Коротка характеристика проекту екологічної стежки

Основною метою Проекту є концептуальна розробка екологічного маршруту «Природа що навколо нас», що містить практичні рекомендації щодо його оформлення.

При цьому були вирішені наступні завдання:

- Створено маршрут з урахуванням рельєфу місцевості;

- Складання історичної записки і аналіз сучасного стану екологічної зони;

- Виявлення найбільш цікавих об'єктів які на березі озера для показу відвідувачам екологічного маршруту, розташованих уздовж сформованої стежки;

- Трасування маршруту «Природа що навколо нас»;

- Розробка змісту екскурсійної розповіді на стежці і ескізна проробка облаштування точок-зупинок на екомаршруті;

- Складання робочої документації та розрахунок витрат, необхідних для облаштування маршруту;

Цільові групи: організовані групи школярів, студентів та інших відвідувачів з широкого кола любителів природи.

Пропонований маршрут «Природа що навколо нас» починається від входу в парк, де екскурсовод зустрічається і знайомиться з групою. Група прямує на маршрут «Природа що навколо нас».

Екологічний маршрут приурочений до вже сформованим дорогах. Відвідувачі в супроводі екскурсовода йдуть навкруги озера світязь охоплюючи невелику дугу.

Протяжність маршруту -10 км. Маршрут є лінійним.

Середня тривалість відвідування - близько 3:00год.

Час відвідування – літо і міжсезоння більше завантаження стежки ніж взимку.

Режим користування - маршрут носить навчально-пізнавальний характер і розрахований на відвідування організованих груп у супроводі екскурсовода а також неорганізованих відпочиваючих туристів.

Правила користування віс будуть зазначені на стендах і інформаційних щитах.

Головне завдання екологічної стежки – навчати учнів впізнавати у природі вивчені живі об’єкти, бачити ознаки їх пристосування до умов існування, біологічні ритми, пояснювати екологічне значення.

Основні функції екологічної стежки:

· навчальна – формування в учнів навичок перенесення екологічних знань у реальне життя;

· розвивальна – формування екологічної свідомості, культури, екологічного мислення як складової загальної культури;

· виховна – залучення учнів до спілкування з природою.

Стратегічні цілі екологічної стежки:

· формування в учнів наукового світогляду, екологічної свідомості і культури;

· навчання свідомого бачення взаємодії об’єктів живої та неживої природи;

· розробка й проведення на провідних пунктах стежки теоретичних і практичних занять;

· пропагування й проведення природоохоронних заходів;

· інформування про види рослин і тварин, навчання розпізнавати їх у природі;

· прищеплення дбайливого ставлення до об’єктів живої природи.

Методи навчання, які застосовуються для організації практичних занять під час екскурсій на стежці:

· інтерактивний (діалоговий) – діалог, полілог з аудиторією у процесі діяльності;

· репродуктивний з елементами пошуку і дослідження проблеми;

· евристичний (сократівський) – учням пропонується проблема, навколо якої розгортається моделювання навчально-пізнавальної роботи на стежці;

· рефлексивний – дієвий (проблеми розв’язуються у процесі практичної діяльності);

· візуальний – формування навичок роботи зі схемами, графіками, згортання інформації у таблиці;

· сугестивний – у процес моделювання практичної діяльності – екологічної гри (застосовуються твори мистецтва: картини, вірші, музика);

· мультимедійний – застосування навчальних комп’ютерних технологій;

· наочний – ТЗН, відео, фото, фрагменти кіно, житлові об’єкти для формування мотиваційної сфери учнів;

· релаксопедичний – сприяння розслабленню учнів, подолання психологічних комплексів під час вивчення екологічних проблем, природних явищ, живих об’єктів;

· за джерелами інформації – критичний аналіз екологічної інформації, розподіл на важливу та другорядну на основі аналізу формування екологічного мислення, навичок прийняття своєчасних рішень.

Форми організації навчального простору на екологічній стежці: групова і між групова взаємодії.

Вимоги до вибору маршруту.

Щоб розкрити зміст і основні прийоми вибору траси та організації стежки,дамо коротку характеристику трьох головних вимог, яким вона повинна задовольняти:

1. Привабливість стежок для відвідувачів складається з трьох компонентів: краси природи, її своєрідності та різноманітності.

Кожна стежка повинна бути не схожа на інші. Це досягається не тільки прокладання її через особливо привабливі природні пам'ятки: химерні скелі, каньйони, печери і т. п., а й за допомогою оформлення, елементами якого можуть бути різні для кожної стежки типи містків-переходів, стоянок, маркувального знака стежки і т. п.

