Загальна характеристика по території Шацького національного природного парку.

ПРОЕКТ

екологічного маршруту

по території Шацького національного природнього парку

 

 

Івано-Франківськ

Лист погодження проекту

 

«ЗАТВЕРДЖУЮ» «ЗАТВЕРДЖУЮ» «Замовник» «Виконавець»

Генеральний директор Заступник керівника охорони
Департаменту природокористування та навколишнього середовища

Еколого-просвітницького центру Шацького національного парку

С.А.Плаксій І.М.Якимів

«» 2012р. «» 2012р.

 

«ПОГОДЖЕНО»

Директор

Шацького національного парку

П.І. Лазарчук

«» 2012р.

 

Зміст

1. Вступ

2. Загальна характеристика по території Шацького національного природного парку.

2.1. Історія Шацького національного парку.

2.2. Розташування.

2.3. Грунти.

2.4. Клімат.

2.5. Екосистеми.

2.5.1. Озера.

2.5.2. Ліси.

2.5.3. Болота.

2.5.4. Луки.

2.6. Флора Шацького парку.

2.7. Фауна Шацького парку.

3.Коротка характеристика проекту екологічної стежки.

4. Вимоги до вибору маршруту.

5. Основні теми екологічного маршруту.

6. Опис і облаштування основних точок маршруту.

7. Обладнання екологічної стежки.

8. Кошторис облаштування екомаршруту.

9. Загальні рекомендації.

10. Список літератури.

11. Додатки.

 

Вступ

Основною метою даного Проекту є концептуальна опрацювання змісту та оформлення екологічного маршруту на території Шацького національного природного парку.

Цільова аудиторія відвідувачів екостежок – люди будь-якої вікової каегорії. Пропонований Проект екостежки по території Шацького національного природного парку передбачає подачу інформації у цікавій пізнавальній формі для організованої групи відвідувачів у супроводі екскурсовода.

Метою проекту є розробка концепції розвитку екологічного туризму: облаштування стежки для експлуатації туристами під час екомаршруту. При розробці даного проекту були взяті до уваги природні особливості парку та розрахунки кошторису екостежки.

Основні завдання проекту:

- просторово-часова характеристика регіону;

- аналіз ландшафтно-екологічної структури;

- визначення репрезентативності, типовості, унікальності та еталонності геосистем;

- визначення категорій об'єктів екологічного туризму (для наукового екотуризму, для освітньо-пізнавального екотуризму, оздоровчо-відпочинкового екотуризму);

- встановлення припустимих навантажень на об'єкти;

- розробка екоекскурсій за системою побачити, почути, відчути та за тематичним спрямуванням;

- розробка системи маркувальних знаків, вказівників, аншлагів та ін.;

- розробка системи додаткових послуг;

- апробація маршруту;

 

 

Загальна характеристика по території Шацького національного природного парку.

Шацький національний природний парк — національний парк в Україні, розташований в Шацькому районі Волинської області.

Створений 28 грудня 1983 року для охорони рідкісних природних комплексів в районі Шацьких озер.

Загальна площа парку — 48 977 га, з них у власності парку перебуває 18 810 га.

Зонування: заповідна зона — 5 144,9 га, зона регульованої рекреації — 12 971,1 га, зона стаціонарної рекреації — 978 га, господарська зона — 29 883 га.

Флора: загальна кількість видів рослин, що ростуть на території парку — 789, з них 32 занесені в Червону книгу України.

Фауна: на території парку живуть 33 види, занесених в Червону книгу України.

Історія Шацького національного парку

Шацький національний природний парк було створено постановою Ради Міністрів УРСР від 28 грудня 1983 року № 533, на площі 32515,0 га. Згідно з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 31 березня 1986 р. № 159-р в постійне користування парку було надано 6761,8 га, а відповідно до указу Президента України від 16 серпня 1999 року № 992 площу парку було розширено і на сьогодні вона становить 48977,0 га, з них 20856,0 га земель перебуває у його постійному користуванні.

