Реабілітаційні заходи, диспансеризація

При досягненні ремісії хворий обстежується в умовах нефрологічного стаціонару (кабінету) щорічно, амбулаторно - оглядається педіатром 1-2 рази на місяць в перший рік та щоквартально в наступному (при можливості - нефрологом не рідше 1 разу в 6 місяців). Після завершення програми лікування розширюється режим – дозволяється відвідання школи (при хронічному ПН - в міжепідемічний період та при сприятливій метеообстановці) зі звільненням від фізкультури або обмеженням занять на снарядах, на вулиці в холодну пору року.

-Лікування в умовах місцевих нефрологічних санаторіях в період ремісії (загально-зміцнюючий ефект).

-Вакцинація проводиться за графіком профілактичних щеплень, але не раніше ніж через місяць від початку ремісії з обов`язковим попереднім обстеженням (аналіз крові клінічний та біохімічний, аналіз сечі), на фоні гіпоалергенної дієти та, в деяких випадках, антигістамінних препаратів(5-7 днів напередодні і після вакцинації). Реакція Манту – за графіком. -Збереження стійкої ремісії протягом 3 років при гострому ПН і 5 – при хронічному дозволяє констатувати одужання.

Цистит – мікробно-запальний або імунопатологічний процес у слизовій оболонці сечового міхура.

Етіологія.

- Бактеріальна,в тому числі і специфічна (гонорейна, трихомонадна, хламидійна). - Небактеріальнальна - алергічного, токсичного, вірусного та іншого походження. Геморагічний цистит може спостерігатися при аденовірусній інфекції (11-й і 21-й типи), як ускладнення лікарської терапії (на тлі лікування цитостатиками - циклофосфаном і ін.).

Класифікація циститу

За перебігом виділяють: гострий і хронічний цистити;

по етіології: інфекційний (специфічний і неспецифічний), хімічний, термічний, лікарський, алергічний, радіаційний, післяопераційний, паразитарний;

по поширеності: дифузний і осередковий (шийковий, тригоніт);

по характеру морфологічних змін при цистоскопії: катаральний, геморагічний, виразковий, грануляційний, фібринозний, некротичний (гангренозний), флегмонозний, поліпозний, кістозний, інтерстиціальний

Хронічний цистит виникає звичайно на тлі неадекватного лікованого гострого циститу у дитини за наявності природжених і набутих захворювань сечовивідної системи (вади розвитку, порушення кровообігу в стінці сечового міхура і малому тазу, кристалурія і ін.).

Сприяючими чинниками можуть бути і тривалі, важкі соматичні і інфекційні захворювання, гіповітаміноз, гіпотрофії, ексудативно-катаральна і лімфатико-гіпопластична аномалії конституції, спадкові і набуті імунодефіцити.

Хронічні цистити - частіше вторинні, і тому в клінічній картині домінують ознаки основного захворювання. За клінічними проявами хронічний цистит може бути малосимптомним (латентним), рециди-вуючим. Переохолодження, інтеркурентні інфекції, викликають рецидиви, загострення основного захворювання. У клінічній картині рецидиву звичайно виявля-ють один або два основних симптоми гострого циститу - частіше імперативні позиви до сечови-пускання, поллакіурія, нерідко неутримання сечі. У переважної більшості дітей з хронічним циститом є ВУР, у 82-92% дітей хронічний цистит поєднується з пієлонефритом.

Симптоми циститу:

А. Основні:

-Розлади сечовипускання (поллакіурія, болюче,імперативне нетримання сечі і ін.);

-Загальний стан дитини не страждає, симптоми інтоксикації відсутні або незначно виражені (при хронічному циститі);

-Температура тіла нормальна або субфебрильна;

-Виражена лейкоцитурія нейтрофільного типу;

-Бактеріурія: як правило вище 10 мікробних тіл/мл;

-Термінальна гематурія або еритроцитурія незміненими еритроцитами; -Характерна цистоскопічна картина (при хронічному циститі); -Відсутність порушень функціонального стану нирок; -Нормальна рентгенрадіологічна картина верхніх сечових шляхів; -Цистографія: контури стінок сечового міхура нечіткі, нерівні з невеликими дефектами наповнення (фестончатість, трабекулярність).

Б. Додаткові:

-Лейкоцитоз в межах 8—15Х109/л;

-ШЗЕ в межах 10—15 мм/ч;

-Нормальні показники біохімічних досліджень;

-Титри антибактеріальних антитіл менше 1: 160;

-Мікропротеїнурія в межах 0,33—0,66 г/л;.

-В-лімфоцитурія менше 10%;

-Відсутність БПА в сечовому осаді.

Ускладнення цистіту:

-везикуло-уретральний рефлюкс,

-пієлонефрит,

-стеноз дистального відділу сечовипускаль-ного каналу,

-склероз шийки сечового міхура,

-парацистит,

-перфорація стінки сечового міхура,

- перитоніт.

Діагноз і диференціальний діагноз

Діагноз виставляється на підставі типових скарг, результатів клінічного та параклінічного обстежень.

Цистит слід диференціювати від:

-пієлонефриту,

-вульвіту та вульвовагініту в дівчаток,

-баланіту та баланопоститу в хлопчиків,

-гострого апендициту з ретроцекальним положенням апедикулярного відростку,

-парапроктиту,

- пухлини сечового міхура при макрогематурії.

При встановленні діагнозу циститу необхідно виключити залучення в патологічний процес ниркової паренхіми, оскільки нерідко зустрічається поєднаний перебіг цих захворювань. Тільки за відсутності даних за пієлонефрит та за наявності відповідних (представлених вище) критеріїв діагноз циститу може бути обгрунтованим.

При діагностиці циститу необхідно пам'ятати, що виконання цистоскопії і цистографії протипоказано при гострому перебігу процесу. Вказані дослідження можуть бути підтверджен-ням діагнозу тільки при хронічному цистіті.

Диференційні діагностичні критерії циститу та пієлонефриту:

№№	Ознаки	Цистит	Пієлонефрит
	Підвищення температури	немає	характерно
	Інтоксикація	немає	завжди є
	Полакіурія	є	є
	Імперативні позиви до сечовипускання	завжди	немає
	Нетримання сечі	є	немає
	Біль при сечовипусканні	є	немає
	Біль в попереку	немає	є
	ШОЕ	не змінена	підскорене
	Мікрогематурія	є завжди	не завжди
	Протеїнурія	немає	є
	Лейкоцитурія	є	є
	С-реактивний білок	немає	є
	Концентраційна функція нирок	не змінена	знижена
	Бактеріурія	є	є
	Рентгенологічні ознаки	стеноз або спазм урерти, дисфункція сечового міхура	зміни мисково-лопаточної системи. Анатомічна дефекти сечових шляхів

ЛІКУВАННЯ ГОСТРОГО ЦИСТИТУ:

ДІЄТА – стіл№7 за Певзнером. Показані молочні продукти, фрукти і овочі, морси з журавлини або брусниці, компоти, слаболужні мінеральні води. Мінеральну воду призначають з розрахунку 3-5 мл/кг на прийом, 3 рази на день за 1год. до їди. Питний режим визначається пацієнтом. Обмежується надмірне вживання рідини в період антибактеріальної терапії, оскільки надмірне вживання рідини спричиняє зниження концентрації медикаменту в сечі і відповідно знижує ефективність лікування.

Рекомендується загальне зігрівання. На ділянку сечового міхура можна використовувати сухе тепло. При проведенні гарячих ванн температура води не повинна перевищувати 37,5 С. Протипоказані гарячі ванни, оскільки висока температура сприяє додатковій гіперемії слизової оболонки сечового міхура з порушенням мікроциркуляції.

Призначається режим обов'язкових сечовипускань через кожні 2,5-3 ч.

А нтибіотикотерапія(напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини І, II поколінь);. У росептики( сульфаніламіди + триметоприм, нітрофурани ).

Тільки уросептики можна застосовувати при легких формах циститу. Тривалість антибактеріальної терапії 7-10 днів.

За відсутності ефекту від лікування протягом 48 год рекомендується уточнити діагноз шляхом розширення об'єму обстеження хворого(контрольне УЗД та ін).

При сильних болях призначається баралгін, но-шпа і ін. (після виключення гострої хірургічної патології!). В період стихання запального процесу після курсу антибактеріальних засобів застосовують фітотерапію за тим же принципом, що і при пієлонефриті.