Лінгвістична казка «Підмет і Присудок»

Колись давно на столі у хлопчика жило казкове речення. Слова там називалися членами речення. Кожне з них мало своє ім’я, вміло шикуватися, говорити і відповідати на питання.

Коли хлопчик ставив питання «хто?», «що?», вставав Підмет. Коли Підмет питав; «Що я роблю?» — вставав Присудок. Підмет і Присудок ставали на одну лінію. Хлопчик назвав їх головними членами речення, а вони назвали себе основою речення, бо керували іншими словами. Всі слова любили їх і слухали.

Підмет і Присудок були добрими, справедливими, з повагою ставились до інших слів, які їх пояснювали, прикрашали і поширювали речення.

Хлопчику було весело з реченням жити і цікаво. Йому хотілося мати багато різних речень, і він створював оповідання, казки.

Невід’ємною складовою комунікативної компетентності молодших школярів є розвинене діалогічне мовлення, яке передбачає не тільки збагачення словникового запасу учня формами мовного етикету, синонімами, антонімами, образними словами, а й уміле варіювання інтонацією відповідно до мовленнєвої ситуації.

Діалогічне мовлення дає змогу знаходити рішення в будь-яких професійних та життєвих ситуаціях, а також зацікавлює учнів, допомагає осмислювати власну думку, розвиває творчі здібності учнів, дає можливість критично мислити. Процес спілкування повинен бути цікавим, захоплюючим, розвиваючим і повинен позитивно впливати на формування творчих здібностей учнів. Необхідно забезпечити мовленнєвий розвиток учнів, навчити їх вільно висловлюватися в різних ситуаціях при спілкуванні. Саме в шкільні роки відбувається процес соціалізації учнів, вони адаптуються до тих видів і форм діяльності, в яких їм доведеться брати участь у дорослому житті.

Комунікативна діяльність допомагає зробити клас інтерактивною групою, де учні почуваються впевнено, висловлюючи свої погляди та думки, а також заохочують товаришів робити те саме. В результаті створюється стимулююча, творча атмосфера.

Багато видів діяльності можна використовувати на етапах актуалізації, рефлексії, а також як розминку під час ранкової зустрічі.

Одним із видів комунікативної діяльності є «розминка»:

— «Вітання — знайомство» (кожен учень називає своє ім’я, діти по колу розспівують своє ім’я).

— «Зазирни у дзеркало» (кожен учень, дивлячись у маленьке люстерко, каже собі лагідні, привітні, добрі слова).

— «Підняти настрій» (кожен по черзі розповідає про свій настрій, якщо у когось настрій сумний, діти піднімають його настрій за допомогою жестів, міміки, лагідних слів, віршів).

Всі комунікативні вправи виконують декілька функцій:

1. Навчальну — розвиток уміння сприймати інформацію різної модальності.

2. Релаксаційну — усунення емоційного напруження, створення сприятної атмосфери.

3. Розвивальну — гармонійний розвиток особистісних якостей.

4. Виховну — психотренінг і психокорекція поведінки в ігрових моделях життєвих ситуацій.

Креативне навчання сприяє створенню умов, атмосфери, в якій пробуджується творчість. Створити творчу дитину — це і є завдання уроків розвитку критичного мислення. У креативному навчанні не використовують порівняння дітей між собою, а звертаються до порівняння тебе (вчорашнього) з тобою (сьогоднішнім).

Критичне мислення починається з питань й з’ясовування проблем, які треба вирішити. Складність навчання критичному мисленню полягає в тому, щоб допомогти учням роздивитися безкінечну різноманітність оточуючих нас проблем. «Лише коли б’єшся з конкретною проблемою, відшукуя власний вихід із складної ситуації, учень дійсно мислить».

Дуже важливим є стимулювання пізнавальної діяльності учнів на уроках математики. Пріоритетним напрямом у моїй роботі є розвиток логічного мислення й математичного мовлення. Для вдосконалення обчислювальних навичок стараюся підбирати цікавий і пов'язаний з життям матеріал, який спрямований на формування життєвих компетенцій учнів. А саме:

§ дидактичні і сюжетні ігри;

§ задачі у віршах;

§ задачі – жарти;

§ логічні задачі;

§ ребуси;

§ ігрові і цікаві ситуації;

§ корисні вправи «Цікава математика».

Всі ці нестандартні завдання передбачають оригінальне розв’язування, вибір раціональних способів дослідження, порівняння, а також потребують від кожного учня вищого ступеня творчої активності, гнучкості, мислення.

Критичне мислення прагне до переконливої аргументації. Кожна аргументація містить в собі три основних елемента:

§ утвердження;

§ доводи;

§ докази.

Це мислення соціальне. Коли ми споримо, читаємо, обмірковуємо, обмінюємося думками, ми уточнюємо і поглиблюємо свою власну позицію. Тому я, працюючи в руслі критичного мислення, на уроках читання приділяю велику увагу інтерактивним формам і прийомам роботи, які сприяють розвитку читацьких навичок молодших школярів.

«Читання і письмо — це два найнеобхідніших школяреві інструменти учіння і водночас два віконечка у навколишній світ. Без учіння швидко і свідомо читати, швидко і напівавтоматично писати дитина залишається ніби напівсліпою…»

Навчання читанню завжди було однією із основних проблем початкового навчання. В. О. Сухомлинський зазначав, якщо у початковій школі не сформувались міцні уміння і навички швидкого і свідомого читання, то надалі буде важко їх виробити.

Отже, уміння читати повинно стати автоматичною навичкою, за якої сили учня були б спрямовані не на виконання самої дії, а на глибоке осмислення змісту прочитаного.

Одним із ключових компонентів моєї роботи є навчання читанню — процесу, що лежить в основі отримання знань з будь-якого предмета. Саме через книгу дитина вчиться сприймати оточуючий світ, отримує знання про нього.

