста над процесом збирання фактажу і написання заміток

Існує три методики збирання фактажу:

Спостереження – пасивний метод. Сутність його полягає в тому, щоб, дивлячись, помічати (його) кого- чи що-небудь, звертати уваги на когось, щось. Кожен журналіст мусить бути пильним.

Вивчення документів і джерел – важливий етап роботи над складним, не репортерським, а аналітичним матеріалом. Як, відомо, у журналістиці дуже важливий документалізм, адже лише він дає точну та об’єктивну інф.

Інтерв’ю. Це головний метод збирання фактажу в журналістиці, сутність якого полягає у здобутті новин і повідомлень шляхом усного спілкування журналіста з політиком, науковцем, митцем чи просто цікавим співрозмовником. Вважається, що цей метод дає від 80 до 90% потрібної інф.

Приступаючи до написання заміток, журналіст повинен пам’ятати про три основні деталі:

Фактаж – він має бути точним та достовірним, опиратись на надійні джерела отримання інф.

Структура - йдеться про послідовність викладу матеріалу, що забезпечує необхідний взаємозв'язок усіх частин твору вступної, основної та прикінцевої. Повинна бути завершеність попередньої думки, плавні переходи від одного факту до іншого, присутня завершальна частина.

Манера викладу – це власне і я літ-ні редагування, що передбачують удосконалення тексту та стилю твору. Журналіст повинен бути грамотним і писати без будь-яких стилістичних та синтаксичних помилок.

 

Лист як особливий жанр публіцистики. Основні різновиди публіцистичного листа: заява, послання, звернення, сповідь, відкритий лист, привітання. Особливості змісту і форми. Колективний лист. Лист журналістський і лист читацький.

Лист вважається особливим жанром газетної публіцистики, бо він ніколи не планується і ніким не замовляється. Це приватне листування і публікується лише втому випадку, якщо привносить якісь ідеї, значущі для суспільства. Апелює до почуттів. а не розуму. Публіцистичний лист – це відкритий лист до редакції, який має на меті висвітлення думки автора листа щодо певного питання.

Лист-заява - офіційний документ, у якому політична чи громадська організація викладає свою точку зору на певні події або оголошують програму своєї діяльності чи наміри.

Лист-звернення – нагадує офіційний документ, автором якого є орган влади, організація, редакція. Може бути колективне авторство.

Відкритий лист – пишеться до особи, здатної вирішити наболілу проблему. Має бути підпис.

Лист-послання – автор звертається до певної групи людей або особи, порушуючи різноманітні проблеми.

Особливості:

Автор має безпосередньо звернутись до певної людини (або групи) щоб показати свою роль і місце в подіях, особисті властивості, що виявляються у вчинках, показати свою роль і місце в подіях.

Необхідність так чи інакше описувати і оцінювати ті сторони і ситуації життя адресата, котрі істотні для розуміння читачами рис його особливості і долі.

Висловлюючись, звертаючись до адресата від свого імені безпосередньо, автор виступає або як опонент, або як однодумець.

Основні стандарти подачі інформації

Будь-яка інформація, яка подається ЗМІ повинна відповідати таким стандартам:
Оперативність – полягає у своєчасному повідомленні певною інформацією, бо зрозуміло, що запізніла інформація вже є цікавою та актуальною.

Забезпечення правдивості інформації – полягає у наявності посилання журналіста на якесь конкретне та авторитетне джерело інформації.

Точність – визначена відповідністю поданих журналістом фактів реальними подіями чи даними, цей стандарт створює умови для забезпечення спотворення первинного змісту інформації.
Повнота відтворення інформації – полягає у представленні її у найбільш повному обсязі, наскільки це можливо за певних обставин інформація вважається повною, якщо відповідає на такі запитання: що сталось? Хто скоїв? Коли? Як?
Зрозумілість – будь-який матеріал повинен бути досить простим та зрозумілим для кожного споживача.

3.Моральність журналіста як особистості, громадянина, фахівця.

Одною з найважливіших рис, котрі повинні належати висококласному та чудовому журналісту – це чесність. Чесний журналіст – це передусім чесна людина перед самим собою. Він не боїться поглянути в дзеркало і сказати «Я роблю свою роботу відповідно до етичних норм – я чесна людина».

 

Але це лише фундамент. Справжній журналіст, котрий цінує моральні цінності, також повинен бути незалежним, справедливим, об’єктивним, проте милосердним та благородним. Журналіст покликаний постійно працювати над підвищенням власного фахового рівня, плекати свою основну зброю – слово, суворо дотримуватися конституційних норм функціонування української та інших мов в Україні, рішуче виступати проти фактів неповаги до державної мови, приниження її ролі та значення у житті суспільства.

Журналіст поважає і відстоює професійні права колег, дотримується норм і правил поведінки у редакційному колективі. Він повинен бути уособленням скромності, наполегливості і працелюбності. Його моральний обов'язок – допомога у фаховому становленні молодих журналістів на шляху до творчого визнання, виявляти професійну солідарність з колегами по інформаційній діяльності як в Україні, так і за її межами.