Парк було створено на базі державних ландшафтних заказників «Озеро Кримне», «Озеро Пісочне», «Озеро Пулемецьке», «Озеро Світязь», які були оголошені у 1974 році, зоологічної пам'ятки природи «Озеро Климівське», гідрологічних пам'яток природи «Болото Луки», «Болото Мелеване», «Болото Піддовге-Підкругле», що були оголошені у 1975 році.

На сьогодні до території парку входять ботанічний заказник загальнодержавного значення «Втенський» (130,0 га), лісові заказники місцевого значення «Ростанський» (14,6 га) та «Ялинник» (83,0 га), іхтіологічний заказник «Сомиець» (46,0 га) та 4 ботанічні пам'ятки природи місцевого значення.

Згідно з функціональним зонуванням територія парку розподілена на заповідну зону площею 5145,0 га, зону регульованої рекреації — 12971,0 га, зону стаціонарної рекреації — 978,0 га та господарську зону площею 29883,0 га.

Парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних комплексів Шацького поозер'я, посилення охорони водно-болотних угідь міжнародного значення, сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

В установі працюють 126 чоловік, з них у науковому підрозділі — 7, у службі охорони — 65 осіб.

Розташування.

Територія парку розташована на заході одного з найбільших болотно-озерно-лісових комплексів у Європі — регіону Полісся, яке поширене на півночі України, півдні Білорусі та, частково у Польщі та Російській Федерації.

За схемою фізико-географічного районування територія парку відноситься до області Волинського Полісся Поліської провінції Зони мішаних лісів південного заходу Східно-Європейської рівнини. Тут проходить головний Європейський вододіл, який розділяє басейни річок Прип'яті і Західного Бугу.

Територія парку включає, переважно, типові для Західного Полісся екосистеми: озерні, лісові, болотні та лучні. Чорницево-зеленомошні соснові ліси є тут найбільш характерним типом лісів. Луки та водні екосистеми зустрічаються переважно поблизу рік та озер.

Визначальною особливістю цієї території є зосередження на ній великої кількості озер, різних за своїми характеристиками та походженням, що утворюють одну з найбільших озерних систем Європи. В пониззях між озерами знаходяться евтрофні та мезотрофні осокові болота. Тут представлені також рідкісні для Полісся оліготрофні болота.

Поверхня Шацького природного парку плоска, рівнинна, з незначним ухилом на північ і абсолютними висотами в межах 160—180 м над рівнем моря. Оскільки ця територія міститься у межах крайової зони Дніпровського льодовика, тут трапляються як флювіогляціальні, так і власне льодовикові моренні відклади. Для південно-східної частини парку характерні водно-льодовикові форми рельєфу — флювіогляціальні піщані ози, які трапляються також в околицях с. Світязь. Підвищення чергуються із заболоченими зниженнями. Найхарактернішою геоморфологічною особливістю парку є поширення озерних котловин.

Грунти

Мозаїчність рельєфу території Шацького парку зумовила і значне різноманіття її ґрунтового покриву. Тут переважають дерново-підзолисті ґрунти, що сформувалися на давньоалювіальних та флювіогляціальних відкладах. Високе залягання ґрунтових вод сприяє формуванню глейових різновидів цих ґрунтів. Обмежено поширені дерново-карбонатні ґрунти на кальцитових глинах та суглинках, що мають лужну реакцію, значний вміст карбонатів та гумусу. Під трав'янистою рослинністю сформувалися дерново-глейові та лучні ґрунти на алювіальних відкладах. Значну частину території займають торф'яні ґрунти, що утворилися у пониженнях внаслідок надмірного зволоження.

