Методика проведення семінарських (практичних) занять

Семінарське заняття є однією із найважливіших форм учбово-виховної роботи, на яких студенти вчаться логічно мислити, аналізувати явища і узагальнювати факти. Семінари привчають самостійно працювати над літературою, формувати своє відношення до предмета вивчення і свідомо відстоювати свою думку.

Їх призначення – поглиблене опрацювання теоретичного матеріалу предмета шляхом регулярної і планомірної роботи студентів протягом всього вивчення даного курсу. Для цього на семінарських заняттях студенти виступають з усним і письмовим викладом учбового матеріалу на певну, задану тему.

Семінарські заняття вимагають продуманої організації і ретельної підготовки до їх проведення. Підготовка семінарів складається з:

1) Визначення форми проведення заняття:

· вільної форми у вигляді бесіди або виступів студентів, без попереднього розподілу тематики;

· обговорення питань, визначених темою та планом заняття;

· індивідуальне завдання реферативної форми, при якій заздалегідь з числа студентів призначаються доповідачі і співдоповідачі, представляючи на обговорення свої індивідуальне завданняи;

· письмові відповіді студентів;

· змішаної форми (комбінований семінар), тощо.

2) Чіткого планування роботи семінару – його тематики, змісту, методу проведення, враховуючи, що необхідно оцінити роботу кожного студента.

3) Підготовки питань. Питання повинні не стільки контролювати знання студентів, скільки активізувати їх думку, давати напрям дискусії.

4) Організації виступів студентів.

При підготовці до семінарських занять рекомендується: ретельно зважити зміст чергової теми занять; підібрати необхідну літературу; розробити план проведення семінару, що включає послідовний виклад в тезовій формі основних положень теми; скласти основні, додаткові і допоміжні питання для студентів; підготувати приклади зв’язку предмета вивчення з фінансовою практикою діяльності підприємств; розподілити студентів по прізвищах з вказівкою міри їх участі в семінарі; розподілити всі елементи заняття за часом.

Активна форма проведення семінару має велике учбове виховне значення. Підготовка доповідей, індивідуальне завданняів, розв’язування задач, проведення контрольних робіт, заслуховування виступів, участь у дискусіях створюють обстановку, в якій студенту необхідно викладати свої думки чітко, ясно, логічно зв’язано, обґрунтовано, з високою мірою грамотності, досить добре оперуючи при цьому спеціальною мовою науки. У ході дискусії студенти вчаться слухати виступи своїх товаришів, порівнюючи з ними свій виступ, доповнювати свої знання, виправляти їх недоліки і відстоювати в спорах свої погляди.

Істотне значення має вступне слово викладача, його педагогічно виправданий вплив на виступи студентів, постановка питань, коректування відповідей, відповіді на питання студентів і підведення підсумків семінару, а також проведення консультацій, на яких вказуються шляхи підготовки до семінару, рекомендуються способи вивчення першоджерел, періодичної літератури, проведення творчого конспектування, розробки індивідуальне завданняів і т.д.

У процесі занять потрібно активізувати слабших і пасивних студентів шляхом звернення до них з питанням і оцінки їх виступів, а також викликати студентів, що відволікаються від участі в семінарі.

У заключному слові необхідно підвести підсумки семінарського заняття і оцінити виступи на ньому. При оцінці виступів студентів слід виходити з їх індивідуальних особливостей, звертати увагу на успіх або недоробку при підготовці матеріалу, рекомендувати питання, на які треба звернути увагу. На закінчення потрібно дати оцінку дискусії у час заняття і підвести підсумки спорам, що виникали.

Підсумки кожного семінару необхідно фіксувати в журналі обліку, відмічаючи відвідуваність заняття, рівень знань студентів і міру їх активності. Крім того, там відмічається кожна тема семінару з короткою характеристикою її проведення і отриманих результатів.

Також, по закінченню кожного змістовного модуля по дисципліні передбачено проведення проміжного модульного контролю у вигляді тестових завдань.

Методика проведення практичних занять

Традиційно до складових елементів практичного заняття належать такі етапи роботи:

- повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді запитань з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції;

- пояснення нового типу завдань з демонстрацією як загальних шляхів та правил вирішення, так і розробки алгоритму їх вирішення (для великої групи завдань);

- організація рішення завдань біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно;

- аналіз їх вирішення з опором на теоретичний матеріал: пояснення домашнього завдання – зміст, методика роботи з ним, включаючи посилання на теоретичний матеріал.

На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач має залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових запитань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій.

Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення.

Велику користь на практичних заняттях дає розв’язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з цієї дисципліни.

Якщо студент пропустив заняття або під час занять не виявив відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу.

Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета.

Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.

 

Зміст

Семінарських і практичних занять

для студентів денної форми навчання

Змістовий модуль І.

Класифікація цивільно-правових договорів

Семінарське заняття № 1 (2 год.)

Тема 1. Загальна характеристика процесуальних документів у цивільних справах.

Поняття, види і стадії цивільного судочинства

2. Передумови права на звернення до суду і порядок його здійснення.

3.Реалізація права на пред'явлення позову та підстави для
відмови у прийнятті позовної заяви (скарги, заяви).

4. Загальна характеристика процесуальних документів у цивільних справах.

Література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №ЗО.

2. Цивільний процесуальний кодекс України. — К.: Атіка, 2004.

3. Цивільний кодекс України. — К.: Парламентське видавництво, 2003

4. Закон, ВР України, від 07.07.2010, № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

5. Про судоустрій України. Закон України від 07.02.2002 № 3018-Ш.

6. Буркацький Л. К. Захист цивільного права та інтересу: Методика складання документів, коментарі, позовні та інші заяви: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 400 с.

Тема 2. Позов як засіб забезпечення права на судовий захист.