Шлях не повинна бути монотонної. У процесі благоустрою території необхідно домагатися зміни закритого простору відкритим, що урізноманітнює і підсилить емоції від сприйняття різних пейзажів.

Всі три вказані компоненти, з яких складається привабливість стежок, як у фокусі повинні сходитися при організації так званих оглядових точок, т; тобто майданчиків, що знаходяться зазвичай на підвищенні, з яких найкращим чином відкривається панорама місцевості. При виборі таких точок поряд з пізнавальними відомостями географічного та біологічного плану увага приділяється сезонної зміні аспектів, форм, фарб і органолептичних якостей навколишніх рослинних угруповань, а також акустичним явищам. Наприклад, якщо на шляху грот, то привабливим моментом буде тут не тільки унікальність самого об'єкта, його форми, але також і своєрідне відлуння - відображення від стінок грота звуку голосів, що проїжджає машини, що пролітає літака.

Критерієм вибору траси стежки можуть стати і наявність пам'яток архітектури і етнографії, історичні місця. Сюди входять і об'єкти, що з'єднують в собі природну й історичну цінність: вікові дерева, валуни, вулканічні «бомби», печери, цілющі джерела, які вважаються у місцевого населення священними. Як правило, з ними пов'язані певні традиції і обряди, які допомагають зберегти пам'ятки в їхньому природному стані.

Вибираючи трасу стежки, найбільш привабливу для відвідувачів, не можна забувати про необхідність дотримання природоохоронних вимог. Маршрут планувати таким чином, щоб він по можливості обминав стороною місця проживання рідкісних видів флори і фауни, занесених до Червоної книги або охоронюваних спеціальними постановами;

2. Доступність для відвідувачів - одна з найголовніших вимог при проектуванні навчальної стежки - впливає насамперед на вибір траси.

Необхідно щоб навчальна стежка розташовувалася порівняно недалеко від населеного пункту і щоб до її початку вели гарні під'їзні шляхи:відвідувач не повинен відчувати фізичної та нервової втоми до того моменту,як він зробить перший крок по стежці.

Сама траса стежки не повинна представляти великої небезпеки проходження (надто круті схили, довгі осипи, скелі, велике число холодних бродів і т. п.), щоб фізична втома не знищила здатності насолоджуватися пейзажем, прагнення до пізнання, сприйнятливості вихованню.

Прокладаючи стежку, обираючи маршрут і місця зупинок, бажано як можна більш тісно пов'язувати їх з ситуацією, що рекреаційної ситуацією, тобто існуючою системою найбільш привабливих для туристів об'єктів, зєднувати їх доріжками не під прямим кутом, як це ще, на жаль, практикується в міських парках, а так, як зручно самим відвідувачами;

3. Інформативність, тобто здатність задовольняти пізнавальні потреби людей в області географічних, біологічних, екологічних та інших проблем, - неодмінна властивість стежок. Більша частина з них має явну біологічну спрямованість. Однак не менш важливо створювати такі стежки,які розкривають також географічні проблеми, і перш за все характер взаємодії людини з природою.

Не можна сказати, щоб пізнавальні потреби були розвинуті у всіх людей в однаковому ступені. І часом навіть ті, хто часто буває в туристичних походах, приносять із собою спогади про довжину маршруту, його складності, про сумні чи веселі пригоди і дуже рідко про життя лісу,звірів і птахів, про вплив людей на життя природи.

Розвиток здібностей і потреб до пізнання природи на стежці здійснюють за допомогою буклетів, плакатів, щитів, розповідей екскурсовода,вмілої планування стежки. Бажано, щоб шлях від одного унікального об'єкта до іншого проходив по території, на якій можна було б показати весь спектр ландшафтів, типових для даного району.

З інформативністю стежки пов'язано і та обставина, що навчальні стежки створюються не тільки там, де є велика кількість унікальних об'єктів,що користуються заслуженим увагою та інтересом у населення, але й там, де їх немає. У таких місцях навчальна стежка допомагає краще і всебічно ознайомитися зі звичними ландшафтами та їх елементами. При цьому так звана мінімальна навчальна стежка повинна бути спланована таким чином, щоб дати цілком точне і достатнє уявлення про всю відвідуваною території.

Практично для всіх компонентів природи характерно ще одна властивість --ритмічність, чергування в рельєфі підвищень і знижень, в лісі – відкритих і закритих просторів, в погоді - сухих і дощових днів, у господарській освоєності - населених і необжитих місць. Всі перераховані властивості існують вже дуже ганебно об'єктивно, однак сприйняття їх може бути значно посилено вмілим прокладання траси навчальної стежки.