Озера

Усього в сучасних межах парку є 23 озера загальною площею 6338,9 га. Вони є характерними представниками поліських озер, розміщених в пониженнях, які утворились внаслідок вимивання розчинних гірських порід, осідання земної поверхні при виносі дрібних фракцій із пористих нерозчинних порід та з опусканням і підняттям окремих тектонічних блоків. За розмірами більшість озер невеликі, лише 5 з них мають площу водного дзеркала, яка перевищує 200 га, а озеро Світязь є найбільшим і найглибшим озером природного походження в Україні. Його площа становить 2622,0 га, довжина 9225 м, ширина 4000 м, максимальна глибина — 58,4 м, середня глибина — 6,9 м. Другим за величиною є озеро Пулемецьке (1568 га), далі ідуть озеро Луки (673,2 га), Люцимир (430,0 га, Острів'янське (255,0 га), Пісочне (187,0 га). Найменшим є озеро Навраття, площа якого становить 1,9 га, довжина 175 м, ширина 150 м, максимальна глибина — 2,0 м, середня глибина 1,0 м.

Рівень води в озерах нижчий, ніж у р. Прип'ять. Озера відділяються від неї невисоким водорозділом і належать уже до водозбору Західного Бугу, а не Дніпра, тобто до басейну Балтійського моря. Вода в озерах прісна і належить до типу гідрокарбонатно-кальцієвих, насичена розчиненим киснем, має нейтральну та слабколужну реакцію, чиста і придатна для пиття.

За генезисом більшість озер мають флювіогляціальне походження. Найбільші ж озера (Світязь, Пулемецьке, Пісочне) пов'язують із процесами карстоутворення. Рівень води в озерах карстового типу в цілому стійкий, бо їх живлять не тільки атмосферні опади і ґрунтові води, а й води нижніх крейдяних горизонтів. Частина водойм розташована серед заболочених масивів і поповнюється лише за рахунок атмосферних опадів та ґрунтових вод. Заплава р. Прип'ять у межах парку має ширину до 1,5 км, дві її надзаплавні тераси поступово переходять в озерну рівнину Західного Бугу.

Ліси

Ліси поширені на території парку порівняно рівномірно, але суцільні великі масиви їх зосереджені в його східній частині. Тут переважають соснові ліси, для яких характерний середньовіковий деревостан, досить високий і добре зімкнений. Найпоширенішими є сосняки-чорничники. Їх охоче відвідують як місцеве населення, так і відвідувачі парку в сезон збору ягід. Дещо менші площі зайняті сосновими лісами, зеленомоховими та вересовими. Вершини піщаних гряд вкриті сосняками лишайниковими. Досить значною у лісовому покриві є роль вільшаників, невеликі ділянки яких зустрічаються по всій території парку. Вони розташовані по периферії боліт та у пониженнях на торф'янисто-глейових ґрунтах. Переважають вільшаники кропивові, часто трапляються гравілатові та осокові. Березові ліси трапляються на місці корінних соснових лісів. З них особливо привабливими для відпочинку є березняки орлякові та злакові. Їх світлі деревостани, грибні місця приваблюють відвідувачів парку. Ділянки з більш багатими ґрунтами зайняті дубово-сосновими та грабово-дубовими лісами, проте вони займають незначні площі.лолт

Болота

На території парку є багато боліт. Вони різноманітні за потужністю торф'яних шарів і типом рослинного покриву. Найпоширеніші низинні (евтрофні) болота, серед яких переважають трав'яні. Вони сформувалися переважно в заплаві Прип'яті і частково — Західного Бугу. В міжозерних котловинах зосереджені як евтрофні, переважно осоково-гіпнові, так і мезотрофні болота, зрідка трапляються оліготрофні болота. Найбільшими із болотних масивів є болота Вунич (322,0 га), Кругле-Довге (260,3 га), Став (220,0 га), Рипицьке (110,0 га).

Луки

Своєрідності території парку надають і луки, основні масиви яких прилягають до східної частини заплави Прип'яті. Невеликими ділянками трапляються вони і серед лісових масивів та на припіднятих ділянках навколо боліт.

Флора Шацького парку

Велика кількість озер, каналів та інших водойм зумовила значний розвиток прибережно-водної рослинності. Прибережна смуга зайнята переважно очеретом, а глибше, із збільшенням товщі води — кугою озерною. На великих глибинах трапляються угруповання жабурника, рдесників, водопериці та ін. Угруповання водних рослин відіграють велику роль у підтриманні функціонування озерних екосистем. Так, прибережні ценози створюють умови для нересту риби. Прибережні зарості озер є також місцем гніздування багатьох видів птахів.

Великого природоохоронного значення Шацькому парку надає наявність рідкісних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, яких тут нараховується 14. До них відносяться такі лісові угруповання: групи асоціацій соснових лісів зеленомохових та чорницевих, соснових лісів ялівцевих (з ялівцем звичайним), дубово-соснових лісів ліщинових. Серед болотної рослинності рідкісними є формації шейхцерієво-сфагнова та осоково-шейхцерієво-сфагнова, осоки Девелла, меч-трави болотної, а серед водної рослинності — формації альдрованди пухирчастої, латаття білого, латаття сніжно-білого, глечиків жовтих, їжачої голівки малої, рдесника червонуватого, рдесника туполистого, куширу підводного.

Флора парку налічує 795 видів вищих судинних рослин, серед яких найбільшими за кількістю видів є родини складноцвітих, злакових та осокових. Тут відмічено зростання 110 видів мохоподібних, 265 видів діатомових водоростей, 75 видів справжніх грибів. Загалом тут представлено біля 40 % флори Українського Полісся в цілому або 70 % флори Західного Полісся. До Червоної книги України занесено 28 видів флори парку: береза низька, зозулині черевички справжні, булатка червона, гніздівка звичайна, жировик Лезеля, любка дволиста, журавлина дрібноплода, росички англійська та середня, товстянка звичайна і ін.

Фауна Шацького парку

Фауна парку загалом включає три фауністичні комплекси: лісовий, водно-болотний та синантропний. У кількісному відношенні домінують представники перших двох комплексів. Тваринний світ парку представлений типовими поліськими видами: тут зустрічаються лось європейський, сарна європейська, кабан дикий, заєць сірий, вивірка звичайна. Із хижих ссавців звичайними на території парку є лісова куниця, горностай, ласка, лісовий тхір, лисиця, рідкісними — куниця кам'яна, борсук європейський, видра річкова, єнот уссурійський та вовк. Нечисленними або навіть рідкісними є представники рукокрилих: водяна нічниця, вухань, пізній кажан, вечірниця дозірна, малий нетопир. Своєрідною і різноманітною є орнітофауна парку. Її орнітокомплекси (лісові, прибережні, пасовищ, заболочених лук, сільгоспугідь) найбільш повно характеризують і відображають весь склад орнітофауни Волинського Полісся. Із плазунів у значній кількості зустрічаються ящірки, вуж звичайний, черепаха болотяна, рідко можна побачити гадюку, мідянку та веретінницю ламку. Із земноводних звичайними є тритон звичайний, ропухи, жаби, із риб — лящ, щука, окунь, плітка, плоскирка, карась, зрідка трапляються сом, минь і ін. В озерах парку водиться такий цінний вид риб, як вугор річковий.

Фауна хребетних налічує 333 види: 29 видів риб, 12 — земноводних, 7 — плазунів, 241 вид птахів, 44 види ссавців. Із безхребетних тут зареєстровано мешкання 31 виду молюсків, 71 вид ракоподібних, 244 — павукоподібних, 110 — комах. Із них 9 видів занесені до Європейського червоного списку, 33 види — до Червоної книги України, 154 види — до Додатку 2 Бернської конвенції.

Із «червонокнижних» на території парку охороняються ропуха очеретяна, мідянка, лелека чорний, лебідь малий, жовта чапля, пугач, шуліка рудий, гага звичайна, дятел білоспинний, корольок червоноголовий, кутора мала, горностай і ін.

Надзвичайно велике значення має територія парку для збереження багатьох видів птахів. Західне Полісся є важливим регіоном для збереження глобально зникаючого виду птахів — очеретянки прудкої, важливим середовищем існування таких видів, як глухар, коловодник ставковий, журавель сірий та ін., які в Європі знаходяться під загрозою зникнення. Цей регіон є дуже важливим місцем відпочинку птахів під час їх міграцій. Більшість із зазначеного числа видів птахів у парку є мігруючими і зупиняються у цьому озерному районі для відпочинку. Тут пересікаються два шляхи міграцій: північно-південний Біломоро-Балтійсько-Середземноморський та Поліський широтний. Загалом під час весняних та осінніх міграцій в цьому районі зупиняються більше 10 тис. особин птахів. Найбільше під час міграцій тут збирається качок та гусей (особливо гуски сірої), багаточисельними є також мартин звичайний, лиска, норець великий, чайка, кулики: травник, веретенник великий та ін. Велике різноманіття водно-болотних та хижих птахів, серед яких багато рідкісних видів, спостерігається тут уже впродовж багатьох років. З огляду на це найбільш цінні водні акваторії та заболочені землі загальною площею 32850 га з 1995 р. увійшли до Рамсарського переліку у складі водно-болотного угіддя міжнародного значення «Шацькі озера».

У 1999—2003 рр. у межах Шацького національного природного парку реалізовано проекти з ренатуралізації боліт навкруги озер Кримно, Пулемецьке, Острів'янське та Люцимер. У результаті стабілізувався рівень води в озерах та обводненість прилеглих до озер боліт, відновлюється рослинний покрив боліт, спостерігається збільшення чисельності видів водно-болотних птахів. Дані проекти з такими позитивними результатами будуть реалізовуватися і в інших місцях парку. Ця робота має не тільки значний ефект для збереження біорізноманіття, а й також сприяє розвитку наукових досліджень та екологічній освіті. Обмін досвідом та еколого-освітні заходи відносяться до важливих видів діяльності Шацького національного природного парку. Тут є 4 науково-дослідні стаціонари українських університетів.

 

Вимоги до вибору маршруту.

Щоб розкрити зміст і основні прийоми вибору траси та організації стежки,дамо коротку характеристику трьох головних вимог, яким вона повинна задовольняти:

1. Привабливість стежок для відвідувачів складається з трьох компонентів: краси природи, її своєрідності та різноманітності.

Кожна стежка повинна бути не схожа на інші. Це досягається не тільки прокладання її через особливо привабливі природні пам'ятки: химерні скелі, каньйони, печери і т. п., а й за допомогою оформлення, елементами якого можуть бути різні для кожної стежки типи містків-переходів, стоянок, маркувального знака стежки і т. п.

Шлях не повинна бути монотонної. У процесі благоустрою території необхідно домагатися зміни закритого простору відкритим, що урізноманітнює і підсилить емоції від сприйняття різних пейзажів.

Всі три вказані компоненти, з яких складається привабливість стежок, як у фокусі повинні сходитися при організації так званих оглядових точок, т; тобто майданчиків, що знаходяться зазвичай на підвищенні, з яких найкращим чином відкривається панорама місцевості. При виборі таких точок поряд з пізнавальними відомостями географічного та біологічного плану увага приділяється сезонної зміні аспектів, форм, фарб і органолептичних якостей навколишніх рослинних угруповань, а також акустичним явищам. Наприклад, якщо на шляху грот, то привабливим моментом буде тут не тільки унікальність самого об'єкта, його форми, але також і своєрідне відлуння - відображення від стінок грота звуку голосів, що проїжджає машини, що пролітає літака.

Критерієм вибору траси стежки можуть стати і наявність пам'яток архітектури і етнографії, історичні місця. Сюди входять і об'єкти, що з'єднують в собі природну й історичну цінність: вікові дерева, валуни, вулканічні «бомби», печери, цілющі джерела, які вважаються у місцевого населення священними. Як правило, з ними пов'язані певні традиції і обряди, які допомагають зберегти пам'ятки в їхньому природному стані.

Вибираючи трасу стежки, найбільш привабливу для відвідувачів, не можна забувати про необхідність дотримання природоохоронних вимог. Маршрут планувати таким чином, щоб він по можливості обминав стороною місця проживання рідкісних видів флори і фауни, занесених до Червоної книги або охоронюваних спеціальними постановами;

2. Доступність для відвідувачів - одна з найголовніших вимог при проектуванні навчальної стежки - впливає насамперед на вибір траси.

Необхідно щоб навчальна стежка розташовувалася порівняно недалеко від населеного пункту і щоб до її початку вели гарні під'їзні шляхи:відвідувач не повинен відчувати фізичної та нервової втоми до того моменту,як він зробить перший крок по стежці.

Сама траса стежки не повинна представляти великої небезпеки проходження (надто круті схили, довгі осипи, скелі, велике число холодних бродів і т. п.), щоб фізична втома не знищила здатності насолоджуватися пейзажем, прагнення до пізнання, сприйнятливості вихованню.

Прокладаючи стежку, обираючи маршрут і місця зупинок, бажано як можна більш тісно пов'язувати їх з ситуацією, що рекреаційної ситуацією, тобто існуючою системою найбільш привабливих для туристів об'єктів, зєднувати їх доріжками не під прямим кутом, як це ще, на жаль, практикується в міських парках, а так, як зручно самим відвідувачами;

3. Інформативність, тобто здатність задовольняти пізнавальні потреби людей в області географічних, біологічних, екологічних та інших проблем, - неодмінна властивість стежок. Більша частина з них має явну біологічну спрямованість. Однак не менш важливо створювати такі стежки,які розкривають також географічні проблеми, і перш за все характер взаємодії людини з природою.

Не можна сказати, щоб пізнавальні потреби були розвинуті у всіх людей в однаковому ступені. І часом навіть ті, хто часто буває в туристичних походах, приносять із собою спогади про довжину маршруту, його складності, про сумні чи веселі пригоди і дуже рідко про життя лісу,звірів і птахів, про вплив людей на життя природи.

Розвиток здібностей і потреб до пізнання природи на стежці здійснюють за допомогою буклетів, плакатів, щитів, розповідей екскурсовода,вмілої планування стежки. Бажано, щоб шлях від одного унікального об'єкта до іншого проходив по території, на якій можна було б показати весь спектр ландшафтів, типових для даного району.

З інформативністю стежки пов'язано і та обставина, що навчальні стежки створюються не тільки там, де є велика кількість унікальних об'єктів,що користуються заслуженим увагою та інтересом у населення, але й там, де їх немає. У таких місцях навчальна стежка допомагає краще і всебічно ознайомитися зі звичними ландшафтами та їх елементами. При цьому так звана мінімальна навчальна стежка повинна бути спланована таким чином, щоб дати цілком точне і достатнє уявлення про всю відвідуваною території.

Практично для всіх компонентів природи характерно ще одна властивість --ритмічність, чергування в рельєфі підвищень і знижень, в лісі – відкритих і закритих просторів, в погоді - сухих і дощових днів, у господарській освоєності - населених і необжитих місць. Всі перераховані властивості існують вже дуже ганебно об'єктивно, однак сприйняття їх може бути значно посилено вмілим прокладання траси навчальної стежки.

 

Облаштування

Ø Інформаційний стенд «Правила поведінки»;

Ø Карта стежки;

Ø Інформаційний стенд «Історія заповідника»;

Ø Інформаційний стенд «Атрактивність маршруту»;

Ø Альтанки;

Ø Лавочки;

 

 

 

Точка 2

Після огляду першої точки відвідувачі пройшовши 400 м по чудовій стежці вони опиняться в точці № 2 з якої відкриватимуться краєвиди на затоку Бужня.

 

Облаштування

 

Ø Інформаційний стенд «Флора затоки»

Ø Два вольєри з тваринами.

Ø Альтанки;

Ø Два човни які будуть здаватися в оренду;

Ø Три альтанки;

Ø Спеціально об лаштоване місце для вогню;

Ø Урни для сміття;

 

 

Точка 3

Відвідувачі пройшовши ще 400м опиняться на площадці №3 яка розташована неподалік дитячого табору «Чайка» а отже вона буде присвячена вихованню дітей в екологічному напрямку а також для дитячих розваг.

 

Облаштування

 

Ø Інформаційний стенд «Бережімо природу»

Ø Скейтбордна доріжка;

Ø Місце продажу буклетів і іншої рекламної інформації;

Ø Місце прокату велосипедів;

Ø Дитячий майданчик;

Ø Альтанки;

Ø Місце для проведення дитячих загань;

Ø Столи і лавки;

Ø Біотуалет.

 

 

Точка 4

 

Подолавши ще 300 м відвідувачі опинятися в дивовижному світі рослин де навкруги ростимуть найдивовижніші представники Флори які занесені до червоної книги або просто є цікавим для туристів.

 

Облаштування

 

Ø Три інформаційні стенди «Унікальні представники фауни»;

Ø Клумби з рослинами;

Ø Місця для відпочинку зокрема альтанки столи;

 

 

 

Точка 5

 

Вона буде характерна тим що тут буде облаштована велика сцена для проведення фестивалів і інших дійств які будуть тут проходити регулярно. Враховуючи той факт що на деякі фестивалі буде з’їжджатися велика кількість туристів неподалік буде об лаштоване місце для наметового містечка.

 

Облаштування

 

Ø Інформаційні стенди;

Ø Місце здачі на прокат наметів;

Ø Сцена;

Ø Місце для огляду озера;

Ø Човни на прокат;

Ø Альтанки;

Ø Місця для вогню;

Ø Урни;

Ø Біотуалети;

 

Точка 6

Кінцева точка стежки де будуть розташовані всі підбиваючі підсумки стенди.

 

Облаштування

 

Ø Інформаційні стенди «Ми назавжди запам’ятаємо»

Ø Оглядові площадки;

Ø Урни;

Ø Альтанки;

 

 

 

Загальні рекомендації

У будь-якому віці необхідно враховувати конкретний склад групи.

Нерідко в одній і тій же віковій фазі можна зустріти хлопців, які випереджають однолітків у своєму розвитку або, навпаки, відстають від них. Різними бувають швидкість реакції, швидкість мислення і т.п.

Велику роль відіграє соціально-громадський рівень дітей: навчальна група, клуб, товариство або гурток. Дуже важливо співвідношення дівчаток і хлопчиків у групі. Для міських дітей велике значення має наявність досвіду спілкування з природою. Для сільських дітей цей фактор не має такого високого значення у зв'язку з тим, що практично всі вони живуть в природній обстановці

 

 

Список літератури

1. Захлєбний А. Н. На екологічній стежці (досвід екологічного виховання). - М.: Знание, 1986. - 80 с.

2. Ізмайлов І. В., Михлин В. Е., Шашков С. В. та ін Біологічні екскурсії.

3. Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм: Сучасні концепції менеджменту і маркетингу. Навчальний посібник. -2-е вид., перероб. Інфор. –К.:”Альтерпрес”, 2004 Т.1 –с. 5-54, Т.5 –с. 127-154, Т.7 –с.55-65 11.

4. Егоренков Л.Н. Основы социальной экологии: Учеб. пособие. – М.: МПУ, 2000.-133с., Т.6, 7, 9, 11.

5. Екологічний збірник. Екологічні проблеми природокористування та біорозмаїття Львівщини. – Наукове видання: Праці НТШ, Т.VII. – Львів.: Дослідно-видавничий центр НТШ, 2001, Т.3. – с.19-27, 31-42, 88-90; Т.4.- с. 43-52, 210-221.

ПРОЕКТ

екологічного маршруту

по території Шацького національного природнього парку

 

 

Івано-Франківськ

Лист погодження проекту

 

«ЗАТВЕРДЖУЮ» «ЗАТВЕРДЖУЮ» «Замовник» «Виконавець»

Генеральний директор Заступник керівника охорони
Департаменту природокористування та навколишнього середовища

Еколого-просвітницького центру Шацького національного парку

С.А.Плаксій І.М.Якимів

«» 2012р. «» 2012р.

 

«ПОГОДЖЕНО»

Директор

Шацького національного парку

П.І. Лазарчук

«» 2012р.

 

Зміст

1. Вступ

2. Загальна характеристика по території Шацького національного природного парку.

2.1. Історія Шацького національного парку.

2.2. Розташування.

2.3. Грунти.

2.4. Клімат.

2.5. Екосистеми.

2.5.1. Озера.

2.5.2. Ліси.

2.5.3. Болота.

2.5.4. Луки.

2.6. Флора Шацького парку.

2.7. Фауна Шацького парку.

3.Коротка характеристика проекту екологічної стежки.

4. Вимоги до вибору маршруту.

5. Основні теми екологічного маршруту.

6. Опис і облаштування основних точок маршруту.

7. Обладнання екологічної стежки.

8. Кошторис облаштування екомаршруту.

9. Загальні рекомендації.

10. Список літератури.

11. Додатки.

 

Вступ

Основною метою даного Проекту є концептуальна опрацювання змісту та оформлення екологічного маршруту на території Шацького національного природного парку.

Цільова аудиторія відвідувачів екостежок – люди будь-якої вікової каегорії. Пропонований Проект екостежки по території Шацького національного природного парку передбачає подачу інформації у цікавій пізнавальній формі для організованої групи відвідувачів у супроводі екскурсовода.

Метою проекту є розробка концепції розвитку екологічного туризму: облаштування стежки для експлуатації туристами під час екомаршруту. При розробці даного проекту були взяті до уваги природні особливості парку та розрахунки кошторису екостежки.

Основні завдання проекту:

- просторово-часова характеристика регіону;

- аналіз ландшафтно-екологічної структури;

- визначення репрезентативності, типовості, унікальності та еталонності геосистем;

- визначення категорій об'єктів екологічного туризму (для наукового екотуризму, для освітньо-пізнавального екотуризму, оздоровчо-відпочинкового екотуризму);

- встановлення припустимих навантажень на об'єкти;

- розробка екоекскурсій за системою побачити, почути, відчути та за тематичним спрямуванням;

- розробка системи маркувальних знаків, вказівників, аншлагів та ін.;

- розробка системи додаткових послуг;

- апробація маршруту;

 

 

Загальна характеристика по території Шацького національного природного парку.

Шацький національний природний парк — національний парк в Україні, розташований в Шацькому районі Волинської області.

Створений 28 грудня 1983 року для охорони рідкісних природних комплексів в районі Шацьких озер.

Загальна площа парку — 48 977 га, з них у власності парку перебуває 18 810 га.

Зонування: заповідна зона — 5 144,9 га, зона регульованої рекреації — 12 971,1 га, зона стаціонарної рекреації — 978 га, господарська зона — 29 883 га.

Флора: загальна кількість видів рослин, що ростуть на території парку — 789, з них 32 занесені в Червону книгу України.

Фауна: на території парку живуть 33 види, занесених в Червону книгу України.