Як і багато інших вчителів, я стикаюся з проблемою: навчившись грамоті, учні нелегко оволодівають мистецтвом свідомого читання. Цей процес проходить дуже нерівномірно, зважаючи на неоднакові моторно-психологічні властивості різних учнів.

Тому на уроках читання я враховую такі фактори:

§ загальний рівень класу;

§ рівень кожного учня;

§ сприйняття читацького матеріалу класом в цілому та кожним окремо.

Врахувавши ці фактори, я намагаюсь добирати найоптимальніші для даного класу, а також кожного учня окремо дидактичні методи і прийоми.

Кожен урок читання складається з таких елементів і завдань:

1. Актуалізація знань

— вправи на дихання;

— артикуляційні вправи;

— вправи на темп читання;

— вправи на тембр читання;

— вправи на висоту голосу;

— вправи на правильність;

— вправи на свідомість;

— вправи на мелодику.

2. Робота з новим текстом на уроці

— ознайомлення;

— багаторазове читання з різними видами завдань;

— ковзне читання;

— вибіркове читання;

— доведення думки словами з тексту;

— діалоги;

— багаторазове механічне перечитування:

· ланцюжком

· у парах

· скоромовкою

· «буксир»

· «канон»

· «ну, постривай!»

· «сонечком»

· «дощиком»

3. Закріплення отриманих знань

— читання в особах;

— виділення і перечитування найголовнішого в тексті;

— характеристика героїв;

— визначення частини, яка виражає головну думку тексту;

— поділ тексту на смислові частини.

Домашні завдання по тексту добираю за принципом доцільності і такі, що мають елементи творчості, стосуються емоційного сприйняття дітьми.

На уроках читання, як і на уроках з усіх інших предметів, я дотримуюсь таких правил:

ü Ніколи і нічого не робити за учнів;

ü Ставити перед учнями такі завдання, з якими вони впораються. І не тому, що так легше, а тому, що їм цікаво, вони це хочуть зробити, бо володіють достатнім досвідом, знаннями і навичками, щоб проявити самостійність і творчість у виконанні саме такого завдання.

ü Постійно знайомити дітей з тими засобами, які винайшло людство для 6 - 9 річних читачів, щоб вони успішно оволодівали мистецтвом читання, формувати в них потребу користуватися цими засобами систематично.

Отже, керуючись порадами В. Сухомлинського щодо формування якостей читання, слід пам’ятати, що учні мають великі потенційні здібності до оволодіння технічкою читання, які потрібно розвивати за допомогою різноманітних способів, прийомів і форм організації навчання дітей читанню.

Такий підхід, що виражений терміном «Особистісно зорієнтоване навчання і виховання», є компонентом педагогічної ідеї В. О. Сухомлинського — ідеї гуманізації школи. Ця ідея є особливо актуальною сьогодні — в непростих умовах техногенного та інформаційного перевантаження і ринкового середовища, де часто втрачається, губиться гуманне, людяне, духовне.

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень повинен володіти певними якостями:

— гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;

— самостійно і критично мислити;

— уміти бачити і формулювати проблему, знаходити шляхи раціонального вирішення;

— усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в оточуючому середовищі;

— бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;

— уміти працювати з інформацією;

— бути комунікабельним, контактним, уміти працювати у колективі, різних ситуаціях;

— уміти самостійно працювати над розвитком власного інтелекту.

У своїй роботі я намагаюся дотримуватись принципів диферен ціації та індивідуалізації навчання. На моє переконання позитивних результатів у втіленні ідеї гуманізації навчання і виховання на основі особистісно-зорієнтованого підходу можна досягти лише за наступних умов:

— застосування інновацій у навчально-виховному процесі;

— психолого-педагогічний моніторинг з метою вивчання інтересів, стану здоров’я дітей;

— індивідуальний вибір об’єму розумового і фізичного навантаження;

— комплексне використання індивідуальних і групових форм впливу на особистість.

Щоб виховати навички спілкування та співробітництва, навчити маленького школяра вчитися, вчитель має докорінно змінити зміст своєї діяльності. Тепер головне завдання не «донести», «пояснити» і «показати» учням. А організувати спільний пошук розв’язання завдання, яке постало перед ними. Нові умови навчання потребують вміння вислухати всіх бажаючих з кожного питання, не відкидаючи жодної відповіді, стати на позицію кожного учня, щоб зрозуміти логіку його міркування й знайти вихід з постійно мінливої навчальної ситуації, аналізувати відповіді, пропозиції дітей і непомітно вести їх до вирішення проблем.

Навчання не може існувати без постійного навчального спілкування, при якому учень, зрозумівши, чого він не знає, не вміє робити, сам починає активно діяти, включаючи в цей процес учителя як більш досвідченого партнера. Думка учителя при цьому сприймається дітьми як одна з можливих точок зору, яку треба співвідносити з власною і думками інших учнів. Необхідність такого спілкування випливає з природи пошукової дослідницької діяльності, за якої пошук істини поодинці неможливий, необхідний колективний пошук, який супроводжується постійним обміном думками.

Мої учні на уроках завжди готові працювати разом і отримують задоволення від такої взаємодії. Але через невміння узгодити свої дії з діями інших швидко втрачають інтерес до цієї форми роботи.

Тому я намагаюсь підтримати і розвинути зацікавленість до різноманітних форм групової роботи.

	Робота в парах
		Рольові групи

Альтернативні форми

 

 

Проаналізувавши основні форми групової організації навчальної діяльності молодших школярів, переконалася, що групова робота на уроці — це форма організації навчання на основі співробітництва зі спільною навчальною метою і чітко розподіленими завданнями для кожного.

Запроваджую роботу за таким планом: